Постанова

від 23.01.2025 по справі 361/1039/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи № 361/1039/21

Провадження №22-ц/824/2558/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2025 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Європромоптторг» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що спричинила тілесні ушкодження,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Європромоптторг» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що спричинила тілесні ушкодження.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про те, що 25 липня 2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода на дорозі Е101 Київ-Бровари за участі автомобілів Тоуоtа, моделі Ніghlander, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та автомобіля МАN 14.272, д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .

Власником джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу МАN 14.272, д.н.з. НОМЕР_2 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Європромоптторг».

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження. Крім того разом із позивачем в автомобілі знаходився його трьох річний син ОСОБА_3 , який отримав сильний емоційний шок і по сьогоднішній день потребує медичної психологічної допомоги.

Відповідач в добровільному порядку відмовився відшкодувати потерпілому ОСОБА_1 витрати, пов`язані з медичним лікуванням, з психологічним відновленням емоційного стану малолітнього сина. Транспортний засіб Тоуоtа, моделі Ніghlander, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , належить на праві власності громадянину ОСОБА_4 .

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року у справі № 755/14096/20 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми (струс головного мозку) та рвана рана плеча. Позивач зазнав значної матеріальної шкоди на відновлення його стану здоров`я, проходження реабілітаційного періоду, а також значних коштів витрачено на надання медичної психологічної допомоги ОСОБА_1 та його малолітньому сину.

На підтвердження понесених витрат на лікування, медичних обстежень надав наступні докази: розрахунок оплати за послуги медичної допомоги № 200726/107 від 26.07.2020 року в розмірі 610,00 грн.; рахунок-акт 2588373 від 26.07.2020р., на суму 950 грн. 00 коп.; рахунок-акт 2738829 від 02.10.2020р., на суму 4 840 грн. 00 коп.; рахунок-акт 2742571 від 04.10.2020р., на суму 310 грн. 00 коп.; рахунок-акт 2745533 від 05.10.2020 р., на суму 970 грн. 00 коп.; рахунок-акт 2760693 від 12.10.2020 р., на суму 195 грн. 00 коп.; рахунок-акт № 2952636 від 23.12.2020 р., на суму 670,00 грн.; рахунок-акт №3005284 від 15.01.2021р., на суму 1690,00 грн. Всього на загальну суму 10235 грн. 00 коп.

Також позивач зазначив, що витратив 40 000 грн. і на лікування сина, але документально їх підтвердити не може. Таким чином позивач вказав, що фактично внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому заподіяні матеріальні збитки в розмірі 50000, 00 грн.

Оскільки позивачу - ОСОБА_1 , внаслідок дорожньої транспортної пригоди завдані тілесні ушкодження внаслідок яких він був госпіталізований, органом досудового розслідування Дніпровського відділу Поліції ГУНП у місті Києві розслідується кримінальне провадження № 12020100040005035 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

У зв`язку із завданням тілесних ушкоджень ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода, оскільки останній зазнав фізичного болю, душевних страждань, був порушений нормальний спосіб життя. Позивач змушений докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав, для лікування у закладах охорони здоров`я, проходження реабілітаційного періоду. Також душевний біль виник внаслідок надання медичної психологічної допомоги як позивачу так і його малолітньому сину. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_1 втратив професійну працездатність, що потягло зменшення його звичного доходу. Дорожньо-транспортна пригода завдала позивачу тяжкі душевні страждання та переживання, які полягали у відчутті вини перед власником автомобіля Тоуоtа, моделі Ніghlander, д.н.з. НОМЕР_1 (який зазнав пошкоджень при ДТП, що мала місце 25.07.2020 року) ОСОБА_4 . Через дану ситуацію позивач нервував, почував себе неприємно та пригнічено. Крім того, внаслідок пошкодження вищевказаного автомобіля, яким користувався позивач, в останнього тривалий час відсутній автомобіль, а у зв`язку з роботою, усталеним життєвим укладом, автомобіль позивачу є вкрай необхідним.

Розмір відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивач оцінює в 450 000, 00 грн.

ОСОБА_2 , який керував автомобілем МАN 14.272, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належав на праві власності відповідачу ТОВ «Європромоптторг», працює водієм в товаристві з обмеженою відповідальністю «Європромоптторг».

Відповідач надав в іншій цивільній справі Договір підряду без номера від 03.07.2020 року між відповідачем та ОСОБА_2 , і зазначив, що ОСОБА_2 , на момент вчинення дорожнього транспортної пригоди, керуючи транспортним засобом, який належить на праві власності відповідачу, не перебував з останнім у трудових відносинах, не був найманим працівником, а тому відповідач не зобов`язаний нести відповідальність перед позивачем.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 50 000,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 450 000,00 грн.

28 вересня 2021 року до суду першої інстанції позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 150 000,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 450 000,00 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2024 року позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Європромоптторг» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 950, 00 грн. та моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Європромоптторг» на користь держави 2 422 грн. 40 коп. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, 10 вересня 2024 року позивач направив до суду апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржуване рішення незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржуване рішення в частині часткового задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 25 000, 00 грн.

14 січня 2025 року на адресу апеляційного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судове засідання, призначене на 23.01.2025 року, з`явився представник позивача та представник відповідача.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 25 липня 2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода на дорозі Е101 Київ-Бровари за участі автомобілів Тоуоtа, моделі Ніghlander, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та автомобіля МАN 14.272, д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 . Власником джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу МАN 14.272, д.н.з. НОМЕР_2 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Європромоптторг".

12 жовтня 2020 року постановою Дніпровського районного суду міста Києва у справі №755/14096/20 накладено на ОСОБА_2 , адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн.

ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із «Європромоптторг», що підтверджується договором підряду від 03.07.2020 року, таблицею № 5 Відомості про трудові відносини осіб на період проходження військової служби, таблицею № 6 Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам.

Із виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 виданої 15 січня 2021 року вбачається, що 31 липня 2020 року ОСОБА_1 звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Поліклініка», йому встановлений діагноз закрито черепно-мозкова травма (25.07.2020 року): струс головного мозку, цефалгічний та церебралістичний синдром. ОСОБА_1 призначено медикаментозне лікування, із рекомендацією обмеження фізичної та розумової діяльності на період лікування до 1 місяця.

Згідно довідки № 5491 від 25.07.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 звертався 25.07.2020 року о 17.50 за наданням медичної допомоги до КНП Броварська БКЛ БРР БМР, і йому встановлений діагноз: різані рани лівого передпліччя, ЗЧМТ, струс головного мозку внаслідок ДТП. Рекомендовано амбулаторне лікування.

На підставі вказаних вище доказів встановлено причинно-наслідковий зв`язок між дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 25.07.2020 року та отриманою шкодою для здоров`я ОСОБА_1 .

Із наданих письмових доказів, щодо проведеного лікування суд прийняв лише рахунок - фактуру 2588373 від 26.07.2020 року на суму 950,00 грн. про те, що ОСОБА_1 звернувся за консультацією до лікаря ортопеда-травматолога до ТОВ «Медичний центр «Добробут - Поліклініка», де йому була зроблена перев`язка загальна (проста, складна), який максимально відповідає даті ДТП та даті звернення за медичною допомогою, а також наданий огляд ортопеда-травматолога, який зазначив, що у ОСОБА_1 множинні відкриті рани передпліччя, множинні відкриті рани плечового пояса і плеча.

Згідно з довідки про тимчасову втрату працездатності (лікування) потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді, виданої 23 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» з приводу інкапсульованого стороннього тіла - скло н/з лівого плеча. Повний курс амбулаторного лікування з 02.10.2020 року по 12 жовтня 2020 року.

Також позивачем надані роздруківки проведеного огляду позивача у ТОВ «Медичний центр «Добробут-Поліклініка»:

-15.01.2021 року - огляд невролога- діагноз розлад вегетативної нервової системи неуточнений;

-23.12.2020 року - огляд ортопеда-травматолога - діагноз інші поверхневі травми плечового пояса і плеча;

-05.10.2020 року - огляд невролога - діагноз струс головного мозку;

-02.10.2020 року - огляд ортопеда-травматолога - діагноз інші поверхневі травми плечового пояса і плеча;

-05.08.2020 року - огляд хірурга - забійна рана лівого ліктьового суглоба;

-31.07.2020 року - огляд нейрохірурга - струс головного мозку, нейрохірургічного лікування не потребує.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, зазначив, що у сукупності із наданими рахунками-актами за датами, встановленими діагнозами вказані докази не доводять причинно-наслідковий зв`язок між ДТП, яка сталася 25.07.2020 року та зверненням позивача у жовтні, грудні 2020 року та у січні 2021 року за медичною допомогою. Інших будь яких належних, достатніх доказів суду не надано.

Суть доводів апелянта полягає в тому, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що ним було повністю доведено розмір завданої йому матеріальної шкоди та причинно- наслідковий зв`язок з ДТП.

Колегія суддів погоджується з вказаними доводами апеляційної скарги з огляду на таке.

Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині розміру стягнення матеріальної та моральної шкоди.

На підтвердження витрат матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, ОСОБА_1 було надано до суду першої інстанції такі докази:

- розрахунок оплати за послуги медичної допомоги № 200726/107 від 26.07.2020 року в розмірі 610,00 грн. - послуги офтальмолога;

- рахунок-акт № 2952636 від 23.12.2020 р. на суму 670,00 грн. - консультація лікаря ортопеда-травматолога;

- рахунок-акт 2760693 від 12.10.2020 р. на суму 195 грн. 00 коп. - зняття швів;

- -рахунок-акт 2745533 від 05.10.2020 р. на суму 970 грн. 00 коп. - консультація невролога;

- рахунок-акт 2738829 від 02.10.2020 р. на суму 4840 грн. 00 коп. (у зазначеному рахунку вказується консультація ортопеда-травматолога, узд поверхневих органів а тканин, перев`язка загальна, накладення швів, видалення чужорідного тіла м`яких тканин 2 категорії складності, анастезія місцева, гістологічне дослідження після видалення пухлин м`яких тканин, консультація ЛОР-лікаря, рентгенографія придаткових пазух носа в одній секреції);

- рахунок-акт 2742571 від 04.10.2020 р. на суму 310 грн. 00 коп. (перев`язка загальна);

- рахунок -акт№2588373 від 26.07.2020р. на суму 950, 00 грн - консультація лікаря ортопеда-травматолога, перев`язка загальна (проста, складна)

- рахунок-акт № 3005284 від 15.01.2021р., на суму 1690,00 грн. (консультація терапевта/сімейного лікаря, консультація невропатолога).

Загальна вартість витрат відповідно до наданих рахунків становить 10 235, 00 грн.

Вказані докази колегія суддів приймає і вважає зазначену суму понесеними витратами на лікування пов`язаними з вчиненим ДТП. Жодних підстав вважати, що вказані звернення за медичною допомогою, зважаючи на характер отриманої допомоги, не пов`язані з фактом ДТП, як про те стверджує інша сторона, у суду немає.

Таким чином позиція позивача щодо наведених витрат підтверджена відповідними доказами. Натомість відповідач на спростування позиції позивача належних доказів не надав.

Що стосується витрат на проведення ОСОБА_1 оперативного втручання (хірургічної операції) та перебування на стаціонарному лікуванні з діагнозом ураження міжхребетного диску шийного відділу з радикулопатією у період часу з 13 по 19 вересня 2021 р, то колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що зважаючи на підстави для проведення операції та час її проведення позивачем не доведено, що вказані витрати були пов`язані з вчиненням ДТП. За таких умов вказані витрати не підлягають до задоволення.

Відповідним чином не підлягають до задоволення і вимоги про відшкодування тих витрат, факт понесення яких не підтверджений документально.

Наступним доводом апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції неправильно стягнуто моральну шкоду.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України).

