Постанова від 04.02.2025 по справі 910/15124/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2025 р. Справа№ 910/15124/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Мальченко А.О.

Скрипки І.М.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

прокурора: Томчук М.О. посв.;

від позивача: Хатунцева І.В. самопредст.;

від відповідача : Тележинський М.М., Павленко А.А. орд.;

розглянувши у закритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 (повний текст складено 05.06.2024)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 (повний текст складено 05.06.2024)

та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 (повний текст складено 05.06.2024)

у справі №910/15124/23 (суддя Джарти В.В.)

за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна"

про визнання недійсними пунктів договорів про постачання для державних потреб нафти і дистилятів та стягнення 217 523 027,46 грн,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року заступник Генерального прокурора (далі - прокурор) звернувся у Господарський суд міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач, Міноборони) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (далі - відповідач, Товариство) у якому просив суд:

- визнати недійсними п. п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення від 21.06.2022 №286/1/22/13 (далі - договір №13), укладеного між Міноборони та Товариством, у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- визнати недійсними п. п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення від 22.09.2022 №286/1/22/57 (далі - договір №57), укладеного між Міноборони та Товариством, у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- визнати недійсними п. п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення від 08.11.2022 № 286/1/22/76 (далі - договір №76), укладеного між Міноборони та Товариством, у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- визнати недійсними п. п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення від 11.11.2022 №286/1/22/83 (далі - договір №83), укладеного між Міноборони та Товариством, у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- визнати недійсними п. п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення від 15.11.2022 № 286/1/22/84 (далі - договір №84), укладеного між Міноборони та Товариством, у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- визнати недійсними п. п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення від 24.11.2022 № 286/1/22/96 (далі - договір №96), укладеного між Міноборони та Товариством, у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- визнати недійсними п. п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин) для техніки спеціального призначення від 14.12.2022 № 286/1/22/99 (далі - договір №99), укладеного між Міноборони та Товариством, у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- стягнути з Товариства на користь Міноборони безпідставно сплачені кошти в сумі 206 800 942,71 грн, інфляційні втрати коштів за період з липня 2022 року по серпень 2023 року в сумі 5 968 204,40 грн і 3 % річних за період з 15.07.2022 по 12.09.2023 у сумі 4 753 880,35 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після запровадження режиму воєнного стану в України між Міноборони та Товариством було укладено 7 договорів про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (авіаційний гас, бензин, пальне дизельне). Всі договори є однотипними, здійснення їх фінансування передбачено за рахунок коштів Державного бюджету України. Пункти 1.1, 3.1 вказаних договорів передбачають включення у вартість товару податку на додану вартість в розмірі 7% вартості дизельного пального і бензину та 20% вартості авіаційного палива, який був сплачений позивачем відповідачу, однак згідно постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 (далі - Постанова КМУ №178) та пп."г" пп. 195.1.2 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України (далі - ПК України) постачання товару, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад паливно-мастильні матеріали) у спірних правовідносинах обкладається податком на додану вартість за нульовою ставкою, тому пункти 1.1 та 3.1 вказаних договорів підлягають визнанню недійсними, сплачені відповідачу кошти у розмірі податку на додану вартість підлягають поверненню як такі, що отримані без достатніх правових підстав, а також підлягають нарахуванню 3% річних та інфляційні втрати коштів.

Позивач у письмових поясненнях не підтримав позовні вимоги прокурора, посилаючись на те, що операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України обкладаються ПДВ з нульовою ставкою виключно з метою виконання мобілізаційних завдань, та не можуть застосовувати до відповідних договорів постачання, які починаючи з 24.02.2022 укладаються Міноборони не в рамках мобілізаційних завдань; з аналізу спірних договорів вбачається, що вони не є договорами, які укладені на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), а отже на них не розповсюджуються вимоги Постанову КМУ №178.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач підтримав позицію Міноборони про те, що укладені між сторонами договори не є договорами, які укладені на виконання мобілізаційних завдань, тому на них не розповсюджуються вимоги Постанови КМУ №178; нормами ПК України не звільнено суб`єктів господарювання від зборів та податків при імпорті палива незалежно від мети реалізації чи кінцевого отримувача та покладає обов`язок дотримання норм ПК України, в тому числі щодо сплати акцизу при імпорті товару, здійснення митних формальностей та оформлення податкових накладних; у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу; сума ПДВ була сплачена позивачем на виконання умов договорів, а тому до правовідносин між сторонами у цій справі не підлягають застосуванню приписи ст.1212 ЦК України; відокремлення частини податкового навантаження з ціни договору та продукції, яка визначена в договорі після повного виконання договору, в межах даного позову є безпідставним і протиправним; відсутність у п.1.1 та 3.1 оскаржуваних договорів, включення до ціни договору сум ПДВ, не мало б наслідком укладення та вчинення зазначених договорів загалом. Також вказав, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу, яку відповідач планує понести в межах даної справи, становить 1% ціни позову.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29 квітня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13 травня 2024 року стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" 217 523,03 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням суду та додатковим рішенням суду, заступник Генерального прокурора подав апеляційну скаргу, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки Міноборони уповноважено здійснювати матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України (суб`єкта, визначеного п.1 Постанови КМУ №178), тому норми вказаної постанови підлягають застосуванню до спірних правовідносин; положення Постанови КМУ №178 та пп."г" пп. 195.1.2 п.195.1 ст.195 ПК України не містять застережень щодо їх застосованості лише при виконанні мобілізаційних завдань (замовлень), тому вони підлягають застосуванню безвідносно до факту здійснення постачання відповідних товарів за договорами, укладеними на виконання мобілізаційних завдань чи за іншими господарськими договорами, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду (справи №№910/2416/23, 9911/1870/23, 910/12151/23, 918/587/23), які не були враховані судом першої інстанції; поставка товару за договорами здійснювалась саме військовим частинам і оплата проводилась з державного бюджету за бюджетною програмою "Забезпечення діяльності Збройних сил України"; щодо додаткового рішення, то відповідачем не надано детального опису робіт, а наявний у матеріалах справи містить абстрактну інформацію, що є підставою для відмови у відшкодуванні цих витрат.

