Ухвала

від 10.02.2025 по справі 320/46888/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

10 лютого 2025 року Справа № 320/46888/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., дослідивши матеріали адміністративного позову та додані до нього документи у справі за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газовидобувна група", Товариство з обмеженою відповідальністю "О-Газ" про визнання протиправними дій, скасування наказу та визнання недійсним спеціального дозволу,-

ВСТАНОВИВ:

Заступником Генерального прокурора подано позов з вимогами (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 29.07.2024):

визнати протиправними дії Державної служби геології та надр України щодо державної реєстрації робіт початкової геолого-економічної оцінки запасів вуглеводнів Тисівської ділянки Івано-Франківської області за формою №3-гр за №У-18-323/1;

визнати протиправними дії Державної комісії України по запасах корисних копалин і Державної служби геології та надр України щодо розгляду матеріалів початкової геолого-екологічної оцінки перспективних ресурсів вуглеводнів Тисівської площі та скасувати рішення засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин, оформлене протоколом від 29.11.2018 №4607;

визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 27.12.2018 №521 у частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Газовидобувна група" спеціального дозволу на користування надрами;

визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 29.12.2018 №4963, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Газовидобувна група", вид користування геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка родовища вуглеводнів, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислові розробка родовища).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 3 липня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання на 4 вересня 2024 року о 09:30 год.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2024 року прийнято до розгляду заяву прокурора про зміну предмета позову від 29.07.2024, якою визначено нову вимогу визнати протиправними дії Державної служби геології та надр України щодо державної реєстрації робіт початкової геолого-економічної оцінки запасів вуглеводнів Тисівської ділянки Івано-Франківської області за формою №3-гр за №У-18-323/1.

У підготовчому засіданні 4 вересня 2024 року відкладено розгляд справи до 9 жовтня 2024 року о 10:00 годині.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2024 року залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "О-Газ" до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.

У підготовчому засіданні 9 жовтня 2024 року відкладено розгляд справи до 13 листопада 2024 року о 10:00 годині.

У підготовчому засіданні 13 листопада 2024 року судом оголошено перерву до 28 листопада 2024 року об 11:00 годині.

У підготовчому засіданні 28 листопада 2024 року відкладено розгляд справи до 11 грудня 2024 року о 14:00 годині.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року задоволено заяву адвоката Кротюка О.В. про відвід судді Донця В.А., відведено суддю Донця В.А. від розгляду адміністративної справи №320/46888/23, передано адміністративну справу №320/46888/23 для визначення іншого складу суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу розподілено судді Кочановій П.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 суддею Кочановою П.В. прийнято до провадження справу №320/46888/23, призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що до позовної заяви позивачем додано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якого зазначено, що підстави для звернення з цим позовом до суду виникли після отримання Офісом Генерального прокурора інформації та матеріалів від Івано-Франківської обласної ради, наданих листом від 23.06.2023 № 12-163/546/174 (вх. № 11687-23 від 28.06.2023). Вказаним листом Івано-Франківська обласна рада повідомила органи прокуратури про погодження надання ТОВ «Газовидобувна група» у користування ділянки надр, про що нею за результатами розгляду матеріалів, направлених Держгеонадрами, прийнято рішення від 21.12.2018 № 1041-26/2018. Разом із цим, листом обласна рада направила копії документів, у тому числі заяву ТОВ «Газовидобувна група» про видачу без аукціону спеціального дозволу на користування надрами з метою проведення геологічного вивчення нафтогазоносних надр, дослідно-промислової розробки родовищ із подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка) на підставі проведення ним апробації за власні кошти. При цьому, зазначає що до отримання 28.06.2023 листа Івано-Франківської обласної ради Офіс Генерального прокурора не володів інформацією про порушення інтересів держави у зв`язку з наданням спірного спеціального дозволу, та лише після опрацювання інформації, Офісом Генерального прокурора прийнято рішення про звернення до суду з цим позовом.

Отже, факт порушення інтересів держави встановлено Офісом Генерального прокурора 28.06.2023, а тому процесуальний строк для звернення до суду пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.

Матеріали справи містять клопотання Державної комісії України по запасах корисних копалин від 28.03.2024 року про залишення позовної заяви без розгляду оскільки вважає, що позовна заява прокурора подана до суду поза межами строку звернення до суду.

В обґрунтування вказаного клопотання зазначає, що протоколи засідання колегії ДКЗ оприлюднювались на сайті Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України" та перебували у вільному доступі до введення воєнного стану в Україні Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022. Оскаржуваний протокол ДКЗ № 4607 не був виключенням. Більш того, на офіційному сайті Держгеонадр міститься інформація від 30 квітня 2020 р., 2 червня 2020 р., 25 червня 2020 р. та від 25 вересня 2020 р., що у рамках політики відкритості та прозорості геологічної інформації (open door policy), що реалізується спільно із Міністерством енергетики та захисту довкілля, триває оприлюднення протоколів Державної комісії по запасах корисних копалин. За цими ж посиланнями міститься інформація щодо оприлюднення Державним науково-виробничим підприємством "Державний інформаційний геологічний фонд України"; входить до сфери управління Держгеонадр та розміщує у відкритому он-лайн доступі на своєму офіційному веб-сайті геологічну інформацію), протоколів ДКЗ та перебування їх у відкритому і безкоштовному доступі.

Також, на офіційному сайті Івано-Франківської обласної ради оприлюднено рішення двадцять шостої сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської обласної ради від 21.12.2018 № 1041-26/2018 щодо погодження надання товариству з обмеженою відповідальністю "Газовидобувна група" у користування ділянки надр. При цьому, Наказ Держгеонадра від 27.12.2018 № 521 "Про надання спеціальних дозволів на користування надрами" оприлюднений на офіційному сайті суб`єкта владних повноважень у розділі архів наказів за 2018 рік, доступ до якого є і на теперішній час. Також, відомості щодо наявності та чинності спеціальних дозволів на користування надрами розміщувались у відкритому доступі на веб-сайті Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України" до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Також, наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 05.09.2022 № 342 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.10.2022 за № 1302/38638 та набрав чинності 04.11.2022 р.), затверджено Порядок функціонування електронного кабінету надрокористувача та можливість ознайомитись з інформацією щодо наявності та чинності спеціальних дозволів на користування надрами через Електронний кабінет, функціонування якого забезпечується відповідним нормативним актом, у органів прокуратури була, починаючи з листопада 2022 року.

Вважає посилання позивача на отримання 28.06.2023 року інформації та матеріалів від Івано-Франківської обласної ради, не може вважатися поважною підставою щодо поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, оскільки вказане не припиняє (не перериває) строків, встановлених щодо звернення із позовом до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ці дати не пов`язуються з початком перебігу строку звернення до суду у випадку, коли законом встановлений строк для вчинення особою активних дій.

Окрім того, запитом Офісу Генерального прокурора № 12/2-35ВИХ-21 до Держгеонадра, витребувано у строк до 17.06.2021 року надати, зокрема, перелік суб`єктів господарювання, у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, які поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки. Держгеонадра у відповідь на запит надано відповідний перелік суб`єктів господарювання, серед яких значилось і ТОВ "Газовидобувна група". Таким чином, Офіс Генерального прокурора принаймні з 17.06.2021 року був обізнаний про те, що ТОВ "Газовидобувна група" отримало спеціальний дозвіл на користування надрами "за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки".

Також зазначено, що ТОВ "Газовидобувна група" фігурувало у кримінальному провадженні № 62019100000001655, що відкрите 07.11.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального Кодексу України. З ухвал (які є у вільному доступі) Голосіївського районного суду м. Києва від 26.05.2021 та 26.11.2021 у справі № 752/166/20 (провадження № 1- кс/752/4307/21, № 1-кс/752/9542/21), якими продовжувались строки досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001655 (розглянувши клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Києві) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, погоджене прокурором Київської міської прокуратури), вбачається, що органами досудового розслідування проведено аналіз обставин надання спеціальних дозволів, у т. ч. ТОВ "Газовидобувна група".

Враховуючи викладене, Державна комісія України по запасах корисних копалин вважає, що позивачем не надано обґрунтування поважності пропуску строку на оскарження рішень та спеціального дозволу на користування надрами, крім того, не надано доказів, які підтверджують існування об`єктивних обставин, що перешкоджали органам прокуратури отримати відомості на підставі яких подано позовну заяву в межах цієї справи.

3 квітня 2024 року Державною службою геології та надр України подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, мотивоване пропуском позивачем строку звернення до суду.

Так, в обґрунтування заяви зазначає, що інформація про те, що ТОВ «Газовидобувна група» отримало спеціальний дозвіл на видобування корисних копалин була відома органам прокуратури, зокрема Офісу Генерального прокурора, ще мінімум у червні 2021 році, а підпорядковані прокуратури були повідомлені про обставини отримання спеціального дозволу ТОВ «Газовидобувна група» Офісом Генерального прокурора. Листом № 9897/01/02-21 від 17.06.2021 від Держгеонадра до Офісу Генерального прокурора надано перелік суб`єктів господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, які поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами, зокрема надр, які поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами, зокрема за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, серед яких є інформація щодо ТОВ «Газовидобувна група». При цьому, позивач не був позбавлений можливості подавати відповідні запити до Держгеонадра та ДКЗ, у тому числі щодо оскаржуваного протоколу ДКЗ та спеціального дозволу, раніше ніж у 2023 році. Інформація про спеціальні дозволи на користування надрами (дійсні, недійсні та тимчасово припинені) та протоколи ДКЗ до 24.02.2022 містилася у відкритому доступі на сайті ДНВП «Геоінформ України» і позивач мав достатньо часу, щоб дізнатися про будь-які спеціальні дозволи, видані ТОВ «Газовидобувна група», а також Протокол ДКЗ, на підставі якого було видано оскаржуваний спеціальний дозвіл. Накази Держгеонадр про видачу спеціальних дозволів на користування надрами та копії спеціальних дозволів досі знаходяться у відкритому доступі на офіційному сайті Держгеонадр.

При цьому, інформація про спеціальні дозволи на користування надрами (дійсні, недійсні та тимчасово припинені) до 24.02.2022 містилася у відкритому доступі на сайті ДНВП «Геоінформ України», скан-копії всіх спеціальних дозволів разом з угодами про умови користування надрами були опубліковані на сайті Держгеонадра, позивач, починаючи з 29.12.2018 (дата видачі спеціального дозволу на користування надрами № 4363) мав достатньо часу, щоб дізнатися про спеціальний дозвіл, який був виданий ТОВ «Газовидобувна група».

Також у 2020 році в рамках політики відкритості та прозорості геологічної інформації (open door policy), що реалізується Державною службою геології та надр України спільно із Міністерством енергетики та захисту довкілля, було ініційовано оприлюднення протоколів Державної комісії по запасах корисних копалин. Отже, протоколи ДКЗ як мінімум з травня 2021 року і до 24.02.2022 (у зв`язку із військовим станом ДНВП «Геоінформ України» тимчасово призупинив доступ до публічних реєстрів та баз даних) знаходилися у відкритому доступі на сайті ДНВП «Геоінформ України».

На переконання Держгеонадр позивач пропустив встановлений законом строк звернення до адміністративного суду.

18 квітня 2024 року, позивачем подано до суду заперечення на клопотання представника Державної комісії України по запасах корисних копалин, в яких зазначає, що обґрунтування поважності причин пропуску Офісом Генерального прокурора строку звернення до суду з вказаним позовом зазначено у заяві про поновлення пропущеного строку від 13.09.2023 № 12/1/1-76401вих-23№12/1/1-45028-23, яку подано разом з позовом. При цьому, зазначає, що факти проведення засідання колегією ДКЗ, видання Держгеонадрами оспорюваних наказу та спеціального дозволу на користування надрами, як і їх оприлюднення, не надають прокурору права звернутися до суду з позовом про визнання їх протиправними (недійсними), таке право виникає лише в разі встановлення порушення або рушення інтересів держави та встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді.

Підставою для пред`явлення вказаного позову, зокрема, стало встановлення порушення інтересів держави через державну реєстрацію Держгеонадрами 20.09.2018 робіт за формою № 3-гр за № У-18-323/1, апробування у подальшому на засіданні колегії ДКЗ поточних і початкових прогнозних ресурсів вільного газу та конденсату за відсутності у ТОВ «Газовидобувна група» спеціального дозволу на користування надрами. Для цього було необхідним не тільки опрацювати зміст протоколу колегії ДКЗ від 29.11.2018 № 4607, а й з`ясувати, на якій підставі Держгеонадрами здійснено реєстрацію робіт за формою № 3-гр за № У-18-323/1. Це стало можливим лише за результатами вивчення усіх матеріалів, у тому числі і форми № 3-гр, яка не оприлюднювалася на офіційних сайтах Держгеонадр та ДКЗ.

Вважає безпідставними посилання на те, що строк звернення до суду починається з 07.11.2019, дати внесення до Єдиного реєстру розслідувань відомостей про кримінальне провадження 10000001655, з огляду на те, що початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001655 від 07.11.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України, не свідчить про обізнаність слідчого, прокурора, керівника органу прокуратури про відповідні порушення вимог законодавства та порушення інтересів держави. У ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001655 від 07.11.2019 у Держгеонадрах та ДКЗ вилучено документи щодо подання, реєстрації, погодження, розгляду, видачі ТОВ «Газовидобувна група» спеціального дозволу на розробку, користування, видобування надр та інші документи з цього питання. Про те, що відповідні документи вилучено у ході розслідування кримінального провадження Офісу Генерального прокурора стало відомо із листа Держгеонадр від 04.09.2023 № 5142/03-4/2-23.

Також, вважає необґрунтованим твердження представника ДКЗ про те, що для органів прокуратури строк звернення до суду починається з червня 2021 року, з дати отримання інформації Держгеонадр на запит Офісу Генерального прокурора від 17.06.2021 №21/2-35вих-21, оскільки з наданого переліку не можливо було встановити наявність підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави.

15 квітня 2024 року, представником Державної комісії України по запасах корисних копалин надана до суду відповідь на заперечення позивача на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Зазначає, що оскаржуваний протокол ДКЗ перебував у відкритому доступі з 06.10.2020 по 24.02.2022, що в свою чергу свідчить про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про, так би мовити, порушення, зважаючи на рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021 і наданий Держгеонадра перелік суб`єктів господарювання, у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, які поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки. При цьому, позивач мав можливість дізнатись про порушення інтересів, якщо не з моменту винесення, протиправних рішень, то хоча б після вилучення зазначених вище документів в межах кримінального провадження №62019100000001655від 07.11.2019. Окрім того, з листа Офісу Генерального прокурора щодо запиту вбачається, що витребовувався саме "перелік суб`єктів господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання…". Відповідно Держгеонадра надано відповідні переліки, зокрема, і щодо суб`єктів, "які поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами" із зазначенням номерів та дат спеціальних дозволів на користування надрами.

4 червня 2024 року позивачем подана до суду уточнена позовна заява, в якій зокрема викладено обґрунтування підстав поновлення строку для звернення до суду. Зазначає, що підстави для звернення з цим позовом до суду виникли після отримання органами прокуратури інформації та матеріалів від Івано-Франківської обласної ради, наданих листом від 23.06.2023 №12-163/546/174 (вх. № 11687-23 від 28.06.2023). До отримання вищевказаного листа Офіс Генерального прокурора не володів інформацією про порушення інтересів держави у зв`язку з наданням того спеціального дозволу на підставі протоколу ДКЗ. Таким чином, протиправність дій ДКЗ та Держгеонадр, незаконність протоколу ДКЗ від 29.11.2023 № 4607 та спеціального дозволу від 29.12.2018 № 4963 встановлена прокурором після 28.06.2023, тому процесуальний строк звернення до суду пропущений з поважних причин та підлягає поновленню. Також, зазначає, що у вказаному спорі має місце триваюче правопорушення, тобто проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом.

22 липня 2024 року Державною комісією України по запасах корисних копалин подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду оскільки вважає, що позовна заява прокурора подана до суду поза межами строку звернення до суду.

Так, в обґрунтування вказаного клопотання зазначає, що протоколи засідання колегії ДКЗ оприлюднювались на сайті Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України" та перебували у вільному доступі до введення воєнного стану в Україні Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022. Оскаржуваний протокол ДКЗ № 4607 не був виключенням. Більш того, на офіційному сайті Держгеонадр міститься інформація від 30 квітня 2020, 2 червня 2020, 25 червня 2020 та від 25 вересня 2020, що у рамках політики відкритості та прозорості геологічної інформації (open door policy), що реалізується спільно із Міністерством енергетики та захисту довкілля, триває оприлюднення протоколів Державної комісії по запасах корисних копалин. За цими ж посиланнями міститься інформація щодо оприлюднення Державним науково-виробничим підприємством "Державний інформаційний геологічний фонд України"; входить до сфери управління Держгеонадр та розміщує у відкритому он-лайн доступі на своєму офіційному веб-сайті геологічну інформацію, протоколів ДКЗ та перебування їх у відкритому і безкоштовному доступі.

При цьому, ДКЗ листом від 21.03.2024 № 234/06-ВС звернулась до ДНВП "Геоінформ України" щодо надання інформації про дату розміщення у відкритому доступі в Інтернет, у т. ч. протоколу ДКЗ № 4607 (додаток 2). ДНВП "Геоінформ України" листом від 29.03.2024 № 01-1136 повідомило, що протокол ДКЗ № 4607 завантажено на сервер геологічного порталу 06.10.2020. Отже, доступ до протоколу ДКЗ № 3837 був відкритий з 06.10.2020 до 24.02.2022.

Окрім того, на офіційному сайті Івано-Франківської обласної ради оприлюднено рішення двадцять шостої сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської обласної ради від 21.12.2018 № 1041-26/2018 щодо погодження надання товариству з обмеженою відповідальністю "Газовидобувна група" у користування ділянки надр з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) газу природного, конденсату, нафти Тисівської ділянки, розташованої на території Долинського району Івано-Франківської області.

Також, наказ Держгеонадра від 27.12.2018 № 521 "Про надання спеціальних дозволів на користування надрами" оприлюднений на офіційному сайті суб`єкта владних повноважень у розділі архів наказів за 2018 рік, доступ до якого є і на теперішній час.

Отже, відомості щодо наявності та чинності спеціальних дозволів на користування надрами розміщувались у відкритому доступі на веб-сайті Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України" до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. У спеціальних дозволах на користування надрами міститься інформація щодо, зокрема, підстави надання (посилання на накази Держгеонадр, що перебувають у відкритому доступі) та протоколу(ів) засідання колегії ДКЗ.

Також, наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 05.09.2022 № 342 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.10.2022 за № 1302/38638 та набрав чинності 04.11.2022), затверджено Порядок функціонування електронного кабінету надрокористувача та можливість ознайомитись з інформацією щодо наявності та чинності спеціальних дозволів на користування надрами через Електронний кабінет, функціонування якого забезпечується відповідним нормативним актом, у органів прокуратури була, починаючи з листопада 2022 року.

Окрім того, запитом Офісу Генерального прокурора № 12/2-35ВИХ-21 до Держгеонадра, витребувано у строк до 17.06.2021 надати, зокрема, перелік суб`єктів господарювання, у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, які поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки. Держгеонадра у відповідь на запит надано відповідний перелік суб`єктів господарювання, серед яких значилось і ТОВ "Газовидобувна група". Таким чином, Офіс Генерального прокурора принаймні з 17.06.2021 року був обізнаний про те, що ТОВ "Газовидобувна група" отримало спеціальний дозвіл на користування надрами "за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки".

Також, зазначено, що зазначає, що ТОВ "Газовидобувна група" фігурувало у кримінальному провадженні № 62019100000001655, що відкрите 07.11.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального Кодексу України. З ухвал (які є у вільному доступі) Голосіївського районного суду м. Києва від 26.05.2021 р. та 26.11.2021 р. у справі № 752/166/20 (провадження № 1- кс/752/4307/21, № 1-кс/752/9542/21), якими продовжувались строки досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001655 (розглянувши клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Києві) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, погоджене прокурором Київської міської прокуратури), вбачається, що органами досудового розслідування проведено аналіз обставин надання спеціальних дозволів, у т. ч. ТОВ "Газовидобувна група".

Таким чином, ДКЗ вважає, що позивачем не надано обґрунтування поважності пропуску строку на оскарження рішень та спеціального дозволу на користування надрами, крім того, не надано доказів, які підтверджують існування об`єктивних обставин, що перешкоджали органам прокуратури отримати відомості на підставі яких подано позовну заяву в межах цієї справи.

12 серпня 2024 року Державною комісією України по запасах корисних копалин подано до суду відзив на заперечення проти клопотання представника ДКЗ в якому зазначив, що відсутність доказів невідкладної реакції органів прокуратури після введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021 Указом Президента України від 25.03.2021 № 122/2021 та отримання відомостей стосовно підстав отримання ТОВ "Газовидобувна група" спеціального дозволу на користування надрами свідчить про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду. Також, на запит Офісу Генерального прокурора, Держгеонадра було надано відповідні переліки, зокрема, і щодо суб`єктів, "які поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами за результатами апробації запасів корисних копалин, без спеціального дозволу на користування надрами" із зазначенням номерів та дат спеціальних дозволів на користування надрами», при цьому ознайомитись зі змістом оскаржуваного протоколу ДКЗ можливо було на офіційному веб-сайті ДНВП "Геоінформ України». Також, зазначає, що з ухвал (які є у вільному доступі) Голосіївського районного суду м. Києва від 26.05.2021 р. та 26.11.2021 р. у справі № 752/166/20 (провадження № 1-кс/752/4307/21, № 1-кс/752/9542/21), якими продовжувались строки досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001655 органами досудового розслідування проведено аналіз обставин надання спеціальних дозволів, у т. ч. ТОВ "Газовидобувна група". Окрім того, відповідно до змісту ухвал Печерського районного суду міста Києва від 09.12.2019 (справи за №№ 757/64159/19-к, 757/64151/19-к, 757/64161/19-к, 757/64164/19-к) слідчим суддею задоволені клопотання слідчого щодо надання дозволу на проведення обшуку та вилучення, зокрема, документів щодо подання, реєстрації, погодження, розгляду, видачі, внесення змін, в т. ч. ТОВ "Газовидобувна група".

Матеріали справи містять заперечення позивача проти клопотання представника Державної комісії України по запасах корисних копалень про залишення позовної заяви без розгляду, мотивоване тим, що факт порушення інтересів держави встановлено Офісом Генерального прокурора 28.06.2023, а тому позов про визнання протиправними дій ДКЗ та Держгеонадр, скасування рішення, наказу та спеціального дозволу від 29.12.2018 №4963 пред`явлено у тримісячний строк з часу виникнення підстав для його подання-19.09.2023. При цьому доводи представника ДКЗ про те, що органи прокуратури повинні були бути обізнані про наявність підстав для пред`явлення позову з часу оприлюднення у 2018 році протоколу засідання колегії ДКЗ, рішення Івано-Франківської обласної ради, оспорюваного наказу та наданого на його підставі спеціального дозволу на користування надрами, є безпідставними та не враховують вимог законодавства щодо повноваження прокурорів. Також, зазначає, що ні Конституцією України, ні Законом України «Про прокуратуру» на органи прокуратури не покладено обов`язку відслідковувати оприлюднення органами державної влади та місцевого самоврядування кожного документа, як і не встановлено строків для виявлення оприлюднених актів. Такі строки не визначено і в наказах Генерального прокурора від 21.09.2018 №186, від 21.08.2020 №389, які організовують діяльність прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді.

4 вересня 2024 року та 2 жовтня 2024 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовидобувна група» надано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, мотивоване тим, що інформація про надання підприємству спеціального дозволу на користування надрами була розміщена публічно та жодних перешкод для доступу до її змісту у Офісу Генерального прокурора чи підпорядкованих прокурату не було. Вважає підстави, зазначені позивачем, для поновлення строку звернення до суду неповажними.

Також, 9 жовтня 2024 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовидобувна група» надано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (з урахуванням зміни предмету позову), в якому зокрема представник третьої особи посилається на постанови Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 820/1719/15, від 20.12.2018 у справі № 756/513/17, від 27.02.2019 у справі № 813/1211/17, від 16.09.2019 у справі № 120/3403/20-а, від 19.02.2020 у справі № 815/5271/16, від 17.06.2021 у справі № 570/4516/19, від 17.02.2022 у справі № 380/893/20, від 08.09.2022 у справі № 380/1598/22, від 16.06.2023 у справі № 520/986/22 та від 04.07.2023 у справі № 620/4707/22.

10 жовтня 2024 року, Державною службою геології та надр України подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду в якому зазначає, що позивач пропустив встановлений законом строк звернення до адміністративного суду та не навів поважних причин пропуску строку, тобто причин, які б унеможливлювали звернення з позовом у період починаючи з 2018 року. Вважає доводи позивача щодо триваючого правопорушення необґрунтованими. При цьому, позивач не був позбавлений можливості подавати відповідні запити до Держгеонадра та ДКЗ, у тому числі щодо оскаржуваного протоколу ДКЗ та спеціального дозволу, раніше ніж у 2023 році.

10 жовтня 2024 року, представником позивача надані до суду заперечення на клопотання представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовидобувна група» і Державної служби геології та надр України про залишення позовної заяви без розгляду, в обґрунтування яких зазначає, що у справі має місце триваюче правопорушення, тобто проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. При цьому, порушення законодавства тривають, спеціальний дозвіл на користування надрами від 29.12.2018 № 4963, виданий ТОВ «Газовидобувна група» на підставі протоколу ДКЗ від 29.11.2018 № 4607, є чинним, тобто підстави для звернення за захистом порушених інтересів держави не припинили існувати. Вважає доводи представників відповідача та третьої особи про несвоєчасне реагування Офісом Генерального прокурора на виявлені порушення інтересів держави безпідставними.

6 листопада 2024 року, представником Товариства з обмеженою відповідальністю "О-Газ" подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з пропуском позивачем тримісячного строку звернення до суду та не зазначення поважних причин такого пропуску.

Розглянувши подані представниками відповідачів та третіх осіб заяви про залишення позовної заяви без розгляду, перевіривши доводи та аргументи зазначені позивачем в клопотанні про поновлення строку звернення з даною позовною заявою, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України.

Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161 КАС України, а також дотриманні строків звернення до суду, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску.

Тож право на судовий захист не є абсолютним. Законодавством встановлені вимоги, зокрема, щодо необхідності дотримання суб`єктом, який звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів, відповідних строків.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Правові висновки щодо порядку застосування статті 118 КАС України викладені, зокрема у постановах Верховного Суду 17 вересня 2021 року у справі № 420/473/20, від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20, від 1 червня 2022 року у справі № 460/100/21, від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21 та від 14 березня 2023 року у справі № 160/26351/21.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Разом з тим, наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За змістом пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо є підстави, визначені частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження спрямовані на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2021 року у справі № 640/17351/19 зазначав про те, що визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 р. №340/1019/19).

Крім того, у постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у випадках звернення до суду суб`єкта владних повноважень (прокурора) відлік строку для звернення до суду цей Кодекс пов`язує з виникненням підстав, що надають йому право на таке звернення. Водночас строки покликані забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів визначеності, і сторонам слід очікувати, що ці норми будуть застосовані.

Враховуючи викладене вище, початок перебігу строку, встановленого для подання до суду позову стосується всіх суб`єктів, які мають намір та право оскаржувати рішення суду, та не пов`язується із відповідними функціями та компетенцією суб`єкта, адже інше призводить до можливості держави через такі дії практично необмежено у часі реалізувати право на звернення до суду за власним волевиявленням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.09.2023 у справі №380/8650/22.

Суд враховує, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Правові висновки щодо критеріїв поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду 13 листопада 2024 року у справі № 560/22224/23.

У Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені й ефективні органи.

Консультативна рада європейських прокурорів (далі - КРЄП), створена Комітетом міністрів Ради Європи 13.07.2005, у Висновку № 3 (2008) "Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права" наголосила, що держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечувати реалізацію цих функцій згідно з такими, зокрема, принципами: діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами й обов`язками, що й будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін); обов`язок прокурорів обґрунтовувати свої дії та розкривати ці причини особам або інститутам, задіяним або зацікавленим у справі, має бути встановлений законом.

Згідно з п. 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (п. 3 Рекомендації).

Таким чином, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень. Початок перебігу строку, встановленого для звернення до суду суб`єкта владних повноважень, не пов`язується з моментом створення такого суб`єкта чи наділення його відповідними функціями та компетенцією, адже інше призводить до можливості держави через такі дії практично необмежено у часі реалізувати право на звернення з позовом за власним волевиявленням.

Ключовим питанням щодо строків звернення позивача до суду є визначення, коли прокурор був обізнаний чи повинен був дізнатись про наявність порушень з боку відповідачів під час вчинення спірних дій та прийняття рішення у формі протоколу засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 29.11.2018 №4607 та видачі наказу Державної служби геології і надр України від 27.12.2018 №521 про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Газовидобувна група" спеціального дозволу на користування надрами від 29.12.2018 №4963 та, відповідно, про наявність підстав для звернення до суду з позовом.

Судом встановлено, що 29 грудня 2018 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Газовидобувна група" видано спеціальний дозвіл на користування надрами № 4963 на підставі наказу від 27 грудня 2018 року № 521.

Сам спеціальний дозвіл на користування надрами після його видачі 27.12.2018 та до 24.02.2022 розміщувався на веб-сайті Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України".

Протокол Державної комісії України по запасах корисних копалин № 4607 від 29.11.2018 був оприлюднений на веб-сайті Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України" 06.10.2020.

Суд зауважує, що спірний наказ Держгеонадр України від 27.12.2018 № 521 про надання спеціального дозволу на користування надрами Товариству з обмеженою відповідальністю "Газовидобувна група", опублікований на офіційному сайті суб`єкта владних повноважень у роздiлi «Архiв наказів за 2018 рік» та є доступним за посиланням: https://www.geo.gov.ua/diyalnist/nakazy/arhiv-nakaziv/.

Таким чином, позивач мав можливість ознайомитись з документами безпосередньо після їх оприлюднення, протягом встановленого строку здійснити звернення до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасам корисних копалин, надрокористувача для отримання необхідних документів, їх аналізу та, у випадку встановлення порушення інтересів держави, звернутися до суду у встановлений законом строк.

Також органи прокуратури здійснюють процесуальне керівництво в кримінальному провадженні №62019100000001655, яке було розпочато 07.11.2019.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднені ухвали Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/166/20 від 26.05.2021 (провадження № 1-кс/752/4307/21), від 26.11.2021 (провадження № 1-кс/752/9542/21).

З ухвал Голосіївського районного суду м. Києва від 26.05.2021 та 26.11.2021 у справі №752/166/20 (провадження №1-кс/752/4307/21, №1-кс/752/9542/21), якими продовжувались строки досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001655 за наслідками розгляду клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Києві) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, погодженого прокурором Київської міської прокуратури, вбачається, що органами досудового розслідування проведено аналіз обставин надання спеціальних дозволів, у т. ч. ТОВ «ГАЗОВИДОБУВНА ГРУПА» (код 42069384); в межах цього кримінального провадження виконані такі слідчі дії як "проведено обшук адміністративного приміщення Державної служби геології та надр України, ДП "ДЕРЖГЕОІНФОРМ"; направлено запити про надання інформації та копій документів до обласних рад та адміністрацій, в адміністративних межах яких знаходяться родовища, відповідно до виданих спецдозволів на користування надрами".

Відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.

Вказана ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 26 травня 2021 року у справі № 752/166/20 зареєстрована - 25 червня 2021 року та оприлюднена 29 червня 2021 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 26 листопада 2021 року у справі № 752/166/20 зареєстрована 15 грудня 2021 року та оприлюднена 16 грудня 2021 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Частиною 2 статті 36 КПК України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, тобто є процесуальним керівником у кримінальному провадженні, який поінформований із наявними матеріалами та їх змістом.

Відповідно до пункту 12 Наказу Офісу Генерального прокурора № 389 (далі наказ ОГП № 389) «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» керівникам самостійних структурних підрозділів прокуратур усіх рівнів забезпечувати належну організацію взаємодії з питань захисту інтересів держави заходами представницького характеру поза межами кримінального провадження в порядку, спосіб та строки, визначені відповідним наказом Генерального прокурора.

Пункт 18 наказу ОГП № 389 визначає що у всіх зазначених випадках, за винятком вжиття заходів щодо встановлення відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявності підстав для представництва, вести електронне наглядове провадження в інформаційно-аналітичній системі "Облік та статистика органів прокуратури", до якого долучати (прикріплювати): копії позову (заяви), інших письмових заяв, усіх документів, що додаються до них, рішень суду, інших матеріалів, які були предметом дослідження чи обговорення в суді (у разі великого обсягу цих матеріалів - найбільш важливих документів), апеляційних, касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими, виключними обставинами прокурорів або інших учасників судового процесу, висновків про відсутність підстав для оскарження рішення суду, документів про стан реального виконання судового рішення, у тому числі скарг на рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів державної виконавчої служби, інформацію про реєстрацію кримінальних проваджень, копії скарг щодо дисциплінарного проступку судді.

Таким чином, органи прокуратури були проінформовані про наявність кримінального провадження № 62019100000001655. А, враховуючи положення частини 2 ст. 36 Кримінального процесуального кодексу України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням уповноважений мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування. Враховуючи це, органи прокуратури були проінформовані про обставини отримання ТОВ «ГАЗОВИДОБУВНА ГРУПА» спеціального дозволу на користування надрам.

Також, з ухвал Печерського районного суду міста Києва від 09.12.2019 (справи за №№ 757/64159/19-к, 757/64151/19-к, 757/64161/19-к, 757/64164/19-к) вбачається, що в провадженні Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 62019100000001655 від 07.11.2019, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та слідчим суддею задоволені клопотання слідчого щодо надання дозволу на проведення обшуку та вилучення, зокрема, документів щодо щодо подання, реєстрації, погодження, розгляду, видачі, внесення змін, вказаним суб`єктам господарювання дозволів, спецдозволів, ліцензій, (у тому числі тимчасових), продовження раніше наданих дозволів, спецдозволів, ліцензій (у тому числі тимчасових), на розробку, користування, видобування надр, висновки за результатами розгляду документів, в т. ч. ТОВ "Газовидобувна група".

Також судом встановлено, що пунктом 5 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021, введеного у дію Указом Президента України від 25.03.2021 № 122/2021, рекомендовано Офісу Генерального прокурора разом з іншими правоохоронними органами вжити додаткових заходів щодо виявлення й розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування.

Офісом Генерального прокурора надіслано на адресу Державної служби геології та надр України лист від 01.06.2021 №12/2-35/Вих-21, в якому зазначено, що Указом Президента України від 25.03.2021 №122/2021 затверджено рішення Ради національної безпеки і оборони України "Щодо стану справ у сфері надрокористування" від 19.03.2021, яким Держгеонадр визначено одним із виконавців передбачених заходів. Водночас, Офісу Генерального прокурора разом з іншими правоохоронними органами рекомендовано вжити додаткових заходів щодо виявлення і розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування. З урахуванням викладеного, Офіс Генерального прокурора просив у строк до 17.06.2021 надати перелік суб`єктів господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, які, зокрема, поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами, зокрема за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки.

Листом Державною службою геології та надр України від 17.06.2021 №9897/01/02-21 за наслідками опрацювання листа Офісу Генерального прокурора повідомлено, що відповідно до наказу Державної служби геології та надр України від 25.05.2021 №399 "Про проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у червні-серпні 2021 року" проведення позапланових перевірок заплановано з 01.06.2021. Відповідно, узагальнені звіти про результати проведення позапланових перевірок не готувались. На виконання підпункту 2 пункту 1 рішення РНБО з метою отримання та опрацювання інформації про ймовірні факти незаконного видобування корисних копалин разом із правоохоронними органами, Державною службою геології та надр України направлено лист від 26.04.2021 №6469/01/07-21 до голів Київської та обласних адміністрацій з проханням щодо надання щокварталу відповідної інформації за встановленою формою. Станом на 15.06.2021 отримано інформацію від 10 ОДА про 41 факт ймовірного незаконного користування надрами, серед яких за результатами проведеного Державною службою геології та надр України аналізу відомості про встановлені 39 фактів незаконного користування надрами направлені до правоохоронних органів.

Додатково надано витребувані Офісом Генерального прокурора переліки, серед яких у переліку суб`єктів господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, які, зокрема, поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами, зокрема за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки значиться (під порядковим номером 23) ТОВ "Газовидобувна група".

Тобто вказаним листом Державна служба геології та надр України повідомила прокуратуру про те, що ТОВ "Газовидобувна група" є суб`єктом господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, яке поза аукціоном отримало спеціальний дозвіл на користування надрами, зокрема, за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки.

Володіючи інформацією з середини 2021 року щодо отримання ТОВ "Газовидобувна група" спеціального дозволу на користування надрами від 29.12.2018 №4963 без проведення аукціону, позивач не був позбавлений можливості подавати відповідні запити до державних органів, зокрема Державної служби геології та надр України та Державної комісії України по запасах корисних копалин, у тому числі щодо оскаржуваного протоколу, а також звернутися до суду з адміністративним позовом у строк визначений приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 грудня 2024 року у справі № 320/5641/24, від 20 грудня 2024 року у справі №320/39441/23.

Водночас з цим позовом заступник Генерального прокурора звернувся до Київського окружного адміністративного суду у грудні 2023 року, зазначаючи, що підстави для звернення до суду з позовом про визнання дій відповідачів протиправними, скасування рішення засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин, оформлене протоколом від 29.11.2018 №4607; скасування наказу Державної служби геології та надр України від 27.12.2018 №521 про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Газовидобувна група" спеціального дозволу на користування надрами та визнання недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 29.12.2018 №4963, виникли лише після отримання Офісом Генерального прокурора інформації та матеріалів від Івано-Франківської обласної ради, наданих листом від 23.06.2023 № 12-163/546/174 (вх. № 11687-23 від 28.06.2023).

Суд зауважує, що посилання позивача на встановлення прокурором незаконності розпорядчих актів та дозвільних документів після отримання листа Івано-Франківської обласної ради від 23.06.2023 року не може вважатися поважною підставою щодо поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, оскільки вказане не припиняє (не перериває) строків, встановлених законодавцем щодо звернення із позовом до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ці дати не пов`язуються з початком перебігу строку звернення до суду у випадку, коли законом встановлений строк для вчинення особою активних дій.

Наведене вище узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 23.08.2023 у справі №380/7024/22 та від 21.09.2023 у справі №380/7550/22, від 13.02.2024 у справі №340/3868/23.

Щодо обґрунтування наявності підстав для подачі заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач зазначив, що у вказаному спорі має місце триваюче правопорушення. На дату звернення позивача до суду з даним позовом порушення законодавства тривають, спеціальний дозвіл на користування надрами від 29.12.2018 № 4963, виданий ТОВ «Газовидобувна група» на підставі протоколу ДКЗ від 29.11.2018 № 4607, є чинним, тобто підстави для звернення за захистом порушених інтересів держави не припинили існувати.

Щодо даного обґрунтування про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч.1 ст. 4 КАС України).

У чинному законодавстві України не визначено поняття "триваюче правопорушення". Разом з тим за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2018 р. у справі №810/1224/17 з метою забезпечення єдності правозастосовчої практики надала тлумачення, зокрема, поняття "триваючого правопорушення". Так, за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення.

Спірний наказ та дозвіл є актами індивідуальної дії, дії яких вичерпуються їх виконанням.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає, що прийняття оскаржуваних наказів та дозволу не підпадає під ознаки триваючого правопорушення, а тому відсутні підстави вважати, що строк звернення до суду позивачем дотримано.

Суд зауважує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.

Водночас, відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу (рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява №14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і №22095/93, пункт 51).

Відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.06.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження спрямовані на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

При цьому, питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду у кожному конкретному випадку встановлюється на підставі фактичних обставин справи, з урахуванням обґрунтувань вимог учасників справи та на підставі наданих ними доказів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №697/1044/22.

На переконання суду, враховуючи значний пропуск строку звернення до суду у цій справі, поважність причин такого пропуску повинні бути настільки важливими, ґрунтовними та вагомими, що поновлення таких строків, повинно переважати над ставленням під сумнів багаторічних суспільних відносини, що склалися за ці роки.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Шевченко проти України, п.27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

За висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі «Хаджіанастасіу проти Греції», пункти 32-37).

При цьому очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 7 вересня 1999 року у справі «Йодко против Литви» (Jodko v. Lithuania).

Відповідно до практики Верховного суду яка знаходить своє підтвердження у постановах від 14.09.2023 №520/12477/22, від 21.09.2023 №340/341/23, від 07.09.2023 №160/4008/23, від 02.08.2023 №480/3852/22, від 28.09.2022 №,640/13798/21, від 30.06.2022 №460/11514/21, від 17.04.2022 №540/5397/21 та інших, поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Суд зазначає, що регулярні звернення прокурора, з метою витребування ним документів для підтвердження підстав представництва інтересів держави в суді не можуть слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №340/3868/23.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені прокурором обставини не можуть бути причиною для поновлення строку звернення до суду з позовом, оскільки це матиме наслідком необґрунтоване втручання суду у принцип правової визначеності та порушення права інших учасників провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обставин, які об`єктивно унеможливлювали реалізацію прав щодо своєчасного звернення до суду, позивачем не наведено.

Таким чином, виходячи зі змісту конкретних обставин, хронології та послідовності дій органів прокуратури, не вбачається підстав для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

При цьому, суд звертає увагу на те, що релевантні до спірних правовідносин висновки Верховного Суду щодо пропуску прокурором строку звернення до суду та відсутності поважних причин для його поновлення викладені у постановах від 16 травня 2024 року у справі №460/12886/23, від 20 травня 2024 року у справі №240/21531/23, від 20 травня 2024 року у справі №240/21812/23, від 21 травня 2024 року у справі №240/8829/23, від 21 травня 2024 року у справі №240/25181/23, від 13 лютого 2024 року у справі №340/3868/23 та інших.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом питання пропуску строків звернення до суду, що розглядається, матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення цього адміністративного позову без розгляду у зв`язку з пропуском строків звернення до суду, які визначенні Кодексом адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 123, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Заяви Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовидобувна група", Товариства з обмеженою відповідальністю "О-Газ" про залишення позову без розгляду - задовольнити.

Позовну заяву заступника Генерального прокурора в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газовидобувна група", Товариство з обмеженою відповідальністю "О-Газ" про визнання протиправними дій, скасування наказу та визнання недійсним спеціального дозволу залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено та підписано 10 лютого 2025 року.

Суддя Кочанова П.В.