В постанові ОП КЦС ВС від 05.12.2022 року в справі № 214/7462/20 Верховний Суд висловив правову позицію стосовно тягаря доказування в сфері компенсації моральної шкоди. Зокрема, у разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування - позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

В наведеній постанові Верховний Суд стосовно справи, яка була предметом його розгляду, безпосередньо зазначав:

«Позивач вказував, що через пошкодження його транспортного засобу він зазнав моральної шкоди. Неправомірні дії відповідачів призвели до його душевних страждань, стану постійного стресу, порушення звичних комфортних умов проживання його та членів його сім`ї, та спричиняє йому не лише моральні страждання, але і змушує звертатись до суду за захистом своїх порушених прав, що потребує не лише матеріальних витрат, а й витрат часу і емоційних затрат, що негативно впливає на здоров`я. Тобто, при заявлені вимоги про стягнення компенсації моральної шкоди позивач не пов`язував наявність моральної шкоди у зв`язку із каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Тому відшкодування моральної шкоди має відбуватися на підставі частини першої статті 1167 ЦК України.

З урахуванням встановлених обставин та розподілу тягаря доказування відсутні підстави стверджувати, що відповідачем доведено відсутність протиправності та вини в завданні моральної шкоди».

З точки зору апеляційного суду вищевказана правова позиція є релевантною до обставин, які є предметом розгляду у даній справі.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, зазначив, що бере до уваги тяжкість завданих позивачу внаслідок ДТП тілесних ушкоджень, тривалість їх медичного лікування, ступінь пошкодження автомобіля, у завданні позивачу шкоди та його поведінку та вважав достатнім та об`єктивним відшкодування позивачу завданої моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн.

Як убачається з матеріалів справи, позивач не надав до суду доказів на стягнення моральної шкоди в іншому розмірі.

Не було доведено відповідачем й відсутність протиправності його поведінки або вини в завданні шкоди позивачу.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди апеляційний суд зважає на те, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що призначений розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди у 50000,00 грн. судом першої інстанції відповідає принципам розумності і справедливості, а також є достатнім для компенсації завданої моральної шкоди.

ОСОБА_1 також заявляє до відшкодування витрати на правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені. Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року (справа № 826/1216/16), постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року (справа № 810/3806/18) та постанові Верховного Суду від 14 лютого 2020 року ( справа №280/1765/19).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження вказаних витрат долучає Договір про надання правової допомоги №03/09/24 від 03.09.2024 року та Додаткову угоду №1 від 03.09.2024 року, відповідно до яких ОСОБА_1 доручає, а Адвокатське об`єднання «Брати Федорови» бере на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 за винагороду послуги із підготовки, подання апеляційної скарги на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.07.2024 року по цивільній справі № 361/1039/21 та представництва ОСОБА_1 в апеляційному суді.

За послуги із правової допомоги ОСОБА_1 сплачує АО «Брати Федорови» гонорар у розмірі 25 000 гривень на підставі рахунку.

На виконання умов договору №03/09/24 від 03.09.2024 року та Додаткової угоди №1 від 23.06.2024 року відповідачем було перераховано АО «Брати Федорови» гонорар у розмірі 25 000 гривень, що підтверджується квитанцією від 03.09.2024 року.

У той же час у Додатковій угоді не зазначено, що саме здійснює адвокат при наданні такої допомоги, жодного переліку робіт, фактично наданих позивачу, адвокатом до суду не представлено.

За таких умов, суд позбавлений можливості перевірити обґрунтування заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу.

У свою чергу це призводить до неможливості задоволення цього клопотання.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для лише часткового задоволення позову (12, 05%), зважаючи на співвідношення задоволених та відхилених позовних вимог, з відповідача на користь Держави підлягають стягненню сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 602, 50 грн та апеляційної скарги у розмірі 903, 75 грн. Всього 1505, 25 грн.

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2024 року в частині вимоги про відшкодування майнової шкоди та розподілу судового збору змінити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Європромоптторг» (код ЄДРПОУ: 39529157, адреса місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, 16, м. Київ, 03124) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) майнову шкоду в розмірі 10 235 (десять тисяч двісті тридцять п`ять) грн. 00 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Європромоптторг» (код 39529157, адреса місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, 16, м. Київ, 03124) на користь Держави Україна судовий збір в розмірі 1 505 (одна тисяча п`ятсот п`ять) грн. 25 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько