Ухвала

від 11.02.2025 по справі 522/2141/25

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/2141/25

Провадження № 2-з/522/108/25

УХВАЛА

11 лютого 2025 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Троянської-Гатенюк Ірини Вадимівни про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Споживчого товариства «СУЗІР`Я БУДОВА», Споживчого товариства «СУЗІР`Я ПЛЮС», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП СИСТЕМА» та Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на об`єкт інвестування, у якій позивачка просить визнати право власності на об`єкт інвестування, а саме, квартиру АДРЕСА_1 .

За результатами автоматизованого розподілу справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Також, 06 лютого 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ОСОБА_1 адвоката Троянської-Гатенюк Ірини Вадимівни надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявниця просила заборонити СТ «СУЗІР`Я БУДОВА», СТ «СУЗІР`Я ПЛЮС» та ТОВ «УВГП СИСТЕМА» у будь-який спосіб відчужувати, передавати будь-яким інший особам у власність або передавати будь-яким іншим особам майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

У п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України вказано, що позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник.

Проте, у заяві про забезпечення позову заявник не зазначає ціну позову,

Згідно Постанови ВП ВС від 25.08.2020 по справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).

Спір про визнання незаконним рішення державного реєстратора, скасування запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, припинення іпотеки є цивільно-правовим, має приватноправовий характер, оскільки обумовлений порушенням або загрозою порушення майнового приватного права чи інтересу позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно в рамках кредитних відносин, забезпечених іпотекою (постанова ВП Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, від 5 грудня 2018 року у справі № 757/1660/17-ц, постанова ВС КАС від 13 лютого 2019 року у справі№826/3191/16).

У своїх рішеннях по справах №№ 823/2042/16 та 757/1660/17-ц ВП ВС наголосила на тому, що особа може оскаржувати державну реєстрацію без пред`явлення майнових вимог тільки у випадку, якщо рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав позивача, а не іншої особи.

Відповідно до ч. 9 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Виходячи зі змісту позовної заяви, позивач просить визнати за ним право власності на об`єкт нерухомого майна.

В пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов`язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п`ятою статті 216 ЦК).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», - звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Суд наголошує, що вартість спірного майна не може бути визначена на власний розсуд сторони, а має бути підтверджена доказами, при цьому позовна заява повинна містити посилання на такі докази у відповідності до вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

В якості доказу вартості майна, суду можуть бути подані звіт про оцінку саме ринкової вартості майна або цінова довідка.

Відповідно до ч.6 ст.151 ЦПК України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

В якості підстав для звільнення від сплати судового збору, позивач посилається на ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Постанова КЦС ВС від 20.05.2021 у справі № 607/1569/19 містить висновок про те, що договір про послуги з будівництва житла, укладений між будівельною компанією (виробником) і споживачем (замовником будівництва), є змішаним, містить елементи також договору підряду, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо стягнення пені.

Тобто, закон України «Про захист прав споживачів» поширює свою дію на інвестиційнф відносини виключно в частині пені, що передбачена ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», тоді як предметом спору є визнання права власності на об`єкт нерухомого майна.

Також, позивачем не обґрунтовані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», шляхом визначення, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином не надав доказів на підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Більше того, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин. Жодна з перелічених у ст. 4 Закону України «Про захист прав споживача» підстав, які дають право особі захистити порушене право споживача, не пов`язані з предметом пред`явленого позову до суду.

Велика Палата Верховного Суду України у своїй постанові від 07.04.2020 року по справі 743/534/16-ц визначила, що за пунктом 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у значенні цього Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Відтак, на правовідносини між позивачем та відповідачем щодо виконання договору фінансового лізингу та договору поруки не поширюються норми Закону України «Про захист прав споживачів».

Більше того, правові відносини щодо інвестиційних договір та порядку їх виконання регулюються загальними засадами цивільного законодавства та спеціальний нормативно-правовим актом Законом України «Про інвестиційну діяльність».

Тому, суд вважає, що положення ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюють свою дію на відносини, що стосуються визнання права власності на об`єкт інвестування, а тому, судовий збір підлягає сплаті позивачем на загальних засадах.

Зі змістуст.4Закону України«Про судовийзбір» вбачається,що заподання досуду заявипро забезпеченнядоказів абопозову,яка поданафізичною особоюабо фізичноюособою -підприємцем,застосовується ставкасудового зборуу розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028,00 гривень.

Судовий збір у розмірі 605,60 гривень повинен бути сплачений за наступними реквізитами:

Судовий збір повинен бути сплачений за наступними реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526

Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО): 899998

Рахунок отримувача: UA268999980313111206000015758

Код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача),Приморський районний суд м. Одеси(назва суду, де розглядається справа).

Згідно ч.ч.10-11 ст.153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Ухвала про залишення заяви про забезпечення доказів без розгляду не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, оскільки, по-перше, така ухвала відсутня в наведеному в ч. 1 ст. 353 ЦПК України переліку, по-друге, ця ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі, а заявник не позбавлений можливості включити свої заперечення на цю ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене по суті спору (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2024 № 757/47946/19-ц)

Враховуючи те, що заява про забезпечення позову не містить ціни позову та документів, що підтверджують сплату судового збору, суд доходить до висновку про наявність підстав для повернення заяви про забезпечення позову.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 151, 153 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Троянської-Гатенюк Ірини Вадимівни про забезпечення позову повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику, що він має право повторно звернутися із клопотанням (заявою) про забезпечення позову, у разі, якщо клопотання відповідатиме вимогам статті 151 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя Косіцина В.В.