Ухвала

від 06.02.2025 по справі 367/6693/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

06 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника - адвоката ОСОБА_7

представника потерпілого ОСОБА_8 - авдоката ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12019110000000361, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 травня 2019року, заапеляційними скаргамипрокурора відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 та представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 на вирок Бориспільського міськрайонного суду м. Київської області від 22 травня 2024 року, яким

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,

визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, п. 6, п. 11, п. 12, ч. 2 ст. 115 КК України та виправдано.

ВСТАНОВИЛА:

Фактичні обставині, встановлені судом першої інстанції.

За встановлених судом першої інстанції обставин, восени 2018 року, точний час та місце не встановлені, у ОСОБА_6 на ґрунті неприязних відносин, пов`язаних з вирішенням спору про право власності на земельну ділянку та незавершеного будівництва, яке знаходиться на ній, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:024:0289, з метою заволодіння вказаним майном, з кориснихмотивів виник злочинний умисел на організацію умисного вбивства ОСОБА_8 , 1962 року народження. З метою реалізації свого злочинного умислувосени 2018 року, точний час та місце не встановлені, ОСОБА_6 запропонував раніше знайомому Особі № 1 (матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження), вчинити умисне вбивство на замовлення - ОСОБА_8 ,1962 року народження, згідно розробленого ним плану, а саме шляхом підпалу автомобіля, в той момент, коли потерпілий ОСОБА_11 буде перебувати всередині, а у випадкуспроби його втечі, нанести ножові поранення у життєво важливі органи останнього, тим самим організувати вчинення злочину. За підготовку та виконання вказаного злочину ОСОБА_6 пообіцяв Особі № 1 (матеріалистосовно якого виділені в окреме провадження), вигоду матеріального характеру, конкретний вид та розмірякої не встановлений, на що Особа № 1 (матеріали стосовно якоговиділені в окреме провадження), достовірно розуміючи протиправний характер вказаних дій, дав свою згоду. Водночас, ОСОБА_6 , підшукуючивиконавців умисного вбивства ОСОБА_8 достовірно розумів, що його знайомий Особа № 1 (матеріали стосовно якоговиділені в окреме провадження), вчинити умисне вбивство ОСОБА_8 один не зможе, то ж доручив йомупідшукати ще одного співвиконавця зазначеного злочину, а також довести до його відома розроблений ним план вчинення кримінального правопорушення.

Для виконання вказаного злочину Особа № 1 (матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження), приблизно восени 2018 року, більш точний час не встановлено, у невстановленому місці, залучив раніше знайомого Особу № 2 (матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження), якому розповів про те, що ОСОБА_6 запропонував вчинити умисне вбивство ОСОБА_8 за вигоду матеріального характеру, конкретний вид та розмір якої не встановлений, та довів до відома Особи № 2 (матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження) план вчинення злочину, розроблений ОСОБА_6 як організатором умисного вбивства. Крім цього, Особа № 1 (матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження), запропонував Особі № 2 (матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження), вчинити вказаний злочин спільно з ним, за що за погодженням з ОСОБА_6 , пообіцяв частину вигоди матеріального характеру, конкретний вид та розмір якої не встановлений, яку надасть останній, на що Особа № 2 (матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження), погодилась.

З метою реалізації злочинного наміру, восени 2018 року, точний час не встановлений, ОСОБА_6 , будучи організатором умисного вбивства, спрямовуючи, інструктуючи та координуючи дії Особи № 1 (матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження) та Особи № 2 (матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження), попередньо домовився з останніми про спільне вчинення умисного вбивства ОСОБА_8 на замовлення ОСОБА_6 , яке полягало у протиправному заподіянні смерті ОСОБА_8 , шляхом підпалу автомобіля в якому буде перебувати останній та подальшого нанесення йому ножових поранень у життєво важливі органи у випадку спроби втечі.

Згідно розподілених ролей та узгодженого із ОСОБА_6 злочинного плану, Особа № 1 та Особа № 2 (матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження), повинні були зупинити автомобіль «Лендровер Діскавері Спорт» д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_8 , шляхом розбиття лівого та правого передніх бокових вікон за допомогою скляних ємностей з горючою рідиною, яку в подальшому підпалити, а у випадку спроби втечі ОСОБА_12 , Особа № 1 (матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження), повинен був нанести йому ножові поранення у життєво важливі органи, а Особа № 2 (матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження), повинен перебувати поряд, з метою подолання можливого спротиву потерпілого та забезпечення втечі з місця події за допомогою транспортного засобу після завершення злочину.

З метою реалізації вказаного злочину Особа № 1 (матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження) та Особа № 2 (матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження), дотримуючись інструкцій ОСОБА_6 розпочали підготовку до його вчинення, а саме: придбали у невстановленому місці та у невстановлений час, проте не раніше осені 2018 року, паливно-мастильні речовини, які попередньо змішали у консистенції, яка сприятиме швидкому загорянню, обрали найбільш сприятливе місце для реалізації свого прямого злочинного умислу та прослідкували за потерпілим - ОСОБА_8 .

Так, 26 жовтня 2018 року приблизно о 21 год. 30 хв. Особа №1 (матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження), діючи спільно з Особою № 2 (матеріали стосовно якоговиділені в окреме провадження), дотримуючись інструкцій ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулицяУніверситетська, неподалік будинку № 2/1, очікували появи ОСОБА_8 . Післяцього, в момент коли ОСОБА_11 вийшов з приміщення офісного центру, сів за кермоавтомобіля «Лендровер Діскавері Спорт» д.н.з. НОМЕР_1 та розпочав рух, Особа №1 (матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження) та Особа № 2 (матеріали стосовно якоговиділені в окреме провадження), діючи згідно заздалегідь розподілених ролей, на виконання попередньо розробленогоОСОБА_6 злочинного плану, усвідомлюючи суспільну небезпечністьсвоїх дій, маючи прямий умисел направлений на позбавлення життя потерпілого, тобтопосягаючи на найвищу соціальну цінність - життя людини, при цьому передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання у вигляді смерті ОСОБА_8 , утримуючи в руках заздалегідь заготовленіскляні ємності з паливно-мастильною рідиною кинули їх в бік машини, на якій пересувався ОСОБА_8 , у результаті чого від їх протиправнихдій, були розбиті ліве та праве передні бокові вікна автомобіля, в салоні якого перебував ОСОБА_8 . Після цього, Особа №1 (матеріали стосовно якоговиділені в окреме провадження), використовуючи запальничку, спробувавпідпалити паливно-мастильну рідину в середині автомобіля «Лендровер Діскавері Спорт» д.н.з. НОМЕР_2 , яка не зайнялася, а ОСОБА_8 тим часом, залишив салон автомобіля та почав тікати.

Продовжуючи реалізацію спільного, попередньо узгодженого з ОСОБА_6 та погодженого з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, злочинного умислу, направленого на позбавлення життя ОСОБА_8 , Особа № 1 (матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження), почав переслідувати потерпілого ОСОБА_8 та наздогнавши його, з метою доведення злочину до кінця, умисно наніс йому два удари ножем в область грудей зліва та шиї зліва, тобто у життєво важливі органи людини, тим самим відповідно до висновку експерта № 33/Е від 11.02.2019 завдав тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого поранення грудної клітки зліва з наявністю гематоракса, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння; колото-різаної рани середньої третини шиї зліва, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розслід здоров`я. Після цього, Особа № 1 (матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження) та Особа № 2 (матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження), не вчинивши усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, побоюючись їх викриття, з метою уникнення кримінальної відповідальності, зникли з місця вчинення кримінального правопорушення (злочину) у невідомому напрямку.

Отже, ОСОБА_6 обвинувачується в організації незакінченого замаху на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене за попередньою змовою групою осіб, на замовлення, з корисливих мотивів, тобто особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, п. 6, п. 11, п. 12, ч. 2 ст. 115 КК України

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Вироком Бориспільського міськрайонного суду м. Київської області від 22 травня 2024 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, п. 6, п. 11, п. 12, ч. 2 ст. 115 КК України та виправдано.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подали.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 та представник потерпілого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_10 подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі прокурор відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 просить вирок Бориспільськогоміськрайонного суду Київської області від 22 травня 2024 року, у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність - скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити покарання у вигляді 10 років позбавлення волі. Крім того, просить дослідити аудіозапис на оптичному DVD-R"VIDEX" (серійний номер MFP335WD18170257 2), який був наданий свідком ОСОБА_13 (здійснював запис розмови на диктофон у телефоні); копія протоколу огляду предмету від 03 квітня 2019 року; висновок експерта № 14471/19-35 від 11 травня 2029 року; висновок експерта № 24658/19-35 від 17 вересня 2019 року. Допитати обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_13 .

В обґрунтування своїх вимог вказав, що суд першої інстанції визнаючи недопустимим доказом аудіозаписна оптичному DVD-R"VIDEX" (серійний номер MFP335WD18170257 2), який був наданий свідком ОСОБА_13 , прийшов до хибного висновку, що останнім вчинено цілеспрямовані дії щодо збирання і фіксації доказів із застосуванням заходів, передбачених ЗУ "Про оперативно-розшукову діяльність". На переконання сторони обвинувачення судом першої інстанції безпідставно визнано недопустимими доказами, отримані в результаті дослідження звукозапису, наданого ОСОБА_13 , а саме: протокол огляду оптичного DVD-R"VIDEX" (серійний номер MFP335WD18170257 2) від 03 квітня 2019 року; висновок експерта № 14471/19-35 від 11 травня 2029 року; висновок експерта № 24658/19-35 від 17 вересня 2019 року. При цьому, сторона обвинувачення звертає увагу на саму суть розмови, під час якої ОСОБА_6 висловлював пропозиції фізичної ліквідації ОСОБА_8 . Судом першої інстанції не надано належної оцінки показанням потерпілого ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_14 про надходження погроз з боку ОСОБА_6 під час їхньої спільної зустрічі, а також безпідставно ставиться під сумнів правдивість показань свідка ОСОБА_13 , оскільки останній надав чіткі та послідовні показання, які під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду, без зміни їх суті. Вказане на думку сторони обвинувачення свідчить про те, що судом першої інстанції при розгляді даного кримінального провадження докази оцінювалися не в їх сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, а відокремлено один від одного, внаслідок чого, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про невинуватість ОСОБА_6 . Крім того, сторона обвинувачення посилається на допущення істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та ставить під сумнів дотримання вимог кримінального процесуального закону щодо таємниці нарадчої кімнати.

В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_10 просить скасувати повністю вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2024 року та ухвалити новий, яким визнати винним ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 15 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення полі на 12 (дванадцять) років з конфіскацією усього майна, врахувавши у строк відбування покарання строк перебування ОСОБА_6 під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду. Задовольнити повністю цивільний позов, поданий представником потерпілого в інтересах потерпілого ОСОБА_8 ; Арешт, накладений під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2019 року у справі № 761/7266/19 залишити без змін з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. Судові витрати, які складаються з витрат потерпілого ОСОБА_8 на правову допомогу у розмірі 400 000,00 грн., а також витрат, пов`язаних із проведенням судових експертиз у кримінальному провадженні покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 .

В обґрунтування своїх вимог вказав, що судом першої інстанції було необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання представника потерпілого щодо допиту як свідка ОСОБА_15 (Т.4 а.с. 97- 98), який був кумом та бізнес-партнером обвинуваченого ОСОБА_6 , та який зазнав нападу із застосуванням тілесних ушкоджень з боку останнього через майновий спір, та якому дзвонив обвинувачений під час перебування останнього в Київському СІЗО у зазначеній справі та виказував погрози, висловлюючись, що «недарма перебуває у СІЗО». Вважає, що ОСОБА_15 як свідок міг дати показання, які підтверджували факт організації незакінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_8 , та які могли мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.Також зазначає, що клопотання представника потерпілого про арешт майна обвинуваченого ОСОБА_6 від 12 жовтня 2021 року судом першої інстанції залишилось не розглянутим. Судом першої інстанції взагалі не взято до уваги та не проаналізовано у вироку матеріали НСРД, а саме: протокол за результатами проведення НСРД - спостереження за особою з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних засобів для спостереження від 20 лютого 2019 року; протокол зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_16 ; протокол зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо мати ОСОБА_17 8 а.с. 122-123); протокол зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_6 (Т.8 а.с. 169-177). Представник потерпілого наголошує, що саме матеріалами НСРД підтверджено зустрічі організатора незакінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_8 - обвинуваченого ОСОБА_6 із співвиконавцем, який координував дії іншого співвиконавця злочину, ОСОБА_18 із застосуванням засобів конспірації у різних громадських місцях, що не притаманно для звичайних зустрічей. Суд першої інстанції визнав недопустимими доказами аудіозапис розмови із ОСОБА_6 , зробленим свідком ОСОБА_13 та записаним на диск, який у подальшому наданий слідчому, а також копію протоколу огляду зазначеного диску від 03 квітня 2019 року та висновки експерта за результатами проведення експертизи звукозапису № 14471/19-35 від 11 травня 2019 року (Т. 8 а.с. 153-157), висновком за результатами проведення експертизи відеозапису № 24658/19-35 від 17 вересня 2019 року за правилами «плодів отруйного дерева». Представник потерпілого вказує, що на вказаному аудіозаписі, який був відтворений та досліджений в судовому засіданні містяться категоричні вислови обвинуваченого ОСОБА_6 , які дозволяють дійти до висновку, що обвинувачений висловлює наміри вбити потерпілого.Також, представник потерпілого звертає увагу на те, що вирок, який оскаржується датований 22 травня 2024 року.Згідно з журналом судового засідання суд вийшов до нарадчої кімнати о 17.17 годині 21 травня 2024 року та вже на наступний день, 22 травня 2024 року, був складений повний текст виправдувального вироку.Проголошення вступної та резолютивної частини вироку учасникам процесу відбулось 28 травня 2024 року, тобто на 6 день після його складання.Довідка, яка міститься в матеріалах справи (Т. 14 а.с. 216) від 22 травня 2024 року про те, що нібито учасники справи не з`явились на оголошення вироку та журнал судового засідання за 22 травня 2024 року (Т. 14 а.с. 217), де на оголошення вироку судом знадобилось півгодини (з 19.30 до 20.00) очевидно не відповідає дійсності, оскільки у судове засідання, яке нібито відбулось 22 травня 2024 року, нікого з учасників справи не було викликано у будь-який спосіб. Навпаки після видалення до нарадчої кімнати секретарем судового засідання усім учасникам було повідомлено, що про дату та час оголошення вироку буле повідомлено додатково. Крім того, за такої логікою є абсурдним, повторне оголошення вироку, яке вже дійсно відбулось 28 травня 2024 року за участю усіх учасників судового провадження та якими саме у цей день отримано копію вироку.Відповідно до відкритих відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень за час з 22 травня 2024 року по 27 травня 2024 року включно суддею ОСОБА_19 (який був головуючим у справі) винесено судові рішення як мінімум у 32 справах, що підтверджує той факт, що з 22 травня 2024 року головуючий у справі вже не перебував у нарадчій кімнаті.

Позиції учасників судового провадження.

Заслухавши доповідь судді,думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, представника потерпілого ОСОБА_8 - авдоката ОСОБА_9 , який підтримав подану іншим представником апеляційну скаргу, апеляційну скаргу прокурора підтримав частково, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення поданих апеляційних скарг, їх пояснення, відповіді на запитання суду, заслухавши учасників кримінального провадження в судових дебатах та останнє слово обвинуваченого ОСОБА_6 , перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданих апеляційних скарг та обговоривши їх доводи, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За змістом ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: 1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; 2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; 3) чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; 4) чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення та інші питання.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вказані вимоги закону судом першої інстанції під час розгляду даного кримінального провадження дотримано не в повному обсязі.

Аналізуючи доводи прокурора та представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів знаходить їх слушними з огляду на наступне.

Так, у даному кримінальному провадженні суд першої інстанції 21 травня 2024 року, після заслуховування останнього слова обвинуваченого ОСОБА_6 , вийшов до нарадчої кімнати ( т.14 а.с. 217) для ухвалення судового рішення, яке проголосив після виходу з нарадчої кімнати 22.05.2024 з 19.30 до 20.00. ( т.14. а.с. 217). В подальшому з незрозумілих для суду апеляційної інстанції причин, суд першої інстанції ( т.14 а.с. 220). повторно оголошує вирок у справі. Відповідно суд першої інстанції позбавлений можливості встановити, коли колегія суддів вийшла з нарадчої кімнати і чому двічи з певним тривалим інтервалом в часі оголошувався вирок . Сторона представник потерпілого стверджує, що за цей час з 22.05.2024 по 28.05.2024, головуючий постанови, відповідно до реєстру ЄДРСР не менше 30 рішень у різних, інших справах, чим порушив принцип безперервності судового провадження .

Відповідно, сторона обвинувачення та представник потерпілого в своїх апеляційних скаргах вказували на порушення судом першої інстанції таємниці нарадчої кімнати з огляду на те, що головуючим у справі - суддею ОСОБА_19 у період з 22 травня 2024 року по 28 травня 2024 року, згідно даних Єдиного реєстру судових рішень, здійснювався розгляд інших справ (№ 359/5601/23, № 359/3060/21, № 359/5360/24, № 359/5391/24, № 359/5418/24, № 359/12522/23 та інших).

Відповідно до ст. 367 КПК України під час ухвалення вироку ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд. Суд вправі перервати нараду лише для відпочинку з настанням нічного часу. Під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення вироку в нарадчій кімнаті.

