Постанова

від 05.02.2025 по справі 367/6231/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 367/6231/23

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3240/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Карапетяна Артема Рафіковича в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» на рішення Бородянського районного суду Київської області від 04 вересня 2024 року у складі судді Міланіч А.М.,

у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скринник Сергій Миколайович про визнання недійсними договорів дарування,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» (надалі ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП») звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якому просило:

- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 3221055300:02:027:0095 площею 0,0489 га, земельної ділянки з кадастровим номером 3221055300:02:027:0096 (0,1500 га) по АДРЕСА_1 , укладений 28 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та скасувати запис про державну реєстрацію права власності за договором дарування земельної ділянки;

- визнати недійсним договір дарування житлового будинку по АДРЕСА_1 , укладений 28 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та скасувати запис про державну реєстрацію права власності за договором дарування житлового будинку.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного кредитного договору №2615/0708/88-018 від 03 липня 2008 року ВАТ «Сведбанк» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 110 000 доларів США на строк по 03 липня 2018 року. Кредит надається лише після підписання іпотечного договору, що забезпечує повернення кредиту, процентів за користування ним, пені за несвоєчасну сплату процентів та несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, а також відшкодування збитків у зв`язку з порушенням умов цього договору та інших витрат банку, пов`язаних з одержанням виконання.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим договором погоджується купити права вимоги, прийняти їх та сплатити загальну купівельну ціну.

12 листопада 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» укладений договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого права вимоги за кредитним договором №2615/0708/88-018 від 03 липня 2008 року з усіма змінами і доповненнями, договір поруки від 03 липня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом за реєстровим номером №2945 перейшло до нового кредитора - ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП».

Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, тому станом на 01 серпня 2018 року мав заборгованість за тілом кредиту в розмірі 50 228,80 доларів США, за відсотками - 23 402,73 долари США (628 754 грн 52 коп за курсом НБУ на 01 серпня 2018 року).

20 вересня 2018 року ПАТ «Дельта Банк» (правонаступником якого є позивач) звернувся до Деснянського районного суду з позовом про стягнення заборгованості за процентами. За результатом розгляду справи, Київський апеляційний суд прийняв постанову від 15 лютого 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 468 125 грн 94 коп.

На підставі вказаного рішення, 25 липня 2022 року відкрите виконавче провадження НОМЕР_2, в ході якого приватним виконавцем Маляром Я.А. було виявлено майно ОСОБА_1 : домоволодіння АДРЕСА_1 , земельну ділянку з кадастровим номером 3221055300:02:027:0095 (0,0489 га) та земельну ділянку з кадастровим номером 3221055300:02:027:0096 (0,1500 га). У зв`язку з добровільним виконанням рішення суду, дане майно не було реалізоване в примусовому порядку. Внаслідок прострочення ОСОБА_1 виконання зобов`язання за кредитним договором, позивач 07 вересня 2022 року звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за невиконане грошове зобов`язання. 12 вересня 2022 року Деснянським районним судом м. Києва відкрито провадження за даною справою.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року з ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто інфляційні втрати за прострочення зобов`язання за відсотками за кредитним договором з 01 серпня 2018 року по 01 серпня 2022 року у розмірі 236 506 грн 59 коп, 3% річних у розмірі 56 749 грн 89 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 399 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року рішення Деснянського районного суду м. Києва залишено без змін.

У подальшому позивачу стало відомо, що 28 грудня 2022 року ОСОБА_1 укладено договір дарування земельної ділянки № 913 з кадастровим номером 3221055300:02:027:0095, площею 0,0489 га, та земельної ділянки з кадастровим номером 3221055300:02:027:0096 (0,1500 га) по АДРЕСА_1 , та договір дарування житлового будинку АДРЕСА_2 . За вказаними договорами земельні ділянки та житловий будинок перейшли у власність доньки ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

Оскільки ці договори були укладені коли справа про стягнення з ОСОБА_1 інфляційних трат та 3% річних за невиконане грошове зобов`язання вже добігала кінця, то їх ціллю було приховування майна від стягнення в рахунок погашення боргу, з метою уникнення майнової відповідальності перед позивачем, а значить є фіктивними і мають бути визнані недійсними.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 04 вересня 2024 року в позові ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Карапетян А.Р. в інтересах ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» посилаючись на неправильне застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області від 04 вересня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Судові витрати стягнути солідарно з відповідачів.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що договори є недійсними з огляду на їхню фіктивність, оскільки ОСОБА_1 не міг не знати про розгляд даної справи, адже 01 листопада 2022 року подав відзив на позовну заяву, що підтверджується рішенням. ОСОБА_1 , передбачаючи негативні наслідки за результатами розгляду справи, уклав оспорювані договори.

Посилається на те, що оскільки договори дарування не були укладені з метою реального безоплатного передання майна у власність іншій особі, а з метою приховання майна від звернення на нього стягнення, дані договори мають бути визнані недійсними, як фіктивні.

Крім того, мають бути скасовані записи про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 , внесені 28 грудня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скринником С.М., номери запису про право власності 48856866 та 48855945, вчинені на підставі договорів.

Звертає увагу суду, що на підтвердження наявності реальної заборгованості, та штрафних санкцій по ній які будуть стягнуті з ОСОБА_1 на користь позивача, були надані кредитний договір, розрахунок заборгованості по ньому, рішення суду, докази відкритого виконавчого провадження. Судом першої інстанції не надано оцінки даним доказам. При цьому наявність даних обставин була визнана сторонами відповідачів.

Окрім цього зазначає, що на час подачі апеляційної скарги Деснянським районним судом м. Києва у справі №754/16037/23 ухвалене рішення яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 7 940,32 доларів США та судовий збір 7 738 грн 21 коп.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Андрієнко С.В. в інтересах ОСОБА_1 , просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Бородянського районного суду Київської області від 04 вересня 2024 року без змін. Вирішити питання судових витрат.

Зазначено, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Мостовенко Ю.В. в інтересах ОСОБА_2 , просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Бородянського районного суду Київської області від 04 вересня 2024 року без змін. Вирішити питання судових витрат.

Вказано, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про те що доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скринник С.М. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відтак, колегія суддів відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України дійшла висновку про розгляд справи за відсутності третьої особи, який не з`явився в судове засідання, однак належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Карапетяна А.Р. в інтересах ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», який просив скаргу задовольнити, пояснення адвоката Мостовенка Ю.В. в інтересах ОСОБА_2 та адвоката Андрієнка С.В. в інтересах ОСОБА_1 , які просили рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (пункти 3, 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Зі справи убачається, що 03 липня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2615/0708/88-018, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 110 000 доларів США на строк по 03 липня 2018 року (а.с. 141-146 т. 1).

03 липня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір № 2615/0708/88-018-Z-18 в рахунок забезпечення кредитного договору (а.с. 249-252 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 іпотекодавець за іпотечним договором (а.с. 253 т.1).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, на підставі яких приватним нотаріусом Грущинською О.В. заведено спадкову справу № 8/2019 (а.с. 254-255 т. 1).

Постановою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року у справі № 754/13087/18 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ЕС.ДІ.CI.ГРУП" заборгованість за кредитним договором у розмірі 468 125 грн 94 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 562 грн 36 коп (а.с. 24-31 т. 1).

25 липня 2022 року відкрите виконавче провадження № НОМЕР_3 та винесено постанову про накладення арешту на майно боржника та окремо стягнуто виконавцем 10% виконавчого збору (а.с. 1-2 т. 2, а.с. 11-13 т. 1).

24 жовтня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір, яким визначили умови погашення заборгованості ОСОБА_1 , стягнутої на підставі постанови Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року та яка виконується в межах ВП № НОМЕР_3 (а.с. 132-133 т. 1).

15 листопада 2022 року в межах ВП № НОМЕР_3 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок розташований на земельній ділянці 3221055300:02:027:0095 (0,0489 га), 3221055300:02:027:0096 (1,1500 га) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11-12 т.1).

06, 16, 22, 23, 24 грудня 2022 ОСОБА_2 вносила кошти на погашення заборгованості ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 у розмірі 75 000 грн, 55276 грн 55 коп, 100 000 грн, 97 100 грн, 120 000 грн, 180 000 грн (а.с. 26, 28-33 т. 2).

26 грудня 2022 року в межах виконавчого провадження винесено постанову про скасування арештів на майно боржника, в т. ч. на вищезазначене нерухоме майно, у зв`язку з виконанням рішення суду (а.с. 162-163 т.1).

28 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір дарування, зареєстрований за № 913, предметом якого є нерухоме майно, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 3221055300:02:027:0095, земельна ділянка з кадастровим номером 3221055300:02:027:0096 за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, смт. Бабинці та договір дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 32-33, 153-157, 193-199 т. 1). Вказане майно прийняте ОСОБА_2 в дар.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року у справі № 754/7753/22 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ЕС.ДІ.CI.ГРУП" інфляційні втрати за прострочення зобов`язання за відсотками за кредитним договором у розмірі 236 506 грн 59 коп, 3 % річних у розмірі 56 749 грн 89 коп та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 399 грн (а.с. 123-128 т. 1).

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що договори дарування, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є фіктивними, оскільки дарування здійснене ОСОБА_1 за його доброю волею, без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного, так і морального.

Суд першої інстанції не убачав того, що договір був укладений з метою приховування майна, на яке може бути звернуто стягнення, оскільки майно на момент вчинення оспорюваних правочинів під обтяженням не перебувало, тому його власник мав право розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд.

З такими висновками районного суду колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 759/24061/19.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р (II)/2021 у справі № 3-95/2020 (193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що "оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)".

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц зроблено висновок, що «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 зазначено, що «однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 зроблено висновок, що «однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

У постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19) вказано, що "цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред`явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України)".

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.

До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, зокрема, відноситься: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа).

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (частини перша та друга статті 234 ЦК України).

Фіктивний правочин відноситься до оспорюваних правочинів, тобто визнається недійсним на підставі судового рішення, про що має бути вказано в резолютивній частині рішення.

Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 723/405/17 для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, установивши, що станом на час відчуження були відсутні обмеження щодо розпорядження будинком та земельною ділянкою, які є предметом оспорюваних договорів дарування, а також не існувало рішень суду про стягнення заборгованості з відповідачів, а позивач не довів існування протиправного умислу в діях сторін оспорюваних правочинів при їх укладенні, а тому дійшов правильного висновку про те, що оспорювані правочини не мають ознак фраудаторного договору, тобто такого, що вчинений боржником на шкоду кредитору.

У суду відсутні докази та обставини, які б дозволили кваліфікувати правочини такими, що вчинені на шкоду кредитору та не може свідчити про намір приховати майно від виконання судового рішення у майбутньому.

Як установлено, на виконання постанови Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ЕС.ДІ.CI.ГРУП" заборгованість за кредитним договором у розмірі 468 125 грн 94 коп та судові витрати, постановою від 25 липня 2022 року приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Маляра Я.А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 та винесено постанову про накладення арешту на майно боржника.

Постановою від 15 листопада 2022 року вчинено опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок розташований на земельній ділянці 3221055300:02:027:0095 (0,0489 га), 3221055300:02:027:0096 (1,1500 га) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11-12 т.1).

Відповідно до матеріалів, 24 жовтня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір, яким визначили умови погашення заборгованості ОСОБА_1 , стягнутої на підставі постанови Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року та яка виконується в межах ВП № НОМЕР_3, згідно якого відповідачка зобовязалася сплатити на банківський рахунок приватного виконавця Маляра Я.А. грошові кошти в сумі, визначеній судовим рішенням, а також виконавчий збір, а ОСОБА_1 після скасування заборони відчуження належного йому нерухомого майна зобовязався подарувати його ОСОБА_2 (а.с. 132-133 т. 1).

Установлено, що протягом 06 - 24 грудня 2022 ОСОБА_2 внесено кошти на погашення заборгованості ОСОБА_1 перед кредитором у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 у повному обсязі (а.с. 26, 28-33 т. 2).

26 грудня 2022 року приватним виконавцем винесено постанову про скасування арешту на майно боржника, в т. ч. на вищезазначене нерухоме майно, у зв`язку з виконанням рішення суду (а.с. 162-163 т.1).

Отже, матеріалами справи доведено сплату відповідачкою ОСОБА_2 у повному обсязі кредитної заборгованості ОСОБА_1 перед товариством, внаслідок чого приватний виконавець скасував арешт нерухомого майна й закрив провадження.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає правових підстав для висновків про наявність у боржника умислу на приховування майна у зв`язку з укладенням договору дарування.

Та обставина що донька виконала зобов`язання батька перед кредитором й отримала у дар нерухоме майно, на яке було накладено арешт з метою виконання судового рішення, не свідчить про фіктивність оспорюваних договорів.

Установлено, що подарованим нерухомим майном забезпечено виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, яку було повністю сплачено ОСОБА_5 .

Зазначена обставина слугувала підставою до скасування приватним виконавцем арешту й закриття виконавчого провадження, що виключає висновки про вчинення оспорюваних правочинів на шкоду кредитору.

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не вбачається.

За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Карапетяна Артема Рафіковича в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» залишити без задоволення.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 04 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 лютого 2025 року.

Суддя-доповідач:

Судді: