Ухвала

від 07.02.2025 по справі 926/148/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

м.Чернівці

07 лютого 2025 року Справа № 926/148/24 Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М., за участю помічника судді Петровської В.С., яка за дорученням судді виконує повноваження секретаря судового засідання, розглянувши скаргу Приватного підприємства "ЛЄГО" на дії (бездіяльність) (вх.№2850 від 11.11.2024р.) приватного виконавця у справі №926/148/24

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", (03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5)

До відповідача Приватного підприємства "ЛЄГО" (59126, Чернівецька обл, Вижницький р-н, с. Яблуниця, вул.О.Довбуша, 8)

Про стягнення заборгованості в сумі 7207361,64 грн

Виконавець, дії якого оскаржуються: приватний виконавець Кондрюк Костянтин Олександрович (58002, м.Чернівці, вул.А.Міцкевича, 2/22)

За участю представників:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Від приватного виконавця: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2024 року, позовні вимоги АТ "Українська залізниця" до ПП "ЛЄГО" про стягнення заборгованості в сумі 7207361,64 грн задоволено у повному обсязі.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 року рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2024 року залишено без змін.

На виконання рішення суду 02.09.2024 року судом видано наказ.

Через систему Електронний суд від ПП "ЛЄГО" надійшла скарга на дії приватного виконавця Кондрюка К.О. (вх.№2850 від 11.11.2024р.), в якій він просить суд визнати неправомірною та скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 30.10.2024 року у виконавчому провадженні НОМЕР_3.

В обґрунтування якої скаржник посилається на те, що приватним виконавцем - незаконно винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника згідно ВП НОМЕР_3 від 30.10.2024р., згідно якої описано та накладено арешт на транспортний засіб, який є заставним майном, відповідно до договору застави рухомого майна №МБ-LVO-РМ-КФ-5420/1 від 20.06.2024 року, про що останнього було повідомлено.

Ухвалою суду від 14.11.2024 року відкладено вирішення питання про прийняття скарги ПП "ЛЄГО" на дії (бездіяльність) приватного виконавця Кондрюка К.О. (вх.№2850 від 11.11.2024р.) до повернення матеріалів справи №926/148/24 з Касаційного господарського суду у складі Верховного суду до Господарського суду Чернівецької області.

15.01.2025 року до Господарського суду Чернівецької області повернулися матеріали справи №926/148/24.

Ухвалою суду від 16.01.2025 року скаргу Приватного підприємства "ЛЄГО" (вх.№2580 від 11.11.2024р.) на дії (бездіяльність) приватного виконавця Кондрюка К.О. про скасування постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 30.10.2024 року у виконавчому провадженні НОМЕР_3 у справі №926/148/24 призначено до розгляду на 28.01.2025 року.

27.01.2025 року від скаржника надійшли додаткові пояснення (вх.№367), який вважає, що приватним виконавцем порушено його права через винесення незаконної постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 30.10.2024 року, а відтак просить визнати неправомірними дії щодо виконання судового рішення та повернути вилучений транспортний засіб.

28.01.2025 року від приватного виконавця надійшли пояснення на скаргу на дії (бездіяльність) виконавця (вх.№400), в яких він заперечує проти доводів скаржника, посилаючись на те, що скарга є необгрунтованою.

У зв`язку із масштабною повітряною тривогою, ухвалою суду від 28.01.2025 відкладено розгляд скарги ПП «ЛЄГО» до 03.02.2025 року.

Ухвалою суду від 03.02.2025 року відкладено розгляд скарги на 07.02.2025 року у зв`язку із неявкою представників сторін та приватного виконавця.

05.02.2025 року від приватного виконавця надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№552), а саме: докази направлення постанови про відкриття виконавчого провадження.

У судове засідання 07.02.2025 року представники сторін та приватний виконавець не з`явились, що не є перешкодою для розгляду скарги.

У відповідності до приписів ч.1 ст.342 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або за ініціативою суду.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч.2 ст.342 ГПК України).

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2024 року, яке залишене в силі постановами Західного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 року та Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 14.11.2024 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а відтак судом першої інстанції 02.09.2024 року видано наказ про примусове його виконання.

17.09.2024 року від АТ «Українська залізниця» до приватного виконавця виконавчого окручу Чернівецької області Міністерства юстиції України Кондрюка К.О. надійшла заява про примусове виконання рішення суду, в якій зокрема стягувач просив розпочати виконавче провадження та накласти арешт на кошти і майно боржника.

19.09.2024 року приватним виконавцем Конрюком К.О. відкрито виконавче провадження НОМЕР_3, про що винесено постанову, а також винесено ряд інших постанов.

Як вже було зазначено вище, у своїй скарзі (вх.№2580 від 11.11.2024р.) скаржник просить суд визнати неправомірною та скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 30.10.2024 року у виконавчому провадженні НОМЕР_3, яка обґрунтована тим, що приватним виконавцем - незаконно винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника згідно ВП НОМЕР_3 від 30.10.2024р., відповідно до якої описано та накладено арешт на транспортний засіб марки VOLKSWAGEN (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), який є заставним майном відповідно до договору застави рухомого майна №МБ-LVO-РМ-КФ-5420/1 від 20.06.2024 року, про що виконавця було повідомлено листом від 01.11.2024 року, з урахуванням неправомірності дій виконавця, скаржник просить визнати неправомірними дії щодо виконання судового рішення та повернути незаконно вилучений транспортний засіб.

В свою чергу, приватний виконавець просить відмовити у задоволенні скарги ПП «ЛЄГО», так як вважає що дії виконавця в межах закону, а скарга є необ`єктивною та необґрунтованою.

Розглянувши матеріали справи, скаргу на дії приватного виконавця та пояснення у справі, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ст.ст.3, 4, 24-27 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (ст.3391 ГПК України).

У відповідності до вимог ст.1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ст.2 Закону).

У відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.3 Закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно ч.1 ст.5 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч.1, ч.4 ст.18 Закону).

При цьому, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному ст.35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (ч.7 ст.18 Закону).

За умовами ст.26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення, що було здійснено представником стягувача (копія заяви міститься в матеріалах справи).

Згідно ч.5 ст.26 Закону, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У відповідності до вимог ч.7 ст.26 Закону - у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

У відповідності до ч.1 ст.28 вищевказаного Закону, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених п.п.1-4 ч.9 ст.71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як слідує з матеріалів виконавчого провадження, яке долучено виконавцем, 19.09.2024 року приватним виконавцем Кондрюком К.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 за заявою АТ «Українська залізниця» від 17.09.2024 року (вх.№2965 від 19.09.2024р.).

Після відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3, приватним виконавцем Кондрюком К.О. 19.09.2024 року винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної заборгованості та про арешт коштів боржника.

У відповідності до наявних матеріалів справи судом встановлено, що 19.09.2024 року рекомендованим листом №0600964201843 надіслано вищевказані постанови на юридичну адресу ПП «ЛЄГО».

20.09.2024 року приватним виконавцем винесено постанови: про арешт коштів боржника, про розшук майна боржника.

Постановою про розшук майна боржника від 20.09.2024 року постановлено оголосити в розшук 10 транспортних засобів.

03.10.2024 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 8023032,41 грн.

04.10.2024 року виконавцем винесено постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_3, а саме: на ремонтно-механічну майстерню та бокс для легкових машин.

Листом від 10.10.2024 року №116/6169/07БТ Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» повідомив приватного виконавця про те, що на рахунки ПП «Лєго» 09.10.2024 року накладено арешт, кошти на рахунках відсутні.

18.10.2024 року приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадження, для надання висновку про визначення ринкової вартості рухомого майна.

Головним управління національної поліції Верховинського районного відділення поліції 22.10.2024 року листом №13932-2024 повідомлено приватного виконавця про те, що транспортний засіб VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_1 затримано на підставі постанови №26464816498 у ВП НОМЕР_3 про розшук майна боржника, вказаний ТЗ знаходиться на території Верховинського РВП ГУНП в Івано-Франківській області.

30.10.2024 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, яким накладено арешт на транспортний засіб VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ПП «Лєго».

01.11.2024 року від ПП «Лєго» листом №97 повідомив приватного виконавця про укладення між ним та АТ «ПУМБ» договору застави рухомого майна №МБ-LVO-РМ-КФ-5420/1, предметом якого є рухоме майно (транспортні засоби) на загальну суму 3715941,00 грн: 1)RENAULT (реєстраційний номер НОМЕР_4); 2)RENAULT, (реєстраційний номер НОМЕР_5); 3)REISCH (реєстраційний номер НОМЕР_6); 4)VOLKSWAGEN (реєстраційний номер НОМЕР_1); 5)TATRA, (реєстраційний номер НОМЕР_2 ); 6)RENAULT (реєстраційний номер НОМЕР_7); 7) KRONE (реєстраційний номер НОМЕР_8); 8)SCHWARZMUEL (реєстраційний номер НОМЕР_9), в якому просить повернути незаконно вилучений транспортний засіб VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_1 та скасувати незаконну постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3.

13.11.2024 року листом №98 ПП «Лєго» звернулося до виконавця, посилаючись на те, що наказ про примусове виконання №926/148/24 від 13.09.2024 року на підставі, якого винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та інші постанови не існує, відтак вони є незаконними.

18.11.2024 року приватний виконавець звернувся до АТ «ПУМБ», як заставодержателя з проханням у відповідності до вимог ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» надати інформацію про залишок боргу ПП «Лєго» та надати згоду на реалузацію транспортного засобу марки VOLKSWAGEN (реєстраційний номер НОМЕР_1 ).

16.12.2024 року приватним виконавцем винесено постанову про зміни (доповнення) реєстраційних даних, в якій зазначено, що при винесені постанов у виконавчому провадженні НОМЕР_3 допущено помилку, а відтак постановляє: замість дати видачі виконавчого документу 13.09.2024 року зазначити 02.09.2024 року.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із виконанням судових рішень здійснюється Господарським процесуальним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII, Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012р. «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень», іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

ЄСПЛ наголосив, що п.1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (п.43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України").

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч.1 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Отже, виконання судових рішень у господарських справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.327 ГПК України)

Судом досліджено, копію постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 з примусового виконання рішення господарського суду у справі №926/148/24, яка надіслана боржнику у визначеному законом порядку, та отримана останнім 27.09.2024 року у відповідності до трекінгу «Укрпошта».

Зокрема в постанові про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 виконавець зобов`язав боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно.

Пунктом 3 частини 5 статті 19 Закону визначено, що за рішеннями майнового характеру боржник зобов`язаний подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Згідно із ст.56 Закону встановлено процедуру арешту майна боржника. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

У відповідності до вимог ст.51 Закону для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя. У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернено стягнення на заставлене майно, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 15 частини першої статті 39 цього Закону. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі. Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені п.п.1 і 2 ч.1 ст.45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом. Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Як встановлено судом, приватним виконавцем Кондрюком К.О. внаслідок послідовних дій з виконання наказу суду, постановою від 30.10.2024 року описано та арештовано майно боржника - ПП «ЛЄГО», про наявність застави виконавця повідомлено після винесення постанови 01.11.2024 року, заставодержателя повідомлено належним чином про здійснення виконавчих дій та запропоновано надати інформацію про залишок боргу ПП «ЛЄГО» та надання згоди на реалізацію транспортного засобу, який перебуває у заставі, отже постанова про опис та арешт майна (коштів) є правомірною та такою, що винесена у відповідності до вимог ст.ст.26, 56 Закону.

При цьому, згідно з ч.1 ст.48 цього ж Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Слід зазначити, що боржник не надав доказів того, що він самостійно вчиняв дії по виконанню рішення суду, також він не надав докази, стосовно того, що ним було виконано вимоги постанови про відкриття виконавчого провадження та подано виконавцю декларацію про доходи та майно, жодних дій окрім оскарження постанови про опис та арешт майна останнім вчинено не було.

Окрім того, 06.12.2024 року приватним виконавцем винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, а саме виправлено описку в даті наказу Господарського суду Чернівецької області про примусове виконання рішення з помилкової « 13.09.2024 року» на вірну « 02.09.2024 року», отже твердження скаржника, що постанови є незаконними, так як наказу суду №926/148/24 від 13.09.2024 не існує, спростовані.

Дані дії приватного виконавця оцінюються судом як такі, що вчинені за правилами та в межах Закону України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що боржником не доведено, що постанова про опис та арешт майно боржника, яка винесена у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» порушує його права чи права заставодержателя, а відтак суд не вбачає підстав для задоволення скарги ПП «ЛЄГО».

У відповідності до вимог ст.343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ст.ст.7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст.73, 74, 77 ГПК України).

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що вжиті приватним виконавцем заходи щодо примусового виконання рішень, зокрема винесення постанови від 30.10.2024 року про опис та арешт майна (коштів) боржника (ВП НОМЕР_3) відповідають принципам та засадам здійснення виконавчого провадження, передбачених положеннями Закону України «Про виконавче провадження», скаржником не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували неправомірність та незаконність дій державного виконавця щодо винесеної постанови, а тому суд не знаходить підстав для задоволення скарги, а відтак у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись статтями 234, 340, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Приватного підприємства «ЛЄГО» на дії (бездіяльність) приватного виконавця Кондрюка К.О. (вх.№2850 від 11.11.2024р.) у справі №926/148/24 - відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст.256-259 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повна ухвала складена та підписана 11.02.2025 року

Суддя Гушилик С.М.