Окрема думка

від 28.01.2025 по справі 921/534/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

28 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 921/534/23

судді Білоуса В.В. до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я. від 28.01.2025 у справі № 921/534/23.

28.01.2025 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Білоуса В.В. (головуючого), Васьковського О.В., Погребняка В.Я. прийнято постанову у справі № 921/534/23 якою касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (боржник) залишено без задоволення.

З прийняттям вказаного судового рішення не погоджуюсь з наступних підстав.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2023 у справі № 921/534/23 відхилено грошові вимоги ПАТ "Українська Інноваційна Компанія", м.Сєвєродонецьк, Луганської області, в сумі 7 712 915,42 грн відносно боржника Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Вказані грошові вимоги ПАТ "Українська Інноваційна Компанія" заявила у справі про банкрутство № 921/534/23 до боржника ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з посиланням на заборгованість боржника за кредитними договорами 01/12, 03/12 (зі змінами) укладеними 23.02.2012, 08.06.2012 між ПАТ "Український інноваційний банк" (кредитодавець) та ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (позичальник) та на рішення Господарського суду Луганської області від 10.02.2021 у справі № 913/266/20 (921/378/17-г/5), про стягнення з боржника на користь ПАТ "Українська Інноваційна Компанія" заборгованості за названими кредитними договорами.

Ухвала Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2023 у справі № 921/534/23 про відхилення кредиторських вимог ПАТ "Українська Інноваційна Компанія" до боржника в сумі 7 712 915,42 грн мотивована врахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, постанові Верховного Суду у складі суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.05.2021 у справі № 442/6970/16, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.03.2020 у справі № 750/8636/17, від 18.03.2020 у справі № 750/8861/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.08.2020 у справі № 369/9774/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 910/7962/19, від 29.06.2022 у справі № 913/266/20(711/10273/17), від 29.06.2022 у справі № 913/266/20(913/379/20).

В усіх вказаних вище справах суди виходили з того, що ПАТ "Українська Інноваційна Компанія" не набуло прав та обов`язків ПАТ "Український інноваційний банк". При цьому суди застосовували правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16.

Західний апеляційний господарський суд постановою від 22.05.2024 у справі № 921/534/23 задовольнив апеляційну скаргу ПАТ "Українська Інноваційна Компанія". Скасував ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2023 у справі № 921/534/24 і прийняв в цій частині нове судове рішення, яким:

- заяву ПАТ "Українська Інноваційна Компанія" про визнання грошових вимог до боржника Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в сумі 7 712 915,42 грн задовольнив;

- визнав кредиторські (грошові) вимоги ПАТ "Українська інноваційна компанія" на загальну суму 7 718 283,42 грн, із задоволенням цих вимог у четвертій черзі;

- прийняв відмову ПАТ "Українська інноваційна компанія" від забезпечення на підставі договору застави майнових прав від 08.06.2021 та від 23.02.2012;

- скасував ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2024 в частині пункту 2 резолютивної частини із прийняттям в цій частині нового рішення, яким визнав конкурсним кредитором у справі № 921/534/23 відносно Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Публічне акціонерне товариство "Українська Інноваційна Компанія" в розмірі 7 718 283,42 грн із черговістю задоволення грошових вимог: в сумі 5 368,00 грн - судовий збір за подання заяви про визнання кредитором - перша черга; в сумі 7 712 915,42 грн - четверта черга.

Постанова суду апеляційної інстанції від 22.05.2024 у справі № 921/534/23 мотивована тим, що рішенням Господарського суду Луганської області від 10.02.2021 у справі № 913/266/20 (921/378/17-г/5) було задоволено позови ПАТ "Українська інноваційна компанія" до Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення вказаної суми заборгованості за кредитними договорами укладеними ПАТ "Український інноваційний банк" та боржником.

При цьому, суд апеляційної інстанції погодився з висновками Господарського суду Луганської області про те, що посилання на правові позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 до правовідносин, які виникли між ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з кредитних договорів укладених з ПАТ "Український інноваційний банк" є безпідставним, оскільки вказаною постановою Великої Палати справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає вирішення спору по суті, а отже відсутність формування остаточного правового висновку.

Свого висновку щодо необхідності врахування чи неврахування висновку виснуваного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови від 22.05.2024 у справі № 921/534/23, не зробив, а відтак не спростував правильних доводів суду першої інстанції в ухвалі від 12.12.2023 у справі № 921/534/23 про необхідність застосування до спірних правовідносин правових висновків до подібних правовідносин, які Велика Палата Верховного Суду виснувала у названій постанові.

Окрім того, суд апеляційної інстанції приймаючи постанову від 22.05.2024 у справі № 921/534/23 мотивував її ще тим, що згідно рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2017 у справі № 826/15260/17, залишеного без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 зроблено висновок про те, що оскільки код ЄДРПОУ є ідентифікуючою ознакою юридичної особи, який залишається незмінним, ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ПАТ "Український інноваційний банк" є однією юридичною особою.

Також суд апеляційної інстанції мотивував свою постанову тим, що чинне законодавство України не передбачає такої підстави для припинення кредитного договору й втрати кредитором права вимоги за таким кредитним договором до боржника, як відкликання банківської ліцензії у банку кредитора та виключення його з Державного реєстру банків. Тому вважав, що заміна кредитора у зобов`язаннях, що виникли з кредитних договорів та договорів застави не відбулася.

Колегія суддів Касаційного господарського суду приймаючи постанову від 28.01.2025 у справі № 921/534/23 врахувала правові висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду (надалі "Судова палата з розгляду справ про банкрутство") в постанові від 16.10.2024 у справі № 913/266/20, згідно яких ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ПАТ "Український інноваційний банк" є однією і тією ж особою, з тим же обсягом прав і обов`язків.

Вказана постанова палати прийнята мною з окремою думкою.

В ст.236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на усталену практику, правові позиції Верховного Суду, положення ст.302 ГПК України існує ієрархія судових рішень Верховного Суду.

Рішення палати Касаційного суду у складі Верховного Суду має перевагу над рішенням колегії Верховного Суду.

Рішення об`єднаної палати Касаційного суду у складі Верховного Суду має перевагу над рішенням палати суддів Касаційного суду у складі Верховного Суду.

Правові позиції Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над рішеннями об`єднаної палати, палати, колегії суддів Верховного Суду і мають враховуватися при застосуванні норм права і прийнятті рішень об`єднаною палатою, палатою, колегією суддів Касаційного суду у складі Верховного Суду, а також судами апеляційної та першої інстанцій.

Відступ Верховним Судом від правових висновків у своїх рішеннях допускається тільки у порядку встановленому ст.302 ГПК України (господарська юрисдикція).

Це обумовлено тим, що на Верховний Суд, як на суд права покладено обов`язок формування єдиної правозастосовчої практики, що є складовою принципу правової визначеності та фундаментальною засадою здійснення судочинства і полягає в тому, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 03.08.2018 у справі № 910/8117/17 було прийнято постанову якою скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 і рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2017 у справі № 910/8117/17. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Українська інноваційна компанія" до ПАТ "Оболонь" про стягнення 169 298 974,35 грн заборгованості за кредитним договором від 03.05.2007 № 14/07 укладеним між ПАТ "Український інноваційний банк" (ПАТ "Укрінбанк") та ПАТ "Оболонь". Застосовуючи норми права, і зокрема Закону України "Про банки і банківську діяльність" (ст. 2, 4, 6, 15, 16, 26 - 27, 45, 77), Цивільного кодексу України (ст. 80, 83, 104) об`єднана палата виснувала про відсутність переходу до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав і обов`язків банківської установи ПАТ "Укрінбанк" за кредитними договорами укладеними банком, з підстав того, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" з порушенням вимог законодавства про банки здійснило зміну назви юридичної особи, вид діяльності (з банківської установи на небанківську), запроваджено процедуру ліквідації ПАТ "Укрінбанк", яка виключає стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку поза межами порядку, встановленого Законами України "Про банки і банківську діяльність" та "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що залишення за ПАТ "Українська інноваційна компанія" за собою ідентифікаційного коду (05839888), який було присвоєно ПАТ "Укрінбанк" суперечить законодавству (п.п. 6.11, 6.12 постанови).

Об`єднана палата не знайшла підстав для відступлення від висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 14.02.2018 у справі № 910/7828/17, якою залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції від 27.11.2017 у справі № 910/7828/17 про відмову ПАТ "Українська інноваційна компанія" про стягнення заборгованості за кредитним договором з тих же підстав.

Ухвалою колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.01.2019 справу № 925/698/16 було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п`ятої ст.302 ГПК України (справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики), зокрема з необхідністю встановлення обсягу прав і обов`язків позивача ПАТ "Українська інноваційна компанія", які виникли у банківської установи - ПАТ "Український інноваційний банк" у кредитно - банківських, цивільних, депозитних та інших правовідносинах, в зв`язку із зміною назви банку та виключення банківської діяльності з його видів діяльності.

Великою Палатою Верховного Суду справу № 925/698/16 прийнято до свого розгляду.

За результатами цього розгляду Велика Палата Верховного Суду 10.12.2019 прийняла постанову якою скасувала рішення Господарського суду Черкаської області від 06.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 про стягнення з ПАТ "Юрія" на користь ПАТ "Українська інноваційна компанія" 18 034 815,28 грн - боргу за кредитним договором укладеним ПАТ "Укрінбанк" і відшкодування судового збору. Справу направила на новий розгляд до суду першої інстанції.

В постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 застосовуючи норми законодавства про банки і банківську діяльність, цивільного законодавства Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання, який суб`єкт є належним позивачем у справі, тобто якій особі належить право вимоги за кредитним договором, від 05.02.2007, договором поруки № 2, враховуючи те, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" здійснила зміну назви банку, виключила із діяльності банку банківську діяльність з порушенням вимог законодавства, виснувала, що суб`єктом якому належать права і обов`язки за кредитним договором, договором поруки був і залишається банківська установа - ПАТ "Український інноваційний банк" права якого не переходили ні до ПАТ "Укрінком"/ ПАТ "Українська інноваційна компанія", а ні до ТОВ ФК "Інвест - ресурс", якій остання уступила вимоги за кредитним договором.

Також Велика Палата Верховного Суду у названій постанові виснувала, що суди попередніх інстанцій у справі № 925/698/16, вирішуючи питання переходу прав і обов`язків відповідного банку, передбачених кредитним договором та договором поруки, неправильно застосували норми матеріального права, які регулюють здійснення банківської діяльності в Україні. Окрім того, виснувала також, що після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у банку тимчасової адміністрації, повноважний суб`єкт на управління банком та представництво банку визначається виключно Фондом відповідно до положень п. 17 частини першої ст. 2, ст.34, 37, 44, 48 Закону про гарантування вкладів. Скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом.

Судові рішення : постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 913/266/20, постанова колегії суддів від 28.01.2025 у справі № 921/534/23, постанова Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 921/534/23, рішення Господарського суду Луганської області від 10.02.2021 у справі № 913/266/20(921/764/17-г/5) прийняті без врахування правових позицій викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів касаційного господарського суду від 03.08.2018 у справі № 910/8117/17 які полягають в тому, що до ПАТ "Українська інноваційна компанія" не перейшли права і обов`язки від ПАТ "Український інноваційний банк" за кредитними договорами, договорами поруки, укладеними ПАТ "Український інноваційний банк", а натомість зробили кардинально протилежні висновки.

Це свідчить про відступ вказаними судовими інстанціями від правових висновків Великої Палати, об`єднаної палати Касаційного господарського суду без дотримання порядку, встановленого ст.302 ГПК України.

