Рішення

від 24.01.2025 по справі 495/10657/21

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 495/10657/21

№ провадження 2/495/659/2025

24 січня 2025 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарісудового засідання: Цепордей Я.Ю.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Пейчевої С.Д.

розглянувши увідкритому судовомуцивільну справу № 495/10657/21

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандард Фінанс Групп»

за участютретьої особи приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлани Володимирівни

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, з застосуванням наслідків недійсності правочину,

В С Т А Н О В И В :

28.12.2021 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою (із подальшим уточненням ) до ОСОБА_2 (далі по тексту відповідачка) за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандард Фінанс Групп» (далі по тексту третя особа) про визнання недійснимдоговору відступленняправа вимогиза договороміпотеки,з застосуваннямнаслідків недійсностіправочину (т.1-16, т.2 а.с.2-16).

Так, позивач просить суд визнати недійсний договір відступлення прав вимоги № б/н від 31.01.2020 року за договором іпотеки № РМ-SME502/003/2007 від 18.05.2007 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандард Фінанс Групп» та фізичною особою ОСОБА_2 та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом проведення відповідних реєстраційних дій та в розділах про іпотеку припинити обтяження речових прав, а саме відомості про суб`єкта, зазначеного іпотеко держателем - ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.01.2020 року між ТОВ «Стандард Фінанс Групп» та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір відступлення прав вимоги № б/н від 31.01.2020 року, згідно умов якого ТОВ «Стандард Фінанс Групп» відступило за плату ФО - ОСОБА_2 права вимоги за кредитним договором № СМ-SME502/003/2007 від 18.05.2007 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , а четвертий новий кредитор замінив третього нового кредитора, як сторону - кредитора у кредитному договорі та прийняв на себе всій його права та обов`язки, сплатив вартість прав вимоги, що відступаються та набув права вимоги до боржника та набув усіх прав і обов`язків сторони кредитора у кредитному дговорі. ТОВ «Стандард Фінанс Групп» було визначено право вимоги від ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за договором факторингу № б/н від 31.01.2021 року. В своючергу,ТОВ «ОТПФакторинг Україна»набуло вищезазначенеправо вимогивід ПАТ«ОТП Банк»за договоромкупівлі-продажукредитного портфелю №б/нвід 26.11.2010року.За такоюже схемоюбуло переданоправо вимогиза договороміпотеки №РМ-SМЕ502/003/2007від 18.05.2007року,укладеного міжЗАТ «ОТПБанк» та ОСОБА_1 до ОСОБА_2 31.01.2020року міжТОВ «Стандардфінанс групп»та ФО ОСОБА_2 укладено договірвідступлення праввимоги №б/нвід 31.01.2020року задоговором іпотеки№ PM-SME502/003/2007від 18.05.2007року,згідно умовякого ТОВ«Стандард фінансгрупп» передав,а ФО ОСОБА_2 прийняла всіправа вимогиза договороміпотеки,в обсягахта умовах,що існуютьна моментвідступлення прававимоги,включаючи правозвернення стягненняна предметіпотеки.31.01.2020року вДержавному реєстріречових правна нерухомемайно таРеєстру праввласності нанерухоме майно.Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодобуло зареєстрованоіпотекодержателем - ОСОБА_2 .У тойже деньраніше,31.01.2020року ТОВ«ОТП ФакторингУкраїна» уклалоз ТОВ«Стандард фінансгрупп» договірвідступлення праввимоги №б/нвід 31.01.2020року задоговором іпотеки№ PM-SME502/003/2007від 18.05.2007року.До ТОВ«ОТП ФакторингУкраїна» правовимоги задоговором іпотекиперейшло відЗАТ «ОТПБанк» задоговором відступленняправ вимоги№ б/нвід 26.11.2010року.Позивач вважає,що вказанийдоговір підлягаєвизнанню недійсним,оскільки укладенийз порушеннямнорм діючогозаконодавства тавнаслідок йогоукладення порушенозаконні правата інтересипозивача.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.01.2022 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі № 495/10657/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи ТОВ «Стандард Фінанс Групп» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, з застосуванням наслідків недійсності правочину. По справі призначено підготовче судове засідання (т.1 а.с.68-69).

06.04.2022 року від представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Зімірьової О.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідачка ОСОБА_2 заперечує проти позову в повному обсязі заявлених позовних вимог та вважає такі вимоги необгрунтованними, з підстав, викладених у відзиві. Адвокат Зімірьова О.О. в інтересах ОСОБА_2 звернула увагу на те, що відступлення права вимоги за кредитним договором № СМ-SME502/003/2007 від 18.05.2007 року та договором іпотеки № PM-SME502/003/2007 від 18.05.2007 року ніяким чином не порушує прав та інтересів позивача, так як сам кредитний договір № СМ-SME502/003/2007 від 18.05.2007 року та договір іпотеки № PM-SME502/003/2007 від 18.05.2007 року, укладені між позивачем та ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступник ПАТ «ОТП Банк»), не визнані у встановленому порядку недійсними. Позика на час укладення договорів про відступлення права вимоги до теперішнього часу позивачем не повернута. Зазначила, що договір відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. 31.01.2020 року за реєстровим № 58, є підставою для внесення змін до обтяження запису про іпотеку). А наявність в реєсрі записів про арешт на все нерухоме майно іпотекодателя, внесених після реєстрації обтяження (іпотеки), не є підставою для відмови в проведені держвної реєстрації, а таки дії державного реєстратора відповідають ЗУ «Про іпотеку» та ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (т.1 а.с.87-95).

08.07.2022 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив відповідачки ОСОБА_2 , відповідно до якої позивач вважає такий відзив безпідставний, який просив залишити без розгляду на підставі фактів, викладених у його відповіді. Вказав, що у разі вчинення правочину про відступлення права вимоги у такій самій формі, як іпотечний договір, то такі дії ще не дають підстави вважати, що договір про відступлення права вимоги за довогором іпотеки цілком вчинений з повним дотриманням змісту та форми та є законим. Доводи відповідачки про відсутність підстав для визнаня договору відступлення права вимоги за договором іпотеки недійсним, вважає помилковим (т.1 а.с.138-142).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.02.2023 року залучено до участі у справі № 495/10657/21 співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт Фінанс Групп» та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлану Володимирівну (т.1 а.с.241-242).

25.08.2023 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшли письмові пояснення щодо представлених доказів відповідачами та третьою особою, відповідно до яких вказав, що відповідачами не надано всіх документів та ОСОБА_2 не доведено отримання нею права вимоги у солідарному порядку до ОСОБА_1 та ТОВ «Трісмегіс» по кредитному договору, оскільки докази укладення таких договорів, за якими поручетелєм є ТОВ «Трісмегіс» в матеріалах справи відсутні (т.3 а.с.21-28).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.08.2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Стандард Фінанс Групп» за участю третьої особи приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлани Володимирівни про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, з застосуванням наслідків недійсності правочину. Справу призначено до судового розгляду по суті (т.3 а.с.27-28).

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пейчева С.Д., у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Зімірьова О.О. у судове засідання не зявилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Причини неявки суду невідомі.

Представник відповідача ТОВ «Стандард Фінанс Групп» та третя особа приватний нотаріус Савченко С.В., у судове засідання також не зявилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Причини неявки суду невідомі.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, за твердженням позивача, 31.01.2020 року між ТОВ «Стандард Фінанс Групп» та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір відступлення прав вимоги № б/н від 31.01.2020 року, згідно умов якого ТОВ «Стандард Фінанс Групп» відступило за плату ФО - ОСОБА_2 права вимоги за кредитним договором № СМ-SME502/003/2007 від 18.05.2007 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , а четвертий новий кредитор замінив третього нового кредитора, як сторону - кредитора у кредитному договорі та прийняв на себе всій його права та обов`язки, сплатив вартість прав вимоги, що відступаються та набув права вимоги до боржника та набув усіх прав і обов`язків сторони кредитора у кредитному дговорі.

ТОВ «Стандард Фінанс Групп» було визначено право вимоги від ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за договором факторингу № б/н від 31.01.2021 року. В своючергу,ТОВ «ОТПФакторинг Україна»набуло вищезазначенеправо вимогивід ПАТ«ОТП Банк»за договоромкупівлі-продажукредитного портфелю № б/н від 26.11.2010 року. За такою же схемою було передано право вимоги за договором іпотеки № РМ-SМЕ502/003/2007 від 18.05.2007 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 до ОСОБА_2

31.01.2020 року між ТОВ «Стандард фінанс групп» та ФО ОСОБА_2 укладено договір відступлення прав вимоги № б/н від 31.01.2020 року за договором іпотеки № PM-SME502/003/2007 від 18.05.2007 року, згідно умов якого ТОВ «Стандард фінанс групп» передав, а ФО ОСОБА_2 прийняла всі права вимоги за договором іпотеки, в обсягах та умовах, що існують на момент відступлення права вимоги, включаючи право звернення стягнення на предмет іпотеки.