Таємниця наради суддів є одним із найважливіших принципів правосуддя, що служить гарантом об`єктивності, незалежності, безсторонності, неупередженості і справедливості суду.

Незалежність судді забезпечується порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення (ст. 48 ч. 5 п. 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», далі Закон).

Зважаючи на відомості про ухвалення головуючим суддею ОСОБА_19 судових рішень в інших провадженнях у період перебування у нарадчій кімнаті при ухваленні оскаржуваного вироку, колегія суддів приходить до висновку про істотні, що передбачено ч.1 ст. 412 КПК України.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є таке порушення вимог КПК України, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.

Згідно із висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 лютого 2020 року у справі №128/2455/15-к, з урахуванням положень ст. 367 КПК України, вчинення процесуальних дій та ухвалення суддями (суддею) під час перебування в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженні судових рішень по інших справах, слід вважати порушенням таємниці наради суддів, яке на підставі ч. 1 ст. 412 КПК України може бути визнано істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону у разі коли воно за своїм характером та з огляду на обставини конкретної справи перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, тобто в тих випадках, коли вказане порушення обгрунтовано ставить під сумнів незалежність і неупередженість суддів (судді) при обговоренні та ухваленні відповідного судового рішення.

Обговорюючи питання про істотність допущеного судом порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів зважає на те, що важливість дотримання таємниці наради суддів не підлягає оспорюванню, та в разі її порушення нівелюється сам процес ухвалення законного судового рішення незалежним та неупередженим судом.

Так, під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, після останнього слова обвинуваченого, суд негайно виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання (ст. 366 КПК України).

В цьому випадку законодавцем недаремно вжито термін «негайно», оскільки має значення не лише нерозголошення інформації, обговорюваної в нарадчій кімнаті, але й зосередження суду на обставинах того кримінального провадження, яке він має завершити ухваленням судового рішення. Так, в нарадчій кімнаті ухвалюється рішення щодо формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним або доведеним, оцінюються докази, кожен окремо та у сукупності, вирішується питання допустимості доказів під час такої оцінки тощо.

Таким чином, враховуючи наведені положення закону, колегія суддів має достатні підстави констатувати, що під час перебування суду в нарадчій кімнаті для ухвалення судового рішення у відповідному кримінальному провадженні, розгляд інших судових справ у цей же час, проведення судових засідань з ухваленням як судових рішень по суті вимог, так і рішень з процесуальних питань, належить вважати істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою ст. 7 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги той факт, що чинним КПК України до переліку істотних порушень кримінального процесуального закону, передбачених ч. 2 ст. 412 КПК України, та підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбачених ч. 1 ст. 415 КПК України, не входить вищезазначене порушення, втім одночасно воно не може бути усунуті у межах апеляційного розгляду, виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог п.п. 10, 15, 16 ч. 1 ст. 7 КПК України, відповідно до яких до загальних засад відноситься презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, вказаний вирок підлягає скасуванню, із призначенням нового судового розгляду.

Враховуючи, що вирок суду підлягає скасуванню через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, яке не може бути усунуте у межах апеляційного провадження, а також зважаючи на обмеження, встановлені ч. 2 ст. 415 КПК України, апеляційний суд не вдається до детального обговорення решти апеляційних доводів, які підлягають детальному дослідженню і звертає увагу на необхідність перевірки доводів апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого при новому судовому розгляді і у разі доведеності вини поза розумним сумнівом, постановлення відповідного судового рішення, відповідно, що про це подали апеляційні скарги представник потерпілого і прокурор, або навпаки виправдувального вироку з підстав, передбачених КПК.

Під час нового розгляду кримінального провадження необхідно усунути вказані недоліки, повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону проаналізувати наявні докази, дати їм оцінку з огляду на їх допустимість та достатність, ретельно дослідити доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі, надати їм оцінку та відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення з дотриманням вимог закону про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального закону.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги прокурора відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 та представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 - задовольнити частково.

Вирок Бориспільського міськрайонного суду м. Київської області від 22 травня 2024 року, яким ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, п. 6, п. 11, п. 12, ч. 2 ст. 115 КК України та виправдано - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

Справа 367/6693/20

Апеляційне провадження 11-кп/824/1732/2025

Головуючий в суді І інстанції - ОСОБА_19

Суддя-доповідач в суді апеляційної інстанції ? ОСОБА_1