Постанова від 09.01.2025 по справі 910/5739/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2025 р. Справа№ 910/5739/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Барсук М.А.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 09.01.2025

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024

повний текст рішення складено та підписано 15.07.2024

у справі № 910/5739/23 (суддя Т.В. Васильченко)

За позовом Керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Підприємства побутового обслуговування виробничо-комерційної фірми "Лагуна" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Оболонської окружної прокуратури міста Києва (прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства побутового обслуговування виробничо-комерційної фірми "Лагуна" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (відповідач) про усунення перешкод Київській міській раді у користуванні та розпорядженні земельними ділянками з кадастровими номерами 8000000000:78:215:0020, 8000000000:78:215:0084, 8000000000:78:215:0013, 8000000000:78:215:0017, що розташовані на вул. Прирічній у Оболонському районі міста Києва, шляхом зобов`язання ТОВ "Лагуна" повернути Київській міській раді частину вказаних земельних ділянок загальною площею 4,9275 га, привівши їх у придатний для використання стан та звільнивши від самочинно збудованих відповідачем будівель та споруд.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, не зважаючи на відсутність будь-яких правовстановлюючих документів на земельні ділянки №8000000000:78:215:0020, №8000000000:78:215:0084, №8000000000:78:215:0013 та №8000000000:78:215:0017, збудував та розмістив на них самочинні будівлі та споруди, у зв`язку з чим порушуються права територіальної громади в особі Київської міської ради.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/5739/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 по справі №910/5739/23 у позові відмовлено повністю.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що (1) ТОВ "Лагуна" не змогло реалізувати своє законне право на отримання в користування земельної ділянки внаслідок неприйняття виконавчими органами Київської міської ради відповідного рішення; (2) відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку виключає обставину її самовільного зайняття ТОВ "Лагуна" та не може вважатися правопорушенням, за наслідками якого настає відповідальність згідно положень статті 212 Земельного кодексу України; (3) користування частиною земельних ділянок, на яких знаходиться цілісно-майновий комплекс ТОВ "Лагуна", за відсутності у відповідача оформлених правовстановлюючих документів на землю є правомірним; (4) судом не встановлено, що ТОВ "Лагуна" є особою, яка здійснила самочинне будівництво будівель та споруд, тому ТОВ "Лагуна" не є належним відповідачем у справі за вимогою про знесення самовільно побудованих споруд (звільнення земельних ділянок від тимчасових дерев`яних споруд, металевих контейнерів та ящиків, навісів, альтанок тощо).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 по справі №910/5739/23, 05.08.2024 Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права, внаслідок неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, що є підставою для його скасування.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2024, матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури по справі № 910/5739/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням суддів Шаптали Є.Ю. та Тищенко О.В. у відпустці.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2024 справу № 910/5739/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Сибіги О.М., суддів Вовка І.В., Скрипки І.М.

22.08.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5739/23.

24.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/5739/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 по справі №910/5739/23 та призначено до розгляду на 11.12.2024.

19.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Підприємства побутового обслуговування виробничо-комерційної фірми "Лагуна" у формі товариства з обмеженою відповідальністю надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з відставкою судді Вовка І.В.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024 справу № 910/5739/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Сибіги О.М., суддів Станіка С.Р., Скрипки І.М.

09.12.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 та призначено до розгляду на 11.12.2024.

В судовому засіданні 11.12.2024 оголошувалася перерва до 09.01.2025.

Розпорядженням в.о. Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з відпусткою суддів Скрипки І.М. та Станіка С.Р.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 справу № 910/5739/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Барсук М.А., Ходаківська І.П.

06.01.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 та призначено до розгляду на 09.01.2025.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури слід задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 скасувати, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що у приватній власності Підприємства побутового обслуговування виробничо-комерційна фірма у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна" (ТОВ "Лагуна") перебуває цілісний майновий комплекс по вул. Прирічній, 17/19 в Оболонському районі міста Києва, який складається з трьох нежитлових будівель загальною площею 146,3 кв.м, а саме: будівля літ. "А", загальною площею 124,40 кв.м, будівля літ. "Б" загальною площею 9,7 кв.м, будівля літ. "В" загальною площею 12,2 кв.м.

Право власності на вказаний цілісний майновий комплекс набуто ТОВ "Лагуна" на підставі договору купівлі-продажу державного майна при викупі від 30.06.1995 № 18, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марганюк М.Д. та зареєстрованим в реєстрі за № 129.

При цьому, речові права на земельну ділянку для розміщення вказаного нерухомого майна за ТОВ "Лагуна" не зареєстровані, рішення Київської міської ради про надання її у власність чи користування не приймалось.

Департаментом земельних ресурсів (КМДА) проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:78:215:0020 та 8000000000:78:215:0084 по вул. Прирічній, 17/19 в Оболонському районі міста Києва, за результатами якої складено акт від 29.06.2022 № 22-0026-05, в якому зафіксовано, що на частинах вказаних земельних ділянок в межах території, огородженої парканом, розташовано ремонтно-відстійний пункт плавзасобів (причальні споруди, господарські споруди, плавзасоби, будівлі охорони та адміністративна будівля). Діяльність в межах зазначеної території здійснює ТОВ "Лагуна", за яким в Державному реєстрі речових прав зареєстровано право власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 146,3 м.кв. Інформація щодо державної реєстрації речових прав на зазначені земельні ділянки, у тому числі за ТОВ "Лагуна", у міському земельному кадастрі відсутня. Земельна ділянка на якій розташовано ремонтно-відстійний пункт плавзасобів, використовується товариством без відповідних прав, що є порушенням вимог ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

З Технічного звіту щодо вишукувальних робіт при здійсненні моніторингу земель та контролю за їх використанням і охороною - матеріалів топографо-геодезичних та вишукувальних робіт земельних ділянок за адресою: вул. Прирічна у Оболонському районі міста Києва (Технічний звіт) вбачається, що в ході виконання робіт з розроблення технічного звіту було оглянуто та детально обстежено територію, яка використовується ТОВ "Лагуна" для визначення фактичної площі, яку займає товариство.

Вказаним Технічним звітом встановлено, що земельна ділянка площею 4,9275 га, яка без правовстановлюючих документів використовується ТОВ "Лагуна", огороджена спільним парканом (частково металевим та частково бетонним), а також з південної сторони огороджена металевими спорудами. Внаслідок огородження частини земельних ділянок обмежено до них доступ, в тому числі до прибережної захисної смуги річки Дніпро.

Крім того, у Технічному звіті зазначено, що на обстеженій земельній ділянці, що перебуває у фактичному користуванні ТОВ "Лагуна", розташовано плавзасоби, 5 капітальних будівель загальною площею 0,0136 га, 6 тимчасових дерев`яних споруд загальною площею 0,0054 га, 448 металевих контейнерів та ящиків загальною площею 0,1628 га, 13 навісів загальною площею 0,0215 га, 13 альтанок загальною площею 0,0088 га.

Також за результатами оброблення зібраної інформації, зокрема, складено збірний кадастровий план, план меж обстежуваної території, план меж фактичного користування, вирахувано загальну площу фактичного користування ТОВ "Лагуна", яка складає 4,9275 га та розділена на площі в межах зареєстрованих земельних ділянок згідно з таблицею № 1 техзвіту, а саме: в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:215:0013 (прибережна захисна смуга) загальною площею 7,7150 га ТОВ "Лагуна" фактично використовує частину цієї земельної ділянки площею 0,0007 га; в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:215:0020 (землі водного фонду) загальною площею 13,1498 га ТОВ "Лагуна" фактично використовує частину цієї земельної ділянки площею 0,6767 га; в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:215:0017 (землі водного фонду) загальною площею 243,2719 га ТОВ "Лагуна" фактично використовує частину цієї земельної ділянки площею 0,1530 га (0,1434 га та 0,0096 га); в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:215:0084 загальною площею 16,4401 га ТОВ "Лагуна" фактично використовує частину цієї земельної ділянки площею 4,0971 га.

Так, на частині земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:215:0020 розташовано металевий паркан та бетонні площадки, які ведуть до води, плавзасоби, 2 капітальні будівлі загальною площею 0,0083 га, 3 тимчасові дерев`яні споруди загальною площею 0,0015 га. На частині земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:215:0084 розташовано металевий та бетонний паркан, бетонні доріжки, плавзасоби, 3 капітальні будівлі загальною площею 0,0053 га, 3 тимчасові дерев`яні споруди загальною площею 0,0039 га, 448 металевих контейнерів та ящиків загальною площею 0,1628 га, 13 навісів загальною площею 0,0215 га, 13 альтанок загальною площею 0,0088 га. Частина земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:215:0013 зайнята бетонним парканом площею 0,0007 га, а на частині земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:215:0017 розташовано бетонні площадки загальною площею 0,1530 га, які ведуть до води. Інформація щодо площі кожної будівлі (споруди), знаходиться у "переліку будівель і споруд", який додано до Технічного звіту.

На підтвердження фактичного використання ТОВ "Лагуна" частини вказаних земельних ділянок прокурором надано протоколи огляду місця події від 19.09.2022 та від 21.09.2022, проведених в межах досудового розслідування кримінального провадження №12021100050001108 від 13.05.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 197-1 КК України, та висновок експерта від 23.01.2023 № СЕ-19/111-22/19964-ОЗ.

Розпорядженням №1080 від 20.11.1997 "Про надання земельної ділянки в тимчасове короткострокове користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Лагуна" за адресою: вул. Прирічна, 17/19" Мінської районної державної адміністрації м. Києва (надалі - розпорядження) надано ТОВ "Лагуна", як правонаступнику державного підприємства ремонтно-відстійного пункту № 6 (далі - РВП-6), ділянку в короткострокове користування строком на три роки для реорганізації та влаштування стояки плавзасобів та комплексу супутніх послуг за адресою: вул. Прирічна, 17/19 (в районі затоки "Собаче гирло"); зобов`язано керівництво ТОВ "Лагуна" після закінчення строку тимчасового користування територією стоянки плавзасобів, пролонгувати договір оренди або звільнити її та привести до стану, придатного для подальшого використання власними силами та за рахунок своїх коштів (п. 2.4); передбачено визначення остаточної площі стоянки плавзасобів при підготовці документів, що посвідчують право користування землею (п. 3).

На виконання вказаного розпорядження договір на тимчасове користування вказаною земельною ділянкою з ТОВ "Лагуна" не укладався, рішень про передачу в користування чи власність ТОВ "Лагуна" земельної ділянки по вул. Прирічна в Оболонському районі м. Києва уповноваженими органами не приймалось.

Рішенням від 01.10.2007 № 433/3267 Київської міської ради земельну ділянку загальною площею 16,44 га (кадастровий номер 8000000000:78:215:0084) на вул. Прирічній в Оболонському районі м. Києва передано ТОВ "Архітектурно-будівельний альянс" в оренду на 10 років для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, соціально-побутового, торговельно-розважального, культурного, готельно-офісного, спортивно-оздоровчого комплексу.

На виконання вказаного рішення між Київською міською радою та ТОВ "Архітектурно-будівельний альянс" укладено договір оренди земельної ділянки від 28.03.2008 № 78-6-00528, термін дії якого закінчився 28.03.2018, тому що у поновленні договору рішенням Київради від 22.03.2018 № 395/4459 було відмовлено у зв`язку з незгодою киян з ймовірною забудовою прибережної смуги житлового масиву Оболонь та зеленої зони міста Києва.

В подальшому, рішенням від 03.09.2015 № 930/1794 "Про створення парку відпочинку на земельній ділянці площею 16,44 га на вул. Прирічній в Оболонському районі м. Києва" Київської міської ради створено парк відпочинку на земельній ділянці загальною площею 16,44 га на вул. Прирічній в Оболонському районі м. Києва та внесено зміни до Генерального плану міста та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, зокрема, включено земельну ділянку площею 16,44 га на вул. Прирічній в Оболонському районі м. Києва до зони зелених насаджень загального користування.

На підставі розробленої КП "Київський інститут земельних відносин" технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель в межах реалізації Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2019-2021 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 04.12.2018 № 229/6280, земельна ділянка водного фонду з кадастровим номером 8000000000:78:215:0020 площею 13,1498 га зареєстрована у Державному земельному кадастрі.

Рішенням Київської міської ради від 25.08.2022 № 5116/5157 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:78:215:0013 (площею 8,7592 (5,7381 га в межах прибережної захисної смуги), з цільовим призначенням 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) та 8000000000:78:215:0017 (земельна ділянка водного фонду площею 243,2719 га, з цільовим призначенням 10.01 для експлуатації та догляду за водними об`єктами).

Як зазначає прокурор, за даними Міського земельного кадастру та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:215:0020, 8000000000:78:215:0084, 8000000000:78:215:0013, 8000000000:78:215:0017, що розташовані на вул. Прирічній у Оболонському районі міста Києва обліковуються за Київською міською радою та належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, тому виключно Київська міська рада має право розпоряджатися ними, втім рішень щодо передачі (надання) зазначених земельних ділянок у власність чи користування ТОВ "Лагуна" Київська міська рада не приймала.

Відсутність рішень Київської міської ради щодо передачі земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:78:215:0084, 8000000000:78:215:0020, 8000000000:78:215:0013 та 8000000000:78:215:0017 у власність чи користування фактичне використання їх частин ТОВ "Лагуна" свідчить про використання земельних ділянок загальною площею 4,9275 га без правовстановлюючих документів.

Водночас, згідно додатку до рішення Київської міської ради від 25.08.2022 № 5116/5157 та витягів з Державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:78:215:0017 та 8000000000:78:215:0020 відносяться до категорії земель водного фонду, а частина земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:215:0084 безпосередньо межує з річкою Дніпро в межах прибережної захисної смуги.

На твердження прокурора, розміщення на земельній ділянці площею 4,9275 га по вул. Прирічна в Оболонському районі міста Києва без оформлення правовстановлюючих документів на землю самочинно збудованого майна відповідача (5 капітальних будівель загальною площею 0,0136 га, 6 тимчасових дерев`яних споруд загальною площею 0,0054 га, 448 металевих контейнерів та ящиків загальною площею 0,1628 га, 13 навісів загальною площею 0,0215 га, 13 альтанок загальною площею 0,0088 га) є обмеженням прав власника землі, тому Київська міська рада не може використовувати земельну ділянку з максимально вигідним для себе економічним ефектом.

Крім того, фактичне використання ТОВ "Лагуна" земельних ділянок водного фонду всупереч визначеного режиму використання та з обмеженням вільного доступу до берегової смуги річки Дніпро (внаслідок огородження парканом частини земельних ділянок, що перебуває у фактичному користуванні ТОВ "Лагуна") свідчить про використання товариством прибережної захисної смуги у приватних цілях, що чинне законодавство виключає.

За викладених обставин, Київська міська рада позбавлена можливості користуватися та розпоряджатися земельними ділянками за кадастровими номерами 8000000000:78:215:0020, 8000000000:78:215:0084, 8000000000:78:215:0013, 8000000000:78:215:0017 по вул. Прирічна в м. Києві через розташування на них паркану, будівель, споруд та плавзасобів. Крім того, відповідачем обмежено передбачене статтею 88 Водного кодексу України право громадян на безперешкодний доступ до узбережжя річки Дніпро.

Вказані обставини стали підставою для звернення прокурора з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.56, 8.57).

У пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 77-83; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 8.8).

Судом встановлено, що Оболонська окружна прокуратура міста Києва зверталась з листами до Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів (КМДА) від 08.07.2022 №10.55-54-2883вих-22, 24.02.2023 №54-1296ВИХ-23 щодо необхідності вжиття заходів з метою усунення порушень інтересів держави.

За результатами розгляду вказаних листів Київська міська рада листами від 26.07.2022 №05716-9367, 09.03.2023 №0570202/2-3068 повідомила окружну прокуратуру через Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що заходів реагування не вжила, фактично самоусунувшись від виконання наданих законом повноважень.

Предметом позову у цій справі є вимога прокурора про усунення перешкод Київській міській раді у користуванні та розпорядженні земельними ділянками з кадастровими номерами 8000000000:78:215:0020, 8000000000:78:215:0084, 8000000000:78:215:0013, 8000000000:78:215:0017, що розташовані на вул. Прирічній у Оболонському районі міста Києва, шляхом зобов`язання ТОВ "Лагуна" повернути Київській міській раді частину вказаних земельних ділянок загальною площею 4,9275 га, привівши їх у придатний для використання стан та звільнивши від самочинно збудованих відповідачем будівель та споруд.

Підставою позовних вимог є порушення ТОВ "Лагуна" прав Київської міської ради як власника землі на її вільне використання, а також використання відповідачем частини спірних земельних ділянок за відсутності належним чином оформлених документів на землю, здійснення на цих земельних ділянках самочинного будівництва та використання земельних ділянок водного фонду всупереч режиму їх використання.

Як встановлено судом, 30.06.1995 між Товариством покупців членів трудового колективу орендного підприємства РВП-6 Лагуна (правонаступником якого є ТОВ "Лагуна") (покупець) та Представництвом Фонду державного майна України у Мінському районі м. Києва (продавець) було укладено договір купівлі-продажу державного майна при викупі №18 (надалі - договір), предметом якого є передача у власність покупця державного майна цілісного майнового комплексу Орендного підприємства РВП-6 (Лагуна) за адресою: м. Київ, вул. Прирічна 17/19 на земельній ділянці Мінського району м. Києва. Майно підприємства, що включає в себе його активи й пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з актом інвентаризації.

За актом передачі майна державного підприємства від 01.09.1995 та актом інвентаризації державного майна від 24.08.1995 продавець передав, а покупець прийняв майно РВП-6 "Лагуна", а саме: кругопільний станок; бони причальні; будиночок охорони загальною площею 124,4 кв.м.; будиночок охорони загальною площею 9,7 кв.м.; будиночок охорони загальною площею 12,2 кв.м.; стелаж металевий; зварювальний апарат; електрокомпрессор; мотопомпу; водопровід.

В подальшому, згідно з реєстраційним посвідченням №029455 від 13.07.2006 у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна було зареєстровано цілісний майновий комплекс.

Державну реєстрацію цілісного майнового комплексу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №13320512 від 26.05.2014, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 369606280380.

За таких обставин, відповідач є власником цілісного майнового комплексу по вул. Прирічній, 17/19 в Оболонському районі міста Києва, який складається з трьох нежитлових будівель загальною площею 146,3 кв.м, а саме: будівля літ. "А", загальною площею 124,40 кв.м, будівля літ. "Б" загальною площею 9,7 кв.м, будівля літ. "В" загальною площею 12,2 кв.м.

На підставі Свідоцтва №9/2005 від 09.02.2005 Міністерства транспорту України (Головна державна інспекція України з безпеки судноплавства) Підприємство побутового обслуговування "Лагуна" зареєстровано як базу для стоянки маломірних (малих) суден (місцезнаходження бази - м. Київ, вул. Прирічна 17/19), що надає вказаній базі право забезпечувати стоянку, експлуатацію та схоронність маломірних (малих) суден.

На підставі рішення №22 від 07.01.1974 "Про розміщення ремонтно-відстійних пунктів водомоторної пристані міського управління побутового обслуговування" виконкому Київської міської ради за міським управлінням побутового обслуговування було закріплено у тимчасове користування до 1977 року земельну ділянку на правому березі Дніпра (затока "Собаче гирло") площею 25 га для розміщення державного підприємства "РВП-6" та покладено обов`язок підготувати пропозиції по відводу земельних ділянок, включаючи РВП-6.

У відповідності до вищевказаного рішення виконкому розпорядженням №1080 від 20.11.1997 Мінської районної державної адміністрації у м. Києві ТОВ "Лагуна" було надано земельну ділянку у короткострокове користування строком на три роки для реорганізації та влаштування стоянки маломірних плавзасобів та комплексу супутніх послуг за адресою: м. Київ, вул. Прирічна 17/19 (в районі затоки "Собаче гирло") та зобов`язано встановити огорожу стоянки плавзасобів з метою запобігання розкрадання майна власників плавзасобів.

На підставі Технічного звіту по встановленню зовнішніх меж користування земельною ділянкою від 17.01.2002 за інвентарним номером 000295 в автоматизованій системі ПК "Кадастр" за ТОВ "Лагуна" зареєстровано земельну ділянку на вул. Прирічна 17/19 у м. Києві (кадастровий номер земельної ділянки - 78:215:001, площа земельної ділянки склала 48252,16 кв.м), що підтверджується листом Київської міської ради № 07-05/30059 від 20.10.2006.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля, водні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В силу ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. (ч. 4 ст. 373, ч. 1 ст. 375 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва. Зокрема, за частиною другою цієї статті особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, не набуває права власності на нього.

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, також прямо визначені статтею 376 ЦК України.

Так, частинами третьою-п`ятою статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо ж власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Отже, знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.

Формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Враховуючи наведене, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки (ч. 2 ст. 152 ЗК України).

Висновки щодо способу захисту прав власника земельної ділянки у разі зведення на ній самочинного будівництва шляхом задоволення вимоги про знесення самочинно побудованого нерухомого майна є усталеними в судовій практиці Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22, від 20.07.2022 у справі №923/196/20, Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №910/14524/19, від 03.04.2024 у справі №916/2938/21).

Поряд з цим, Верховний Суд неодноразово у своїх постановах зазначав, що знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ні для власної забудови, ні іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, крім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

Відтак, самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Крім того, згідно з приписами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво відповідно до наведених положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті (постанова Верховного Суду від 14.05.2024 у справі №921/252/23).

Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 Цивільного кодексу України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 Цивільного кодексу України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.

Отже, здійснення ТОВ «Лагуна» самочинного будівництва спірного об`єкта на земельній ділянці, на яку у вказаного товариства були відсутні правовстановлюючі документи, та подальша реєстрація права власності на нерухоме майно, порушує права Київської міської ради, як власника земельної ділянки, на якій зведений спірний об`єкт.

Самочинний характер будівництва є істотним порушенням будівельних норм і правил та суттєвим порушенням прав власника земельної ділянки. Схожого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.02.2024 у справі № 523/8263/20.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у разі використання земельної ділянки без відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання її в користування або у власність, повернення такої земельної ділянки відповідно до приписів статті 212 ЗК України власнику з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд відповідає законодавству, що регулює спірні правовідносини. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/2938/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі 916/1174/22 виснувала, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Відповідно до чітких та зрозумілих вимог чинного законодавства обов`язковою умовою використання земельної ділянки під забудову є наявність в особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів свідчить про самовільне її зайняття. Відповідні приписи стосовно охорони земель і регламентування підстав для повернення самовільно зайнятої земельної ділянки є доступними, чіткими та передбачуваними.

Колегія суддів зауважує, що ознайомившись зі змістом земельного та цивільного законодавства, проявивши розумну обачність, відповідач міг та повинен був знати про незаконність здійснення ТОВ «Лагуна» забудови за відсутності у нього правовстановлюючих документів на землю.

Надаючи оцінку правомірності втручання держави у право на мирне володіння майном, колегія суддів дійшла висновку, що поведінка ТОВ «Лагуна» щодо спорудження об`єкта нерухомості за відсутності земельної ділянки, не була добросовісною і у нього не було законних підстав вважати, що реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно без дотримання визначеного статтею 376 Цивільного кодексу України порядку підміняє цей порядок та здатна легітимізувати об`єкт, самочинно збудований на земельній ділянці, що належить територіальній громаді.

За встановлених колегією суддів обставин, висновки суду першої інстанції про наявність у ТОВ «Лагуна» права, з огляду на зареєстроване право власності на майно, на отримання земельної ділянки для його експлуатації не спростовують доводів позову щодо факту створення відповідачем перешкод Київській міській раді у користуванні та розпорядженні сформованими земельними ділянками з кадастровими номерами 8000000000:78:215:0084, 8000000000:78:215:0020, 8000000000:78:215:0013 та 8000000000:78:215:0017, частини яких загальною площею 4,9275 га фактично зайнято та використовуються товариством без правовстановлюючих документів.

Отже, використання ТОВ «Лагуна» земельної ділянки без правовстановлюючих документів для розташування самочинно збудованих будівель і споруд перешкоджає територіальній громаді міста Києва реалізувати всі правомочності власника землі.

За таких обставин, суд першої інстанції невірно кваліфікував правову природу спірних правовідносин та не врахував, що оскільки порушення прав Київської міської ради на реалізацію усіх правомочностей власника земельних ділянок триває, то в даному випадку порушене право підлягає захисту шляхом усунення перешкод територіальній громаді міста Києва у розпорядженні і користуванні землею відповідно до положень ст. 152 Земельного кодексу України та ст. 391 Цивільного кодексу України.

Крім того, при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не врахував, що оскільки земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:78:215:0020, 8000000000:78:215:0084, 8000000000:78:215:0013, 8000000000:78:215:0017 по вул. Прирічній у Оболонському районі міста Києва належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, то виключно Київська міська рада має право розпоряджатися ними.

Чинним законодавством передбачено, що для виникнення права користування чи права оренди на земельну ділянку необхідна наявність волевиявлення органу, який здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, що виражається у прийнятті рішення на відповідній сесії і в подальшому надає можливість на складання правовстановлюючих документів на землю.

Тобто, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а тому використання земельної ділянки за відсутності таких документів не можна визнати законним.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19, від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17 та від 16.05.2018 у справі № 918/633/16.

Враховуючи вищевикладене, враховуючи встановлені колегією обставини відсутності рішень Київської міської ради щодо передачі земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:78:215:0084, 8000000000:78:215:0020, 8000000000:78:215:0013 та 8000000000:78:215:0017 у власність чи користування ТОВ «Лагуна», використання ТОВ «Лагуна» земельних ділянок загальною площею 4,9275 га без правовстановлюючих документів на землю та державну реєстрацію відповідних прав свідчить про порушення товариством положень ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, відмовивши територіальній громаді міста Києва у захисті порушених прав на землю, легалізував тривале та безоплатне використання комунальної землі без документів та визнав наявність у ТОВ «Лагуна», як власника об`єктів нерухомості загальною площею 146,3 кв.м, право користування спірною земельною ділянкою площею 4,9275 га всупереч волі Київської міської ради, чим фактично перебрав на себе дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками на території столиці.

Поряд з цим принагідно зауважити, що у разі порушення органом місцевого самоврядування прав товариства щодо оформлення земельної ділянки, ТОВ «Лагуна» не було позбавлено права та можливості звернутися до суду з позовом про визнання бездіяльності Київської міської ради протиправною, однак протягом тривалого часу (з 2001 року) відповідач не скористався правом звернення до суду та продовжив використання землі без правовстановлюючих документів.

Позаяк колегія суддів зауважує, що перехід права власності на нерухоме майно дає право ТОВ «Лагуна» оформити речові права на земельну ділянку, що знаходиться під нерухомим майном, а також земельну ділянку в розмірі, необхідному для збереження профільної діяльності підприємства, за умови додержання набуття права на земельну ділянку у встановленому земельним законодавством України порядку.

При цьому, право користування земельною ділянкою вільною від об`єктів нерухомості та з метою розміщення стоянки суден, тобто ведення господарської діяльності, ТОВ «Лагуна» могло набути лише в порядку, передбаченому ст. ст. 134, 135 Земельного кодексу України.

Таким чином, безоплатне використання комунальної земельної ділянки без волі власника та без оформлення правовстановлюючих документів, свідчить про вчинення перешкод територіальній громаді у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, доказів того, що у попереднього власника нерухомого майна на праві користування перебувала спірна земельна ділянка площею 4,9275 га матеріали справи не містять, судом не встановлено.

Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що використання ТОВ «Лагуна» без оформлення правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 4,9275 га в межах прибережної захисної смуги, яка огороджена, для здійснення господарської діяльності позбавляє Київську міську раду можливості вільно користуватись та розпоряджатися земельною ділянкою водного фонду в інтересах мешканців міста.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).

При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового про відмову в позові.

Судові витрати

Згідно з ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/5739/23 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/5739/23 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Підприємства побутового обслуговування виробничо-комерційної фірми «Лагуна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками - задовольнити повністю.

4. Усунути перешкоди Київській міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 8000000000:78:215:0020 площею 13,1498 га шляхом зобов`язання Виробничо-комерційної фірми «Лагуна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (04216, м. Київ, вул. Прирічна, 17/19, код ЄДРПОУ 22938675) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) частину вказаної земельної ділянки площею 0,6767 га привівши її у придатний для використання стан.

5. Усунути перешкоди Київській міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:78:215:0084 площею 16,4401 га шляхом зобов`язання Виробничо-комерційної фірми «Лагуна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (04216, м. Київ, вул. Прирічна, 17/19, код ЄДРПОУ 22938675) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) частину вказаної земельної ділянки площею 4,0971 га привівши її у придатний для використання стан.

6. Усунути перешкоди Київській міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:78:215:0013 площею 7,7150 га шляхом зобов`язання Виробничо-комерційної фірми «Лагуна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (04216, м. Київ, вул. Прирічна, 17/19, код ЄДРПОУ 22938675) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) частину вказаної земельної ділянки площею 0,0007 га привівши її у придатний для використання стан.

7. Усунути перешкоди Київській міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 8000000000:78:215:0017 площею 243,2719 га шляхом зобов`язання Виробничо-комерційної фірми «Лагуна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (04216, м. Київ, вул. Прирічна, 17/19, код ЄДРПОУ 22938675) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) частину вказаної земельної ділянки площею 0,1530 га привівши її у придатний для використання стан.

8. Стягнути з Підприємства побутового обслуговування виробничо-комерційної фірми «Лагуна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (04216, м. Київ, вул. Прирічна, 17/19, код ЄДРПОУ 22938675) на користь Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019, банк ДКСУ, м. Київ, код банку 820172, IBAN UA168201720343100001000011062) судовий збір за подачу позову в сумі 10 736,00 (десять тисяч сімсот тридцять шість гривень) та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 16 104,00 (шістнадцять тисяч сто чотири гривні).

9. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні наказ на виконання даної постанови.

10. Матеріали справи № 910/5739/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.02.2025.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді І.П. Ходаківська

М.А. Барсук