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення в частині зменшення суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу та прийняти нове рішення, яким вимоги про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що додаткове рішення прийнято без достатнього розгляду наявних належних доказів, проявлено надлишковий формалізм та порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки відповідачем були надані докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції в розмірі 1680000,00 грн; вартість професійних правових послуг є фіксованою і не передбачає необхідності визначати кількість потрачених годин на його виконання; судом не прийнято до уваги, що відповідачем було сплачено всю суму гонорару на користь АО "Азонс"; неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору. Також вказав, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу за розгляд скарги становить 35000,00 грн.

Розгляд апеляційних скарг заступника Генерального прокурора та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" було об`єднано у одне провадження.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу прокурора заперечив проти її задоволення та просить залишити без змін оскаржуване рішення, посилаючись на те, що спірні договори не є договорами, які укладені на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), а отже на них не розповсюджуються вимоги Постанови КМУ №178, тому відсутні підстави застосування нульової ставки ПДВ до спірних договорів.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу відповідача заперечив проти її задоволення, посилаючись на те, що підставою для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат не послугувала можливість/неможливість Офісу Генерального прокурора здійснювати оплату таких витрат у розмірі, заявленому Товариством до стягнення, а відсутність належних доказів, які б давали можливість установити дійсний обсяг професійних правничих послуг; встановлено у договорі гонорару адвоката у фіксованому розмірі не звільняє учасника справи від обов`язку надати суду детальний опис робіт, а невиконання цього обов`язку унеможливлює розподіл витрат на правничу допомогу та є підставою для відмови у відшкодуванні цих витрат; факт оплати Товариством усієї суми гонорару на користь АО "Азонс" не впливає на розподіл судових витрат; загальна вартість наданих адвокатом послуг в сумі 1680000,00 грн не є співмірною зі складністю справи та наданим адвокатом загальним обсягом таких послуг; відповідач у апеляційній скарзі просить стягнути судові витрат і додав платіжне доручення про сплату 21937,15 грн судового збору, однак чинним законодавством не передбачено сплати судового збору у разі подання апеляційної скарги на додаткове рішення суду.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу прокурора заперечив проти її задоволення, посилаючись на що положення Постанови КМУ №178 та пп."г" пп. 195.1.2 п.195.1 ст.195 ПК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин; по частині оспорюваних договорів товаром є паливо авіаційне, тобто не для наземного військового транспорту, Постанова КМУ №178 не містить посилання на норми ПК України щодо оподаткування операцій з постачання товарів для повітряних суден; метою прийняття Постанови КМУ №178 є виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, однак спірні договори укладені не на виконання мобілізаційних завдань (замовлень); від Міноборони на адресу відповідача не надходило будь-яких повідомлень чи вимог в частині повернення сум ПДВ; постанови Верховного Суду, на які посилається прокурор, були прийняті за інших фактичних обставин, які не є подібними даній справі; договори ще до відкриття провадження у справі виконані повністю та у сторін відсутні претензії одна до одної, в тому числі щодо включення до ціни договорів ПДВ та визначення суб`єкта отримання товарів; доказом правомірності дій відповідача є також лист ДПС України від 21.08.2023; відповідачем надані належні докази понесення ним витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 1680000,00 грн. Також вказав, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції становить 1200000,00 грн.

16.10.2024 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/12185/24 за позовом Товариства до Міноборони та Офісу Генерального прокурора про тлумачення умов договорів.

22.10.2024 прокурором подані заперечення проти клопотання відповідача від 16.10.2024 про зупинення провадження у справі.

22.10.2024 відповідач подав доповнення до клопотання, в якому просить зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні №22022101110000069.

22.10.2024 відповідачем подано клопотання про долучення доказів - індивідуальної податкової консультації №588/ІПК/99-00-21-05-02-08 від 16.05.2023.

13.11.2024 прокурором подані заперечення проти клопотання відповідача від 22.10.2024 про зупинення провадження у справі.

13.11.2024 прокурором подані заперечення проти клопотання відповідача від 22.10.2024 про долучення доказів, оскільки індивідуальна податкова консультація №588/ІПК/99-00-21-05-02-08 від 16.05.2023 ДПС не готувалася, не надавалася і в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій не реєструвалася.

19.11.2024 відповідачем подано клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні з посиланням на те, що предметом контракту є поставка товарів військового призначення.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 19.11.2024, відхилені клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, задоволено клопотання відповідача про долучення доказів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 вирішено задовольнити клопотання відповідача, розгляд справи проводити у закритому судовому засіданні.

03.02.2025 відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №320/3550/25 про визнання протиправною та нечинною Постанови КМУ №178.

Клопотання відповідача про зупинення провадження відхилене судом, оскільки зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного судового розгляду, а визнання нечинною Постанови КМУ №178, в разі задоволення позову у справі №320/3550/25, не впливає на спірні правовідносини сторін, оскільки в силу положень ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Прокурор у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі прокурора, просила її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечила з підстав, викладених у відзиві на неї.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі відповідача, проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечили з підстав, викладених у відзиві на неї.

Представник позивача у судовому засіданні просила прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційні скарги, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 21.06.2022 між Міноборони, як замовником, та Товариством, як постачальником, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №169 (чинна на час підписання договору) був укладений Договір №286/1/22/13 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (договір №13) відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується постачати у 2022 році нафту і дистиляти (09130000-9) (авіаційний гас) (далі - Товар) для потреб Міноборони та Збройних сил України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною у цьому пункті специфікацією, відповідно до якої: найменування товару - паливо для газотурбінних двигунів Джет А-1, загальна кількість 1000 тонн, вартість товару без ПДВ - 60 000 000 грн, крім того ПДВ 12 000 000,00 грн, загальна вартість товару з ПДВ 72 000 000,00 грн.

Відповідно до п.2.2 договору №13 одержувачами товару є військові частини згідно з рознарядкою Міноборони.

У пункті 3.1 договору №13 визначено, що ціна Договору становить: без ПДВ 60 000 000,00 грн, крім того ПДВ 12 000 000,00 грн. Ціна Договору, що підлягає оплаті становить 72 000 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.

Додатковою угодою від 29.06.2022 №1 до договору №13 сторони виклали в новій редакції специфікацію, встановлену в п. 1.1 договору та змінили найменування товару на паливо для газотурбінних двигунів Джет А-1 (61-003-4718) та/або паливо для реактивних двигунів РТ (61-000-6974).

Додатковою угодою від 10.08.2022 № 2 до договору №13 сторони зменшили обсяги постачання товару та, відповідно, його вартість, суму ПДВ і договірну ціну, внаслідок чого загальна кількість товару склала 994,216 тонни, вартість товару - 59 652 960 грн, крім того, ПДВ - 11 930 592 грн, а загальна вартість товару - 71 583 552 гривні.

Відповідно до п. 3.1 договору №13 у редакції цієї додаткової угоди договірна ціна склала: без ПДВ - 59 652 960 грн, крім того, ПДВ - 11 930 592 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 71 583 552 гривні.

Зазначеною додатковою угодою також викладено в новій редакції місцезнаходження та банківські реквізити сторін, рознарядку, що є додатком 12.2 до цього договору.

Таким чином, п. п. 1.1, 3.1 договору № 13 передбачена сплата ПДВ у сумі 11 930 592 грн, що становить 20 % вартості товару.

На виконання умов Договору №13 постачальником у червні - липні 2022 року поставлено, а замовником (згідно із рознарядкою - військовими частинами) прийнято загалом 994,216 тонни палива для газотурбінних двигунів Джет А-1 (61-003-4718) та палива для реактивних двигунів РТ (61-000-6974), що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі продукції, актами приймання-передачі військового майна, видатковими накладними, рахунками-фактурами на оплату.

Міноборони, у свою чергу, на виконання умов договору №13 сплатило Товариству грошові кошти в загальній сумі 71 583 552 грн, у тому числі ПДВ - 11 930 592 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 09.07.2022 №286/1/157, яке виконано 14.07.2022 на суму 57 600 000 грн, у тому числі ПДВ - 9 600 000 грн; від 25.07.2022 № 286/1/182, яке виконано 27.07.2022 на суму 11 196 936 грн, у тому числі ПДВ - 1 866 156 грн; від 03.08.2022 №286/1/186, яке виконано 04.08.2022, на суму 2 786 616 грн, у тому числі ПДВ - 464 436 грн.

22.09.2022 між Міноборони, як замовником, та Товариством, як постачальником, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №169 (чинна на час підписання договору) був укладений Договір №286/1/22/57 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (договір №57) відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується постачати у 2022 році нафту і дистиляти (09130000-9) (авіаційний гас) (далі - Товар) для потреб Міноборони та Збройних сил України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною у цьому пункті специфікацією, відповідно до якої: найменування товару - паливо для газотурбінних двигунів Джет А-1, загальна кількість 5100 тонн, вартість товару без ПДВ - 318 750 000 грн, крім того ПДВ 63 750 000,00 грн, загальна вартість товару з ПДВ 382 500 000,00 грн.

Відповідно до п.2.2 договору №57 одержувачами товару є військові частини згідно з рознарядкою Міноборони.

У пункті 3.1 договору №57 визначено, що ціна Договору становить: без ПДВ 318 750 000,00 грн, крім того ПДВ 63 750 000,00 грн. Ціна Договору, що підлягає оплаті становить 382 500 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.

Додатковою угодою від 29.09.2022 №1 до договору № 57 викладено в новій редакції специфікацію, наведену в п. 1.1 та п. 3.1 договору та зменшено ціну за одиницю товару без ПДВ - до 61 245,83 грн за 1 тонну, у зв`язку із чим вартість товару склала 312 353 733 грн, крім того, ПДВ - 62 470 746,60 грн, загальна вартість товару - 374 824 479,60 гривні.

Пунктом 3.1 договору №57 (у редакції вказаної додаткової угоди) визначено договірну ціну: без ПДВ - 312 353 733 грн, крім того, ПДВ - 62470746,60 грн. Нова ціна договору, що підлягає сплаті, склала 374824479,60гривні.

Додатковою угодою від 14.12.2022 №2 до договору № 57 сторони зменшили обсяги постачання товару до 5 094,23 тонни та виклали у зв`язку із цим у новій редакції п. п. 1.1, 3.1 зазначеного договору. Так, за специфікацією, передбаченою п. 1.1 договору № 57, у редакції цієї додаткової угоди вартість товару склала 312 000 344,51 грн, крім того, ПДВ - 62 400 068,90 грн, загальна вартість товару - 374 400 413,41 гривні.

Пунктом 3.1 договору № 57 (у редакції додаткової угоди №2) визначено його договірну ціну: без ПДВ - 312 000 344,51 грн, крім того, ПДВ - 62400068,90 грн. Нова ціна договору, що підлягає сплаті, склала 374400413,41гривні.

Таким чином, п. п. 1.1 та 3.1 договору № 57 передбачають сплату ПДВ у сумі 62 400 068,90 грн, що становить 20 % вартості товару.

На виконання умов Договору №57 постачальником у вересні - жовтні 2022 року поставлено, а замовником (згідно із рознарядкою - військовими частинами) прийнято загалом 5 094,23 тонни палива для газотурбінних двигунів Джет А-1 (61-003-4718), що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі продукції, актами приймання-передачі військового майна, видатковими накладними, рахунками-фактурами на оплату.

Міноборони, у свою чергу, на виконання умов договору №57 сплатило Товариству грошові кошти в загальній сумі 374 400 413,40 грн, у тому числі ПДВ - 62 400 068,89 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 24.10.2022 № 286/1/291, яке виконано 26.10.2022, на суму 61 854 197,05 грн, у тому числі ПДВ - 10 309 032,84 грн; від 24.10.2022 № 286/1/296, яке виконано 26.10.2022, на суму 91 076 174,95 грн, у тому числі ПДВ - 15 179 362,49 грн; від 01.11.2022 № 286/1/308, яке виконано 03.11.2022, на суму 65 248 489,96 грн, у тому числі ПДВ - 10 874 748,32 грн; від 01.11.2022 № 286/1/311, яке виконано 03.11.2022, на суму 47 598 666,68 грн, у тому числі ПДВ - 7 933 111,12 грн; від 02.11.2022 № 286/1/318, яке виконано 03.11.2022, на суму 13 151 929,53 грн, у тому числі ПДВ - 2 191 988,25 грн; від 04.11.2022 № 286/1/323, яке виконано 06.11.2022, на суму 42 332 088,77 грн, у тому числі ПДВ - 7 055 348,13 грн; від 04.11.2022 № 286/1/325, яке виконано 06.11.2022, на суму 50 275 648,40 грн, у тому числі ПДВ - 8 379 274,73 грн; від 07.11.2022 № 286/1/328, яке виконано 10.11.2022, на суму 2 863 218,06 грн, у тому числі ПДВ - 477 203,01 грн.

08.11.2022 між Міноборони, як замовником, та Товариством, як постачальником, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №169 (чинна на час підписання договору) був укладений Договір №286/1/22/76 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (договір №76) відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується постачати у 2022 році нафту і дистиляти (09130000-9) (авіаційний гас) (далі - Товар) для потреб Міноборони та Збройних сил України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною у цьому пункті специфікацією, відповідно до якої: найменування товару - паливо для газотурбінних двигунів Джет А-1, загальна кількість 5000 тонн, вартість товару без ПДВ - 300 000 000 грн, крім того ПДВ 60 000 000,00 грн, загальна вартість товару з ПДВ 360 000 000,00 грн.

Відповідно до п.2.2 договору №76 одержувачами товару є військові частини згідно з рознарядкою Міноборони.

У пункті 3.1 договору №76 визначено, що ціна Договору становить: без ПДВ 300 000 000,00 грн, крім того ПДВ 60 000 000,00 грн. Ціна Договору, що підлягає оплаті становить 360 000 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.

Таким чином, п. п. 1.1 та 3.1 договору №76 передбачають сплату ПДВ у сумі 60 000 000,00 грн, що становить 20 % вартості товару.

На виконання умов Договору №76 постачальником у грудні 2022 року поставлено, а замовником (згідно із рознарядкою - військовими частинами) прийнято загалом 4 958,288 тонни палива для газотурбінних двигунів Джет А-1 (61-003-4718), що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі продукції, актами приймання-передачі військового майна, видатковими накладними, рахунками-фактурами на оплату.

Міноборони, у свою чергу, на виконання умов договору №76 сплатило Товариству грошові кошти в загальній сумі 356 996 736 грн, у тому числі ПДВ - 59 499 456 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 05.12.2022 № 286/1/363, яке виконано 07.12.2022, на суму 288 000 000 грн, у тому числі ПДВ - 48 000 000 грн; від 25.01.2023 № 286/1/3, яке виконано 27.01.2023, на суму 9 742 104 грн, у тому числі ПДВ - 1 623 684 грн; від 25.01.2023 №286/1/4, яке виконано 27.01.2023, на суму 59 254 632 грн, у тому числі ПДВ - 9 875 772 грн.

11.11.2022 між Міноборони, як замовником, та Товариством, як постачальником, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №169 (чинна на час підписання договору) був укладений Договір №286/1/22/83 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (договір №83) відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується постачати у 2022 році нафту і дистиляти (09130000-9) (паливо дизельне) (далі - Товар) для потреб Міноборони та Збройних сил України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною у цьому пункті специфікацією, відповідно до якої: найменування товару - паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0, загальна кількість 1000 тонн, вартість товару без ПДВ - 67 196 000 грн, крім того ПДВ 4703720,00 грн, загальна вартість товару з ПДВ 71 899 720,00 грн.

Відповідно до п.2.2 договору №83 одержувачами товару є військові частини згідно з рознарядкою Міноборони.

У пункті 3.1 договору №83 визначено, що ціна Договору становить: без ПДВ 67 196 000,00 грн, крім того ПДВ 4 703 720,00 грн. Ціна Договору, що підлягає оплаті становить 71 899 720,00 грн, у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.

Таким чином, п. п. 1.1 та 3.1 договору №83 передбачають сплату ПДВ у сумі 4 703 720 грн, що становить 7% вартості товару.

На виконання умов Договору №83 постачальником у грудні 2022 року поставлено, а замовником (згідно із рознарядкою - військовими частинами) прийнято загалом 993,737 тонни палива дизельного ДП-Арк-Євро5-В0 (61-013-3052), що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі продукції, актами приймання-передачі військового майна, видатковими накладними, рахунками-фактурами на оплату.

Міноборони, у свою чергу, на виконання умов договору №83 сплатило Товариству грошові кошти в загальній сумі 71 449 412,04 грн, у тому числі ПДВ у загальній сумі 4 674 260,60 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 05.12.2022 № 286/1/364, яке виконано 07.12.2022, на суму 57519776 грн, у тому числі ПДВ - 3 762 976 грн; від 28.12.2022 № 286/1/434, яке виконано 30.12.2022, на суму 13 929 636,04 грн, у тому числі ПДВ - 911284,60грн.

11.11.2022 між Міноборони, як замовником, та Товариством, як постачальником, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №169 (чинна на час підписання договору) був укладений Договір №286/1/22/84 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (договір №84) відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується постачати у 2022 році нафту і дистиляти (09130000-9) (паливо дизельне) (далі - Товар) для потреб Міноборони та Збройних сил України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною у цьому пункті специфікацією, відповідно до якої: найменування товару - паливо дизельне ДП-З-Євро5-В0, загальна кількість 2000 тонн, вартість товару без ПДВ - 123 364 000 грн, крім того ПДВ 8635480,00 грн, загальна вартість товару з ПДВ 131 999 480,00 грн.

Відповідно до п.2.2 договору №84 одержувачами товару є військові частини згідно з рознарядкою Міноборони.