Вказані правові висновки Великої Палати, об`єднаної палати зроблені за подібних правовідносин у справах № 913/266/20 (постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство від 16.10.2024), № 921/534/23 (постанова колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2025, постанова Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2024), справах № 913/266/20(921/378/17-г/5), № 913/266/20(921/764/17-г/5) (рішення Господарського суду Луганської області від 10.02.2021).

Так, відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства кредиторська, дебіторська заборгованість (грошові зобов`язання) боржника перед кредиторами грошових зобов`язань, дебіторів перед боржником стягується, погашається у справі про банкрутство в порядку черговості, встановленому законодавством про банкрутство.

Відтак, заяви кредиторів про визнання кредиторських вимог до боржника у справах про банкрутство є аналогічними позовним заявам про стягнення заборгованості кредиторів - позивачів у справах позовного провадження.

Якщо у справі позовного провадження особа не має підстав для задоволення її позовних вимог внаслідок того, що відповідача відсутній обов`язок перед позивачем (ПАТ "Українська інноваційна компанія") щодо оплати грошових коштів, а такий обов`язок після відкриття ліквідації банку наявний перед банком (ПАТ "Український інноваційний банк" в особі Фонду гарантування), то такий обов`язок аналогічно відсутній і у особи - ПАТ "Українська інноваційна компанія", яка вважає себе кредитором за кредитними договорами, укладеними ПАТ "Укрінбанк", і яка хоче стягнути ці кошти вже не в порядку позовного провадження, а у спосіб подання заяви про визнання кредиторських вимог до боржника у справу про банкрутство.

Справа № 925/698/16 у якій Великою Палатою Верховного Суду 10.12.2019 прийнято постанову розглядалася за участю ПАТ "Українська інноваційна компанія". Так, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.05.2017 за заявою ПАТ "Українська інноваційна компанія" позивача у справі № 925/698/16 ПАТ "Укрінком" замінено на ПАТ "Українська інноваційна компанія" (п.12 постанови Великої Палати). Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.10.2017 позов задоволено частково, стягнено з ПАТ "Юрія" на користь ПАТ "Українська інноваційна компанія" заборгованість за кредитним договором в сумі 18 034 815,28 грн. Вказане рішення залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції від 04.12.2017 у справі № 925/698/16. Під час апеляційного провадження у цій справі суд апеляційної інстанції замінив позивача з ПАТ "Українська інноваційна компанія" на ТОВ "ФК "Інвест ресурс" в зв`язку із укладенням договорів уступки вимог. Цією постановою були скасовані судові рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог на підставі висновку про не перехід до позивача прав за кредитними договорами.

Постанова об`єднаної палати від 03.08.2018 у справі № 910/8117/17 також постановлена за участю ПАТ "Українська інноваційна компанія" (позивач у справі). Цією постановою ПАТ "Українська інноваційна компанія" відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу за кредитним договором укладеним ПАТ "Український інноваційний банк" внаслідок того, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не є особою, до якої перейшли права за кредитними договорами, укладеними ПАТ "Український інноваційний банк".

Хибними є твердження Західного апеляційного господарського суду в постанові від 22.05.2024 у справі № 921/534/23, з посиланням на рішення Господарського суду Луганської області від 10.02.2021 у справах № 913/266/20(921/378/17-г/5), № 913/266/20(921/764/17-г/5), про те, що відсутні до спірних правовідносин правові висновки Великої Палати у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, оскільки цією постановою справу направлено на новий розгляд, а не сформовано остаточний висновок.

Велика Палата в своїх рішеннях зазначала, що її правова позиція щодо застосування норм права підлягає врахуванню судами і в тих випадках, коли Велика Палата сформувала правовий висновок щодо застосування норм прав у постанові якою справу направлено на новий розгляд.

Палата з розгляду справі про банкрутство в постанові від 16.10.2024 у справі № 913/266/20 дійшла до суперечливих висновків, що усувають один одного, до помилкового незастосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 № 590-ІХ, з посиланням на відсутність підстав для його застосування до спірних правовідносин, оскільки вони виникли до його прийняття і це призведе до порушення принципу який не допускає зворотньої сили закону.

Якщо палата з розгляду справ про банкрутство у названій постанові прийшла до висновку про те, що зміна найменування банку без попереднього погодження з НБУ чи організаційно - правової форми, виключення із видів діяльності - банківської, здійснення процедури реорганізації банку з порушенням банківського законодавства, яке не допускає такі зміни у порядку які вчинило ПАТ "Українська інноваційна компанія", то такі зміни не призвели до втрати цим товариством статусу банку, тобто, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією і тією ж особою що й ПАТ "Український інноваційний банк" з тим же обсягом прав і обов`язків, то на підставі положень ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства мав би скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія" і постанову суду апеляційної інстанції від 10.09.2020 про залишення вказаної ухвали без змін і прийняти своє рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія", оскільки прийшла до висновку, що це товариство є тією ж особою, що банк. Відповідно до вимог ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства застосування цього кодифікованого закону про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом не поширюється на банки, які виводяться з ринку або ліквідуються відповідно до Законів України "Про банки і банківську діяльність" та "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Помилковим є також незастосування до спірних правовідносин положень Закону від 13.05.2020. Саме після визнання актів регулятора - Національного банку України (НБУ) про позбавлення банку ліцензії на здійснення банківської діяльності, виведення його з кредитних установ, в судовому порядку протиправними виникла прогалина в законодавстві щодо захисту прав у таких випадках.

В ситуації з ПАТ "Українська інноваційна компанія" це погіршилося тим, що це товариство порушуючи законодавство про банки і банківську діяльність "трансформувало" себе із банка в не банк, тобто через вчинення протиправних дій. Це було враховано Великою Палатою Верховного Суду при виснуванні правової позиції у постанові № 925/698/16 від 10.12.2019 і як наслідок - слугувало підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій про задоволення позову ПАТ "Українська інноваційна компанія", її правонаступників щодо стягнення з позичальників заборгованості за кредитними угодами, оскільки до вказаного товариства права банку не перейшли. Також протиправність дій всупереч вимогам закону і наслідки такої поведінки ПАТ "Українська інноваційна компанія" були враховані при прийнятті об`єднаною палатою постанови від 03.08.2018 у справі № 910/8117/17 про скасування рішень судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог ПАТ "Українська інноваційна компанія" і стягнення з позичальника за кредитним договором заборгованості, із прийняттям нового рішення - про відмову у позові.

Неврахування цього судами при вирішенні спорів призводить до правової невизначеності, до суперечливого та довільного застосування закону.

Правові позиції, як Великої Палати в постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, так і об`єднаної палати у постанові від 03.08.2018 у справі № 910/8117/17 є чинними і не змінювалися на теперішній час.

Ухвалою від 19.07.2023 Велика Палата Верховного Суду повернула Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду і не прийняла до розгляду справу № 909/578/17, передану ухвалою Касаційного господарського суду від 07.12.2022 для формування висновку про те, чи є ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" однією і тією ж юридичною особою та відповідно, який саме орган/суб`єкт наділений повноваженнями на управління такою юридичною особою. Повертаючи справу Велика Палата зазначила, що Касаційний господарський суд в ухвалі від 07.12.2022 про передачу справи на розгляд Великої Палати обґрунтовуючи це наявністю виключної правової проблеми наводить власні міркування з приводу вирішення цієї справи по суті, які зводяться до незгоди з правовими висновками Великої Палати викладеними у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 і по суті не обґрунтовує наявності виключної правової проблеми.

Справа № 913/266/20 передана палатою для розгляду справ про банкрутство до Великої Палати із наявністю виключної правової проблеми також була неприйнята і повернена Великою Палатою. Відтак правові позиції Великої Палати сформовані у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 залишилися незмінними і підлягали застосуванню судами.

