Ухвала

від 11.02.2025 по справі 522/2141/25

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/2141/25

Провадження № 2/522/3825/25

УХВАЛА

11 лютого 2025 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Косіцина В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Споживчого товариства «СУЗІР`Я БУДОВА», Споживчого товариства «СУЗІР`Я ПЛЮС», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП СИСТЕМА» та Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на об`єкт інвестування,-

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Споживчого товариства «СУЗІР`Я БУДОВА», Споживчого товариства «СУЗІР`Я ПЛЮС», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП СИСТЕМА» та Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на об`єкт інвестування, у якій позивачка просить визнати право власності на об`єкт інвестування, а саме, квартиру АДРЕСА_1 .

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Косіциній В.В.

У ч.1 ст.30 ЦПК України вказано, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Зі змісту заяви вбачається, що предметом спору є визнання майнових прав на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально знаходиться в межах Приморського району міста Одеси.

На підставі вище викладеного, суд вважає, що справа підсудна Приморському районному суду м. Одеси.

Так, відповідно до ст. 187 ЦПК України, суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

При вирішенні питання про відкриття провадження встановлено, що поданий позов не відповідає вимогам законодавства (ст.175 і ст.177 ЦПК України), у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.

У п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову.

Згідно Постанови ВП ВС від 25.08.2020 по справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).

Оскільки, позовною вимогою є визнання права власності, що являється спором про підтвердження права на майно, суд вважає, що зазначений позов носить майновий характер та підлягає грошовій оцінці, а тому, у позовній заяві має бути зазначена ціна позову.

У п.п.2, 9 ч.1 ст.176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому обов`язок визначити вартість спірного майна покладається на позивача.

При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач. В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані договори купівлі-продажу цього майна, відомості про його залишкову балансову вартість, звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Виходячи зі змісту позовної заяви, позивач просить визнати за окремими суб`єктами майнові права на об`єкти нерухомого майна.

Об`єкт нерухомого майна, на думку суду підлягає оцінці та його вартість можна визначити, однак позивачі у позовній заяві не вказують ціну позову.

В пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов`язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п`ятою статті 216 ЦК).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», - звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Суд наголошує, що вартість спірного майна не може бути визначена на власний розсуд сторони, а має бути підтверджена доказами, при цьому позовна заява повинна містити посилання на такі докази у відповідності до вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

В якості доказу вартості майна, суду можуть бути подані звіт про оцінку саме ринкової вартості майна (майнового права) або цінова довідка, щодо кожного із об`єктів нерухомого майна, майнове право на яке просить визнати позивач.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позовна заява містить одну вимогу майнового характеру.

В якості підстав для звільнення від сплати судового збору, позивач посилається на ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Постанова КЦС ВС від 20.05.2021 у справі № 607/1569/19 містить висновок про те, що договір про послуги з будівництва житла, укладений між будівельною компанією (виробником) і споживачем (замовником будівництва), є змішаним, містить елементи також договору підряду, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо стягнення пені.

Тобто, закон України «Про захист прав споживачів» поширює свою дію на інвестиційнф відносини виключно в частині пені, що передбачена ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», тоді як предметом спору є визнання права власності на об`єкт нерухомого майна.

Також, позивачем не обґрунтовані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», шляхом визначення, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином не надав доказів на підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Більше того, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин. Жодна з перелічених у ст. 4 Закону України «Про захист прав споживача» підстав, які дають право особі захистити порушене право споживача, не пов`язані з предметом пред`явленого позову до суду.

Велика Палата Верховного Суду України у своїй постанові від 07.04.2020 року по справі 743/534/16-ц визначила, що за пунктом 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у значенні цього Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Відтак, на правовідносини між позивачем та відповідачем щодо виконання договору фінансового лізингу та договору поруки не поширюються норми Закону України «Про захист прав споживачів».

Більше того, правові відносини щодо інвестиційних договір та порядку їх виконання регулюються загальними засадами цивільного законодавства та спеціальний нормативно-правовим актом Законом України «Про інвестиційну діяльність».

Тому, суд вважає, що положення ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюють свою дію на відносини, що стосуються визнання права власності на об`єкт інвестування, а тому, судовий збір підлягає сплаті позивачем на загальних засадах.

Зі змісту ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, застосовується ставка судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028,00 гривень.

Судовий збір за майнову вимогу, що визначений відповідно до ринкової вартості нерухомого майна, повинен бути сплачений за наступними реквізитами:

Судовий збір повинен бути сплачений за наступними реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526

Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО): 899998

Рахунок отримувача: UA268999980313111206000015758

Код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача),Приморський районний суд м. Одеси(назва суду, де розглядається справа).

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Інститут залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання до відкриття провадження по справі. Вимоги до позову викладені у 175, 177 ЦПК України, згідно яких, крім іншого, саме у позовній заяві повинні бути зазначені ім`я позивача та відповідача, третіх осіб, зміст позовних і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Саме належним чином оформлений позов, який вважається поданим у день первинного, направляється сторонам, тому не може бути уточненим, доповненим, тощо, оскільки саме за поданим належним чином оформленим позовом суд вирішує питання про відкриття провадження по справі за вимогами викладеними у позові.

Зважаючи на те, що позовна заява не відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 175, 177 ЦПК України, суд доходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.175,177,185,259,260 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Споживчого товариства «СУЗІР`Я БУДОВА», Споживчого товариства «СУЗІР`Я ПЛЮС», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП СИСТЕМА» та Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на об`єкт інвестування - залишити без руху.

Надати позивачеві строк на усунення недоліків в позовній заяві, який не перевищує десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Косіцина В.В.