У пункті 3.1 договору №84 визначено, що ціна Договору становить: без ПДВ 123 364 000,00 грн, крім того ПДВ 8 635 480,00 грн. Ціна Договору, що підлягає оплаті становить 131 999 480,00 грн, у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.

Таким чином, п. п. 1.1 та 3.1 договору №84 передбачають сплату ПДВ у сумі 8 635 480,00 грн, що становить 7% вартості товару.

На виконання умов Договору №84 постачальником у грудні 2022 року поставлено, а замовником (згідно із рознарядкою - військовими частинами) прийнято загалом 1 984,167 тонни палива дизельного ДП-3-Євро5-В0 (61-013-3052), що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі продукції, актами приймання-передачі військового майна, видатковими накладними, рахунками-фактурами на оплату.

Міноборони, у свою чергу, на виконання умов договору №84 сплатило Товариству грошові кошти в загальній сумі 130 954 506,10 грн, у тому числі ПДВ 8 567 117,22 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 24.12.2022 № 286/1/414, яке виконано 27.12.2022, на суму 42 664 079,92 грн, у тому числі ПДВ - 2 791 108,03 грн; від 28.12.2022 № 286/1/427, яке виконано 30.12.2022, на суму 48 696 984,16 грн, у тому числі ПДВ - 3 185 784,01 грн; від 29.12.2022 № 286/1/1896, яке виконано 30.12.2022, на суму 19 921 691,52 грн, у тому числі ПДВ - 1 303 288,23 гривні; від 29.12.2022 № 286/1/1897, яке виконано 30.12.2022, на суму 19 671 750,50 грн, у тому числі ПДВ - 1286936,95грн.

24.11.2022 між Міноборони, як замовником, та Товариством, як постачальником, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 №1275 був укладений Договір №286/1/22/96 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (договір №96) відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується постачати у 2022 році нафту і дистиляти (09130000-9) (авіаційний гас) (далі - Товар) для потреб Міноборони та Збройних сил України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною у цьому пункті специфікацією, відповідно до якої: найменування товару - паливо для газотурбінних двигунів Джет А-1, загальна кількість 5000 тонн, вартість товару без ПДВ - 300000000грн, крім того ПДВ 60 000 000,00 грн, загальна вартість товару з ПДВ 360000000,00 грн.

Відповідно до п.2.2 договору №96 одержувачами товару є військові частини згідно з рознарядкою Міноборони.

У пункті 3.1 договору №96 визначено, що ціна Договору становить: без ПДВ 300 000 000,00 грн, крім того ПДВ 60 000 000,00 грн. Ціна Договору, що підлягає оплаті становить 360 000 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.

Таким чином, п. п. 1.1 та 3.1 договору №96 передбачають сплату ПДВ у сумі 60 000 000,00 грн, що становить 20 % вартості товару.

На виконання умов Договору №96 постачальником у грудні 2022 року поставлено, а замовником (згідно із рознарядкою - військовими частинами) прийнято загалом 4 977,454 тонни палива авіаційного для газотурбінних двигунів Джет А-1 (61-003-4718), що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі продукції, актами приймання-передачі військового майна, видатковими накладними, рахунками-фактурами на оплату.

Міноборони, у свою чергу, на виконання умов договору №96 сплатило Товариству грошові кошти в загальній сумі 358 376 688 грн, у тому числі ПДВ - 59 729 448 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 25.01.2023 №286/1/5, яке виконано 27.01.2023, на суму 36 350 784 грн, у тому числі ПДВ - 6 058 464 гривень; від 25.01.2023 № 286/1/6, яке виконано 27.01.2023, на суму 93 403 296 грн, у тому числі ПДВ - 15 567 216 грн; від 25.01.2023 №286/1/7, яке виконано 27.01.2023, на суму 86 518 440 грн, у тому числі ПДВ - 14 419 740грн; від 25.01.2023 № 286/1/8, яке виконано 27.01.2023, на суму 142 104 168 грн, у тому числі ПДВ - 23 684 028 грн.

14.12.2022 між Міноборони, як замовником, та Товариством, як постачальником, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 №1275 був укладений Договір №286/1/22/99 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (договір №99) відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується постачати у 2022 році нафту і дистиляти (09130000-9) (бензин) (далі - Товар) для потреб Міноборони та Збройних сил України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною у цьому пункті специфікацією, відповідно до якої: найменування товару - бензин автомобільний А-950Євро5-Е5, загальна кількість 2100 тонн, вартість товару без ПДВ - 117 757 017,00 грн, крім того ПДВ 8 242 991,19 грн, загальна вартість товару з ПДВ 126000008,19грн.

Відповідно до п.2.2 договору №99 одержувачами товару є військові частини згідно з рознарядкою Міноборони.

У пункті 3.1 договору №99 визначено, що ціна Договору становить: без ПДВ 117 757 017,0 грн, крім того ПДВ 8 242 991,19,00 грн. Ціна Договору, що підлягає оплаті становить 126 000 008,19 грн, у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.

Таким чином, п. п. 1.1 та 3.1 договору №99 передбачають сплату ПДВ у сумі 8 242 991,19,00 грн, що становить 7% вартості товару.

Матеріали справи не містять доказів виконання сторонами умов договору №99, зокрема відсутні як докази поставки товару, так і докази сплати коштів за цим договором.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що за договорами №№13, 57, 76, 83, 84 та 96 Міноборони, як замовником, загалом сплачено на користь Товариства, як постачальника, 1 363 761 307,54 грн, у тому числі ПДВ - 206 800 942,71 грн.

21.04.2023 в.о. керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора направив на адресу Міноборони лист за вих. №11/3/1-25-вих-23 в якому вказав на встановлення порушень при укладенні та виконання ряду договорів щодо оплати контрагентам податку на додану вартість та просив надати інформацію щодо укладення договорів, поставки товарів по ним, щодо звернення із претензіями тощо.

У відповідь на вказаний лист Міноборони листом від 09.05.2023 №98/406-23 повідомило прокурору, що згідно індивідуальної податкової консультації ДПС України від 27.04.2023 №540/ІПК/99-00-27-04-05, наданої Міноборони, нульова ставка ПДВ застосовується до договорів, які укладені з метою виконання мобілізаційних завдань та не застосовується до договорів на постачання паливно-мастильних матеріалів, які з 24.02.2022 укладаються Міноборони не в рамках мобілізаційних завдань.

Однак, згідно листів ДПС України від 16.06.2023 та 21.08.2023 документ з вихідним номером №540/ІПК/99-00-27-04-05 від 27.04.2023 Департаментом методології не готувався, в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій не реєструвався, в ДПС відсутні документи, зареєстровані саме за цим номером.

Листом від 26.05.2023 №11/3/1-51вих-23 прокурор просив Міноборони надати належним чином засвідчені копії первинних документів (платіжних доручень та/або виписок з клієнтських рахунків), які підтверджують оплату Міноборони перелічених у листі договорів (у тому числі з Товариством) та надати копію паспорту бюджетної програми, в межах якої здійснювалось фінансування цих контрактів.

Листом від 02.06.2023 №286/3630 позивач надав прокурору частину запитуваних ним документів.

07.06.2023 ДПС України надана Міноборони індивідуальна податкова консультація №1372/ІПК/99-00-04-02-03-05 з питань оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України, якщо такі операції здійснюються починаючи з 24.02.2022. Із змісту консультації вбачається, що нульова ставка ПДВ, відповідно до пп. "г" пп.195.1.2 п.195.1 ст.195 ПК України та постанови №178 застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючи рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо), при умові, що такі операції з постачання здійснюються категорії суб`єктів, що визначені постановою №178. Отже, нульова ставка ПДВ до операцій з постачання товарів, що використовуються для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту визначеним категоріям отримувачів, які беруть участь у забезпеченні оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави застосовується при дотримання вимог, визначених постановою №178.

Листом від 14.07.2023 за вих. 11/3/1-125вих23 прокурор повідомив Міноборони про те, що не було надано документи, що підтверджують факи постачання товарів за договорами, укладеними з ТОВ "ТД "Сокар Україна" та просив їх надати у строк не пізніше 28.07.2023.

Листом від 08.08.2023 №11/3/1-164вих-23 прокурор повідомив про встановлені порушення при укладенні та виконанні договорів №№13, 57, 76, 83, 84, 96 та 99, укладених з Товариством, внаслідок якого останнє безпідставно отримало бюджетні кошти у сумі 206 800 942,71 грн внаслідок включення до договірної ціни ПДВ та просив повідомити про вжиті і заплановані заходи із захисту інтересів держави від указаних порушень.

Листом від 01.09.2023 №286/5612 Міноборони повідомило прокурору про те, що вказані договори були укладені не в рамках мобілізаційних завдань, тому відсутні підстави для застосування нульової ставки ПДВ і вказану позицію поділяє Міністерство фінансів України в листі від 11.04.2023, тому Міноборони подало позов до Київського окружного адміністративного суду щодо оскарження вимоги від 18.05.2023 Державної аудиторської служби України, яка полягала у вжитті заходів реагування, в тому числі з приводу надмірно сплаченого податку на додану вартість по зазначених вище контрактах.

Листом від 14.09.2023 №11/3/1-229вих-23 заступник Генерального прокурора повідомив Міноборони про підготовку та подання до суду позовної заяви в інтересах держави в особі Міноборони до Товариства.

У зв`язку із викладеними обставинами прокурор звернувся до суду із даним позовом і просив суд визнати недійсними пункти п.п.1.1, 3.1 договорів №№13, 57, 76, 83, 84, 96 та 99 у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, а також стягнути з Товариства на користь Міноборони безпідставно сплачені кошти у сумі 206 800 942,71 грн, інфляційні втрати e сумі 5 968 204.40 грн і 3 % річних у сумі 4 753 880,35 гривні.

Позивач, під час розгляду справи у суді першої інстанції, у письмових поясненнях не підтримав позовні вимоги прокурора, посилаючись на те, що операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України обкладаються ПДВ з нульовою ставкою виключно з метою виконання мобілізаційних завдань, та не можуть застосовувати до відповідних договорів постачання, які починаючи з 24.02.2022 укладаються Міноборони не в рамках мобілізаційних завдань; з аналізу спірних договорів вбачається, що вони не є договорами, які укладені на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), а отже на них не розповсюджуються вимоги Постанову КМУ №178.

Відповідач, заперечуючи проти позову прокурора, підтримав позицію Міноборони про те, що укладені між сторонами договори не є договорами, які укладені на виконання мобілізаційних завдань, тому на них не розповсюджуються вимоги Постанови КМУ №178; нормами ПК України не звільнено суб`єктів господарювання від зборів та податків при імпорті палива незалежно від мети реалізації чи кінцевого отримувача та покладає обов`язок дотримання норм ПК України, в тому числі щодо сплати акцизу при імпорті товару, здійснення митних формальностей та оформлення податкових накладних; у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу; сума ПДВ була сплачена позивачем на виконання умов договорів, а тому до правовідносин між сторонами у цій справі не підлягають застосуванню приписи ст.1212 ЦК України; відокремлення частини податкового навантаження з ціни договору та продукції, яка визначена в договорі після повного виконання договору, в межах даного позову, є безпідставним і протиправним; відсутність у п.1.1 та 3.1 оскаржуваних договорів, включення до ціни договору сум ПДВ, не мало б наслідком укладення та вчинення зазначених договорів загалом.

За наслідком розгляду справи суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню, оскільки спірні договори були укладені між Міністерством та Товариством після 24.02.2022 (введення воєнного стану в Україні) та з їх змісту слідує, що вони укладені не за типовою формою, тому спірні договори не є договорами, що укладаються на виконання мобілізаційних завдань, отже відсутні правові підстав застосування до порядку визначення ціни за спірними договорами приписів підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V ПК України та приписів постанови КМУ №178.

Проте, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову та вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки між Міноборони і Товариством у даній справі виникли на підставі семи договорів про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас/паливо дизельне/бензин) для техніки спеціального призначення від 21.06.2022 №286/1/22/13, від 22.09.2022 №286/1/22/57, від 08.11.2022 №286/1/22/76, від 11.11.2022 №286/1/22/83, від 15.11.2022 № 286/1/22/84, від 24.11.2022 № 286/1/22/96 та від 14.12.2022 №286/1/22/99, які за правовою є договорами поставки.

Предметом розгляду даного спору є вимоги прокурора про визнання недійсними окремих положень вказаних договорів з підстав їх невідповідності вимогам чинного законодавства, а також вимога про стягнення коштів, одержаних на підставі цих положень договорів, як одержаних безпідставно, та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним пунктів 1.1, 3.1 договорів в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015р. № 6-301цс15 та підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі №916/5073/15).

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Таким чином, прокурором (позивачем) при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) деталізовано істотні умови господарського договору.

Так, за приписами частин 1 і 3 цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст.180 ГК України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом підпунктів "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Відповідно до частини 1 статті 1 ПК України, останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом "г" підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про оборону України" у разі збройної агресії проти України органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (із змінами та доповненнями) в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року.

28.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №169 "Деякі питання здійснення оборонних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" (яка була чинна, та якою керувалися сторони, під час укладення договорів №№13, 57, 76, 83, 84), в якій зазначено, що в умовах воєнного стану державні замовники у сфері оборони та служби державного замовника здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення без застосування видів (процедур) закупівель, визначених Законом України "Про оборонні закупівлі".

11.11.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1275 "Про затвердження особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" (якою керувалися сторони, під час укладення договорів №№96, 99), якою дозволено до 31 грудня 2022 р. державним замовникам здійснювати закупівлі товарів, визначених у додатку до особливостей, затверджених цією постановою, без застосування видів (процедур) закупівель/спрощених закупівель, визначених Законами України "Про оборонні закупівлі" та "Про публічні закупівлі", а також без застосування положень, визначених абзацом першим пункту 9 зазначених особливостей.

Маючи на меті спростити порядок та сприяти оперативному матеріальному забезпеченню військових формувань, 02.03.2022 року було прийнято постанову Кабінету Міністрів України №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

Відповідно до п.п. 1, 2 вказаної постанови, до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем отримано індивідуальну податкову консультацію від 07.06.2023 №1372/ІПК/99-00-04-02-03-05, в якій зазначено, що нульова ставка ПДВ до операцій з постачання товарів, що використовуються для забезпечення транспорту визначеним категоріям отримувачів, які беруть участь у забезпеченні оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави застосовується при дотримання вимог, визначених Постановою №178.

В процесі апеляційного розгляду відповідач надав копію індивідуальної податкової консультації ДПС України №588/ІПК/99-00-21-05-02-08 від 16.05.2023, адресовану Міноборони, однак згідно листа ДПС України від 12.07.2024 індивідуальна податкова консультація №588/ІПК/99-00-21-05-02-08 від 16.05.2023 ДПС не готувалася, не надавалася, в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій не реєструвалася та на офіційному вебпорталі ДПС не розміщувалась, тому наданий відповідачем документ не враховується апеляційним господарським судом.

Твердження позивача і відповідача про те, що на спірні договори не поширюється дія Постанови №178, так як останні були укладені не на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) є помилковим, оскільки ані вказана Постанова, ані ПК України у відповідній частині, не містять у собі цієї умови.

Так, матеріалами справи підтверджується, що Міноборони, після введення воєнного стану та прийняття Постанови №178, укладені договори про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас/паливо дизельне/бензин) для техніки спеціального призначення для потреб Міноборони та Збройних сил України, одержувачами яких були відповідні військові частини.

Як визначено у постанові Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 №363 "Питання оборонних закупівель" Міністерство оборони є як головним органом у сфері здійснення оборонних закупівель, так і державними замовником у сфері оборони.

Техніка спеціального призначення (спецтехніка) - транспортні засоби, машини, механізми, які мають чітко визначене призначення, виготовлені з урахуванням особливостей сфери застосування для виконання певних операційних функцій.

Доводи відповідача про те, що у підпункті "г" підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V ПК України йдеться про забезпечення наземного військового транспорту, а по частині оспорюваних договорів товаром є паливо авіаційне, тобто не для наземного військового транспорту, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки зі змісту укладених договорів вбачається, що авіаційний гас поставлявся для техніки спеціального призначення, що підпадає під дію Постанови №178, якою встановлено обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення всього транспорту Збройних Сил військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про оборонні закупівлі" державний замовник здійснює планування оборонних закупівель, на підставі чого, зокрема: організовує та здійснює закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення (п.3); укладає договори про закупівлю та державні контракти (договори), у тому числі за імпортом (п.5); забезпечує оплату відповідно до умов державних контрактів (договорів), у тому числі попередню оплату (авансування) (п.6).

Ураховуючи зазначені обставини у своїй сукупності, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що операції з постачання товарів у даному випадку повинні обкладатися ПДВ за нульовою ставкою, як це передбачено Постановою №178, так і пп. "г" пп.195.1.2 п.195.1 ст.195 ПК України.

Згідно статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

При застосуванні положень статті 217 ЦК України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2018 року у справі №910/22319/16.

Отже, приписи ст. 217 ЦК України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин.

При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Недійсність окремої частини правочину не призводить до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Зокрема, у випадку, що розглядається, можна припустити наявність договорів і без включення до них умови щодо ПДВ.

Так, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Оскільки Постановою КМУ №178 визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, то включення до ціни договорів ПДВ у розмірі 20%/7%, враховуючи, що замовником товару за договором виступає Міноборони, а товар отримувався для потреб Збройних Сил України і одержувачами товару були військові частини, суперечить Постанові КМУ №178, яка прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними положень (пунктів 1.1, 3.1) договорів №№13, 57, 76, 83, 84, 96 та 99 в частині включення до ціни вказаних правочинів ПДВ.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача суми сплаченого ПДВ на підставі ст. 1212 ЦК України, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Згідно положень статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до ст. 1212 ЦК України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

З огляду на те, що відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 206 800 942,71 грн отримана за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача безпідставно перерахованих коштів у сумі 206 800 942,71 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 ЦК України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

За змістом статей 625, 1212 ЦК України положення статті 625 поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, а тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 погодилася з висновками та залишила без змін рішення судів попередніх інстанцій, які вказали, що обов`язок з повернення безпідставно набутого майна, а саме грошових коштів у розмірі 18 454 848,76 грн, настав у відповідача в момент, коли він дізнався про безпідставність одержання цього майна. Обставина про одержання коштів була відома відповідачу з моменту зарахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок в банківській установі, на який ці кошти були перераховані, тобто 25.02.2019. Тому відповідач після отримання зазначених коштів був зобов`язаний повернути їх одразу, тобто прострочення відповідачем виконання зобов`язання щодо повернення безпідставно набутих грошових коштів та неправомірного їх використання розпочалося з наступного дня, а саме з 26.02.2019.

Оскільки на момент укладення договорів №№13, 57, 76, 83, 84 та 96 у відповідача не існувало підстав для отримання від позивача сум ПДВ то саме з моменту отримання таких коштів у відповідача виник обов`язок їх повернути.

Прокурором заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період з липня 2022 року по серпень 2023 року в сумі 5 968 204,40 грн і 3 % річних за період з 15.07.2022 по 12.09.2023 у сумі 4 753 880,35 грн. Нарахування прокурором здійснювалось по кожному платіжному дорученню окремо, з наступного дня після отримання відповідачем сплаченої позивачем суми коштів.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (том 1 а.с.52-58) коштів, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що він зроблений арифметично та методологічно правильно, а тому ці позовні вимоги також підлягають задоволенню у заявленому прокурором розмірі.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Апеляційним господарським судом при розгляді даної справи враховані висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17, від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, а також постановах Верховного Суду від 14.11.2023 у справі №910/2416/23, від 23.05.2024 у справі №911/1870/23, від 07.08.2024 у справі №916/2914/23, від 28.05.2024 у справі №910/12151/23

Щодо права прокурора на звернення до суду із даним позовом, то як вбачається з матеріалів справи, змісту позовної заяви, зазначеного предмета спору, характеру спірних правовідносин, прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті, вірно визначив позивача, яким не здійснювались дії щодо захисту інтересів держави, які, за доводами прокурора, є порушеними. Також прокурором було дотримано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та положення ст. 53 ГПК України.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи висновки Верховного Суду у подібних спорах, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 29 квітня 2024 року прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі.

Щодо вимог апеляційної скарги прокурора в частині скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 11 червня 2024 року та апеляційної скарги відповідача на вказане додаткове рішення, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, додаткове рішення суду, яким вирішується питання про розподіл судових витрат, є похідним від первісного судового акту, яким у даному випадку є рішення Господарського суду міста Києва від 29 квітня 2024 року, та його невід`ємною складовою, тому скасування основного судового рішення є підставою для скасування додаткового рішення суду, а доводи апеляційних скарг на додаткове рішення не потребують окремої оцінки.

Прокурор у апеляційній скарзі просив скасувати рішення і додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, тому апеляційна скарга апеляційна скарга заступника Генерального прокурора підлягає задоволенню.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі просив скасувати додаткове рішення в частині зменшення суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу та прийняти нове рішення, яким вимоги про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити повністю, тому його апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду справи, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.14 ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно положень статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки апеляційним господарським судом була задоволена апеляційна скарга прокурора та повністю задоволений позов, понесені прокурором судові витрати підлягають покладенню на відповідача у повному обсязі, тому з відповідача на користь Офісу Генерального прокурора підлягають стягненню понесені ним витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Понесені відповідачем судові витрати з оплати професійної правничої допомоги покладаються на відповідача та не підлягають відшкодуванню.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач за подання апеляційної скарги на додаткове рішення сплатив 21 937,15 грн судового збору, однак згідно сталих правових позицій Верховного Суду судовий збір не слід сплачувати при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат, тому надміру сплачена сума судового збору (21 937,15 грн) може бути повернута в порядку, встановленому статтею 7 Закону України "Про судовий збір", у разі подання відповідачем відповідного клопотання.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора задовольнити.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" залишити без задоволення.

3. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29 квітня 2024 року та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13 травня 2024 року.

4. Позов задовольнити повністю.

5. Визнати недійсними п. п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення від 21.06.2022 №286/1/22/13, укладеного між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 52А; код ЄДРПОУ 37037544), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

6. Визнати недійсними п. п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення від 22.09.2022 №286/1/22/57, укладеного між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 52А; код ЄДРПОУ 37037544), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

7. Визнати недійсними п. п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення від 08.11.2022 № 286/1/22/76, укладеного між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 52А; код ЄДРПОУ 37037544), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

8. Визнати недійсними п. п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення від 11.11.2022 №286/1/22/83, укладеного між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 52А; код ЄДРПОУ 37037544), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

9. Визнати недійсними п. п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення від 15.11.2022 № 286/1/22/84, укладеного між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 52А; код ЄДРПОУ 37037544), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

10. Визнати недійсними п. п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення від 24.11.2022 № 286/1/22/96, укладеного між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 52А; код ЄДРПОУ 37037544), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

11. Визнати недійсними п. п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин) для техніки спеціального призначення від 14.12.2022 № 286/1/22/99, укладеного між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 52А; код ЄДРПОУ 37037544), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

12. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького,52А; код ЄДРПОУ 37037544) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) безпідставно сплачені кошти в сумі 206 800 942,71 грн, інфляційні втрати за період з липня 2022 року по серпень 2023 року в сумі 5 968 204.40 грн і 3 % річних за період з 15.07.2022 по 12.09.2023 у сумі 4 753 880,35 гривні.

13. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (01054, м. Київ, вул.Богдана Хмельницького, 52А; код ЄДРПОУ 37037544) на користь Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15; код ЄДРПОУ 00034051) - 958 188,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 1 437 282,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

14. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

15. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

16. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 12.02.2025.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді А.О. Мальченко

І.М. Скрипка