Неврахування їх призводитиме до зловживань правами, проведення з порушенням законодавства зміни назви банку, виду його діяльності з банківської на небанківську, ігнорування актів регулятора про позбавлення банку ліцензії, його ліквідації, намагання стягувати борги за кредитними договорами банку які є активами у ліквідаційній масі повноваження щодо якої згідно законодавства має здійснювати Фонд і в процедурі і порядку, які визначені не Кодексом України з процедур банкрутства а Законами України "Про банки і банківську діяльність" та "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Суди своїми рішеннями не мають узаконювати протиправних дій особи.

Положення Закону України від 13.05.2020 № 590-ІХ мають застосовуватися до спірних правовідносин у названих справах, оскільки він і прийнятий для усунення прогалини, яка виникла в зв`язку із визнанням протиправними актів регулятора - НБУ про відкликання від банку ліцензії та правовідносин, які виникли з трансформацією банка в не банк без дотримання банківського законодавства. Таке твердження ґрунтується на тому, що в цьому Законі, серед іншого, передбачено:

- розпочата процедура ліквідації банку не може бути зупинена/припинена, у тому числі у разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів НБУ та/або Фонду, що були підставою до її початку;

- визнання протиправними (незаконними) та скасування рішень (індивідуальних актів) не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акту/рішення;

- у разі визнання протиправними (незаконними) та скасування рішення (індивідуального акту) НБУ та/або Фонду, особа має право на відшкодування шкоди завданої таким рішенням.

В Прикінцевих і перехідних положеннях цього Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно - правові акти прийняті до дня набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб:

- здійснити (продовжити) процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, ліквідацію банків відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", підстави (індивідуальні акти) для початку тимчасової адміністрації, ліквідації яких було визнано протиправними (незаконними) та скасовано до дня набрання чинності цим Законом;

- здійснювати ліквідацію банку, процедура якого була розпочата або продовжена до дня набрання чинності цим Законом, з дотриманням вимог цього Закону щодо здійснення ліквідаційної процедури системно важливого банка;

- забезпечити з урахуванням вимог цього закону організацію роботи щодо вжиття заходів для забезпечення задоволених вимог кредиторів до банку / відшкодування заподіяної шкоди/збитків на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для подальшого спрямування кредиторам (колишнім кредиторам) банку, процедура ліквідації якого була розпочата до дня набрання чинності цим Законом;

- банкам/юридичним особам, у яких Національним банком України відкликано банківські ліцензії, але відомості про які наявні в Державному реєстрі банків, підстави (індивідуальні акти) для запровадження тимчасової адміністрації, ліквідації яких було визнано протиправними (незаконними) та скасовано до дня набрання чинності цим Законом, забезпечити передачу уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей, бухгалтерської та іншої документації банку протягом строку, встановленого Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в оголошенні, опублікованому на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і в газеті "Урядовий кур`єр" або "Голос України";

- судові провадження, розпочаті до набрання чинності цим Законом, у яких на день набрання чинності цим Законом не ухвалено остаточне рішення, вирішуються, розглядаються або переглядаються з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Оскільки процедура ліквідації ПАТ "Український інноваційний банк" розпочата і не закінчена (правовідносини розпочалися і продовжуються після набрання законом чинності) на день набрання Законом України від 13.05.2020 № 590-ІХ чинності, то беручи до уваги вказані положення цього Закону він мав застосовуватися до спірних правовідносин, які виникли у справах № 921/534/23 при прийнятті судом апеляційної інстанції постанови від 22.05.2024 у справі № 921/534/23, колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при прийнятті постанови від 28.01.2025 у цій же справі, при прийнятті судовою палатою для розгляду справ про банкрутство постанови від 16.10.2024 у справі № 913/266/20, але не зробили цього.

Господарський суд Тернопільської області врахував правові позиції Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, які є аналогічними регулюванню Закону України від 13.05.2020 № 590-ІХ.

Тому Верховний Суд приймаючи 28.01.2025 постанову у справі № 921/534/23 мав скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 22.05.2024 у цій справі і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції від 12.12.2023 у цій же справі.

28.01.2025

Суддя Касаційного господарського суду В. В. Білоус

у складі Верховного Суду