Рішення

від 06.02.2025 по справі 545/313/24

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/313/24

Провадження № 2/545/98/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2025 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді: Потетій А.Г.

за участю секретаря: Мамишевої А.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в у м. Полтавацивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "МРІЯ", про визнання недійсним договору емфітевзису, -

В С Т А Н О В И В :

Адвокати Ткаченко А.В. та Нестеренко Н.М. в інтересах ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом про визнання недійсним договору емфітевзису та скасування державної реєстрації мотивуючи це наступним.

ОСОБА_1 , є власницею земельної ділянки, площею 8,0083 га, кадастровий номер: 5324086900:00:002:0039, яка розташована за адресою: Полтавська область, Полтавський район, Чорноглазівська сільська рада (за межами населеного пункту), яка належить їй на підставі державного акту серії ЯМ № 128740, виданого відділом Держкомзему у Полтавському районі 29 грудня 2012 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 532400001007360.

У 2018 році ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 , продати йому земельну ділянку площею 8,0083 га, кадастровий номер: 5324086900:00:002:0039, що розташована за адресою: Полтавська область, Полтавський район, Чорноглазівська сільська рада (за межами населеного пункту). ОСОБА_2 позивач знала, як сина ОСОБА_3 , який був фермером. У свій час позивач зверталася до ОСОБА_3 за допомогою, він був добросовісним та відповідальним. Якщо щось пообіцяє, то обов`язково дотримувався свого слова та допомагав. Позивач знала в який час очікувати комбайна або трактора. Відповідальна та добросовісна людина. ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 , теж оцінювала за вчинки та дії його батька, ОСОБА_3 , але, як виявилося в подальшому, помилилася з приводу його особистості.

На пропозицію ОСОБА_4 позивач відповіла тим, що подумаю, але зваживши всі за та проти вирішила відмовитись. Наприкінці 2020 року ОСОБА_2 знову зв`язався з позивачем та запропонував укласти договір оренди земельної ділянки на 10 років. Відповідач відповіла, що подумає, оскільки на той час їй були потрібні значні кошти для лікування та покращення свого стану здоров`я та стану здоров`я свого чоловіка. На початку 2021 року ОСОБА_2 знову приїхав до позивача. Приїзд його не був випадковим: він теж знав, що позивачу потрібні кошти, оскільки в селі нічого не приховаєш, а тому всі знали, в т.ч. і ОСОБА_2 , що з лютого 2020 року чоловік позивача, ОСОБА_5 , захворів та став погано себе почувати, наслідком чого були операції, догляд за ним, постійні відвідування лікарів. Тож ОСОБА_2 наполягав на укладенні договору оренди земельної ділянки з подальшим викупом, говорив про те, що в нього є гроші, і що більше грошей, ніж він, ніхто не запропонує за оренду земельної ділянки. ОСОБА_2 запропонував 20 000 (двадцять тисяч) доларів США за продаж земельної ділянки, а коли відкриють ринок землі, то він заплатить ще 4 000 (чотири тисячі) доларів США при оформленні договору купівлі-продажу. ОСОБА_1 повідомила йому, що не зважаючи на скрутне матеріальне становище земельну ділянку продавати не збирається, однак не заперечує проти укладення договору оренди її земельної ділянки строком на 10 років за умови сплати коштів наперед за всі роки. В січні 2021 року ОСОБА_2 привіз позивачу 400 000 (чотириста тисяч) гривень 00 коп. з розрахунку 40000 (сорок тисяч) гривень 00 коп. за один рік оренди її земельної ділянки. Розписку про отримання зазначених коштів позивач не писала, а ОСОБА_2 про це і не просив. Під час передачі коштів ОСОБА_2 наполегливо просив, щоб позивач все таки оформила на нього довіреність для продажу її земельної ділянки. Позивач відмовилась надати йому таку довіреність і після цього він майже кожного дня телефонував і наполягав на її оформленні. 01 лютого 2021 року ОСОБА_2 знову приїхав до позивача з розробленим договором оренди землі, сказав, що, в договорі все написано вірно, так як домовлялися, і що вони їдуть до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно у смт. Диканька для офіційного укладення договору оренди земельної ділянки та реєстрації речового права оренди. Сам договір ОСОБА_1 ніхто не давав ні для перевірки, ні для підпису. Коли позивач з ОСОБА_2 знаходилися в кабінеті у державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Диканської селищної ради Полтавської області Кривенко Руслани Сергіївни, остання, при перевірці поданих ОСОБА_6 документів, виявила невідповідність даних у договорі оренди земельної ділянки та вказала, що ОСОБА_6 невірно зазначено серію та номер державного акту, на підставі якого позивачу належить земельна ділянка. ОСОБА_6 запропонував внести зміни до договору, а поки державний реєстратор вносила зміни та зазначала новий державний акт ОСОБА_2 було надано ОСОБА_1 на підпис дві останні сторінки договору, які позивач не читаючи підписала, вважаючи, що ставить підпис на договорі оренди землі строком на 10 років. Після внесення змін ОСОБА_1 поставила підпис і внизу першої сторінки договору, знову ж таки - не читаючи її змісту. Підписуючи договір, ОСОБА_1 навіть не могла подумати, що ставить підпис на договорі про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) на строк 49 (сорок дев`ять) років та не могла передбачити реального настання правових наслідків, обумовлених оспорюваним Договором.

Коли їхали назад додому з смт. Диканьки, ОСОБА_2 знову почав наполягати на оформленні довіреності на його ім`я, адже договір вже підписаний і боятися нічого. Він пропонував, щоб ОСОБА_1 оформила на нього дві довіреності, а саме - одну для купівлі-продажу земельної ділянки, а іншу - для відкриття карткового рахунку в банку. ОСОБА_1 знову відмовила в його проханні. Потім ОСОБА_2 почав наполягати на тому, що відкриє позивачу картковий рахунок та зарахує кошти за купівлю земельної ділянки, як ми з ним і домовлялись, в сумі 24 000 (двадцять чотири тисячі) доларів США, а позивач повинна йому за це повернути 400 000 (чотириста тисяч) гривень 00 коп., які він їй передав ще до укладення Договору про оренду земельної ділянки. 18 лютого 2021 року ОСОБА_2 привіз ОСОБА_1 долари старого зразка, вона відмовилась їх приймати та в руки не брала і не рахувала. Він відповів, що в нього є і нового зразка вдома, але долари старого зразка також в обігу. 22 лютого 2021 року ОСОБА_2 приїхав до ОСОБА_1 додому і знову почав просити продати йому належну їй земельну ділянку. Сказав, що привіз долари нового зразка і що потрібно оформити банківську картку, та попросив ОСОБА_1 написала йому розписку, що вона отримала 100 000 (сто тисяч) гривень 00 коп., так як довіреність вона відмовилась робити, а йому це потрібно для податкової. Після того як ОСОБА_1 відмовилась писати розписку, ОСОБА_2 попросив, щоб позивач поставила свої підписи у відомості на виплату готівки та у касовому ордері. ОСОБА_1 відмовила, оскільки отримала не 100 000 (сто тисяч) гривень 00 коп., а 400 000 (чотириста тисяч) гривень 00 коп. На це ОСОБА_2 повідомив, щоб позивач не хвилювалася і власноручно написав розписку, що заборгував їй суму в 4 000 (чотири тисячі) доларів США і зобов`язується повернути їх до 31.07.2021 року. ОСОБА_2 пояснював позивачу, що як відкриється ринок землі, то дасть їй 4 000 (чотири тисячі) доларів США в якості завдатку і поїдуть до нотаріуса укладати договір купівлі-продажу земельної ділянки. З того часу (22.02.2021 р.) позивач з ОСОБА_6 не бачилася. У серпні 2021 року позивач подзвонила до відповідача та попросила, щоб він змолотив пшеницю 0,05 га. Коли ОСОБА_6 приїхав молотити комбайном пшеницю позивач повідомила йому, що в сільську раду необхідно сплатити податок в сумі 245 грн. ОСОБА_6 повідомив, що він вже заплатив в податкову, а в сільську раду ніхто нічого не повинен сплачувати. Позивач самостійно заплатила податок в сільській раді за земельну ділянку. Дана ситуація її збентежила та занепокоїла. Позивач в телефонному режимі знову звернулась до ОСОБА_6 з проханням надати їй екземпляр договори оренди земельної ділянки, де мали бути б зазначені його обов`язки щодо сплати ним податків. ОСОБА_6 привіз позивачу екземпляр підписаного нею договору, сказав, що нічого їй не винен і поїхав.

Прочитавши наданий примірник, як ОСОБА_1 думала, договору про оренду земельної ділянки, вона виявила, що договір складений на 49 років і має назву Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 1. ОСОБА_1 одразу зателефонувала до ОСОБА_6 і запитала, чому в договорі вказаний строк 49 років, а не 10 років відповідно до наших домовленостей. ОСОБА_2 повідомив, що в смт. Диканька на менший термін не укладають договори про оренду земельної ділянки. Позивач зрозуміла, що обманним шляхом ОСОБА_6 оформив собі в користування належну ОСОБА_1 на праві приватної власності земельну ділянку на 49 років. Позивач сказала ОСОБА_2 , що він придумав незрозумілі їй схеми, які не мають нічого спільного з реальністю. Підсунув позивачу договір на 49 років, хоча домовленостей про такий термін не було. Спочатку відповідач погодився в добровільному порядку внести зміни та оформити договір оренди на 10, а не на 49 років. Сказав, що поїдемо до його знайомого нотаріуса та повідомив позивачу його адресу. Ним виявився Приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Москівець В.А. Під час спілкування з нотаріусом, останній пояснив, що для того, щоб зробити договір оренди земельної ділянки на 10 років, потрібно спочатку розірвати договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 01.02.2021 року. Нотаріус підготував якісь заяви і надав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 їх на підпис і вони поставили свої підписи. Однак будь-якої зміни в Реєстрі речових прав проведено не було. Звернувшись особисто до Приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Москівець В.А. з проханням надати позивачу на руки екземпляр підписаної нею заяви, вона отримала відмову.

04 жовтня 2023 року адвокатом Ткаченко А.В. було подано до Приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Москівець В.А. адвокатський запит № 188 з проханням надати відповідь на питання: Чи зверталася з будь-яких питань гр. ОСОБА_1 в період з 01.01.2021 року по день отримання даного адвокатського запиту. Приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівець В.А. було надано відповідь за № 87/01-16 від 09.10.2023 року, якою з посиланням на норми діючого законодавства було відмовлено у наданні запитуваної інформації.

Дочекавшись терміну сплати податків за 2021 рік, ОСОБА_1 звернулась до Державної податкової служби у Полтавській області, щоб дізнатись, чи сплатив ОСОБА_2 податок на земельну ділянку. Працівник Державної податкової служби у Полтавській області повідомив, що податки ОСОБА_2 не сплачував.

Все вище викладене і стало підставою для звернення ОСОБА_1 до Полтавського районного суду Полтавської області з метою захисту її порушених ОСОБА_7 прав, оскільки він, скориставшись необізнаністю, довірливістю та тяжкими життєвими обставинами позивача, ввівши її в оману, примусив підписати її договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) строком на 49 років.

Просить суд визнати Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 1 від 01 лютого 2021 року укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Мрія, в особі голови Савченка Олександра Ярославовича недійсним та скасувати державну реєстрацію права користування земельною ділянкою (емфітевзис), про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 12.02.2021 року номер запису 40602125. Також присили стягнути усі витрати понесені по справі.

Представники позивача ОСОБА_1 адвокати Ткаченко А.В. та Нестеренко Н.М. позовні вимоги підтримали, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві а також надали додатково письмові виступи в дебатах навівши аргументи щодо законності позовних вимог та підстав до їх задоволення.

Представник відповідача адвокат Салашний М.О. надав відзив на позовну заяву в якому заперечив з приводу задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за безпідставністю, необґрунтованістю та недоведеністю останніх. Також надав додатково письмовий виступ в дебатах навівши аргументи щодо відсутності підстав до задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши доводи учасників справи, покази свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положеньст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин, зокрема договір, є однією з найпоширеніших підстав виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин у системі юридичних фактів.

Відповідно до позиції Верховного Суду, зазначеній у п.п.36, 39 постанови від 27.01.2021 року у справі № 910/17876/19, кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію. При встановленні наявності обману суд має враховувати стандарт поведінки розумного учасника обороту, який наділений схожими характеристиками зі стороною, яку ввели в оману. Сторони мають інформувати одна одну про важливі обставини, які можуть вплинути на рішення укласти правочин, тому замовчування важливої для сторони інформації, яка могла вплинути на її намір укласти договір може бути кваліфіковане як обман. Обов`язок щодо розкриття інформації випливає із принципу добросовісності, закріпленого устатті 3 ЦК України.

З урахуванням вимог ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки, площею 8,0083 га, кадастровий номер: 5324086900:00:002:0039, яка розташована за адресою: Полтавська область, Полтавський район, Чорноглазівська сільська рада (за межами населеного пункту), яка належить їй на підставі державного акту серії ЯМ № 128740, виданого відділом Держкомзему у Полтавському районі 29 грудня 2012 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 532400001007360.

01 лютого 2021 року між ФГ «МРІЯ» в особі голови Савченка Олександра Ярославовича, який діяв на підставі Статуту та ОСОБА_1 укладено у письмовій формі договір №1 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

Частиною другою статті 207 ЦК України визначається, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Позивачка ОСОБА_1 не брала участі під час розгляду справи, між тим, її представники визнали ту обставину, що вказаний договір містить підпис позивача ОСОБА_1 на кожній його сторінці.

12 лютого 2021 року державним реєстратором Диканської селищної ради право користування земельною ділянкою зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право: 40602125.

Пунктом 7.5. Договору ОСОБА_1 та ФГ «Мрія» в особі Савченка О.Я. підтвердили, що цей договір відповідає їх дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається ними у відповідності зі справжньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних умовах і не є результатом впливу тяжких обстави, договір укладається сторонами без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, сторони однаково розуміють значення умов договору, його природу і правові наслідки, бажають настання саме таких правових наслідків, що створюються даним договором, а також свідчать, що договором визначено всі істотні умови, про що свідчать підписи на договорі.

Додатково ОСОБА_1 та ФГ «Мрія» в пункту 7.6. Договору зазначили, що підтверджують, що домовилися не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов даного договору.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що устатті 629 ЦК Українизакріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

З метою забезпечення реального виконання визначених сторонами істотних умов договору ОСОБА_11 22 лютого 2021 року отримала від ФГ «Мрія» 100000 грн., як плату за користування земельною ділянкою за весь строк, що підтверджується копією відомості на виплату готівки № 3 за 22 лютого 2021 року, копією видаткового касового ордеру від 22.02.2021 року № 1

ОСОБА_1 підтверджує той фат, що ще до підписання договору в січні 2021 року « ОСОБА_2 привіз мені 400000 (чотириста тисяч) гривень 00 копійок». «Розписку про отримання зазначених коштів я не писала, а ОСОБА_2 про це і не просив.», як плату за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Здійснення 22.02.2021 року оплати за користування земельною ділянкою ОСОБА_1 , а також сплата ФГ «Мрія» всіх належних податків і зборів у відповідності до п. 3.1. Договору свідчить про те, що даний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Іншою обставиною, яка свідчить про те, що договір № 1 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 01.02.2021 року спрямований на реальне настання правових наслідків, а саме користування земельною ділянкою ФГ «МРІЯ» для сільськогосподарських потреб, що підтверджується відомістю про наявність земельних ділянок від 18.02.2021 року в обробітку ФГ «Мрія», яка подана до ГУ ДПС у Полтавській області.

Факт належного виконання умов договору відповідачем, а також та обставина, що спірний договір був направлений на реальне настання правових наслідків підтверджується і рішенням Полтавського районного суд від 26.04.2023 року у справі № 545/4517/22, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФГ «МРІЯ» про розірвання договору відмовлено, оскільки в судовому засіданні було доведено про те, що позивачці ФГ «Мрія» виплатило у 22.02.2021 усі 100000 гривень плати за п. 3.1 договору № 1 емфітевзису від 01.02.2021.

Звертаючись до Полтавського районного суду Полтавської області з позовною заявою про розірвання договору № 1 емфітевзису від 01.02.2021 ОСОБА_1 в позовній заяві зазначила, що «вона свідомо чекала виконання його умов.». Тобто станом на 27.09.2022 року (на момент звернення до суду з позовом про розірвання договору № 1 емфітевзису від 01.02.2021) умови договору позивачку влаштовували і єдиною претензією, яку ОСОБА_1 пред`являла до відповідача було те, що «ключова умова не була виконана, тобто станом на 31.12.2021 року не було сплачено орендну плату у розмірі 100000 грн.». Як вбачається із змісту рішення позивач ОСОБА_1 не посилалась на те, що вона не була знайома зі змістом договору чи він вчинений під впливом помилки обману або тяжких обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином виконує взяті на себе зобов`язання по договору № 1 емфітевзису від 01.02.2021, що свідчить про недобросовісність позивача ОСОБА_1 та ставить під сумнів її дійсні мотиви, які спонукали її повторно звернутись до суду з позовом про визнання недійсним договору емфітевзису № 1 від 01 лютого 2021 року.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 виходила з того, що в момент вчинення оспорюваного правочину існувала підстава його недійсності, оскільки ФГ «Мрія» вдалось до обману шляхом замовчування того, що підписуваний сторонами договір є не договір оренди, а договір емфітевзису, умови якого в повній мірі не відповідають домовленостям досягнутим сторонами.

Проте, з такими висновками суд погодитись не може, з огляду на таке.

Згідно частини першої статті15, частини першої статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно достатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, правочин - правомірна, не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Статтею 204 ЦК Українивстановлена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частинами першою - п`ятою статті203, статтею215 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною першоюстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

Частиною першоюстатті 628 ЦК Українипередбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першоїстатті 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумаченнястатті 629 ЦК Українисвідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться вглаві 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Згідно з частиною першоюстатті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 395 ЦК Україниречовими правами на чуже майно є, зокрема, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Відповідно до частини першоюстатті 407 ЦК України(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Згідно зістаттею 102-1 ЗК України(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно доЦК України.

Відповідно до частини першоїстатті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зістаттями 229-233 ЦК Україниправочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину.

Відповідно достатті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина першастатті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 445/1011/17 Верховний Суд вказав, що тлумаченнястатті 230 ЦК Українидає підстави зробити висновок, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Тобто, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Отже, правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину застаттею 230 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року у справі № 730/46/21 (провадження № 61-16132св21).

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки, площею 8,0083 га, кадастровий номер: 5324086900:00:002:0039, яка розташована за адресою: Полтавська область, Полтавський район, Чорноглазівська сільська рада (за межами населеного пункту), яка належить їй на підставі державного акту серії ЯМ № 128740, виданого відділом Держкомзему у Полтавському районі 29 грудня 2012 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 532400001007360.

01 лютого 2021 року між ФГ «МРІЯ» в особі голови Савченка Олександра Ярославовича, який діяв на підставі Статуту та ОСОБА_1 укладено у письмовій формі договір №1 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

Так, в п. 3.1. зазначено, що сторони домовились: землекористувач сплачує Власнику за весь строк користування земельною ділянкою плату в розмірі 100000 грн. (сто тисяч грн.). Платіж необхідно здійснити: 100000 грн. (сто тисяч грн 00 коп.) до 31 грудня 2021 року. Сторона Позивача стверджує, що отримала від сторони Відповідача 400000 (чотириста тисяч) гривень 00 коп., а сторона Відповідача стверджує, що віддала стороні Позивача 20000 (двадцять тисяч) долларів США 00 центів, однак кожною стороною підтверджується, що сума в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень 00 коп., так як всі інші умови договори є фікцією.

Пунктом 7.5. Договору ОСОБА_1 та ФГ «Мрія» в особі Савченка О.Я. підтвердили, що цей договір відповідає їх дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається ними у відповідності зі справжньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних умовах і не є результатом впливу тяжких обстави, договір укладається сторонами без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, сторони однаково розуміють значення умов договору, його природу і правові наслідки, бажають настання саме таких правових наслідків, що створюються даним договором, а також свідчать, що договором визначено всі істотні умови, про що свідчать підписи на договорі.

Додатково ОСОБА_1 та ФГ «Мрія» в пункту 7.6. Договору зазначили, що підтверджують, що домовилися не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов даного договору.

Твердження позивачки про те, що вона вважала, що укладає з відповідачем договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, за яким передасть у користування відповідачу земельну ділянку, не є підставою вважати, що оспорюваний договір емфітевзису укладено внаслідок обману, оскільки правова природа договору емфітевзису полягає у наданні емфітевту (відповідачу) права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, тобто не суперечило уявленню позивача щодо суті укладеного нею договору. Вказане твердження узгоджується із висновком, який викладений у постанові Верховного Суду від 28.10.2024 року у справі №941/515/21, провадження № 61-17954св23.

Посилання представників позивачки ОСОБА_1 , адвокатів Ткаченко А.В. та Нестеренко Н.М. на додаткову угоду № 1 до договору № 1 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 01.02.2021 року, яку мали намір укласти між собою ОСОБА_1 та ФГ «Мрія» як на доказ, того, що ОСОБА_2 своїми діями визнав, що не мав намір укладати разом з ОСОБА_1 договору № 1 емфітевзису від 01.02.2021 року не відповідає дійсності та спростовується іншими матеріалами справи, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказана додаткова угода підтверджує те, що між сторонами дійсно велись перемовини щодо укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, але у зв`язку із недосягненням домовленостей щодо всіх істотних умов майбутнього договору купівлі-продажу його так і не було укладено і як результат договір емфітевзису не розірвано.

Також підлягає відхиленню посилання позивача на те, що оспорюваний договір укладено нею під впливом тяжких життєвих обставин, оскільки ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що договір емфітевзису укладений саме для усунення зазначених обставин. Також, під час з`ясування обставин у даній справі не було встановлено, що умови договору емфітевзису № 1 від 01 лютого 2021 року є вкрай невигідними для позивача. При цьому, ні позивачка ОСОБА_1 ні її представники не навели суду жодних обставин та не надали доказів того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або було б вчинено не на таких умовах.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 не спростувала у встановленому законом порядку презумпцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), не виконала встановленого процесуальним законом обов`язку доведення обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, зокрема не довела належними і допустимими доказами факту вчинення нею правочину під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, про що свідчить і те, що позивач додатково посилається як на підставу своїх позовних вимог вчинення правочину під впливом помилки та обману. Позивачем не надано доказів того, щовідсутність таких обставин як хвороба чоловіка ОСОБА_5 , якому поставлено діагноз гіперплазіяпередміхурової залозита рекомендованомедикаментозне лікування виключили б можливість укладання між сторонами договору емфітевзису на умовах, визначених в оспорюваному договорі.

Отже, будь-яких доказів, які свідчать про те, що на момент укладання договору № 1 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), що був укладений 01 лютого 2021 року позивач чи інші члени її родини хворіли саме на тяжку хворобу, позивачем та його представниками суду не надано. Системний аналіз поданої медичної документації не підтверджує того, що стан здоров`я позивача чи її близьких був критичним, а отже наявність тяжкої обставини, в якій перебувала ОСОБА_1 , що змусила її вчинити правочин у встановленому законом порядку, не доведена.

Звертаючись до суду з позовом, позивач як на підставу для визнання недійсним договору емфітевзису, укладеного між сторонами, посилалась на те, що договір підписано нею внаслідок обману, оскільки вона вважала, що укладає договір оренди земельної ділянки строком на 10 років.

Аналізуючи надані сторонами докази та встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що під час укладення спірного договору сторони діяли вільно і позивач розуміла значення укладеного договору.

Договір емфітевзису укладений між позивачем та ФГ «Мрія» з дотриманнямЗК УкраїнитаЦК Українив редакціях на час його укладення містить усі істотні умови (строк, ціна, права та обов`язки, відповідальність тощо) та виконується сторонами, а речове право за спірним договором зареєстроване в установленому законом порядку.

Доказів про обставини, які би свідчили про введення позивача в оману відповідачем, сам факт обману, наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, матеріали справи не містять.

Посилання позивача на те, що вона вважала, що укладає з відповідачем договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, за яким передасть у користування відповідачу земельну ділянку, не є підставою вважати, що оспорюваний договір емфітевзису укладено внаслідок обману, оскільки правова природа договору емфітевзису полягає у наданні емфітевту (відповідачу) права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, тобто не суперечило уявленню позивача щодо суті укладеного нею договору.

Допитана в якості свідка ОСОБА_8 показала, що вона працює на посаді реєстратора Диканської реєстраційної служби, не пам`ятає чи зверталась позивачка та ОСОБА_12 в 2021 році з проханням провести реєстрацію договора оскільки вона особистого прийому не веде а по пам`яті не пам`ятає чи були документи на реєстрації в неї.

Допитана в якості свідка ОСОБА_10 повідомила, що вона є донькою позивачки, підтвердила обставини викладені в позові вказавши, що батькам були потрібні кошти на лікування і мама підписала договір як вона повідомила, що гадала, що договір на 10 років а також що сума буде 400тис. гривень хоча ОСОБА_2 хотів щоб офіційно в договорі було 100тисяч гривень щоб платить менше податків. У зв`язку з зазначеними обставинами у мами було дуже погане самопочуття.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_9 підтвердив , що особисто спілкувався з позивачкою після підписання нею договору з ОСОБА_2 то остання скаржилася , що шляхом обману підписала договір, вказала що не читала його. Вказав, що позивачка йому повідомила, що мала намір укласти договір оренди на десять років на суму 400тисяч гривень а потім продати земельну ділянку. Також він свідок розмовляв особисто з ОСОБА_13 але останній в розмові вів себе дивно багато балакаючи що нібито все по закону зроблено.

З огляду на покази свідків, суд вважає доведеним факт підписання позивачкою та Фермерським господарством Мрія, в особі голови Савченка Олександра Ярославовича Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 1 від 01 лютого 2021 року, що також не оспорюється сторонами по справі.

Суд зауважує, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися тільки на свідченнях свідків.

Близькі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 642/3198/19.

Згідно з частиною першою статті 76ЦПК України доказамиє будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81ЦПК України доказуванняне може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннямистатей 12, 81 ЦПК України цивільнесудочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами факт її обману відповідачем під час укладення оспорюваного договору емфітевзису, у той час як наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

За таких обставин, відсутні правові підстави для визнання оспорюваного договору недійсним з підстав, викладених устатті 230 ЦК України, що є підставою для відмови в задоволенні позову за недоведеністю.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Мрія", про визнання Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 1 від 01 лютого 2021 року укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Мрія, в особі голови Савченка Олександра Ярославовича недійсним та скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою (емфітевзис), про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 12.02.2021 року номер запису 40602125.

У відповідності дост.141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати, які підтверджені належними доказами, а саме, витрати на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Оскільки позивач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи та звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом, судовий збір в розмірі 1211,20 грн. необхідно віднести за рахунок держави, а витрати на правничу допомогу віднести за її рахунок.

Керуючись ст.ст.258,259,264,265,273 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фермерського господарства "МРІЯ", про визнання Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 1 від 01 лютого 2021 року укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Мрія, в особі голови Савченка Олександра Ярославовича недійсним та скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою (емфітевзис), про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 12.02.2021 року номер запису 40602125.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства "МРІЯ" 20000грн.00 коп. витрат на правничу допомогу.

Судовий збір в розмірі 1211,20 грн. віднести за рахунок держави.

Судові витрати понесені позивачем віднести за її рахунок.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 12.02.2025 року.

Суддя: А. Г. Потетій