Постанова

від 28.01.2025 по справі 2-172/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1101/25

Справа № 2-172/11

Головуючий у першій інстанції Тітова Т.П.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Сєвєрової Є.С.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника АТ «Укргазбанк» - Земщук О.С.,

представника Чернолуцького адвоката Новохатько В.В.,

розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» - Поліщука Павла Анатолійовича на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 21 лютого 2024 року, постановленої під головуванням судді Тітової Т.П., у справі за заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення пропущеного строку для пред`явлення їх до виконання у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

03.01.2024 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулось до суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення пропущеного строку для пред`явлення їх до виконання, боржники: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Заява була мотивована тим, що рішенням Балтського районного суду Одеської області від 11.04.2012 року був задоволений позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, стягнуто з відповідачів на користь позивача 14 124,66 доларів США та 24 539,91 грн; стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача штраф у сумі 4 657 грн та звернуто стягнення на предмет застави автомобіль КІА модель CERATO 2008 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого РЕВ-11 МРВ УДАІ ГУМВС України в Одеській області 29.03.2008 р., а також стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1373,30 грн.

По справі Балтським районним судом Одеської області було видано виконавчі листи.

У період з 21.09.2012 року по 15.08.2018 року, у період з 29.11.2013 року по 13.03.2015 року та у період з 05.09.2017 року по 15.08.2018 року у Балтському відділі ДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебували виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів № 2-172/11 (провадження № 2/1503/30/12), за якими винесено постанови про повернення виконавчого документу стягувачу у порядку п. 7 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

В квітні 2022 року представником ПАТ АБ «Укргазбанк» було направлено запит до Балтського відділу ДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо надання інформації про місце знаходження вищевказаних виконавчих листів. Однак надати детальну інформацію ДВС немає можливості, у зв`язку із знищенням виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих листів.

Посилаючись на зазначені обставини, заявник вказав, що з викладеного вбачається, що зазначені виконавчі документи були втрачені, встановити їх місцезнаходження неможливо.

Ухвалю Балтського районного суду Одеської області від 21.02.2024 року у задоволенні заяви ПАТ «Укргазбанк» було відмовлено (а.с.104-109).

В апеляційній скарзі ПАТ «Укргазбанк» ставить питання про скасування ухвали Балтського районного суду Одеської області від 21.02.2024 року, ухвалення нового судового рішення, яким заяву задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.117-124).

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Новохатько В.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги (а.с.159-162).

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, за участю представника АТ «Укргазбанк» - Земщук О.С. та представника Чернолуцького адвоката Новохатько В.В., та у відсутність інших учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.224-227), за виключенням боржника ОСОБА_1 , яка неодноразово повідомлялісь судом апеляційнохї інстанції про час і місце слухання справи, однак, до суду не з`явилась (а.с. 154, 173, 181-182, 228-229).

У зв`язку з цим, колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що всвоїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу за участю з`явившихся учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчих листів та у поновленні пропущеного строку на їх пред`являння до виконання, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не доведено поважності причин пропуску строку пред`явлення виконавчих документів до виконання, а тому й відсутні підстави для видачі дублікатів виконавчих листів (а.с.104-109).

Колегія суддів погоджується з такими висновкам суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Балтського районного суду Одеської області від 11.04.2012 року у справі 2-172/11 було стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 14 124,66 доларів США та 24 539,91 грн; стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача штраф у сумі 4 657 грн. та звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль КІА, модель CERATO, 2008 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_3 , виданого РЕВ-11 МРВ УДАІ ГУМВС України в Одеській області 29.03.2008 р., а також стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» судові витрати у сумі 1373,30 грн. (а.с.9-10).

В матеріалах справи міститься відповідь Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції в Одеській області № 510/711/2022н від 26.04.2022 року, яка отримана 02.06.2022 року АБ «Укргазбанк» про те, що у Балтському відділі ДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) неодноразово на виконанні перебували виконавчі листи № 2-172/11 (провадження № 2/1503/30/12), видані Балтським районним судом Одеської області.

Так, у період з 21.09.2012 року по 15.08.2018 року у Балтському відділі перебували виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» боргу у розмірі 14 124,66 доларів США та 24 539,91 грн. і судових витрат у розмірі 1373,30 грн., за якими винесено постанови про повернення виконавчого документу стягувачу у порядку п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

У період з 29.11.2013 року по 13.03.2015 року у відділі перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» боргу у розмірі 4 657,00 грн., за якими винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у порядку п. 7 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

У період з 05.09.2017 року по 15.08.2018 року у відділі перебували виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» боргу у розмірі 14 124,66 доларів США та 24 539,91 грн. і судових витрат у розмірі 1373,30 грн., за якими винесено постанови про повернення виконавчого документу стягувачу у порядку п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.11).

Відповідно до п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України № 606-ХІV «Про виконавче провадження» передбачалося, що строки зазначені у ч. 1 цієї статті встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі, якщо рішення підлягає негайному виконанню з наступного дня після його постановлення.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 23 вказаного Закону «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року, в ч.ч. 1 та 2 ст. 12 якого закріплено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьохроків, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню з наступного дня після його прийняття.

Згідно п. 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Зі змісту наведеного положення вказаного Закону слідує, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності цим Законом. Для п. 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16.01.2020 року у справі №260/904/19 та від 16.04.2020 року у справі № 420/970/19.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі № 2-836/11.

З матеріалів даної справи вбачається, що строк пред`явлення виконавчих листів № 2-172/11, після їх повернення 15.08.2018 року стягувачу, сплинув 15.08.2021 року.

При цьому, стягувачем не було доведено поважності причин пропуску строку пред`явлення виконавчих документів до виконання.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи ПАТ АБ «Укргазбанк» вже звертався до суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих документів та поновлення строку для пред`явлення їх до виконання. Однак, ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 03.12.2021 року заява була повернута заявнику (а.с.230).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

У рішенні ЄСПЛ від 05.07.2012 року у справі «Глоба проти України», пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов правильно і обгрунтованого висновку про те, що ПАТ АБ «Укргазбанк» без поважних причин пропустив строк для звернення до суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та жодним чином не обґрунтував поновлення строку на видачу дублікатів виконавчих листів та пред`явлення їх до виконання, при цьому зазначав, що виконавчі листи були втрачені органом виконавчої служби, що не відповідає дійсності, оскільки були повернуті стягувачу, що вбачається із листа від 26.04.2022 року.

Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності. При цьому дотримання строків однаковою мірою стосується всіх учасників судового спору.

Виконавчі листи були видані у 2012 році, отже поновлення строку через 12 років без поважних причин пропуску такого строку з боку стягувача, не відповідає засадам верховенства права та правової визначеності.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, ухвалу прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 - 376, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» - Поліщука Павла Анатолійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 21 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.02.2025 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

Є.С. Сєвєрова