Ухвала

від 11.02.2025 по справі 721/530/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2025 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

головуючого: ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2

ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4 , ОСОБА_5

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6

обвинувачених

(в режимі відеоконференції) ОСОБА_7

ОСОБА_8

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10

представника потерпілого ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12024262060000114 відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Плоска, Путильського району, Чернівецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Плоска, Путильського району, Чернівецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого,

Провадження № 11-кп/822/24/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_12

Категорія: ст. 296 КК України Доповідач: ОСОБА_13

на утриманні одну неповнолітню дитину, непрацюючого, раніше не судимого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, за апеляційними скаргами захисників обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на вирок Путильського районного суду Чернівецької області від 26 вересня 2024 року у кримінальному провадженні №12024262060000114 від 07 березня 2024 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Путильського районного суду Чернівецької області від 26 вересня 2024 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 , до вступу вироку в законну силу, залишено у виді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_7 визначено рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ст. 72 КК України зараховано в строк відбуття покарання за цим вироком, строк попереднього ув`язнення ОСОБА_7 , починаючи з 08 березня 2024 до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі,.

ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України і за його вчинення призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки три місяці.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_8 , до вступу вироку в законну силу, залишено у виді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_8 визначено рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ст. 72 КК України зараховано в строк відбуття покарання за цим вироком, строк попереднього ув`язнення ОСОБА_8 , починаючи з 07 березня 2024 до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 3218 (три тисячі двісті вісімнадцять) гривень 44 копійки процесуальних витрат за проведення експертиз.

Скасовано заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 березня 2024 після набуття вироком законної сили, а саме на автомобіль марки «ВАЗ 2121», реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_14 .

Вирішено долю речових доказів.

Згідно вироку суду, 07 березня 2024 року близько 12 год. 20 хв. військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 , діючи групою осіб спільно із рідним братом ОСОБА_7 , перебуваючи біля контрольно-пропускного пункту «Голеча», що розташований в с. Плоска, Вижницького району Чернівецької області, де працівниками Державної прикордонної служби України здійснюється контрольно-пропускний режим та перевірка транспортних засобів і громадян, які рухаються в напрямку державного кордону, тобто перебуваючи в громадському місці, з хуліганських мотивів почав ображати потерпілого ОСОБА_15 та інших представників ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме висловлювався нецензурною лайкою відносно останнього, чим принизив його честь і гідність. Після цього ОСОБА_7 , перебуваючи у громадському місці, яким є проїжджа частина дороги біля контрольно-пропускного пункту «Голеча», що розташований в с. Плоска Вижницького району Чернівецької області, в присутності працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 , працівників поліції, військовослужбовців ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ІНФОРМАЦІЯ_6 та інших громадян, грубо порушуючи громадський порядок, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, проявляючи явну неповагу до суспільства, бажаючи при цьому показати свою явну перевагу над оточуючими, ігноруючи правила поведінки в суспільстві, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю та зневажливим ставленням до громадського порядку і існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, безпричинно, із застосуванням заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень автомобіля марки «ВАЗ Нива» д.н.з. НОМЕР_2 , жовтого кольору, здійснив наїзд на потерпілого ОСОБА_15 , від чого останній отримав тілесні ушкодження.

У подальшому ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , продовжуючи свої хуліганські дії, діючи умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень працівникам ІНФОРМАЦІЯ_4 , за допомогою заздалегідь заготовлених предметів, а саме двох господарських сокир нанесли сержанту ОСОБА_15 по одному удару (кожен окремо) металевим обухом (зворотнім не гострим боком сокири) в ділянку плеча та передпліччя, внаслідок чого спричинили потерпілому ОСОБА_15 тілесні ушкодження у виді синців: в ділянці надпліччя зліва, по ліктьовій поверхні лівого передпліччя у верхній третині, по передньо-внутрішній поверхні лівої гомілки у верхній та середній третинах; садна по тильній поверхні середньої фаланги 4-го пальця правої кисті, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Після цього, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , з мотивів явної неповаги до суспільства, демонструючи свою зверхність, з метою самоутвердження та пошкодження майна ІНФОРМАЦІЯ_4 , діючи умисно та з особливою зухвалістю, за допомогою сокир почали наносити (кожен окремо) чисельні удари по кузову та вікнах автомобіля марки «Seat Alhambra» (реєстрація Литовської республіки) н.з. НОМЕР_3 , який перебуває у користуванні ІНФОРМАЦІЯ_4 , внаслідок чого розбили три бокових вікна з правого боку автомобіля та заднє вікно автомобіля, при цьому пошкодили кузов зазначеного транспортного засобу, внаслідок чого спричинено збитки в розмірі 49 421,56 грн.

Таким чином, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, а саме: хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, із застосуванням іншого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

На вказаний вирок суду першої інстанції захисник обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуваний вирок скасувати, визнати невинуватими та виправдати за недоведеністю вчинення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 даного кримінального правопорушення, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Апеляційні вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції не наведено доказів, на підставі яких встановлено винуватість обвинувачених, а рішення суду ґрунтується виключно на упередженому ставленні до обвинувачених без повного та об`єктивного дослідження доказів, що призвело до прийняття незаконного вироку суду.

Вказує, що висновки суду першої інстанції, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Зазначає, що значна частина додатків до обвинувального акту складають копії, які належним чином не засвідчені та які є неналежними доказами.

Стверджує, що в матеріалах справи наявні очевидно підроблені документи, однак суд першої інстанції їх визнав законними, чим скрив злочин досудового слідства.

Вказує на неналежність наступних доказів: повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 07 березня 2024 року (а.с. 12), додатку до повідомлення про вчинення злочину начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 13), робочого зошиту Першого взводу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 14-15), протоколу огляду місця події від 07 березня 2024 року (а.с. 16-35), копії акту приймання передавання транспортних засобів та техніки (а.с. 36), копії технічного паспорта транспортного засобу (а.с. 37), заяви начальника від 07 березня 2024 року про дозвіл на огляд транспортного засобу (а.с. 38), протоколу огляду місця події від 07 березня 2024 року (а.с. 39-40), таблиці ілюстрації до протоколу огляду автомобіля VF5958 (литовська реєстрація) від 07 березня 2024 року (а.с. 41-45), постанови слідчого про визнання речовими доказами від 07 березня 2024 року (а.с. 47), заяви начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 07 березня 2024 року (а.с. 48), протоколу огляду місця події від 08 березня 2024 року (а.с. 50-51), таблиці ілюстрації до протоколу огляду автомобіля марки «ВАЗ-2121» (а.с. 52-57), протокол огляду та затримання транспортного засобу від 08 березня 2024 року (а.с. 61), заяви свідка ОСОБА_16 (а.с. 62), протокол огляду предмета від 07 березня 2024 року (а.с. 63-67), відеозапису на CD диску (а.с. 70), копії квитанції від 05 квітня 2024 року про зберігання транспортного засобу ВАЗ-2121 (а.с. 100), акту обстеження матеріально-побутових умов (а.с. 115, 121), характеристики (а.с. 116, 122), копії витягу з наказу на сержанта ОСОБА_15 від 01 травня 2023 року № 95 (а.с. 141), копії посадових обов`язків ОСОБА_15 (а.с. 155-156), копії характеризуючих документів на свідків та їх посадові обов`язки (а.с. 165-178), висновку експерта № СЕ-119/126-24/3903-ІТ від 09 квітня 2024 року (а.с. 195-201), висновок експерта № СЕ-119/126-24/5529-АВ від 23 травня 2024 року (а.с. 205-224), хараткеризуючі докази по обвинуваченому ОСОБА_8 (а.с. 183-187), диску з відеофайлом (т. 2 а.с. 195-196).

Суд першої інстанції не звернув увагу, що в залі була стороння особа, яка була свідком захисту, не видалив свідка із зали судового засідання та, згодом, відмовив у її допиті.

Зібрані стороною обвинувачення докази та надані потерпілими показання вказують на відсутність вини у вчиненні хуліганства, а більше відповідають злочину щодо посягання на життя та здоров`я.

Вказує на відсутність в матеріалах справи доказів щодо права власності на автомобіль Сеат Альхамбра, що свідчить про безпідставне визнання начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 потерпілим.

Зазначає про відсутність доказів того, що саме автомобіль Сеат Альхамбра д.н.з. НОМЕР_3 , а не інший автомобіль, був пошкоджений.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки висновку експерта № 187 екс від 08 березня 2024 року (а.с. 189), відповідно до якого не виключається можливість виникнення тілесних ушкоджень внаслідок наїзду на потерпілого автомобілем.

Вказує, що протокол огляду місця події та протокол проведення слідчого експерименту (т. 1 а.с. 16-35, т. 2 а.с. 82-90) підтверджують, що місце вчинення злочину знаходилось на відстані 40-50 метрів від КПП Голеча, на проїзній частині дороги, а не в громадському місці.

Гараж, біля якого стався конфлікт, знаходиться на земельній ділянці, яка є приватною власністю ОСОБА_17 .

Зазначає про неврахування судом неприязних відносин між потерпілим та ОСОБА_8 та виникнення конфлікту після дорожньо-транспортної пригоди.

Судом безпідставно було допущено до участі в розгляді справи представника потерпілої особи ОСОБА_18 , а згодом - ОСОБА_19 , оскільки їх довіреності підроблені.

Вказує на незаконне перебування працівників РТЦК та СП на місці події.

Відсутність відеозаписів судових засідань унеможливило стороні захисту довести факти, на які вона посилається в поданій апеляційній скарзі.

Судом безпідставно відмовлено стороні захисту у допиті її свідків, натомість допитано тільки свідків обвинувачення, не з`ясовано хто саме з прикордонної служби був на чергуванні 07 березня 2024 року, безпідставно відмовлено стороні захисту в проведенні повторної автотоварознавчої експертизи автомобіля Сеат Альхамбра, безпідставно відмовлено в проведенні експертиз всіх відеозаписів, відмовлено в доступі до інформації щодо користування автомобілем.

Судом не було взято до уваги заперечення сторони захисту, а допит обвинувачених було проведено 17 вересня 2024 року без участі захисника.

Також, на вказаний вирок суду першої інстанції захисник обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржуваний вирок суду першої інстанції, перекваліфікувати дії обвинувачених з ч. 4 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України та звільнити обвинувачених від відбуття покарання, із застосуванням вимог ст. 75 КК України, із встановленням іспитового строку.

В поданій апеляційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеність фабули обвинувачення та обставин, що входять до предмета доказування в кримінальному провадженні, ставить під сумнів правильність кваліфікації дій обвинувачених та вважає оскаржуваний вирок незаконним та необґрунтованим з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених.

Вважає призначене судом покарання надмірно суворим.

Стверджує про відсутність обов`язкової ознаки хуліганства у виді грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, із застосуванням інших предметів, які були заздалегідь заготовлено для нанесення тілесних ушкоджень, а саме: ОСОБА_7 автомобіль ВАЗ 2121 та господарської сокири, а ОСОБА_8 - господарської сокири.

Вказує на відсутність хуліганського мотиву, оскільки конфлікт виник з приводу зниклого безвісти сина ОСОБА_20 , щодо якого представники ТЦК та СП не надавали жодної інформації близьким родичам.

Зазначає, що Путильський районний суд Чернівецької області не врахував належним чином дані, що характеризують обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , зокрема цілком позитивні характеристики з місця проживання, відсутність попередніх судимостей, наявність на утриманні одного з обвинувачених двох малолітніх дітей, а також, що у одного з обвинувачених син пропав безвісти в умовах бойової обстановки, а інший обвинувачений захищав Вітчизну в Збройних Силах України разом зі своїм батьком, також не врахував ставлення обвинувачених до вчиненого зокрема, що вони визнали свою вину і розкаюються у вчиненому, не взяв до уваги наявність обставин, що пом`якшують покарання братів ОСОБА_21 , зокрема вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних та інших обставин - зникнення безвісти сина ОСОБА_22 , на тлі чого розпочався конфлікт з працівниками ТЦК та СП. Обидва обвинувачених заробляють на існування своєї сім`ї важкою сільськогосподарською працею в непростих умовах гірської місцевості. Уся сім`я ОСОБА_21 , включаючи батька братів ОСОБА_21 , сина ОСОБА_7 , особисто ОСОБА_23 , віддала належний борг захисту Батьківщини в умовах воєнного часу. Представник потерпілого претензій до обвинувачених не мав і у призначенні їм покарання покладався на розсуд суду.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, доводи обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які визнали свою вину, щиро розкаялись, та просили скасувати оскаржуваний вирок суду, захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_9 , який просив задовольнити подану апеляційну скаргу та виправдати обвинувачених, думку захисника обвинувачених адвоката ОСОБА_10 , який просив перекваліфікувати дії обвинувачених та пом`якшити призначене їм покарання, прокурора та представника юридичної особи, яка є потерпілою, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 , які просили відмовити в задоволенні апеляційних скарг, а вирок суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, провівши судові дебати та надавши обвинуваченим останнє слово, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Апеляційним судом встановлено, що 07 березня 2024 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 групою осіб вчинили хуліганство при наступних обставинах:

Так, 07 березня 2024 року біля 12 год. 20 хв. ОСОБА_8 , повертаючись верхи на коні із лісосіки до дому і, будучи зупиненим біля контрольно-пропускного пункту «Голеча» в с. Плоска Вижницкього району Чернівецькій області працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 для перевірки документів, перебуваючи в громадському місці, з хуліганських мотивів безпричинно почав ображати потерпілого ОСОБА_15 та інших працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 , висловлюючись нецезурною лайкою, чим принижував його честь та гідність.

В цей час ОСОБА_7 , який є рідним братом ОСОБА_8 , проїжджаючи по дорозі біля КПП «Голеча», повертаючись з лісосіки додому за кермом автомобіля «ВАЗ Нива» д.н.з. НОМЕР_2 , в присутності працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 , працівників поліції, військовослужбовців ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_5 » НОМЕР_4 прикордонного загону та інших громадян, грубо порушуючи громадський порядок, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, проявляючи явну неповагу до суспільства, бажаючи при цьому показати свою явну перевагу над оточуючими, ігноруючи правила поведінки в суспільстві, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю та зневажливим ставленням до громадського порядку і існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, безпричинно, з хуліганських спонукань здійснив наїзд на потерпілого ОСОБА_15 , від чого останній отримав тілесні ушкодження.

Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_7 , умисно, за допомогою двох господарських сокир, які були при них в якості робочого інструменту, нанесли сержанту ОСОБА_15 по одному удару (кожен окремо) металевим обухом (зворотнім не гострим боком сокири) в ділянку плеча та передпліччя, внаслідок чого спричинили потерпілому ОСОБА_15 тілесні ушкодження у виді: синців в ділянці надпліччя зліва, по ліктьовій поверхні лівого передпліччя у верхній третині, по передньо-внутрішній поверхні лівої гомілки у верхній та середній третинах; садна по тильній поверхні середньої фаланги 4-го пальця правої кисті, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Після цього, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , продовжуючи демонстрацію своєї зверхності з мотивів явної неповаги до суспільства, з метою самоутвердження та пошкодження майна ІНФОРМАЦІЯ_4 , діючи умисно та з особливою зухвалістю, кожен окремо, почали наносити обухом сокири чисельні удари по кузову та вікнах автомобіля марки «Seat Alhambra» (реєстрація Литовської республіки) н.з. НОМЕР_3 , який перебуває у законному користуванні ІНФОРМАЦІЯ_4 , внаслідок чого розбили три бокових вікна з правого боку автомобіля та заднє вікно автомобіля, пошкодили кузов зазначеного транспортного засобу, внаслідок чого спричинили збитки в розмірі 49 421,56 грн.

Обвинувачений ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду визнав свою вину та щиро розкаявся. Він пояснив, що 07 березня 2024 року працював із братом Борисом у лісі в с. Плоска. Близько 12:00, повертаючись додому на автомобілі «Нива», побачив працівників ТЦК біля КПП. Проїжджаючи повз, зачепив автомобіль або потерпілого. Розвернувшись біля КПП і зачепивши стовп, він повернувся, щоб з`ясувати, що сталося. Вийшовши з автомобіля із сокирою, підійшов до працівників ТЦК. Він стверджує, що погрожував ОСОБА_24 лише «для страху» та зі злості завдав удар сокирою по службовому автомобілю. За його словами, він злякався, коли ОСОБА_24 вийняв руки з кишень, припустивши, що той має зброю. Замах сокирою на потерпілого пояснив як реакцію на конфліктну ситуацію, запевнивши, що не мав наміру завдати шкоди. Також визнав, що пошкодив вікна й кузов автомобіля, але зазначив, що діяти заздалегідь із братом не домовлявся. Зазначив, що раніше бачив Мусензового в ТЦК, куди звертався через зникнення на війні сина. Просив вибачення у військових, потерпілого та службовців ТЦК та СП.

Обвинувачений ОСОБА_8 під час апеляційного розгляду також визнав вину, щиро розкаявся. Пояснив, що 07 березня 2024 року разом із братом працював у лісі в с. Плоска та заготовлював дрова, у зв`язку з чим перебував із сокирою. Близько 12:00 повертався до дому на коні з сокирою, коли біля гаража, неподалік КПП «Голеча», його зупинили працівники ТЦК для перевірки документів. Документів при собі не мав, через що виник конфлікт із потерпілим ОСОБА_15 , який не представився і був у формі без шевронів. Зазначив, що не хотів завдати шкоди потерпілому і не пам`ятає, чи зачепив його. У ході конфлікту він наніс два удари обухом сокири: один по автомобілю ТЦК, інший по потерпілому ОСОБА_15 . ОСОБА_25 , за його словами, завдав п`ять ударів. Також визнав, що його дії були неправильними, але стверджує, що вони були спонтанними і не планувались заздалегідь. Зазначає, що він просив вибачення у потерпілого, вказавши, що мав намір повернутися до служби, оскільки раніше служив у добровольчому батальйоні « ІНФОРМАЦІЯ_7 » НОМЕР_5 бригади, але звільнення офіційно не було оформлено. За свою поведінку просив вибачення у військових, потерпілого та представників ТЦК та СП.

Допитаний всуді першоїінстанції потерпілий ОСОБА_15 суду пояснив, що працює командиром відділення роти охорони у ІНФОРМАЦІЯ_8 . 7 березня 2024 року, виконуючи обов`язки з оповіщення населення разом із солдатом ОСОБА_26 і працівником ТЦК ОСОБА_27 , він ніс службу на КПП «Голеча». Для цього вони прибули на службовому автомобілі Seat Alhambra, залишивши його за 4050 метрів від будівлі КПП. Близько 12:00 до них під`їхав ОСОБА_28 , погрожуючи насильством і вимагаючи покинути пост. Незабаром з`явився його брат ОСОБА_29 на коні з сокирою, розпитуючи про конфлікт. У цей момент автомобіль жовтого кольору на великій швидкості рухався у його бік. Він спробував ухилитися, але автомобіль зачепив його ліву ногу, спричинивши падіння та біль у нозі й тазу. З машини вийшов ОСОБА_30 із сокирою, а ОСОБА_31 ударив потерпілого обухом сокири по плечу. ОСОБА_30 також намагався вдарити обухом сокири в груди, проте ОСОБА_24 вказав, що встиг схрестити руки, отримавши удар по них. Потім обидва завдали кілька ударів по службовому автомобілю та поїхали у напрямку ОСОБА_32 , вигукуючи образливі слова. Зазначив, що повідомив керівництво про інцидент і звернувся до лікарні через травми лівої ноги, тазу й рук. За його словами, ОСОБА_30 міг уникнути наїзду, але свідомо цього не зробив. Конфлікт спричинив переривання служби, де також перебували прикордонники та курсант поліції. Раніше потерпілий не знав обвинувачених, але згодом дізнався про їхнє негативне ставлення до ТЦК через зникнення сина ОСОБА_33 на війні. Щодо покарання, поклався на розсуд суду.

Допитані всуді першоїінстанції свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_34 надали узгоджені та несуперечливі показання, аналогічні з показанням потерпілого ОСОБА_15 щодо вчинення обвинуваченими хуліганських дій 07 березня 2024 року на КПП «Голеча», які підтверджують факти, зазначені в обвинувальному акті, і доводять участь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у злочині, пов`язаному із хуліганством, тобто грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.

Також, допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_35 суду пояснив, що працює старшим інспектор прикордонної служби ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». 07 березня 2024 року ніс службу на КПП «Голеча» разом зі строковиком, курсантом та працівниками РТЦК, серед яких був потерпілий ОСОБА_24 . Працівники РТЦК приїхали на зеленому автомобілі Seat універсал, залишивши його біля КПП, та перевіряли військово-облікові документи. Зазначив, що спостерігав конфлікт на відстані 4050 метрів, а саме, як спочатку до працівників РТЦК під`їхав ОСОБА_28 , щось обговорив і поїхав. Згодом прибув ОСОБА_29 на коні, розмахуючи сокирою. Після цього повернувся ОСОБА_30 , розвернув автомобіль біля шлагбаума та попрямував до РТЦК. Вказав, що чув удари по автомобілю, бачив, як ОСОБА_28 наїхав на потерпілого ОСОБА_24 , але моменту нанесення удару сокирою не помітив, оскільки перевіряв транспорт. Причини інциденту йому невідомі, але зранку він бачив братів ОСОБА_21 дорогою до лісу.

Допитаний в суді першої інстанції експерт ОСОБА_36 суду першої інстанції пояснив, що працює завідувачем сектору автотоварознавчих досліджень Чернівецького НДЕКЦ МВС, та проводив експертизу нерозмитненого автомобіля "Seat Alhambra" 1997 року випуску з використанням сертифікованих програм, зареєстрованих у Мін`юсті України, та методик, зазначених у висновку. На вирішення експертизи було поставлено два запитання: визначення ринкової вартості автомобіля станом на 07.03.2024 та розміру матеріального збитку. Вказав, що для оцінки використовував інформацію із закордонних джерел (зазначених у п. 6, стор. 4 висновку), оскільки українські ресурси не застосовувались. Зазначив, що власника автомобіля не встановлював, оскільки це не входило до запитань. Також, зазначив, що згідно з методикою, аналоги автомобілів для порівняння вибиралися у межах п`яти років за роком випуску. Пояснив, що якщо вартість ремонту з урахуванням фізичного зносу перевищує ринкову вартість автомобіля, то ремонт є економічно недоцільним, і збиток дорівнює ринковій вартості. Висновок підтримав у повному обсязі.

Допитаний в суді першої інстанції експерт ОСОБА_37 суду першої інстанції пояснив, що працює головним судовим експертом сектору автотехнічних досліджень Чернівецького НДЕКЦ МВС та проводив автотехнічну експертизу, як частину інженерно-технічної експертизи, в межах поставлених запитань. Керувався інформаційними джерелами, зазначеними у п. 3 висновку, та використовував функціональний метод і експрес-діагностику для перевірки гальмівної системи. Автомобіль перебував у працездатному стані, гальмівна система була справною, хоча колодки мали знос, але їхня товщина забезпечувала нормальне гальмування. Підтікань гальмівної рідини не виявлено. Висновок експерта підтвердив у повному обсязі.

Крім того, винуватість ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у хуліганства, доводиться наступними доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження:

Відповідно до протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення чи іншу подію від 07 березня 2024 року (т. 1 а.с. 9-10) вбачається, що командир відділення роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_15 звернувся до ВП №1 Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області з заявою про те, що 07 березня 2024 року, близько 12 год. в с. Плоска на КПП «Голеча» водій транспортного засобу ВАЗ Нива д.н.з. НОМЕР_2 скоїв наїзд.

Із заяви начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_38 та додатку до неї (т. 1 а.с. 12-13) вбачається, що останній звернувся до ВП №1 Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області про відкриття кримінального провадження відносно громадян ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у зв`язку нанесення останніми тілесних ушкоджень, наїзду власним автомобілем на військовослужбовця роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 сержанта ОСОБА_15 , та пошкодження службового автомобіля першого відділу марки Сіат.

Протоколом огляду місця події від 07 березня 2024 року (т. 1 а.с. 16-35) та відеозаписом до нього (т. 1 а.с. 20), з якого вбачається, що у присутності понятих, за участю спеціаліста проведено огляд КПП "Голеча" та відрізок дороги протяжністю 50 метрів від КПП в с. Селятин Вижницького району Чернівецької області до гаражного приміщення (дерев`яного) з правого боку, під час якого виявлено на металевій конструкції КПП "Голеча" із металевим знаком "STOP контроль" на основі стовпа по центру подряпини із нашаруванням фарби жовтого кольору. Також виявлено під вказаним стовпом на металевій основі фрагменти лакофарбованого покриття, жовтого кольору; на відстані 40 метрів від КПП на узбіччі автодороги з правої сторони виявлено слід транспортного засобу розміром 80х20 см; на відстані 10 метрів від сліду транспортного засобу навпроти дерев`яного гаражного приміщення уламки автомобільного скла на поверхні землі розсипом. Виявлені речі вилучені у присутності понятих.

Заявою ОСОБА_16 від 07 березня 2024 року (т. 1 а.с. 62), якою останній надав для огляду працівникам поліції власний мобільний телефон марки iPhone 14 Pro на якому знаходиться відеофайл з фіксацією побиття працівників ТЦК в с. Плоска 07 березня 2024 року.

Протоколом огляду предмета від 07 березня 2024 року та додатками до нього (т. 1 а.с. 63-67), яким отримано з наданого ОСОБА_16 мобільного телефону відеофайл, відзнятий 07 березня 2024 року о 12:24:01, з назвою IMG 0400, який перекопійовано на ДВД диск.

Відеозаписом, наявним на ДВД диску (т. 1 а.с. 70), на якому зафіксовано вчинення ОСОБА_8 та ОСОБА_7 хуліганських дій.

Заявою начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 20 квітня 2024 року (т. 2 а.с. 192), якою видано два диски з відеозаписом камер відеоспостереження на КПП Голеча.

З перегляду відеозапису на диску (т. 2 а.с. 196), а саме файлу ch02_20240307122402.mp4 вбачається, що на останньому зафіксовані ті самі події за участі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що й на відеозаписі, наявному на ДВД диску (т. 1 а.с. 70), на якому також зафіксовано вчинення ОСОБА_8 та ОСОБА_7 хуліганських дій, проте зняті з іншого ракурсу та з іншої камери.

З протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07, 08 березня 2024 року (т. 1 а.с. 224-226, 228-230, 232-234, 236-238, 240-242, 244-246) вбачається, що потерпілий ОСОБА_15 , свідки ОСОБА_34 та ОСОБА_16 впізнали осіб, які вчиняли хуліганські дії в селі Плоска по вул. Головній Вижницького району 07 березня 2024 року, якими, згідно довідок слідчого (т. 1 а.с. 227, 231, 235, 239, 243, 247), є ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

Протоколами проведення слідчих експериментів від 12 квітня 2024 року (т. 1 а.с. 248, 250, т. 2 а.с. 1) та відеозаписами до них (т. 1 а.с. 249, 251, т. 2 а.с. 2), з яких вбачається, що потерпілий ОСОБА_15 , свідки ОСОБА_39 та ОСОБА_16 , на КПП Голеча в с. Плоска Вижницького району вказали на місце, де було вчинено хуліганські дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , розповіли та показали, як саме ОСОБА_7 під час хуліганських дій умисно збив працівника РТЦК та СП ОСОБА_15 автомобілем ВАЗ 2121, спричинивши тілесні ушкодження, після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 нанесли обухами сокир удари по корпусу та руках ОСОБА_15 , продовжуючи свої хуліганські дії, обухами сокир розбили вікна у автомобілі РТЦК та пошкодили кузов

З протоколу проведення слідчого експерименту з ОСОБА_7 від 19 квітня 2024 року (т. 2 а.с. 82) та відеозапису до нього (т. 2 а.с. 83) вбачається, що ОСОБА_7 , за участі захисника, будучи на КПП Голеча в с. Плоска Вижницького району, вказав слідчому, що 07 березня 2024 року, керуючи автомобілем Нива, хотів об`їхати коня. На Ниві було розбите, тріснуте лобове скло. Сторонні особи стояли біля коня. Він намагався об`їхати коня, можливості зманеврувати в нього не було. Він їх погано бачив. Лівою стороною автомобіля він зачепив пішохода. Пішохід мав змогу пропустити машину. Машина не ставала, тому він розвернувся попереду і під`їхав назад, зупинившись біля них. Вказані особи йому погрожували, казали що його поріжуть та будуть стріляти. Допомоги вони не просили. Він вийшов з автомобіля, взяв сокиру та намахнувся на нього, однак не вдарив. Після цього він розбив вікно в машині. Удари наносив обухом сокири по склу. Після цього він сів в автомобіль та поїхав.

З протоколу проведення слідчого експерименту з ОСОБА_8 від 19 квітня 2024 року (т. 2 а.с. 84) та відеозапису до нього (т. 2 а.с. 85) вбачається, що ОСОБА_8 , за участі захисника, будучи на КПП Голеча в с. Плоска Вижницького району, вказав слідчому, що 07 березня 2024 року він їхав на коні по даній дорозі, зі сторони ОСОБА_32 . Його зупинили люди в військовому одязі. Вони попросили його документи. Він запитав хто вони є та почався конфлікт. Його брат - ОСОБА_7 їхав на жовтій Ниві. Брат намагався об`їхати коня, напевно у нього не спрацювали гальма і він легенько зачепив, вдарив лівим переднім крилом автомобіля працівника ТЦК. Брат розвернувся та під`їхав назад. Він вийшов з автомобіля. Вони почали погрози кидати йому з братом. ОСОБА_8 обухом сокири наніс один удар по руці (показавши на відеозаписі на передпліччя). Вказав, що не знає особу, якій він наніс удар. Після цього, він наніс один удар по склу припаркованого автомобіля та зліз з коня. Що брат робив далі він не бачив. Після цього він поїхав за братом. Сокира в нього була з господарською метою. Конфлікту з працівниками в формі після подій не було. Він вдарив працівника ТЦК тому, що той почав ловити його коня, хапати його. Вказані особи йому не представлялись та посвідчення не показували.

З відповіді начальника ВП № 1 (смт. Путила) Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області № 123/49/01-2024 від 11 березня 2024 року встановлено, що власником автомобіля ВАЗ 2121 д.н.з. НОМЕР_2 являється ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_9 , житель АДРЕСА_2 , а фактичним користувачем станом на 07 березня 2024 був ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , жит. АДРЕСА_1 .

Заявою ОСОБА_7 від 08 березня 2024 року (т. 1 а.с. 49), з якої вбачається, що останній добровільно видав працівниками поліції сокиру та свій автомобіль марки Нива ВАЗ 2121 д.н.з. НОМЕР_2 до вирішення питання по суті та проведення оглядів.

З протоколу огляду місця події (автомобіля) від 08 березня 2024 та додатків до нього (т. 1 а.с. 50-57) встановлено, що у присутності понятих за участю спеціаліста проведено огляд автомобіля марки ВАЗ 2121 д.н.з. НОМЕР_2 , 1983 року випуску, жовтого кольору, який зберігається на території спеціального майданчика ВП №1 (смт. Путила) Вижницького РВП Чернівецької області. Під час огляду на автомобілі виявлені механічні пошкодження у ділянці бампера та переднього крила зі сторони пасажира, на задньому килимку позаду сидіння пасажира виявлено сокиру, яка складається із дерев`яного топорища та металевого леза з обухом без наявних сторонніх предметів на ній, речовин та подряпин.

З висновку експерта №СЕ-19/126-24/3903-ІТ від 09 квітня 2024 року (т. 1 а.с. 195-201) встановлено, що робоча гальмова система, рульове керування та ходова частина автомобіля ВАЗ-2121 (номерний знак НОМЕР_2 ), на момент огляду, перебувають у працездатному стані, при цьому в робочій гальмовій системі та рульовому керуванні несправностей, які б могли спричинити ДТП не виявлено.

З висновку експерта №187 екс від 08 березня 2024 року (т. 1 а.с. 189-190) встановлено, що при проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_15 виявлено наступні тілесні ушкодження: синці в ділянці надпліччя зліва, по ліктьові поверхні лівого передпліччя у верхній третині, по передньо-внутрішній поверхні лівої гомілки у верхній та середній третинах; садно: по тильній поверхні середньої фаланги 4-го пальця правої кисті. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті не менш як п`ятикратної травмуючої дії твердих тупих предметів, можливо внаслідок ударів кулаками рук, ногами, тильною стороною (обухом) сокири, по строку та обставинам можуть відповідати вказаному в фабулі постанови, а саме 07 березня 2024 року і відносяться до легких тілесних ушкоджень. Враховуючи характер, кількість та локалізацію даних тілесних ушкоджень, є малоймовірним їх виникнення в своїй сукупності внаслідок падіння з положення стоячи на тверду поверхню із прискоренням чи без такого. Не виключається можливість виникнення тілесного ушкодження у вигляді синця по попередньо-внутрішній поверхні лівої гомілки у верхній та середній третинах в результаті наїзду на нього транспортним засобом.

З акту приймання-передачі транспортних засобів і техніки від 30 вересня 2023 року (т. 1 а.с. 36, 37, т. 4 а.с. 30) встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_10 в особі начальника ОСОБА_40 , на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №69/2022, у зв`язку з уведенням загальної мобілізації в межах виконання військово-транспортного обов`язку здійснено залучення транспортного засобу марки SEAT ALHAMBRA, власником якого є ОСОБА_41 , технічний паспорт НОМЕР_6 ; н.з. НОМЕР_3 1997 року випуску; НОМЕР_7 , вартістю 84000 грн. Вказаний акт скріплений підписами ОСОБА_42 та ОСОБА_40 (т.1, а.с.36-37; т.4, а.с. 30).

Протоколом огляду місця події від 07 березня 2024 року (т. 1 а.с. 39-45), з якого вбачається, що у присутності понятих за участю військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі заяви начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_18 від 07 березня 2024 року (т. 1 а.с. 38), проведено огляд легкового автомобіля марки SEAT ALHAMBRA, зеленого кольору, н.з. НОМЕР_3 на іноземній реєстрації, який знаходиться (зберігається) на території ІНФОРМАЦІЯ_4 на якому виявлено механічні пошкодження: розбиті заднє скло багажника, бокове скло на передніх та задніх дверях зі сторони пасажира, наявна вм`ятина в ділянці багажника зі сторони пасажира, тріщина переднього бампера, розбита передня фара зі сторони водія. В салоні автомобіля на передніх та задніх сидіннях наявні уламки розбитого скла.

Висновком експерта № СЕ-19/126-24/5529-АВ від 23 травня 2024 року (т. 1 а.с. 206-221) встановлено, що ринкова вартість нерозмитненого автомобіля марки "Seat" "Alhambra", номерний знак НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , 1997 року випуску, станом на 07 березня 2024 могла становити 49421,56 грн. Враховуючи, що вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість оцінюваного автомобіля Свр > С, 86782,78 грн. > 49421,56 грн., вартість матеріального збитку (У) визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ [2, п.8.2], тобто вартість матеріального збитку, завданого власнику нерозмитненого автомобіля марки «Seat» моделі "Alhambra" номерний знак НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , 1997 року випуску, станом на 07.03.2024 могла становити 49421,56 грн.

Протоколом огляду місця події від 19 квітня 2024 року (т. 2 а.с. 86) та додатків до нього у виді схеми та таблиці ілюстрацій (т. 2 а.с. 8790), з яких вбачається, що слідчим, за участі захисника, здійснено огляд участка автомобільної дороги Чернівці-Вижниця-ПутилаРуська в с. Плоска Вижницького району Чернівецької області із зазначенням відстані від місця конфлікту до шлагбаума КПП «Голеча» - 39 м, видимості дороги в сторону с. Селятин - 50 м, ширина проїжджої частини -7 м, покриття дороги ґрунтово-гравійне, по правій стороні на стовпі наявна камера відеонагляду.

Оцінюючи вищевказані докази та перевіряючи висновки суду першої інстанції в межах поданих апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Хуліганство - це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.

За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла.

Хуліганство визнають учиненим групою осіб і кваліфікують за ч. 2 ст. 296 КК у разі участі в злочинних діях декількох (двох і більше) виконавців незалежно від того, яка форма співучасті (ст. 28 КК) мала місце.

Кримінальна відповідальність за ч. 4 ст. 296 КК України настає за хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

З пред`явленого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачення вбачається, що орган досудового розслідування інкримінує обвинуваченим використання в якості іншого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченим автомобіля марки «ВАЗ Нива» д.н.з. НОМЕР_2 , жовтого кольору та двох господарських сокир.

Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч. 4 ст. 296 КК України, а саме вчинення хуліганства «із застосуванням іншого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень» колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно доп.11Постанови ПленумуВСУ №10від 22грудня 2016року «Просудову практикуу справахпро хуліганство»заздалегідь заготовленимидля нанесеннятілесних ушкодженьслід визнаватипредмети,які хочі незазнали якоїсьпопередньої обробки,але щедо початкухуліганства булиприготовлені виннимдля зазначеноїмети. Застосування або спроба застосування предметів, підібраних на місці злочину, які не були спеціально пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень, не дає підстав для кваліфікації дій винного за ч. 4 ст. 296 КК.

Судом апеляційної інстанції, згідно з показаннями обвинувачених ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_15 , свідків ОСОБА_39 , ОСОБА_16 та ОСОБА_43 встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , 07 березня 2024 року перебували у лісі, біля контрольно-пропускного пункту «Голеча» та здійснювали заготовку дров, у зв`язку з чим у останніх були наявні при собі сокири, як робочий інструмент. При проїзді через вказаний контрольно-пропускний пункт ОСОБА_8 був зупинений службовцями ІНФОРМАЦІЯ_11 . Обвинувачений ОСОБА_7 , рухаючись в сторону будинку побачив, що його брата - ОСОБА_8 зупинили службовці, та безпричинно здійснив наїзд автомобілем марки ВАЗ Нива на службовця ТЦК та СП ОСОБА_15 , а в подальшому, взявши з вказаного автомобіля сокиру, спільно зі своїм братом - ОСОБА_8 , тобто групою осіб, здійснили декілька ударів обухом, тобто зворотною, не гострою стороною сокири, по ОСОБА_15 та автомобілю, який знаходився поруч.

Таким чином, моментом початку вчинення хуліганських дій в даному випадку є висловлення нецензурною лайкою ОСОБА_8 та образа ним ОСОБА_15 , після його зупинки біля контрольно-пропускного пункту «Голеча».

Жодним з доказів у справі не було доведено, що ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , до цього моменту мали умисел на вчинення хуліганських дій чи готувались до такого вчинення.

З досліджених судом відеозаписів встановлено, що до вказаного моменту початку вчинення хуліганських дій обвинувачений ОСОБА_8 перебував на коні та тримав сокиру на плечі.

Будь-яких спроб ОСОБА_8 використати вказану сокиру для вчинення хуліганських дій чи нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_15 на відеозаписах не зафіксовано, а її наявність у нього була обумовлена виконуваними ним господарськими роботами.

ОСОБА_8 самостійно не підходив до військовослужбовців вказаного КПП, а був зупинений ними, що виключає твердження про готування останнього до вчинення злочину.

Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що ОСОБА_8 повідомив будь-яким чином, зокрема й за допомогою телефона, свого брата - ОСОБА_7 , про те, що він був зупинений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_11 , що також виключає твердження сторони обвинувачення про підготовку ОСОБА_7 до вчинення хуліганських дій, з використанням автомобіля та сокири.

Крім того, з відеозапису (т. 1 а.с. 70) вбачається, що ОСОБА_7 кричав до службовців ТЦК та СП, що вони не шукають його безвісти зниклого сина, а стоять на контрольно-пропускному пункті, що підтверджує раптовість виниклого мотиву на вчинення хуліганських дій.

Використання ОСОБА_8 та ОСОБА_7 для нанесення тілесних ушкоджень зворотного боку господарської сокири, тобто обуха, чітко вказує на те, що обвинувачені не мали на меті нанести тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_15 та використали, в процесі здійснення хуліганських дій, ті предмети, які знаходились при них.

В пред`явленому ОСОБА_8 та ОСОБА_7 обвинуваченні не міститься твердження про те, коли саме у останніх виник умисел на вчинення хуліганських дій та визначення моменту завчасної заготовки для цього як автомобіля марки ВАЗ Нива, так і господарських сокир.

Обвинувачення зводиться до того, що хуліганський мотив у обох обвинувачених виник безпосередньо на місці його вчинення, тобто на контрольно-пропускному пункті «Голеча», що також виключає заздалегідь заготовку обвинуваченими для цього автомобіля та сокир.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , під час вчинення хуліганських дій, використали предмети, які були при них та які не були заздалегідь заготовлені ними для нанесення тілесних ушкоджень, що виключає наявність в їх діях кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч. 4 ст. 296 КК України, а саме вчинення хуліганських дій із застосуванням «іншого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень».

У зв`язку з наведеним, дії обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 підлягають перекваліфікації з ч. 4 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 296 КК України.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що показаннями самих обвинувачених ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , які не заперечували щодо подій, які відбувались біля контрольно-пропускного пункту «Голеча», що розташований в с. Плоска Вижницького району Чернівецької області, 07 березня 2024 року, потерпілого ОСОБА_15 , свідків ОСОБА_39 , ОСОБА_16 та ОСОБА_43 , наявними в матеріалах кримінального провадження двома окремими відеозаписами з камер зовнішнього спостереження та протоколами слідчих експериментів доводиться відповідно до критерію поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, а саме хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

Місцевий суд не надав належної правової оцінки вказаному та прийшов до помилкового висновку про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_8 і ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, чим допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки висновки суду першої інстанції про використання ОСОБА_8 і ОСОБА_7 заздалегідь заготовлених предметів не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, а також суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що за приписами ч. 1 ст. 409 КПК України тягне за собою зміну судового рішення.

Крім того, суд першої інстанції необґрунтовано виключив з обсягу обвинувачення ОСОБА_8 застосування автомобіля «ВАЗ Нива», як заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень предмета, оскілки використання такого предмету йому не інкримінувалось органом досудового розслідування.

Твердження адвоката ОСОБА_9 про підроблення документів є надуманим з огляду на наступне.

Постановою КМУ від 23 лютого 2022 року №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п. 1 вказаного Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п. 7 Положення про ТЦК та СП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Таким чином районні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють свою діяльність відповідно до чинних норм законодавства, оскільки мають передбачені законом права та обов`язки.

Наведені положення спростовують твердження апелянта про недопустимість доказів, а саме повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 07 березня 2024 року (а.с. 12), додатку до повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про вчинення злочину (а.с. 13), робочого зошиту Першого взводу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 14-15), протоколу огляду місця події від 07 березня 2024 року (а.с. 16-35), копії акту приймання передавання транспортних засобів та техніки (а.с. 36), копії технічного паспорта транспортного засобу (а.с. 37), заяви начальника від 07 березня 2024 року про дозвіл на огляд транспортного засобу (а.с. 38), оскільки вказаними нормами чітко передбачено створення Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та наявність в них відповідних печаток.

Під час апеляційного розгляду не встановлено будь-яких порушень, які б вказували на неналежність наведених доказів чи отримання їх з процесуальними порушеннями.

Суд першої інстанції встановив відповідність довіреностей вимогам законодавства під час розгляду справи. У матеріалах справи наявні довіреності Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30 травня 2024 року (т. 2 а.с. 165), відповідно до якої надано право ОСОБА_18 бути представником ІНФОРМАЦІЯ_11 в господарських судах, адміністративних судах, загальних судах України тощо.

З досліджених судом відеозаписів, показань свідків ОСОБА_39 , ОСОБА_16 та ОСОБА_43 та протоколів слідчих експериментів, чітко вбачається, що 07 березня 2024 року ОСОБА_8 і ОСОБА_7 почали вчиняти вказані дії, саме з особливою зухвалістю. ОСОБА_7 до моменту збиття ОСОБА_15 взагалі не спілкувався з службовцями ТЦК та СП, що вказує на наявність в нього хуліганських мотивів та спростовує твердження сторони захисту про вчинення вказаного з мотивів особистого конфлікту, виниклого на підставі зникнення безвісти на війні його сина.

Нанесення ударів обухом сокири по плечу та передпліччю, що спричинило лише легкі тілесні ушкодження, свідчить про те, що намір обвинувачених полягав у демонстрації своєї зневаги до службовців ТЦК та СП.

Також, використання автомобіля та сокир, як засобів хуліганства, а саме наїзд на потерпілого та пошкодження майна є проявами агресії та зухвалості в громадському місці, є характерними ознаками хуліганства, а не злочинів проти життя та здоров`я особи.

Злочин вчинено ОСОБА_8 і ОСОБА_7 в громадському місці, у присутності свідків, біля КПП «Голеча», на проїзній частині дороги, що вказує на демонстративний характер дій та є характерною ознакою хуліганства.

Твердження апелянта про відсутність доказів щодо права власності на автомобіль Seat Alhambra є безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі транспортних засобів та техніки (т. 1 а.с. 36), відповідно до якого автомобіль Seat Alhambra д.н.з. НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_41 , залучено в ході проведення мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_12 , що відповідає вимогами ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Наведене підтверджує, що транспортний засіб перебував у законному користуванні ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому уповноважена посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_3 правомірно виступає потерпілим у даному кримінальному провадженні.

Доводи апелянта про відсутність доказів пошкодження саме автомобіля Seat Alhambra д.н.з. НОМЕР_3 є безпідставним, оскільки наявні докази, зокрема, протокол огляду місця події від 07 березня 2024 року (т. 1 а.с. 16-35), таблиця ілюстрацій до протоколу огляду автомобіля (т. 1 а.с. 41-45), відеозапис на CD-диску (т. 1 а.с. 70) та покази свідків та потерпілого, дають підстави дійти беззаперечного висновку про пошкодження саме вказаного автомобіля.

Посилання адвоката ОСОБА_9 на те, що висновком експерта №187 ЕКС від 08 березня 2024 року (т. 1, а.с. 189) підтверджується можливість виникнення тілесних ушкоджень у потерпілого внаслідок наїзду автомобілем, не ставить під сумнів встановлені судом першої інстанції обставини вчинення даного кримінального правопорушення, відповідно до яких ОСОБА_7 здійснив наїзд на потерпілого ОСОБА_15 ..

Згідно з висновком експерта, тілесні ушкодження потерпілого виникли в результаті не менш як п`ятикратної травмуючої дії твердих тупих предметів. Серед можливих причин таких ушкоджень зазначено удари кулаками, ногами, тильною стороною (обухом) сокири. Ці обставини узгоджуються з обставинами, зазначеними у фабулі постанови від 07 березня 2024 року (про призначення експертизи, т. 1 а.с. 188), і кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Окрім того, експерт не виключає можливості виникнення синця на попередньо-внутрішній поверхні лівої гомілки потерпілого у верхній та середній третинах як наслідку наїзду транспортним засобом.

З дослідженихсудом двохвідеозаписів (т.1,а.с.70, т. 2 а.с. 196) встановлено, що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_15 були завдані в результаті двох дій: спочатку наїздом автомобіля, а потім обухом сокири. Ці факти підтверджують висновки суду першої інстанції та доводять послідовність подій, викладених у матеріалах справи.

Твердження апелянта про те, що місце вчинення злочину не є громадським місцем, не відповідають фактичним обставинам справи та законодавчому визначенню громадського місця.

Згідно з ч. 6 ст. 1 Закон України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення" від 22 вересня 2005 року, громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна чи відкрита для населення вільно або за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, у тому числі під`їзди будівель і споруд, а також підземні переходи, стадіони, паркінги.

Контрольно-пропускний пункт (КПП) «Голеча» та прилегла до нього територія, включно з проїзною частиною дороги, є місцем загального користування, де постійно присутні представники правоохоронних органів, військові, цивільні особи та інші громадяни.

Наведене підтверджується матеріалами справи, зокрема протоколом огляду місця події (т. 1 а.с. 16-19), DVD-R диском з відеофайлом від 07 березня 2024 року (т. 1 а.с. 20), таблицею ілюстрації до протоколу ОМП від 07 березня 2024 року (т. 1 а.с. 21-35), протоколами слідчих експериментів, показаннями свідків та потерпілого, які перебували на місці події та відеозаписом з місця злочину (т. 1 а.с. 70).

Твердження апелянта про те, що гараж, біля якого стався конфлікт, розташований на приватній земельній ділянці, не спростовує факту вчинення кримінального правопорушення у громадському місці, оскільки, згідно з матеріалами справи, події відбувалися на проїзній частині дороги та прилеглій території контрольно-пропускного пункту «Голеча», яка є місцем загального користування, що підтверджується протоколом огляду місця події від 07 березня 2024 року (т. 1 а.с. 16-19) та іншими доказами наявними в матеріалах справи.

Крім того, сукупність доказів, таких як покази свідків та потерпілого, протокол огляду місця події та відеозаписи підтверджують, що протиправні дії відбувалися у присутності сторонніх осіб, що є характерною ознакою вчинення злочину в громадському місці.

Доводи апелянта про неприязні відносини між потерпілим та ОСОБА_8 , а також про виникнення конфлікту після ДТП, не спростовує факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, оскільки чітко вбачається, що ОСОБА_7 цілеспрямовано направляв свій автомобіль, який перебував в технічно справному стані, на службовців ТЦК та СП.

Факт дорожньо-транспортної пригоди не був причиною конфлікту, оскільки дії ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не обмежилися лише наїздом на потерпілого, так, як вони продовжили свої дії із застосуванням сокир, пошкодили автомобіль, що свідчить про їх умисел направлений на грубе порушення громадського порядку та демонстрацію зухвалості.

Наявність об`єктивних доказів в матеріалах справи , таких як протокол огляду місця події, показання свідків, відеозаписи підтверджують, що дії обвинувачених носили провокаційний та агресивний характер, виходили за межі конфлікту на побутовому рівні та були спрямовані на демонстрацію зверхності перед співробітниками ТЦК та СП.

Матеріали справи містять докази того, що обвинувачені діяли групою осіб, умисно, з особливою зухвалістю, що є кваліфікуючою ознакою хуліганства за ч. 2 ст. 296 КК України.

Твердження апелянта про незаконне перебування працівників РТЦК та СП на місці події є необґрунтованим, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", РТЦК та СП (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) мають право виконувати службові обов`язки в місцях загального користування, на об`єктах критичної інфраструктури та під час проведення мобілізаційних заходів.

Працівники РТЦК та СП на момент події здійснювали свої службові обов`язки, пов`язані з виконанням заходів оборони та мобілізації, зокрема перевірку документів та транспортних засобів у межах контрольно-пропускного пункту (КПП) "Голеча".

КПП "Голеча" є громадським місцем та об`єктом, де здійснюється контроль за дотриманням законодавства. Перебування працівників РТЦК та СП на такій території відповідає вимогам закону та не суперечить чинним нормативним актам.

Таким чином, доводи про незаконне перебування працівників РТЦК та СП є безпідставними та є спробою знівелювати їхні показання, як свідків події.

Також доводи апелянта про відсутність відеозапису судових засідань є безпідставними, оскільки фіксація процесу проводилась за допомогою системи ВКЗ, всі записи зберігаються у встановленому законом порядку та можуть бути надані для ознайомлення за клопотанням учасників процесу.

Твердження захисника про проведення допиту обвинувачених у судовому засіданні від 17 вересня 2024 року без участі адвоката не відповідає дійсності. Суд першої інстанції оголосив клопотання захисника, в якому зазначалося, що він перебуває у відпустці. При цьому суд з`ясував позицію обвинувачених, які висловили згоду на продовження розгляду справи без участі адвоката, що й було здійснено.

Таким чином, дії суду повністю відповідали нормам чинного законодавства, а розгляд справи відбувся з урахуванням позиції самих обвинувачених.

Матеріали справи не містять відомостей, що стороною захисту, на стадії відкриття матеріалів іншій стороні, вказувалось на наявність свідків захисту, у зв`язку з чим доводи адвоката ОСОБА_9 про не видалення із зали суду певної особи, суд розцінює, як обраний спосіб захисту.

Крім того, адвокат ОСОБА_9 , в поданій апеляційній скарзі не наводить, які саме обставини даний свідок сторони захисту може підтвердити чи спростувати, а також не порушує питання про його допит в суді апеляційної інстанції.

Крім того, під час апеляційного розгляду обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повністю підтвердили обставини, зафіксовані на відеозаписах та визнали свою вину.

Доводи про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, в частині відсутності в діях обвинувачених ознак складу хуліганства не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до ст.65 КК України та роз`яснень, що містяться у п.1 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При обранні ОСОБА_7 виду та міри покарання суд, відповідно до положень ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є нетяжким злочином, дані про особу винного, який раніше не судимий, не працюючий, схильний до вживання спиртних напоїв, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, власного житла та господарства немає, має на утриманні неповнолітню дитину, та старший син якого зник безвісти під час виконання бойового завдання.

В якості обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 , відповідно до ст. 66 КК України, колегія суддів визначає щире каяття, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, пов`язаних зі зникненням безвісти на війні його сина

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7 , відповідно до

ст. 67 КК України, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до вчиненого, який визнав свою вину, колегія суддів приходить до висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно призначити покарання в межах санкції статті вчиненого ним кримінального правопорушення у виді реального позбавлення волі, що є достатнім для його виправлення та перевиховання, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, відповідає особі обвинуваченого та є достатнім для досягнення цілей покарання.

Підстав для застосування до ОСОБА_7 положень ст. 69 КК України, чи звільнення його, від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів не вбачає.

При обранні ОСОБА_8 виду та міри покарання суд, відповідно до положень ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є нетяжким злочином, що він, в силу статті 89 КК України раніше не судимий, не працюючий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, власного житла та господарства немає, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, те, що він був діючим військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , був мобілізований 28 лютого 2022 року (т. 2 а.с. 98, 175) та брав участь у бойових діях.

В якості обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_8 , відповідно до ст. 66 КК України, колегія суддів визначає щире каяття, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, пов`язаних зі зникненням безвісти на війні його племінника

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_8 , відповідно до

ст. 67 КК України, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Обставинами, які негативно характеризують ОСОБА_8 є те, що останній самовільно залишив військову частину (т. 2 а.с. 174), а також має негативну службову характеристику (т. 2 а.с. 187).

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до вчиненого, який визнав свою вину, колегія суддів приходить до висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно призначити покарання в межах санкції статті вчиненого ним кримінального правопорушення у виді реального позбавлення волі, що є достатнім для його виправлення та перевиховання, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, відповідає особі обвинуваченого та є достатнім для досягнення цілей покарання.

Підстав для застосування до ОСОБА_8 положень ст. 69 КК України, чи звільнення його, від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги захисників обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 слід задовольнити частково, а вирок Путильського районного суду від 26 вересня 2024 року слід змінити.

Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. 404, 405, 407, 408, 409, 411, 418, 419, КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги захисників обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок Путильського районного суду Чернівецької області від 26 вересня 2024 року у кримінальному провадженні №12024262060000114 від 07 березня 2024 року змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_8 та ОСОБА_7 з ч. 4 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 296 КК України.

Визнати винуватим ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України і за його вчинення призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Визнати винуватим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України і за його вчинення призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

В іншій частині оскаржуваний вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженими, які утримується під вартою у той самий строк з дня отримання копії ухвали.

Головуючий, суддя [підпис] ОСОБА_13

Судді: [підпис] ОСОБА_3

[підпис] ОСОБА_2