Постанова

від 10.02.2025 по справі 140/5499/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 140/5499/24 пров. № А/857/26244/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіШинкар Т.І.,

суддівІщук Л.П., Обрізко І.М.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року (головуючий суддя Денисюк Р.С.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Луцьк у справі № 140/5499/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

22.05.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)», в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 03.07.2017 до 01.03.2018 та не застосування січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 03.07.2017 до 01.03.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 5.01.2004 № 44; визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування вимог абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 31.03.2024; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.03.2024, із врахуванням абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 30000 грн щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану» за період з 24.02.2022 по 31.05.2022; зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн за вказаний період; визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації замість належного до видачі речового майна в період з 03.07.2017 по 31.03.2024; зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за речове майно особистого користування, яке не було отримано позивачем під час проходження служби на день звільнення за період з 03.07.2017 по 31.03.2024.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання дій протиправними щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період з 03.07.2017 по 31.03.2024 та зобов`язання провести виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період 03.07.2017 по 31.03.2024 залишено без розгляду.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року в позові відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача є правомірними з огляду на прийняття Наказу № 372/5, який набув чинності з 01.01.2017, та яким затверджено схему посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, внаслідок чого відбулося їх збільшення, в т. ч. позивачу. Суд першої інстанції зазначив, що оскільки суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача під час нарахування та виплати позивачу у період з 03.07.2017 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січня 2017 року, тому належить відмовити у задоволенні взаємопов`язаних позовних вимог про визнання протиправними дій ДУ «Маневицька ВК (№ 42)» щодо не застосування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення в період з 03.07.2017 по 28.02.2018, та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Суд першої інстанції вказав, що позивач не навів обґрунтованих доказів того, що сума нарахованої індексації в період з 01.03.2018 по 31.03.2024 не відповідає вимогам абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078. Суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність порушень прав позивача щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, позаяк така винагорода нарахована пропорційно відпрацьованому часу за період з 24.02.2022 по 31.05.2022.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що питання виплати сум індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифний ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим та шостим пункту 5 Порядку №1078. Скаржник вказує, що обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалась у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця. Скаржник зазначає, що у період з 24.02.2022 по 31.05.2022 він мав отримувати щомісячну додаткову виплату в розмірі 30000 грн, так як позивач у вказаний період проходив службу в установі Державної кримінально-виконавчої служби, що розташована в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надається допомога в рамках прогами «єПідтримка». Скаржник наголошує, що за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом пропорційність із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 грн на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця, оскільки Постанова КМУ № 754 від 01.07.2022, відповідно до пункту 2 набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в період з 03.07.2017 по 31.03.2024 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, а саме: в Державній установі «Маневицька виправна колонія (№42)», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , витягом з наказу від 29.03.2024 № 40/ОС-24.

31.03.2024 наказом № 40/ОС-24 звільнений зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі.

29.04.2024 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн, компенсації за неотримане речове майно.

Листом від 03.05.2024 № 42/2248/4 відповідач повідомив представника позивача про те, що індексація грошового забезпечення здійснювалася в порядку та розмірах, визначених законодавством, а саме відповідно до Порядку № 1078, базовими місяцями були січень 2017 року та березень 2018 року. Додаткова винагорода, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану» нарахована пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць. Грошова компенсація вартості за неотримане речове майно нарахована відповідно до Порядку забезпечення речовим майном персоналу Департаменту кримінально-виконавчої служби, затвердженого постановою кабінету Міністрів України 14.08.2013 № 578 та буде виплачена при надходженні фінансування для її виплати.

Вважаючи протиправною таку відмову відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України Про індексацію грошових доходів населення №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (надалі - Закон №1282-ХІІ).

Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

З аналізу положень вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів. Тобто, початком відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Аналіз наведених норм законодавства України дає підстави дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі- Постанова №1294), Додатком 23 визначено схему посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, в якому молодшому інспектору другої категорії слідчого ізолятора, молодшому інспектору установи виконання покарань у м. Києві розмір посадового окладу встановлено 600 грн, а в інших населених пунктах 580 грн.

Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 №1036 внесено зміни у Постанову №1294 щодо осіб рядового і молодшого начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яка набрала чинності з 01.01.2017 в Додатку 23 якої посадовий оклад молодшому інспектору другої категорії становить 1080 грн.

Отже суд апеляційної інстанції констатує, що з 01.01.2017 року було встановлено нові розміри посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які були чинні до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, осіб рядового і начальницьковго складу та деяких інших осіб, водночас осіб рядового і молодшого начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, а саме, до 01 березня 2018.

Отже, враховуючи положення Порядку №1078, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме січень 2017 є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 03.07.2017 по 28.02.2018, а не січень 2008, як це помилково зазначає апелянт.

Суд апеляційної інстанції, з врахуванням долученої до матеріалів справи позивачем Довідки про нарахування індексації грошового забезпечення у спірний період, яка складена відповідачем зазначає, що з липня 2017 по лютий 2018 року посадовий оклад позивача становив 1080 грн, що відповідає Додатку 23 до Постанови №1294 в редакції на 01.01.2017, отже був відмінним від посадового окладу 580 грн станом на 01.01.2008.

Стосовно періоду нарахування індексації після 01.03.2018, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком №1078.

З 01 грудня 2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 до 01 квітня 2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Цей же абзац 3 з 15 березня 2018 і дотепер діє у редакції постанови Уряду від 28 лютого 2018 № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 і дотепер у редакції постанови Уряду від 09 грудня 2015 № 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 до 01 квітня 2021 у редакції постанови Уряду від 09 грудня 2015 № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Цей же абзац діє з 02 квітня 2021 у редакції постанови Уряду від 31 березня 2021 № 278 і встановлює, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 (діє в редакціях постанов Уряду №1013, № 141 та № 278 і дотепер) додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дозволяє суду апеляційної інстанції зробити висновок, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, тому повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 набрала чинності Постанова № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018, як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від30 березня 2023 про виправлення описки), від 29 березня 2023 у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 у справі №420/6982/21 з подібними правовідносинами, яка підлягає застосуванню і до спірних правовідносин.

Волночас, варто зауважити, що вищевказана позиція Верховного Суду не суперечить висновкам, викладеним судом касаційної інстанції у постанові від 15 червня 2022 у справі № 520/4061/21, оскільки нею не заперечується відсутність в положеннях Порядку №1078 (в редакції, чинній після 15 грудня 2015) такого поняття як «фіксована сума індексації», однак це не виключає того, що абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 передбачають правила нарахування й виплати сум індексації - різниці, що мають щомісячний фіксований характер.

Таким чином, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Тому для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі №400/3826/21, потрібно встановити: - розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 та сумою грошового забезпечення в лютому 2018); (В) обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078); - суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078)); - чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

З матеріалів справи судом встановлено, що місячний грошовий дохід позивача: за лютий 2018 становив 7153,62 грн, у березні 2018 - 6975 грн.

Таким чином, місячний грошовий дохід позивача у зв`язку з підняттям з 01.03.2018 посадових окладів фактично зменшився.

У березні 2018 прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, величина приросту індексу споживчих цін з січня 2008 складала 253,30%.

Отже, сума можливої індексації позивача у березні 2018 становила 4463,15 грн. (1762,00 грн. * 253,30% / 100).

Такий розмір індексації грошового забезпечення 4463,15 грн, який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018) неодноразово досліджувався та встановлювався судами, та такий підтверджується постановою Верховного Суду від 22 червня 2023 у справі №520/6243/22.

Таким чином, виходячи з зазначеного вище, підвищення грошового доходу позивача не відбулось, а відтак розмір такого не перевищив розмір індексації, яка припадала на місяць підвищення такого доходу (березень 2018) 4463,15 грн.

Проте, згідно абз. 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Вказана норма Закону є чинною та неконституційною не визнавалася, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Отже, оскільки ні розмір підвищення доходу в березні 2018 року, ні чергового підвищення тарифних ставок (окладів) за спірний період не відбулося, враховуючи що в 2023 році призупинено виплату індексації грошового забезпечення до окремого доручення, а відтак позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити щомісячну індексацію різниці грошового забезпечення за період з 01.04.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 року по 31.03.2024 року у розмірі 4 463, 15 грн щомісячно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 року № 1078 підлягають до задоволення, а в частині позовних вимог за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 слід відмовити.

Слід зауважити, що Порядком №44 передбачена щомісячна грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби.

У відповідності до абз.1 п.2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Згідно з п.п. 4 та 5 Порядку №44, виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відтак, враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що належні до виплати позивачу суми грошового забезпечення та його видів відносяться до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому вищенаведений Порядок в спірному випадку підлягає застосуванню.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 380/813/22 від 27 липня 2023 року.

Щодо нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Пунктами 2 і 3 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 №925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Пунктом 2 та 8 указаного Порядку визначено, що до складу грошового забезпечення входять: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

При виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб. Окрім того, цим Указом Кабінет Міністрів України (зобов`язаний) невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 прийнято Постанову №168.

Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (у редакції станом на 28 лютого 2022) установлено що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно(крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 Постанови №168 доручено Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

Пунктом 5 зазначеної Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №217 від 07 березня 2022 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168» (далі - Постанова №217) внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, виключивши в абзаці першому слова «(крім військовослужбовців строкової служби)».

Згідно з пунктом 2 Постанови №217 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 №350 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168» (далі - Постанова №350) до Постанови №168 були внесені зміни, згідно яких, абзац перший пункту 1 після слів «та поліцейським» доповнено словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка». Зміни набули чинності 24 березня 2022.

Згідно з пунктом 2 Постанови №350 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 2022 №754 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168» (далі - Постанова №754) до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці 1 пункту 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».Зазначені зміни набули чинності 08 липня 2022.

Згідно з пунктом 2 Постанови №754 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01 червня 2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168» (далі - Постанова №793) до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».

Згідно з пунктом 2 Постанови №793 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2023 у справі №260/3564/22 погодилася з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що зміст внесених Постановою №793 змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачу нараховано додаткову винагороду:

- за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 нарахована позивачу додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, пропорційно фактично відпрацьованому часу (72 години), в розмірі 3214,29 грн;

- за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 нарахована позивачу додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, пропорційно фактично відпрацьованому часу (192 години), в розмірі 7741,94 грн;

- за період з 01.04.2022 по 30.04.2022 нарахована позивачу додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, пропорційно фактично відпрацьованому часу (152 години), в розмірі 6333,33 грн;

- за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 нарахована позивачу додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, пропорційно фактично відпрацьованому часу (40 години), в розмірі 1612,90 грн.

Відтак, враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності щодо не нарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди в розмірі 30000 грн, оскільки за період з 24 лютого 2022 по 31 травня 2022 додаткова винагорода нарахована та виплачена позивачу за фактично відпрацьований період згідно з табелем обліку робочого часу.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.08.2024 у справі №280/5806/22.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відмови у позові в повному обсязі, оскільки вимоги, які стосуються стягнення індексації грошового забезпечення у даному випадку підлягають задоволенню частково.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецеденту практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції обставинам справи частково не відповідають, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким позов слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 241, 243, 245, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі №140/5499/24 скасувати та позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Маневицька виправна колонія №42» щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 31 березня 2024 року включно.

Зобов`язати Державну установу «Маневицька виправна колонія №42» нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення в розмірі 4 463,15 грн щомісячно за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 31 березня 2024 року відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко