Рішення

від 12.02.2025 по справі 128/3329/24

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/3329/24

Провадження № 2/139/339/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючого - судді Тучинської Н.В.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Чубенко С.В.,

секретаря судових засідань Хонькович Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Муровані Курилівці справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,на стороніпозивача -орган опікита піклуванняв особівиконавчого комітетуЛука-Мелешківськоїсільської радиВінницького районуВінницької області, до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

у с т а н о в и в:

Відповідач у справі ОСОБА_2 є матір`ю спільної з позивачем малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач через певний час після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України виїхала за кордон, залишивши сина проживати з позивачем. Рішенням Вінницького районного суду від 10 серпня 2023 року шлюбу між сторонами розірвано. Відповідач повністю самоусунулася від виховання сина, не навідує дитину, не цікавиться його життям і здоров`ям, матеріально не утримує, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками. Дитина проживає разом з батьком та перебуває на його утриманні.

Позивач звернувся 16 серпня 2024 року з цим позовом до Вінницького районного суду Вінницької області. Ухвалою судді цього суду від 11 вересня 2024 року (а.с. 28) справу передано за підсудністю до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області. Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду від 15 жовтня 2024 року (а.с. 35) справу передано за підсудністю до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області.

Справа надійшла до Мурованокуриловецького районного суду 21 листопада 2024 року.

Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду від 22 листопада 2024 року відкрито провадження у справі (а.с. 41-42).

Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду від 27 грудня 2024 року до участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області та зобов?язано надати висновок щодо доцільності/недоцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 67-68).

Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду від 22 січня 2025 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті (а.с. 79).

Судова повістка відповідачу направлена 24 січня 2025 року на адресу зареєстрованого місця проживання, однак поштове відправлення повернулось до суду без вручення, оскільки адресат відсутня за вказаною адресою (а.с. 83-84). Крім того, 22 січня 2025 року на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщено повідомлення про виклик ОСОБА_2 до суду (а.с. 82).

З врахуванням положень п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, ОСОБА_2 є такою, що належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи. Відповідач в судове засідання не з`явилася, не повідомила про причину неявки, не подала відзиву.

Представник третьої особи органу опіки та піклування в судове засідання не з`явилася. однак подала заяву (а.с. 85) про розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування та при розгляді справи покладається на розсуд суду. Одночасно, органом опіки та піклування надано висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 .

Враховуючи положення ч. 3 ст. 211, п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України суд на місці постановив ухвалу про розгляд справи у відкритому судовому засіданні без участі відповідача та третьої особи.

Позивач тапредставник позивачапо справіЧубенко С.В.(повноваженняна а.с.22,55-56) в судовому засіданні підтримали позовні вимоги.

Позивач, зокрема, суду пояснив: Він з відповідачем перебували у шлюбі з 02.06.2016 і має з нею спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проживали вони разом із його матір`ю та сестрою у с. Сокиринці Вінницького району Вінницької області. Відповідач допускала неправомірну поведінку і щодо нього самого, і щодо дитини: без будь-яких пояснень залишала їх на кілька днів, а то й тижнів. Після повномасштабного вторгнення рф на територію України він підписав контракт і пішов служити до ЗСУ. Відповідачка ж, будучи громадянкою рф, виїхала за кордон до Польщі, залишивши сина з матір`ю позивача. З тих пір припинено будь-яке спілкування і з сином, і з ним, місце її перебування їм невідоме. Ці обставини стали причиною, щоб за рішенням Вінницького районного суду від 10.08.2023 розірвати шлюб офіційно. На сьогоднішній день він звільнений з лав ЗСУ через контузію і разом із сином проживає за адресою реєстрації, одноособово займається вихованням, доглядом та утриманням сина.

За приписами ч. 2 ст. 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору про позбавлення батьківських прав. Ухвалою суду від 22 січня 2025 року (а.с. 79) було постановлено вислухати думку малолітнього ОСОБА_3 під час розгляду справи по суті.

Так, ОСОБА_3 (повних 8 років), суду розповів: Він не дуже пам`ятає свою маму, оскільки в основному виховувався батьком, бабусею ОСОБА_5 і батьковою сестрою ОСОБА_6 . Вони жили всі разом. Коли він ішов до першого класу, мама з ними вже не жила. Вона ніколи не дзвонить до нього, не приїжджає. Зараз він проживає з батьком в окремому будинку, поряд з ними живе тітка ОСОБА_7 зі своїм сином, а ще до них часто приїжджає бабуся ОСОБА_5 . Йому з батьком жити добре, батько вміє смачно готувати, піклується про його здоров`я, допомагає з навчанням.

Розглянувши справу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з врахуванням такого:

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 10 серпня 2023 року (копія а.с. 12-13), шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 02 червня 2016 року, розірвано. Відповідно до інформації з ЄДРСР, рішення у справі № 128/2582/23 набрало законної сили.

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 21 вересня 2016 року ( копія а.с. 11), стверджується, що ОСОБА_1 є батьком, а ОСОБА_2 - матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Статтею 150 Сімейного Кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Відповідно до витягу ЦНАП Лука-Мелешківської сільської ради про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 04-15/212 від 13 червня 2024 року (а.с. 14) зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 мають і ОСОБА_1 , і його син ОСОБА_3 .

Зібраними позивачем і дослідженими судом доказами встановлено, що мати не приймає участі у вихованні та утриманні свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; з весни 2022 року ОСОБА_2 проживає окремо від сина, вона не приймає участі у вихованні дитини, не піклуються про здоров`я, фізичний, духовний розвиток сина, ніяким чином не забезпечує його матеріально, не цікавиться процесом навчання, розвитком дитини та не дбає про його інтереси.

Таке, зокрема, стверджується: довідкою директора КЗ «Хижинецький ліцей» Вінницької області № 01-22/236 від 17 червня 2024 року (а.с. 17), довідкою сімейного лікаря «Лікувально-діагностичного центру «Меділюкс» від 15 червня 2024 року (а.с. 18), актами обстеження умов проживання від 31 серпня 2023 (а.с. 19) та від 14 червня 2024 року (а.с. 20), в яких зафіксовано, що в сім?ї позивача є всі необхідні умови для проживання дитини, зокрема, санітарно-гігієнічні умови - газ, світло, вода в будинку, окрема кімната, обладнана меблями та необхідними речами (шафа, ноутбук, спортивна стінка), крім того, зазначено, що мати ОСОБА_3 за вказаною адресою не проживає, в утриманні та вихованні дитини участі не приймає, хлопчик знаходиться на утриманні батька.

Відповідно до висновку (а.с. 87), затвердженого рішенням виконавчого комітету Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області № 1 від 29 січня 2025 року (а.с. 86), визнано доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Так, згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпеченню здобуття нею повної загальної середньої освіти, може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 констатував: «Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

У п. 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

При вирішенні позову в частині вимоги про позбавлення батьківських прав, суд враховує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, що розрив сімейних зв`язків повинен бути пропорційним до ризиків збереження таких зв`язків, що у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері (батька), так і для дитини, передбачені ч. 1 ст. 166 СК України. Верховний Суд у своїй постанові від 14 травня 2020 року у справі № 420/1753/18 зазначив, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

За положеннями частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, дитина може бути розлучена з батьками у разі, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (заява № 39948/06) ЄСПЛ зауважував, що якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у її право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним. Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції, а з іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

У цій конкретній справі суд переконаний, що дитина не має батьківської турботи з боку її біологічної матері, що вонатаку турботуотримувала з весни2022року лише відпозивача тайого родичів(колипозивач проходивслужбу вЗСУ),що між дитиною та її матір`ю не існує ніяких сімейних зв`язків, а тому від їх офіційного розриву не може настати якихось негативних наслідків для інтересів дитини.

Тому, з врахуванням права дитини на належне батьківське виховання, її інтересів та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України ОСОБА_2 має бути позбавлена батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Такий висновок суду ґрунтується на позиції ЄСПЛ, висловленій у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11), коли він встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав, і в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.

Позбавлення батьківських прав відповідача в судовому порядку скасовує лише правовий зв`язок між нею та її дитиною, підтверджує відсутність фактичного духовного зв`язку між матір`ю та дитиною. Крім того, ч. 1 ст. 169 СК України дає право матері, батьку, позбавленим батьківських прав, на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Керуючись ст.ст. 150, 152, 164 СК України, ст.ст. 12,13,76-81,264,265,280-282, 354ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позбавити батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з моменту проголошення до апеляційного суду Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04329856, адреса: 23234, Вінницька область, Вінницький район, с. Лука-Мелешківська, вул. Центральна, 2.

Суддя: