Постанова

від 19.12.2007 по справі 4/117-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010,

м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                             

19.12.07                                                              

                            Справа  № 4/117-38

Львівський апеляційний

господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді                                       Мурської

Х.В.

суддів                                                         

Давид Л.Л.

                                                                 Кордюк

Г.Т.

При секретарі судового

засідання            Куцик-Трускавецькій

О.Б.      

розглянув

матеріали апеляційної скарги Приватного підприємця ОСОБА_1, с. Піддубці

Луцького району

на рішення Господарського

суду Волинської області від 02.10.2007 року

у справі № 4/117-38, суддя Слободян

П.Р.,

за позовом Товариства

з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Агропродукт», м.

Рожище

до відповідача -

Приватного підприємця ОСОБА_1, с. Піддубці Луцького району

про

стягнення 298 226, 96 грн. боргу,

за участю представників

від позивача - не з'явились;

від відповідача -не з'явились.

Рішенням Господарського суду

Волинської області від 02.10.2007 року у справі № 4/117-38 позовні вимоги

Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми

«Агропродукт»про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 заборгованості в

розмірі 298 226, 96 грн.

Рішення місцевого господарського

суду мотивоване обґрунтованістю та підставністю вимог позивача, їх

відповідністю вимогам законодавства, зокрема тим, що відповідачем не подано

суду доказів, які б підтверджували виконання останнім взятих на себе договірних

зобов'язань. Так, місцевим господарським судом визнано встановленим факт

передачі позивачем відповідачу товару на загальну суму 177 971, 85 грн., з якої

відповідачем повернуто позивачу товар на суму 8 964 грн., відповідно,

неоплаченою залишилась сума в розмірі 169 007, 85 грн., а тому, на думку суду,

позивачем правомірно нараховано відповідачу за прострочення виконання взятих на

себе зобов'язань проценти за користування грошовими коштами, інфляційні, пеню

та штраф, що з врахуванням суми основного боргу в сукупності становить 298 226,

96 грн.

Скаржник -ПП ОСОБА_1, не

погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, звернувся до

Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій

просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення штрафу, річних та

державного мита з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального

та процесуального права.

Позивач у відзиві на апеляційну

скаргу спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, просить

оскаржуване судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення

з підстав, викладених у ньому.

12 грудня 2007 року представники

сторін підтримали свої доводи та зеперечення, викладені, відповідно, в

апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

В судовому засіданні 12.12.2007

року, за згодою представників сторін, оголошувалась перерва до 19.12.2007 року,

участь представників сторін визначено на власний розсуд.

В дане судове засідання сторонги

участі уповноважених представників не забезпечили.

Розглянувши матеріали справи,

оцінивши зібрані докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту

їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність

застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового

рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що

рішення Господарського суду Волинської області від 02.10.2007 року у даній

справі підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст. 11

Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб,

що передбачені актами цивільного законодавства, а  також із дій осіб, що не передбачені цими

актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як встановлено місцевим

господарським судом, 23.03.2006 року між ТОВ ВКФ «Агропродукт»(Продавець) та

підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 23/036м

, згідно з п.п. 1.1. якого Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця

товар, а останній -  прийняти та оплатити

цей товар на умовах, обумовлених даним договором.

На виконання умов укладеного

договору позивач поставив відповідачу товар -напівтуші свиней морожених на

загальну суму 177 971, 85 коп. Поставка товару підтверджується видатковою

накдадною № РН-0000209 від 23.03.2006 року та довіреністю серії ЯЛИ № 541774

від 23.03.2006 року.

Відповідно до п. 5.1. договору,

Покупець сплачує вартість товару у строк не пізніше 4-х днів з дня його

одержання шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Продавця (п.5.2.).

Згідно накладної № 24 від

22.05.2006 року відповідачем повернуто позивачу товар на суму 8 964 грн., що не

заперечується представниками сторін.

Таким чином, неоплаченим залишився

товар на суму 169 007, 85 грн., яка підставно стягнута місцевим господарським

судом на користь позивача.

Пунктом 7.2. договору сторони

передбачили, що Покупець за порушення обов'язку, визначеного п. 5.1. договору,

зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від

простроченої суми за кожний день такого 

прострочення.

Пунктом 7.4. договору визначено, що

нарахування пені за цим договором припиняється через вісімнадцять місяців з дня

коли зобов'язання мало бути виконано, про що сторони дійшли згоди.

З огляду на дані умови договору,

позивачем підставно нараховано позивачу за період з 27.03.2006 року по

10.07.2007 року (18 місяців) 37 584 грн. 56 коп. пені.

В апеляційній скарзі скаржник

покликається на ту обставину, що місцевим господарським судом безпідставно

задоволено позов в частині стягнення штрафу та процентів за користування

грошовими коштами. Зокрема, зазначає, що позивачем пропущено строк позовної

давності щодо стягнення штрафу, а клопотання про поновлення пропущеного строку

не заявлялось. Що стосується нарахування відсотків за користування грошовими

коштами, то такого виду санкцій, на переконання скаржника, ні договором №

23/036м, ні приписами ст. 230 ЦК України не передбачено, оскільки згідно

укладеного договору позивач передав відповідачу товар, а не грошові кошти.

Однак, судова колегія не

погоджується з даними доводами скаржника, з огляду на наступне.

Пунктом 7.5. договору № 23/036 м

від 23.03.2006 року сторони передбачили, що у разі прострочення в оплаті

одержаного товару Покупець сплачує Продавцю проценти за користування

його коштами в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми.

Як вбачається з матеріалів справи,

сторонами погоджено умови договору та передбачено відповідальність таких у разі

неналежного чи несвоєчасного виконання взятих на себе зобов'язан, а тому

покликання скаржника на безпідставність зяавленого позову в частині стягнення

18 792, 27 грн. відсотків за користування грошовими коштами позивача, є

необгрунтованим.

Що стосується задоволення позову в

частині стягнення 50 702, 35 грн. штрафу, то судова колегія вважає, що в цій

частині у задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, -

зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана

вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,

виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної

дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При зверненні до суду з позовом,

позивач просив стягнути на його користь 50 702, 35 грн. штрафу на підставі п.

7.3. укладеного договору.

У відповідності до вимог ст. 526

Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства,  а за відсутності таких

умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що

звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з

порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог ст. 610 ЦК

України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням

умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Порушення

боржником, взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових

наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір

відповідальності (ст. 611 ЦК України).

Так, п. 7.3. договору сторони

передбачили, що у разі, якщо Покупець протягом 30-ти днів з дня закінчення

терміну, вказаного в п. 5.1. договору, не сплатить ціну одержаної партії

товару, Продавець має право відмовитись від договору. При цьому, Покупець

зобов'язаний сплатити Продавцю штраф у розмірі 30% від загальної вартості

товару.

Аналізуючи пукт 7.3. договору,

судова колегія дійшла висновку про те, що у позивача виникло б право на

стягнення штрафу у розмірі 30% від загальної вартості товару лише в тому

випадку, якщо б він відмовився від договору.

Як свідчать матеріали справи,

позивач не скористався своїм правом на відмову від договору, а звернувся з

позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості згідно укладеного

договору з врахуванням пені та відсотків за користування грошовими коштами, а

тому його вимоги щодо стягнення штрафу на підставі п. 7.3. договору є

безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Покликання скаржника на порушення

судом першої інстанції норм процесуального права, не знайшли свого

підтвердження в судовому засіданні. В матеріалах справи наявні поштові

конверти, в яких відповідачу місцевим господарським судом надсилались

процесуальні документи, з відміткою поштового відділення: «за зазначеною

адресою не проживає», «адресат відсутній» (а.с. 24, 38). Дані обставини

свідчать про дотримання судом першої інстанції норм процесуального права щодо

належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи.

Оцінивши докази в їх сукупності,

судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про

скасування рішення Господарського суду Волинської області  в частині стягнення з рахунку ПП ОСОБА_1 50

702, 35 грн. штрафу, в частині стягнення основного боргу в розмірі 169 007, 85

грн., 37 584, 56 грн. -пені, 18 792, 27 грн. -вівдсотків за користування

грошовими коштами та 22 139, 93 грн. -інфляційних, судове рішення слід залишити

без змін.

Судові втрати віднести на рахунки

сторін пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101,

103-105, 107 ГПК України,-

Львівський апеляційний

господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу задоволити

частково.

2.          Рішення Господарського суду

Волинської області від 02.10.2007 року у справі № 4/117-38 скасувати в частині

задоволення позову про стягнення з рахунку ПП ОСОБА_1 50 702, 35 грн. штрафу. В

решті рішення залишити без змін. Судові витрати віднести на сторони пропорційно

до задоволених позовних вимог.

                    3.  На виконання даної постанови місцевому

господарському суду видати                                             

відповідний наказ.

4.          Постанова набирає законної сили з

моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

                    5.  Справу повернути місцевому господарському

суду.

Головуючий-суддя                                                                           

Мурська Х.В.

Суддя                                                                                                  

Давид Л.Л.         

Суддя                                                                                                   Кордюк

Г.Т.