Рішення

від 11.02.2025 по справі 485/1694/24

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/1694/24

Провадження №2/485/13/25

Рішення

іменем України

11 лютого 2025 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючий - суддя Соловйов О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Козирєвої А.В.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника третьої особи органу опіки та піклування Снігурівської міської ради - Наріжньої І. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей Снігурівської міської ради, орган опіки та піклування Снігурівської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (з урахуванням зменшення позовних вимог а.с. 89) про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є прабабусею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати дитини, її онука, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батько дитини, відповідач ОСОБА_2 покладених законом на батьків обов"язків не виконує, ніяким чином не піклується про дитину, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичого догляду, лікування дитини, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не намагається навіть створювати гідні умови для нормального життя та розвитку дитини. З моменту народження правнучка майже постійно проживала з нею, а після смерті онуки правнучка постійно проживає з нею та її чоловіком (прадідусем) ОСОБА_5 . Нею та прадідусем створені задовільні умови для проживання правнучки та остання перебуває на їх повному утриманні, так як відповідач фінансову допомогу на утримання дитини не надає взагалі. Відповідач не бере педагогічної, матеріальної, грошової (посильної трудової або будь-якої іншої участі) у вихованні доньки, тобто в повній мірі ухиляється від виконання своїх батьківських обов"язків щодо дитини. Всі питання щодо виховання вирішуються нею самостійно без участі та підтримки з боку відповідача.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що ним не вчинялись дії щодо ухилення від батьківських обов"язків, але поведінка прадіда дитини не дає можливості перебувати йому з дитиною та проживати з нею. Вказує, що чоловік позивачки дуже негативно ставиться до нього, не пускає до будинку та дитини. В зв"язку з відсутністю роботи в нашій місцевості, він змушений заробляти кошти перебуваючи у відрядженнях по всій території України (а.с. 53-55).

У відповіді на відзив, позивач ствердила про те, що відповідачем будь-яких дій щодо належного виконання батьківських зобов"язань з його сторони не вживалися. Перешкоди у спілкуванні з дитиною та участі у її вихованні відповідачу не чинилися. Відповідач за період смерті матері дитини з"являвся лише на її похорон та на 40 днів. За весь час жодних покупок для дитини ним зроблено не було, коштів на утримання дитини він не надавав, іграшок не придбавав, дитиною не цікавився. Коли відповідач оформив у Пенсійному фонді пенсію по втраті годувальника для дитини, то надав їй картку, але гроші з неї вона не могла зняти, оскільки зі слів відповідача картка заблокована райвійськоматом (а.с. 71).

В судове засідання 11 лютого 2025 року сторони не з`явились. Від позивача та його представника надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують. Від відповідача надійшла заява в якій він просить про розгляд справи за його відсутності. Від представника третьої особи також надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, при винесенні рішення покладається на розсуд суду.

В судовому засіданні 11 грудня 2024 року позивачка пояснювала, що після смерті її онуки ОСОБА_4 дитина залишилась проживати разом з нею та її чоловіком. Відповідач приїздив до них три рази, перший раз приїхав на похорон онуки, та два наступні рази вони з чоловіком привозили його до дитини аби він поспілкувався з нею. Коли одного разу відповідач приїхав, замість спілкування з дитиною він пішов до тещі з метою вживання алкоголю. Відповідач дитиною не цікавиться, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. Після смерті ОСОБА_4 відповідач оформив пенсію в зв`язку з втратою годувальника. Віддав їм карту на яку зараховується пенсія, однак вона була заблокована. Після похорон ОСОБА_4 відповідач сказав що забере дитину, однак після запитання позивачки де вони будуть жити він втратив інтерес та не просив віддати йому дитину.

В судовому засіданні 11 грудня 2024 року відповідач пояснив, що з позовом не згоден. Він намагався забрати дитину однак чоловік позивачки не віддав дитину та говорив, що б він більше не приїздив. Також пояснив, що він не звертався з даного приводу в поліцію чи в орган опіки та піклування. Також пояснив, що після смерті матері дитини він оформив пенсію в зв`язку з втратою годувальника, віддав банківську карту позивачці, однак чоловік позивачки заблокував її та він вимушений був робити нову банківську карту. Після перевипуску банківської карти він її позивачці не віддав та вона зберігається у нього вдома. Також пояснив, що грошові кошти він не витрачає та вони знаходяться на банківській карті.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Позов про позбавлення батьківських прав позивачкою обґрунтовується на підставі п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України.

Відповідно до вказаної норми права мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Судом встановлено, що відповідач є батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 виданого 22 квітня 2022 року (а.с.15).

Мати дитини, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 видано 07 лютого 2024 року (а.с. 16).

Дитина зареєстрована та проживає у сім"ї прабабусі, позивачки у справі ОСОБА_1 , та прадідуся, чоловіка позивачки, ОСОБА_5 за адресою по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територфальної громади щодо реєстрації дитини та довідкою Нововасилівського старостинського округу Снігурівської міської ради Баштанського району Миколаївської області, виданої позивачці 03 травня 2024 року за № 466 (а.с. 6, 12).

Відповідач також значиться зареєстрованим за вище вказаною адресою позивачки, але згідно довідки Нововасилівського старостинського округу Снігурівської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 14 травня 2024 року №№ 475, за місцем реєстрації не проживає (а.с. 20).

Згідно висновку про стан здоров"я, виданого Снігурівською ЦРЛ 02 липня 2024 року, ОСОБА_1 не має захворювань, які б перешкоджали їй виконувати обов"язки щодо виховання правнучки (а.с.7).

Відповідно до довідок про доходи, основним джерелом доходу позивачки є отримувана нею та її чоловіком пенсія за віком (а.с. 8-9).

За даними Витягу з Державного реєстру речових прав за № 371744358 від 28 березня 2024 року, житловий будинок, в якому проживає позивачка разом з правнучкою за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності її чоловіку ОСОБА_5 (а.с. 10).

В ході обстеження умов проживання родини позивачки за адресою: АДРЕСА_1 , комісією в складі в.о. старости Нововасилівського старостинського округу ОСОБА_13, головного спеціаліста ОСОБА_6 та інспектора загального відділу ОСОБА_14 встановлено, що для дитини створені задовільні умови для проживання, для дівчинки є окреме ліжко, кімната вмебльована, дитина забезпечена одягом, приладдям, іграшками, наявні продукти харчування. Прабабуся ОСОБА_1 та прадідусь ОСОБА_5 приділяють належну увагу вихованню своєї онуки, забезпечують всім необхідним свою онуку, створюють належні умови для її проживання та виховання. Стосунки в сім"ї доброзичливі, підтримують один одного, допомагають. Психічний та фізичний стан дитини задовільний (а.с. 17).

Також позивачкою укладено декларацію про вибір лікаря-педіатра КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Снігурівської міської ради, як законним представником малолітньої ОСОБА_3 (а.с. 14).

Згідно інформації, наданої центром надання соціальних послуг Снігурівської міської ради Миколаївської області від 13 серпня 2024 року №230/06-03, відповідач ОСОБА_2 за отриманням соціальних послуг не звертався, під соціальним супроводом не перебував (а.с. 38).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 фактично проживає за адресою по АДРЕСА_2 . Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання відповідача за вказаною адресою проведеного 04 жовтня 2024 року, санітарний стан житлового приміщення в задовільному стані. В кімнатах чисто, опалення пічне, наявне необхідне меблювання. Також мається місце для проведення дозвілля, для спання. Прибуток сім"ї складають неофіційні постійні заробітки відповідача. Проблеми сім"ї обмежене спілкування з дитиною, яка проживає з бабусею та дідусем. За висновком комісії батько намагається створити належні умови для повноцінного виховання та проживання дитини (а.с. 92).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що проживає по сусідству з позивачкою. Відповідача жодного разу не бачила. Вихованням дитини займається позивачка з чоловіком, дитина завжди охайна, комунікабельна.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що проживає по сусідству з позивачкою. Відповідача бачила два рази, один з яких на похороні матері дитини. Коли він приїздив другий раз ніяких сварок вона не чула, вони спокійно розмовляли з чоловіком позивачки.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що товаришувала з ОСОБА_4 . За час спільного проживання ОСОБА_4 та відповідача останній її часто бив та ОСОБА_4 разом з дитиною ночувала у неї вдома. Відповідач дитиною не цікавився, інколи з нею гуляв, однак у свідка склалося таке враження, що відповідач не вважає себе батьком дитини. Навіть коли відповідач не був на роботі дитина все одно залишалась з матір`ю, вона їй купувала необхідне, а у відповідача завжди не вистачало грошей на дитину.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що відповідач під час спільного проживання з ОСОБА_4 дитиною не цікавився, будучи вдома постійно проводив час в телефоні. З дружиною у нього постійно були сварки, бійки. Також його тижнями могло не бути вдома та місце його перебування було невідоме, вживав спиртні напої.

У висновку органу опіки та піклування Снігурівської міської ради від 04 вересня 2024 року, визнано за доцільне та таке, що відповідає інтересам дитини позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.46-47).

Згідно з частиною третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У відповідності до ст.150 Сімейного Кодексу України батьки зобов"язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров"я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов"язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14-ти років.

У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Савіни проти України" від 18 грудня 2008 р. звернув увагу на те, що при позбавленні батьківських прав треба підходити виважено і в найкращих інтересах дитини.

Пленум Верховного суду України в пунктах 15 та 18 постанови №3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Кожен із зазначених факторів має місце по відношенню до дитини відповідача. В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини. Він самоусунувся від виховання та утримання дитини, не піклується про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками. Така поведінка батька є винною по відношенню до дитини.

В ході досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що прабабуся повністю займається піклуванням, вихованням та утриманням малолітньої дівчинки після смерті її матері.

Поважної причини, яка б перешкоджала відповідачу виконувати свої батьківські обов`язки по вихованню дитини, судом не встановлено.

Твердження відповідача про те, що чоловік позивачки дуже негативно ставиться до нього та не пускає до будинку та дитини жодним чином не підтверджено. Доказів того, що відповідачу взагалі чинилися перешкоди у спілкуванні з дитиною та відповідач вживав належних заходів щодо усунення таких перешкод, останнім не надано. Як пояснював сам відповідач в судовому засіданні, до органів поліції та до служби у справах дітей він не звертався, що також підтверджується й повідомленням т.в.о начальника Служби у справах дітей Снігурівської міської ради О.Марченко від 19 вересня 2024 року (а.с. 73).

Відповідач також стверджував про те, що хоча він офіційно не працевлаштований, його джерелами доходу є тимчасові підробітки по всій Україні. Разом з тим, доказів надання матеріального забезпечення та утримання дитини відповідач також не надав.

В судовому засіданні позивач стверджував, що у нього в дома є чеки на підтвердження купівлі продуктів харчування дитині та сказав, що на наступні судові засіданні він їх принесе, однак в наступні судові засідання відповідач до суду не з`явився.

Посилання відповідача про те, що він оформивши в Пенсійному фонді пенсію по втраті годувальник, в рахунок надання матеріальної допомоги на утримання дитини передав позивачці банківську картку, на яку надходили пенсійні кошти, також не заслуговують на увагу.

Довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області дійсно підтверджується, що ОСОБА_2 перебуває на їх обліку як отримувач пенсійної виплати у зв"язку з втратою годувальника на дитину ОСОБА_3 , та як непрацездатна особа, що доглядає за дитиною до 8 років, за померлого годувальника ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . За період з 07.02.2024 по 31.10.2024 року йому нараховано та виплачено на поточний рахунок НОМЕР_3 , відкритого в АТ"ПриватБанк", всього 26121,50 грн (а.с. 125).

Разом з тим, згідно наданої інформації Першим відділом державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області від 28 жовтня 2024 року, встановлено що у вказаному відділі дійсно перебувало виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання постанови № 90 виданої 16 травня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1700,00 грн. 09 липня 2024 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника. 04 вересня 2024 року державний виконавець направляв до АТ "ПриватБанк" платіжну інструкцію № 3235 від 04 вересня 2024 року на примусове списання коштів з рахунку НОМЕР_3 в розмірі 2439,00 грн. 05 вересня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв"язку з фактичним повним виконанням рішення (а.с. 126), тобто вже після звернення позивачки до суду з вказаним позовом.

Таким чином, доводи позивачки про передання їй відповідачем заблокованої платіжної картки, на яку зараховувались пенсійні кошти по втраті годувальника, та якими вона могла скористатися, знайшли підтвердження вище зазначеним.

Окрім того, в судовому засіданні відповідач підтвердив, що саме в нього знаходиться банківська карту на які зараховуються соціальні виплати на дитину, однак відповідачем не вказано обставин, які б перешкоджали йому передати банківську карту позивачці.

Також в судовому засіданні 11 грудня 2024 року відповідач стверджував, що він не витрачає грошові кошти з банківської карти та в наступне судове засідання він принесе докази на підтвердження вказаного факту. Однак вказані твердження спростовуються листом Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області, відповідно до якого з саме з рахунку на який зараховується пенсія були списані кошти в рахунок погашення накладеного на відповідача штрафу. Окрім того, в наступні судові засідання відповідачем були проігноровані та відповідач не надав доказів суду що він не витрачає грошові кошти на свої потреби, а також не надав доказів, що вказані кошти він витрачає на потреби дитини.

Таким чином, вказані вище факти можуть свідчити що метою заперечення відповідача проти позбавлення його батьківських прав є виключно продовження отримувати соціальні виплати на дитину.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 , у порушення вимог ст. 150 СК України, належним чином не виконує покладені на нього Конституцією України обов`язки щодо виховання, лікування та розвитку малолітньої дитини ОСОБА_3 .

Оцінивши в сукупності надані докази по справі, висновок органу опіки та піклування, враховуючи інтереси дитини, суд вважає, що є правові підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Позбавлення відповідача батьківських прав є виправданим і пропорційним, оскільки цього потребують інтереси дитини, поведінка батька щодо якого свідчить про ризик неналежного ним виховання та виконання батьківських обов`язків, тому таке втручання є необхідним.

Суд, враховуючи та захищаючи гарантовані Конвенцією про права дитини "найкращі інтереси дитини", оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, з урахуванням встановлених фактичних обставин, дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав батька щодо малолітньої дитини хоча і є крайнім заходом впливу, однак необхідним за обставин, встановлених при розгляді даної справи.

На вимогу представника позивача суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей Снігурівської міської ради, орган опіки та піклування Снігурівської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення - 11 лютого 2025 року.

Суддя О. В. Соловйов