31.01.2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо було зареєстровано іпотекодержателем - ОСОБА_2 . У той же день раніше, 31.01.2020 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» уклало з ТОВ «Стандард фінанс групп» договір відступлення прав вимоги № б/н від 31.01.2020 року за договором іпотеки № PM-SME502/003/2007 від 18.05.2007 року. До ТОВ «ОТП Факторинг Україна» право вимоги за договором іпотеки перейшло від ЗАТ «ОТП Банк» за договором відступлення прав вимоги № б/н від 26.11.2010 року.

Згідно із п.2.8 договору ВПВ за КД сторони зобов`язалися «в дату відступлення права вимоги укласти в нотаріальній формі договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки №PM-SME502/003/2007 від 18.05.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Тітовою Т.С., 18.05.2007 року, зареєстрований в реєстрі за номером 2896, який був укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 » та згідно із п.1.2 договору ВПВ за ДІ зазначено, що відступлене право вимоги розповсюджується, у тому числі, на право звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, яке було передано в іпотеку первісному кредиторові ЗАТ «ОТП Банк» ОСОБА_1 та власником якого він є, а саме: земельної ділянки 74 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0066) площею 0,006 га; земельної ділянки НОМЕР_1 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0134) площею 0,009 га; земельної ділянки НОМЕР_2 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0050) площею 0,009 га; земельної ділянки 76,79 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0032) площею 0,0147 га; садового будинку 77 (реєстраційний номер майна 10564511) загальною площею 112,9 м2; садового будинку 78 (реєстраційний номер майна 13355113) загальною площею 101,8 м2; садового будинку 76,79 (реєстраційний номер майна 10609609) загальною площею 159,2 м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

За твердженням позивача, фізична особа не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі послуги надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають ліцензію та право (дозвіл) на здійснення фінансових операцій, та внесені до реестру фінансових установ, та також, наступне відступлення права грошової вимоги має здійснюватися шляхом укладення саме договору факторингу з відповідним суб`єктним складом його сторін, а не шляхом укладення договору про відступлення права вимоги з фізичною особою.

Так, відступлення права грошової вимоги та відступлення права за договором іпотеки від ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (другий новий кредитор) до ТОВ «Стандард фінанс групп» (третій новий кредитор) відбулося за договором факторингу № б/н від 31.01.2020 року та договором відступлення права вимоги за договором іпотеки № б/н від 31.01.2020 року, а наступне відступлення права грошової вимоги та відступлення права за договором іпотеки ТОВ «Стандард фінанс групп» до фізичної особи ОСОБА_2 (четвертий новий кредитор) відбулося за договором відступлення прав вимоги № б/н від 31.01.2020 року та договором відступлення прав вимоги за договором іпотеки № б/н від 31.01.2020 року.

Позивач зазначив, що оскільки за договорами факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, то воно повинно здійснюватися шляхом укладення саме договору факторингу, а не договору про відступлення права вимоги з фізичною особою.

Але, в порушення вимог ч.2 ст.1083 та ст.1079 ЦК України, наступне відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_2 здійснилося шляхом укладення договору про відступлення права вимоги з фізичною особою, а не шляхом укладення саме договору факторингу з відповідним суб`єктним складом його сторін.

При відсутпленніправа вимогиза кредитнимдоговором тадоговором іпотекичетвертому новому кредитору попередні кредитори та сама відповідачка не взяли до уваги, що ОСОБА_2 є фізичною особою, а тому не може бути іпотекодержателем спірних земельних ділянок, оскільки вони є землями для ведення садівництва та відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Всупереч даних положень, відповідачем за договором ВПВ за ДІ було все ж таки отримано права вимоги до земель сільськогосподарського призначення. Також, всупереч даним нормам державним реєстратором 31.01.2020 року неправомірно були проведені реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстру Іпотек, Єдиному реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земель сільськогосподарського призначення, а саме земельних ділянок АДРЕСА_2 ; №76,79; №77, № НОМЕР_2 , розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , якими зареєструвала іпотекодержателем суб`єкта права - фізичну особу ОСОБА_2 , яка не є банківською установою.

Позивач вважає,що вказанийдоговір підлягаєвизнанню недійсним,оскільки укладенийз порушеннямнорм діючогозаконодавства тавнаслідок йогоукладення порушенойого законніправа таінтереси.

Дані обставини і стали підставою для звернення позивача до суду із відповідною позовною заявою.

Згідно із вимогами статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

На підставі договору про відступлення права вимоги, посвідченого Бондар І.М., приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу права вимоги за договором іпотеки № PM-SME502/003/2007 від 18.05.2007 року відступлені ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

31.01.2020 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Стандард Фінанс Гупп» укладено договір факторингу №б/н, відповідно до умов якого клієнт ТОВ «ОТП Факторинг Україна» передає, а фактор ТОВ «Стандард Фінанс Гупп» приймає право вимоги, що належить клієнту і стає кредитором за кредитним договором №СМ- SME502/003/2007 від 18.05.2007 pоку, в розмірі заборгованості по кредитному договору.

31.01.2020 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Стандард Фінанс Гупп» укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. за реєстровим №55, відповідно до якого первісний іпотекодержатель ТОВ «ОТП Факторинг Україна» передає та відступає новому іпотекодержателю ТОВ «Стандард Фінанс Гупп» всю сукупність прав, належних первісному іпотекодержателю за договором іпотеки №PM-SME502/003/2007 від 18.05.2007 року.

31.01.2020 року між ТОВ «Стандард Фінанс Гупп» та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого кредитор ТОВ «Стандард Фінанс Гупп» відступає за плату новому кредитору ОСОБА_2 належні йому права вимоги за кредитним договором №CM-SME502/003/2007 від 18.05.2007 року, а новий кредитор заміняє кредитора як сторону - кредитора за кредитними договорами, та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором. Новий кредитор сплачує кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором. При цьому новий кредитор набуватиме статус правонаступника кредитора відповідно до чинного законодавства України, у виконавчому провадженні, пов`язаному з правом вимоги.

31.01.2020 року між ТОВ «Стандард Фінанс Гупп» та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. за реєстровим №58, відповідно до якого іпотекодержатель ТОВ «Стандард Фінанс Гупп» передає, а новий іпотекодержатель ОСОБА_2 приймає всі права вимоги за договором іпотеки №PM-SME502/003/2007 від 18.05.2007 року, посвідчений Тітовою Т.С., приватним нотаріусом Білгород-Дінстровського міського нотаріального округу за реєстровим №2896.

Згідно із ч.1,2 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно ст.203 ЦК України, встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим

актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити.

Правочин щодозаміни кредиторау зобов`язаннівчиняється утакій самійформі,що іправочин,на підставіякого виниклозобов`язання,право вимогиза якимпередається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (ст.51 ЦК України).

Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 209 ЦК України, нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Згідно із ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч.1, 2 ст.4 Закону України «Про іпотеку», обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно. Державна реєстрація здійснюється особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою на підставі повідомлення іпотекодержателя.

За змістом ст.19 Закону України «Про іпотеку», зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Як вбачається з матеріалів справи 31.01.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. прийняті рішення про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою (земельною ділянки 74, кадастровий номер 5110300000:02:025:0066, площею 0,006 га; земельної ділянки 77, кадастровий номер 5110300000:02:025:0134, площею 0,009 га; земельної ділянки 78, кадастровий номер 5110300000:02:025:0050, площею 0,009 га, земельної ділянки 76,79, кадастровий номер 5110300000:02:025:0032, площею 0,0147 га; садового будинку 77, загальною площею 112,9 кв. м.; садового будинку 78, загальною площею 101,8 кв. м.; садового будинку 76, 79, загальною площею 159,2 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , внесено зміни до Державного реєстру іпотек, де підставою обтяження вказані Договори відступлення прав вимоги за Договором іпотеки, за реєстровими №№55, 58, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В. 31.01.2020 року та вказано іпотекодержателя ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.31-2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно із вчиненням такої нотаріальної дії, проводиться нотаріусом, яким вчинено відповідну нотаріальну дію, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно із ч.1 ст.575 ЦК України, окремим видом застави є іпотека нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно із ч.7 ст.576 ЦК України, застава окремих видів майна може бути заборонена або обмежена законом. У зв`язку із цим предметом іпотеки не можуть бути: культурні цінності, що є об`єктами права державної чи комунальної власності та занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання (п.1 ч.4 ст.576 ЦК, п.1 ч.4 ст.4 ЗУ «Про заставу»); пам`ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації (п.2 ч.4 ст.576 ЦК, п.2 ч.4 ст.4 ЗУ «Про заставу»); музейні предмети, музейні колекції, музейні зібрання, що належать до державної частини Музейного фонду, та предмети музейного значення, що підлягають внесенню до державної частини Музейного фонду (ст.152 ЗУ «Про музеї та музейну справу»); об`єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться в процесі корпоратизації (ч. 6 ст.4 ЗУ «Про заставу»); об`єкти права державної власності, що не підлягають приватизації (ч.2 ст.14 ЗУ «Про іпотеку»); майно вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності, що забезпечує їх статутну діяльність (ст.63 ЗУ «Про вищу освіту»); земельний сервітут (ст. 101 ЗК України); право на оренду (користування) земельної ділянки державної або комунальної власності, крім випадків, установлених законом (ст.8-1 ЗУ «Про оренду землі», ч.3 ст.102-1 ЗК України); майно, одержане за договором про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно (ч.4 ст.190 СК України); майно, передане за договором довічного утримання (догляду) (ст.754 ЦК України).

З наведеного вбачається, що діючим законодавством України, встановлений вичерпаний перелік окремих видів майна застава яких заборонена законом, у переліку відсутня заборона щодо передачі в іпотеку земельних ділянок, які є предметом іпотеки за договором іпотеки №РМ-БМЕ502/003/2007 від 18.05.2007 року, посвідченого Тітовою Т.С., приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу, за реєстровим №2896.

Закон України «Про іпотеку» встановлює правила, які регулюють відносини у сфері іпотеки, зокрема, порядок виникнення іпотеки, її застосування, а також задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок вимог предмета іпотеки. Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»

Відповідно до чч.1, 3 ст.3 ЗУ «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються ті ж самі правила, що і до іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про іпотеку», якщо в іпотеку передається будівля (споруда), розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. І навпаки, якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), які належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна ділянка підлягає передачі в іпотеку разом із цими будівлями (спорудами).

Згідно із ст. 133 ЗК України, у заставу можуть передаватися земельні ділянки державної, комунальної та приватної власності, якщо інше не встановлено законом, а також права на них - право оренди земельної ділянки, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), якщо інше не передбачено законом.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що земельна ділянка та будівля (споруда), яка на ній розташована, нерозривно пов`язані між собою, а отже, іпотека щодо будівлі (споруди) повинна поширюватись і на земельну ділянку, на якій вона розташована, і навпаки, причому навіть у тих випадках, коли предметом у договорі іпотеки визначено лише один об`єкт (або будівля, або забудована земельна ділянка). Зазначене підтверджено ВС в ухвалі від 8.12.2010 у справі №6-50440св10.

Відповідно до умов Договору іпотеки №РМ-5МЕ502/003/2007 від 18.05.2007 року, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме:

- садовий будинок АДРЕСА_3 ;

- садовий будинок АДРЕСА_4 ;

- садовий будинок АДРЕСА_5 ;

- земельна ділянка № НОМЕР_3 , площею 0,006 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка № НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , площею 0,0147 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 0,009 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка № НОМЕР_2 , площею 0,009 га, що знаходиться за адресою: смт.Затока, м. Білгород-Дністровського, Садівниче товариство «Южанка».

Встановлено, що сторонами за договором іпотеки N9PM-SME502/003/2007 від 18.05.2007 pоку, предметом іпотеки були визначені єдині об`єкти нерухомого майна, що складаються з садових будинків та земельних ділянок на яких вони розташовані, що не суперечить положенням ЦК України та ЗУ «Про іпотеку», такі садові будинки обов`язково підлягають передачі в іпотеку разом із земельними ділянками, на якій вони розташовані, у зв`язку з тим, що земельна ділянка та будівля, яка на ній розташована, нерозривно пов`язані між собою. Жодного винятку або обмеження щодо цих земельних ділянок ЗУ «Про іпотеку» не встановлено.

Відповідно до ч.1,2 ст.4 ЗУ «Про іпотеку», обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає

державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно. Державна реєстрація здійснюється особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою на підставі повідомлення іпотекодержателя.

За змістом ст. 19 ЗУ «Про іпотеку», зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.24 ЗУ «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

За правилами ч.3 вказаної статті - правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначено ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст.4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державної реєстрації прав підлягають: обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва: заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека; вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; інші обтяження відповідно до закону.

Згідно із ст.10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», визначено, що державним реєстратором може бути громадянин України, громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; нотаріус; державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Так, 31.01.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В., як державним реєстратором, на підставі договору відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В. 31.01.2020 року за реєстровим №58, прийняті рішення про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою, внесено зміни до Державного реєстру іпотек, відповідно до яких змінено іпотекодержателя.

Предметом даного договору є речове право на іпотечне майно, зокрема, право вимоги на предмет іпотеки у разі невиконання іпотекодавцем ( ОСОБА_1 ) своїх зобов`язань за кредитним договором, яке перейшло від кредитора (ТОВ «Стандард Фінанс Групп») до нового кредитора ( ОСОБА_2 ).

А тому на підставі ЗУ «Про іпотеку», ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», договір відступлення прав вимоги є підставою для внесення змін до обтяження (запису про іпотеку).

У Постанові від 11.04.2018 року по справі №826/6071/16 Верховний Суд зробив висновок, відповідно до якого договір купівлі-продажу прав вимоги є підставою для внесення змін до обтяження (запису про іпотеку), а здійснюючи таку державну реєстрацію, уповноважена особа не обмежує право власності іпотекодавця. Підписуючи договір іпотеки іпотекодавець добровільно погодився на встановлення особливого порядку розпорядження іпотекодержателем об`єктом іпотеки, беручи при цьому на себе відповідні зобов`язання.

Крім цього у Постанові від 08.06.2021 року по справі №346/1305/19 Велика Палата Верховного Суду, яка зазначила, що іпотекодержатель, зокрема і новий кредитор, який набув прав іпотекодержателя від банку чи іншої фінансової установи, може безперешкодно реалізувати право на задоволення своїх вимог до боржника переважно перед іншими його кредиторами, зокрема, шляхом реєстрації права власності за ним на предмет іпотеки, а наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем».

З наведеного, суд дійшов до висновку, що договір відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В. 31.01.2020 року за реєстровим №58 є підставою для внесення змін до обтяження (запису про іпотеку), а наявність в реєстрі записів про арешт на все нерухоме майно іпотекодателя, внесених після реєстрації обтяження (іпотеки), не є підставою для відмови в проведенні державної реєстрації таких змін, а таки дії державного реєстратора відповідають ЗУ «Про іпотеку» та ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином,дослідивши матеріалицивільної справита аналізуючидіюче законодавствоУкраїни,судом встановлено,що правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню, а відомості про таке відступлення підлягають державної реєстрації із одночасним вчиненням такої нотаріальної дії, а тому підстав для визнання недійсним договору відступлення прав вимоги від 31.01.2020 року за договором іпотеки №PM-SME502/003/2007 від 18.05.2007 року, укладеного між ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП» та фізичною особою ОСОБА_2 не має. Під час укладення договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, було дотримано вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинення правочинів.

Крім того, суд звертаю увагу на те, що відступлення права вимоги за кредитним договором №CM-SME502/003/2007 від 18.05.2007 року та договором іпотеки №РМ-SME502/003/2007 від 18.05.2007 року ніяким чином не порушує прав та інтересів позивача, так як сам кредитний договір №CM-SME502/003/2007 від 18.05.2007 року та договір іпотеки №PM-SME502/003/2007 від 18.05.2007 року, укладені між позивачем та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»), не визнані у встановленому порядку недійсними, позика на час укладення договорів про відступлення права вимоги та до теперішнього часу позивачем не повернута.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності (ст.ст.77-80 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд зазначає, що заявлені позивачкою вимоги обгрунтовані з правової точки зору, але пред`явлені з порушенням строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про безпідставність та необгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Стандард Фінанс Групп» за участю третьої особи приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлани Володимирівни про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, з застосуванням наслідків недійсності правочину, у зв`язку з чим такий позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.124 Конституцією України, Законом України«Про іпотеку»,Законом України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень»,ст.ст.15,16,202,207,209,215,509,512,514,572,575-576,1079,1083,ст.133Земельного кодексу, ст.ст. 2, 4, 12-13, 76-81, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Товариства зобмеженою відповідальністю«Стандард ФінансГрупп» заучастю третьоїособи приватногонотаріуса СавченкоСвітлани Володимирівнипро визнаннянедійсним договорувідступлення прававимоги задоговором іпотеки,з застосуваннямнаслідків недійсностіправочину відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали

участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 10.02.2025 року.

Суддя Віталій МИШКО