Постанова

від 06.05.2025 по справі 910/15124/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/15124/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Баранець О.М., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А.В.,

представників учасників справи:

прокуратури - Томчук М.О.,

позивача - Хатунцева І.В.,

відповідача - Тележинський М.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Козир Т.П., Мальченко А.О., Скрипка І.М.

від 04.02.2025

за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна"

про визнання недійсними пунктів договорів про постачання для державних потреб нафти і дистилятів та стягнення 217 523 027,46 грн.

Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.04.2025 оголошувалась перерва до 06.05.2025.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/740 від 01.05.2025 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/15124/23 у зв`язку з відпусткою судді Студенця В.І.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2025 для розгляду справи № 910/15124/23 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Баранець О.М., Кондратова І.Д.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Заступник Генерального прокурора звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна", в якому просив суд:

- визнати недійсними п. п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення від 21.06.2022 № 286/1/22/13, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна", в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- визнати недійсними п. п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення від 22.09.2022 № 286/1/22/57, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна", в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- визнати недійсними п. п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення від 08.11.2022 № 286/1/22/76, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна", в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- визнати недійсними п. п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення від 11.11.2022 № 286/1/22/83, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна", в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- визнати недійсними п. п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення від 15.11.2022 № 286/1/22/84, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна", в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- визнати недійсними п. п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення від 24.11.2022 № 286/1/22/96, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна", в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- визнати недійсними п. п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин) для техніки спеціального призначення від 14.12.2022 № 286/1/22/99, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна", в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" на користь Міністерства оборони України безпідставно сплачені кошти в сумі 206 800 942,71 грн, інфляційні втрати коштів за період з липня 2022 року по серпень 2023 року в розмірі 5 968 204,40 грн та 3% річних за період з 15.07.2022 по 12.09.2023 у сумі 4 753 880,35 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що зміст оспорюваних правочинів у частині сплати ПДВ суперечить положенням Податкового кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, зокрема, постанові Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану", а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, тому в силу вимог частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підстави для визнання договорів недійсними у цій частині. Оскільки відповідач отримав від позивача суму ПДВ, попри те, що відповідний товар оподатковувався за нульовою ставкою, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 21 780 747,28 грн, так як неповернення відповідачем оборонному відомству зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом. В разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

21 червня 2022 року між Міністерством оборони України (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (надалі - Постачальник), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169, був укладений договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/22/13 (надалі - Договір № 13), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язався постачати у 2022 році нафту і дистиляти (09130000-9) (авіаційний гас) (надалі - Товар) для потреб Міністерства оборони України та Збройних Сил України згідно з специфікацією, а Замовник забезпечити приймання Товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною у цьому пункті специфікацією, відповідно до якої: найменування товару - паливо для газотурбінних двигунів Джет А-1, загальна кількість 1 000 тонн, вартість товару без ПДВ - 60 000 000,00 грн, крім того ПДВ - 12 000 000,00 грн, загальна вартість товару з ПДВ 72 000 000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.2 Договору № 13 одержувачами товару є військові частини згідно з рознарядкою Міністерства оборони України.

У пункті 3.1 Договору № 13 визначено, що ціна Договору становить: без ПДВ 60 000 000,00 грн, крім того ПДВ 12 000 000,00 грн. Ціна Договору, що підлягає оплаті становить 72 000 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.

Додатковою угодою від 29.06.2022 № 1 до Договору № 13 сторони виклали в новій редакції Специфікацію, встановлену в пункті 1.1 Договору № 13 та змінили найменування Товару на паливо для газотурбінних двигунів Джет А-1 (61-003-4718) та/або паливо для реактивних двигунів РТ (61-000-6974).

Додатковою угодою від 10.08.2022 № 2 до Договору № 13 сторони зменшили обсяги постачання Товару та, відповідно, його вартість, суму ПДВ і договірну ціну, внаслідок чого загальна кількість Товару склала 994,216 тонни, вартість Товару - 59 652 960,00 грн, крім того ПДВ - 11 930 592,00 грн, а загальна вартість Товару - 71 583 552 гривні.

Відповідно до пункту 3.1 Договору №13 в редакції цієї додаткової угоди від 10.08.2022 № 2 договірна ціна склала: без ПДВ - 59 652 960,00 грн, крім того, ПДВ - 11 930 592,00 грн, а ціна Договору № 13, що підлягає сплаті, становила 71 583 552,00 грн.

Додатковою угодою від 10.08.2022 № 2 до Договору № 13 також викладено в новій редакції місцезнаходження та банківські реквізити сторін, рознарядку, що є додатком 12.2 до Договору № 13.

Пунктами 1.1, 3.1 Договору № 13 передбачена сплата ПДВ у сумі 11 930 592,00 грн, що становить 20% вартості Товару.

На виконання умов Договору № 13 Постачальником у червні - липні 2022 року поставлено, а Замовником (згідно з рознарядкою - військовими частинами) прийнято загалом 994,216 тонни палива для газотурбінних двигунів Джет А-1 (61-003-4718) та палива для реактивних двигунів РТ (61-000-6974), що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі продукції, актами приймання-передачі військового майна, видатковими накладними, рахунками-фактурами на оплату.

Замовник, у свою чергу, на виконання умов Договору № 13 сплатив Постачальнику грошові кошти в загальній сумі 71 583 552,00 грн, у тому числі ПДВ - 11 930 592,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 09.07.2022 № 286/1/157, яке виконано 14.07.2022 на суму 57 600 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 9 600 000,00 грн; від 25.07.2022 № 286/1/182, яке виконано 27.07.2022 на суму 11 196 936,00 грн, у тому числі ПДВ - 1 866 156,00 грн; від 03.08.2022 № 286/1/186, яке виконано 04.08.2022, на суму 2 786 616 грн, у тому числі ПДВ - 464 436,00 грн.

22 вересня 2022 року Міністерством оборони України (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (надалі - Постачальник), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №169, був укладений Договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/22/57 (надалі - Договір № 57), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується постачати у 2022 році нафту і дистиляти (09130000-9) (авіаційний гас) (надалі - Товар) для потреб Міністерства оборони України та Збройних Сил України згідно з специфікацією, а Замовник забезпечити приймання Товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною у цьому пункті Специфікацією, відповідно до якої: найменування Товару - паливо для газотурбінних двигунів Джет А-1, загальна кількість 5 100 тонн, вартість Товару без ПДВ - 318 750 000,00 грн, крім того ПДВ 63 750 000,00 грн, загальна вартість Товару з ПДВ 382 500 000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.2 Договору № 57 одержувачами Товару є військові частини згідно з рознарядкою Міністерства оборони України.

У пункті 3.1 Договору № 57 визначено, що ціна Договору становить: без ПДВ 318 750 000,00 грн, крім того ПДВ 63 750 000,00 грн. Ціна Договору, що підлягає оплаті становить 382 500 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.

Додатковою угодою від 29.09.2022 № 1 до Договору № 57 викладено в новій редакції Специфікацію, наведену в пункті 1.1 Договору № 57 та зменшено ціну за одиницю Товару без ПДВ - до 61 245,83 грн за 1 тонну, у зв`язку із чим вартість Товару склала 312 353 733,00 грн, крім того ПДВ - 62 470 746,60 грн, загальна вартість Товару з ПДВ - 374 824 479,60 гривні.

Пунктом 3.1 Договору № 57 (у редакції вказаної додаткової угоди від 29.09.2022 № 1) визначено договірну ціну: без ПДВ - 312 353 733,00 грн, крім того ПДВ - 62470746,60 грн. Нова ціна Договору № 57, що підлягає сплаті, склала 374 824 479,60 грн.

Додатковою угодою від 14.12.2022 № 2 до Договору № 57 сторони зменшили обсяги постачання Товару до 5 094,23 тонни та виклали у зв`язку із цим у новій редакції пункти 1.1, 3.1 Договору № 57. Так, за специфікацією, передбаченою пунктом 1.1 Договору № 57, у редакції цієї додаткової угоди, вартість Товару склала 312 000 344,51 грн, крім того ПДВ - 62 400 068,90 грн, загальна вартість Товару - 374 400 413,41 грн.

Пунктом 3.1 Договору № 57 (у редакції додаткової угоди від 14.12.2022 № 2) визначено його договірну ціну: без ПДВ - 312 000 344,51 грн, крім того ПДВ - 62 400 068,90 грн. Нова ціна Договору № 57, що підлягає сплаті, склала 374 400 413,41 грн.

Таким чином, пунктами 1.1 та 3.1 Договору № 57 передбачають сплату ПДВ у сумі 62 400 068,90 грн, що становить 20% вартості Товару.

На виконання умов Договору № 57 Постачальником у вересні - жовтні 2022 року поставлено, а Замовником (згідно з рознарядкою - військовими частинами) прийнято загалом 5 094,23 тонни палива для газотурбінних двигунів Джет А-1 (61-003-4718), що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі продукції, актами приймання-передачі військового майна, видатковими накладними, рахунками-фактурами на оплату.

Замовник, у свою чергу, на виконання умов Договору № 57 сплатив Постачальнику грошові кошти в загальній сумі 374 400 413,40 грн, у тому числі ПДВ - 62 400 068,89 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 24.10.2022 № 286/1/291, яке виконано 26.10.2022, на суму 61 854 197,05 грн, у тому числі ПДВ - 10 309 032,84 грн; від 24.10.2022 № 286/1/296, яке виконано 26.10.2022, на суму 91 076 174,95 грн, у тому числі ПДВ - 15 179 362,49 грн; від 01.11.2022 № 286/1/308, яке виконано 03.11.2022, на суму 65 248 489,96 грн, у тому числі ПДВ - 10 874 748,32 грн; від 01.11.2022 № 286/1/311, яке виконано 03.11.2022, на суму 47 598 666,68 грн, у тому числі ПДВ - 7 933 111,12 грн; від 02.11.2022 № 286/1/318, яке виконано 03.11.2022, на суму 13 151 929,53 грн, у тому числі ПДВ - 2 191 988,25 грн; від 04.11.2022 № 286/1/323, яке виконано 06.11.2022, на суму 42 332 088,77 грн, у тому числі ПДВ - 7 055 348,13 грн; від 04.11.2022 № 286/1/325, яке виконано 06.11.2022, на суму 50 275 648,40 грн, у тому числі ПДВ - 8 379 274,73 грн; від 07.11.2022 № 286/1/328, яке виконано 10.11.2022, на суму 2 863 218,06 грн, у тому числі ПДВ - 477 203,01 грн.

08 листопада 2022 року між Міністерством оборони України (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (надалі - Постачальник), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №169, був укладений Договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/22/76 (надалі - Договір № 76), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язався поставити у 2022 році нафту і дистиляти (09130000-9) (авіаційний гас) (надалі - Товар) для потреб Міністерства оборони України та Збройних Сил України згідно з Специфікацією, а Замовник забезпечити приймання Товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною у цьому пункті Специфікацією, відповідно до якої: найменування Товару - паливо для газотурбінних двигунів Джет А-1, загальна кількість 5 000 тонн, вартість Товару без ПДВ - 300 000 000,00 грн, крім того ПДВ 60 000 000,00 грн, загальна вартість Товару з ПДВ 360 000 000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.2 Договору № 76 одержувачами товару є військові частини згідно з рознарядкою Міністерства оборони України.

У пункті 3.1 Договору № 76 визначено, що ціна Договору становить: без ПДВ 300 000 000,00 грн, крім того ПДВ 60 000 000,00 грн. Ціна Договору, що підлягає оплаті становить 360 000 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.

Таким чином, пунктами 1.1 та 3.1 Договору № 76 передбачають сплату ПДВ у сумі 60 000 000,00 грн, що становить 20% вартості Товару.

На виконання умов Договору № 76 Постачальником у грудні 2022 року поставлено, а Замовником (згідно із рознарядкою - військовими частинами) прийнято загалом 4 958,288 тонни палива для газотурбінних двигунів Джет А-1 (61-003-4718), що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі продукції, актами приймання-передачі військового майна, видатковими накладними, рахунками-фактурами на оплату.

Замовник, у свою чергу, на виконання умов Договору № 76 сплатив Постачальнику грошові кошти в загальній сумі 356 996 736,00 грн, у тому числі ПДВ - 59 499 456 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 05.12.2022 № 286/1/363, яке виконано 07.12.2022, на суму 288 000 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 48 000 000,00 грн; від 25.01.2023 № 286/1/3, яке виконано 27.01.2023, на суму 9 742 104,00 грн, у тому числі ПДВ - 1 623 684,00 грн; від 25.01.2023 № 286/1/4, яке виконано 27.01.2023, на суму 59 254 632,00 грн, у тому числі ПДВ - 9 875 772,00 грн.

11 листопада 2022 року між Міністерством оборони України (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (надалі - Постачальник), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №169, був укладений договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/22/83 (надалі - Договір № 83), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язався поставити у 2022 році нафту і дистиляти (09130000-9) (паливо дизельне) (надалі - Товар) для потреб Міністерства оборони України та Збройних Сил України згідно з специфікацією, а Замовник забезпечити приймання Товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною у цьому пункті Специфікацією, відповідно до якої: найменування Товару - паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0, загальна кількість 1 000 тонн, вартість Товару без ПДВ - 67 196 000,00 грн, крім того ПДВ 4 703 720,00 грн, загальна вартість Товару з ПДВ 71 899 720,00 грн.

Відповідно до пункту 2.2 Договору № 83 одержувачами товару є військові частини згідно з рознарядкою Міністерства оборони України.

У пункті 3.1 Договору № 83 визначено, що ціна Договору становить: без ПДВ 67 196 000,00 грн, крім того ПДВ 4 703 720,00 грн. Ціна Договору, що підлягає оплаті становить 71 899 720,00 грн, у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.

Таким чином, пункти 1.1 та 3.1 Договору № 83 передбачають сплату ПДВ у сумі 4 703 720 грн, що становить 7% вартості Товару.

На виконання умов Договору № 83 Постачальником у грудні 2022 року поставлено, а Замовником (згідно із рознарядкою - військовими частинами) прийнято загалом 993,737 тонни палива дизельного ДП-Арк-Євро5-В0 (61-013-3052), що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі продукції, актами приймання-передачі військового майна, видатковими накладними, рахунками-фактурами на оплату.

Замовник, на виконання умов Договору № 83 сплатив Постачальнику грошові кошти в загальній сумі 71 449 412,04 грн, у тому числі ПДВ у загальній сумі 4 674 260,60 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 05.12.2022 № 286/1/364, яке виконано 07.12.2022, на суму 57 519 776,00 грн, у тому числі ПДВ - 3 762 976,00 грн; від 28.12.2022 № 286/1/434, яке виконано 30.12.2022, на суму 13 929 636,04 грн, у тому числі ПДВ - 911 284,60 грн.

11 листопада 2022 року між Міністерством оборони України (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (надалі - Постачальник), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №169, був укладений договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/22/84 (надалі - Договір № 84), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язався постачити у 2022 році нафту і дистиляти (09130000-9) (паливо дизельне) (надалі - Товар) для потреб Міністерства оборони України та Збройних Сил України згідно з специфікацією, а Замовник забезпечити приймання Товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною у цьому пункті Специфікацією, відповідно до якої: найменування Товару - паливо дизельне ДП-З-Євро5-В0, загальна кількість 2 000 тонн, вартість Товару без ПДВ - 123 364 000,00 грн, крім того ПДВ 8 635 480,00 грн, загальна вартість Товару з ПДВ 131 999 480,00 грн.

Відповідно до пункту 2.2 Договору № 84 одержувачами товару є військові частини згідно з рознарядкою Міністерства оборони України.

У пункті 3.1 Договору № 84 визначено, що ціна Договору становить: без ПДВ 123 364 000,00 грн, крім того ПДВ 8 635 480,00 грн. Ціна Договору, що підлягає оплаті становить 131 999 480,00 грн, у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.

Таким чином, пункти 1.1 та 3.1 Договору № 84 передбачають сплату ПДВ у сумі 8 635 480,00 грн, що становить 7% вартості Товару.

На виконання умов Договору № 84 Постачальником у грудні 2022 року поставлено, а Замовником (згідно із рознарядкою - військовими частинами) прийнято загалом 1 984,167 тонни палива дизельного ДП-3-Євро5-В0 (61-013-3052), що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі продукції, актами приймання-передачі військового майна, видатковими накладними, рахунками-фактурами на оплату.

Замовник, на виконання умов Договору № 84, сплатив Постачальнику грошові кошти в загальній сумі 130 954 506,10 грн, у тому числі ПДВ 8 567 117,22 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 24.12.2022 № 286/1/414, яке виконано 27.12.2022, на суму 42 664 079,92 грн, у тому числі ПДВ - 2 791 108,03 грн; від 28.12.2022 № 286/1/427, яке виконано 30.12.2022, на суму 48 696 984,16 грн, у тому числі ПДВ - 3 185 784,01 грн; від 29.12.2022 № 286/1/1896, яке виконано 30.12.2022, на суму 19 921 691,52 грн, у тому числі ПДВ - 1 303 288,23 гривні; від 29.12.2022 № 286/1/1897, яке виконано 30.12.2022, на суму 19 671 750,50 грн, у тому числі ПДВ - 1 286 936,95 грн.

24 листопада 2022 року між Міністерством оборони України (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (надалі - Постачальник), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169, був укладений договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/22/96 (надалі - Договір № 96) відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язався поставити у 2022 році нафту і дистиляти (09130000-9) (авіаційний гас) (надалі - Товар) для потреб Міністерства оборони України та Збройних Сил України згідно з специфікацією, а Замовник забезпечити приймання Товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною у цьому пункті Специфікацією, відповідно до якої: найменування Товару - паливо для газотурбінних двигунів Джет А-1, загальна кількість 5 000 тонн, вартість Товару без ПДВ - 300 000 000,00 грн, крім того ПДВ 60 000 000,00 грн, загальна вартість Товару з ПДВ 360 000 000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.2 Договору № 96 одержувачами Товару є військові частини згідно з рознарядкою Міністерства оборони України.

У пункті 3.1 Договору № 96 визначено, що ціна Договору становить: без ПДВ 300 000 000,00 грн, крім того ПДВ 60 000 000,00 грн. Ціна Договору, що підлягає оплаті становить 360 000 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.

Таким чином, пункти 1.1 та 3.1 Договору № 96 передбачають сплату ПДВ у сумі 60 000 000,00 грн, що становить 20% вартості Товару.

На виконання умов Договору № 96 Постачальником у грудні 2022 року поставлено, а Замовником (згідно із рознарядкою - військовими частинами) прийнято загалом 4 977,454 тонни палива авіаційного для газотурбінних двигунів Джет А-1 (61-003-4718), що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі продукції, актами приймання-передачі військового майна, видатковими накладними, рахунками-фактурами на оплату.

Замовник, на виконання умов Договору № 96, сплатив Постачальнику грошові кошти в загальній сумі 358 376 688,00 грн, у тому числі ПДВ - 59 729 448,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 25.01.2023 №286/1/5, яке виконано 27.01.2023, на суму 36 350 784,00 грн, у тому числі ПДВ - 6 058 464,00 грн; від 25.01.2023 № 286/1/6, яке виконано 27.01.2023, на суму 93 403 296,00 грн, у тому числі ПДВ - 15 567 216,00 грн; від 25.01.2023 № 286/1/7, яке виконано 27.01.2023, на суму 86 518 440,00 грн, у тому числі ПДВ - 14 419 740,00 грн; від 25.01.2023 № 286/1/8, яке виконано 27.01.2023, на суму 142 104 168,00 грн, у тому числі ПДВ - 23 684 028,00 грн.

14 грудня 2022 року між Міністерством оборони України (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (надалі - Постачальник), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169, був укладений договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/22/99 (надалі - Договір № 99), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язався поставити у 2022 році нафту і дистиляти (09130000-9) (бензин) (надалі - Товар) для потреб Міністерства оборони України та Збройних Сил України згідно з специфікацією, а Замовник забезпечити приймання Товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною у цьому пункті Специфікацією, відповідно до якої: найменування Товару - бензин автомобільний А-950Євро5-Е5, загальна кількість 2 100 тонн, вартість Товару без ПДВ - 117 757 017,00 грн, крім того ПДВ 8 242 991,19 грн, загальна вартість Товару з ПДВ 126 000 008,19 грн.

Відповідно до пункту 2.2 Договору № 99 одержувачами товару є військові частини згідно з рознарядкою Міністерства оборони України.

У пункті 3.1 Договору № 99 визначено, що ціна Договору становить: без ПДВ 117 757 017,00 грн, крім того ПДВ 8 242 991,19 грн. Ціна Договору, що підлягає оплаті становить 126 000 008,19 грн, у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.

Таким чином, пункти 1.1 та 3.1 Договору № 99 передбачають сплату ПДВ у сумі 8 242 991,19 грн, що становить 7% вартості Товару.

Матеріали справи не містять доказів виконання сторонами умов Договору № 99, зокрема відсутні як докази поставки Товару, так і докази сплати коштів за цим договором.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що за договорами № 13, № 57, № 76, № 83, № 84 та № 96 Міністерством оборони України, як Замовником, загалом сплачено на користь Постачальника 1 363 761 307,54 грн, у тому числі ПДВ - 206 800 942,71 грн.

21 квітня 2023 року в.о. керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора направив на адресу Міністерства оборони України лист № 11/3/1-25-вих-23, в якому вказав на встановлення порушень при укладенні та виконанні ряду договорів щодо оплати контрагентам податку на додану вартість та просив надати інформацію щодо укладення договорів, поставки товарів по ним, щодо звернення із претензіями тощо.

У відповідь на вказаний лист Міністерство оборони України листом від 09.05.2023 № 98/406-23 повідомило, що згідно з індивідуальною податковою консультацією ДПС України від 27.04.2023 № 540/ІПК/99-00-27-04-05, наданої Міністерству оборони України, нульова ставка ПДВ застосовується до договорів, які укладені з метою виконання мобілізаційних завдань та не застосовується до договорів на постачання паливно-мастильних матеріалів, які з 24.02.2022 укладаються Міністерством оборони України не в рамках мобілізаційних завдань.

Однак, згідно з листів ДПС України від 16.06.2023 та від 21.08.2023 документ з вихідним номером № 540/ІПК/99-00-27-04-05 від 27.04.2023 Департаментом методології не готувався, в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій не реєструвався, в ДПС відсутні документи, зареєстровані саме за цим номером.

Листом від 26.05.2023 № 11/3/1-51вих-23 прокурор просив Міністерство оборони України надати належним чином засвідчені копії первинних документів (платіжних доручень та/або виписок з клієнтських рахунків), які підтверджують оплату Міністерством оборони України перелічених у листі договорів (у тому числі з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна") та надати копію паспорту бюджетної програми, в межах якої здійснювалось фінансування цих контрактів.

Листом від 02.06.2023 № 286/3630 Міністерство оборони України надало прокурору частину запитуваних ним документів.

07.06.2023 ДПС України надана Міноборони індивідуальна податкова консультація № 1372/ІПК/99-00-04-02-03-05 з питань оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України, якщо такі операції здійснювалися починаючи з 24.02.2022. Із змісту консультації вбачається, що нульова ставка ПДВ, відповідно до пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та постанови № 178 застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючи рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо), при умові, що такі операції з постачання здійснюються категорії суб`єктів, що визначені постановою № 178. Отже, нульова ставка ПДВ до операцій з постачання товарів, що використовуються для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту визначеним категоріям отримувачів, які беруть участь у забезпеченні оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави застосовується при дотриманні вимог, визначених постановою № 178.

Листом від 14.07.2023 № 11/3/1-125вих23 прокурор повідомив Міністерство оборони України про те, що ним не було надано документи, що підтверджують факт постачання товарів за договорами, укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" та просив їх надати у строк не пізніше 28.07.2023.

Листом від 08.08.2023 № 11/3/1-164вих-23 прокурор повідомив про встановлені порушення при укладенні та виконанні договорів № 13, № 57, № 76, № 83, № 84, № 96 та № 99, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна", внаслідок якого останнє безпідставно отримало бюджетні кошти у сумі 206 800 942,71 грн внаслідок включення до договірної ціни ПДВ та просив повідомити про вжиті і заплановані заходи із захисту інтересів держави від указаних порушень.

Листом від 01.09.2023 № 286/5612 Міністерство оборони України повідомило прокурора про те, що вказані договори були укладені не в рамках мобілізаційних завдань, тому відсутні підстави для застосування нульової ставки ПДВ і вказану позицію поділяє Міністерство фінансів України в листі від 11.04.2023, тому Міністерство оборони України подало позов до Київського окружного адміністративного суду щодо оскарження вимоги від 18.05.2023 Державної аудиторської служби України, яка полягала у вжитті заходів реагування, в тому числі з приводу надмірно сплаченого податку на додану вартість по зазначених вище контрактах.

Листом від 14.09.2023 № 11/3/1-229вих-23 заступник Генерального прокурора повідомив Міністерство оборони України про підготовку та подання до суду позовної заяви в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна".

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 910/15124/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- приписи підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 не поширюються на діяльність саме Міністерства оборони України, яким є позивач. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що серед визначених суб`єктів у постанові Кабінету Міністрів України № 178 не значиться Міністерство оборони України;

- спірні договори були укладені між Міністерством оборони України до Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" після 24.02.2022 (введення воєнного стану в Україні) та з їх змісту слідує, що вони укладені не за типовою формою, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні договори не є договорами, що укладаються на виконання мобілізаційних завдань. Вказане додатково засвідчує відсутність підстав застосування вимог постанови Кабінету Міністрів України № 178 до порядку визначення ціни за спірними договорами;

- оскільки судом встановлена відсутність правових підстав застосування до порядку визначення ціни за спірними договорами приписів підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України та приписів постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсними пунктів 1.1. та 3.1 спірних договорів;

- оскільки судом відмовлено у визнанні недійсним пунктів 1.1 та 3.1 спірних договорів, тому відсутні підстави стягнення грошових коштів (безпідставно сплачених як податок на додану вартість, а також інфляційних втрат і 3% річних).

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 присуджено до стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" 217 523,03 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що керуючись принципом розумності, враховуючи заперечення прокурора та позивача, суд дійшов висновку про неспівмірність заявлених відповідачем витрат на послуги адвоката із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також що розмір таких витрат обґрунтованим та "справедливою сатисфакцією" є 217 523,03 грн (0,001% від ціни позову).

Постановою від 04.02.2025 Північний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 910/15124/23. Прийняв нове рішення, яким позов задовольнив повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- Міністерство оборони України, після введення воєнного стану та прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178, укладені договори про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас/паливо дизельне/бензин) для техніки спеціального призначення для потреб Міністерств оборони України та Збройних Сил України, одержувачами яких були відповідні військові частини;

- оскільки зі змісту укладених договорів вбачається, що авіаційний гас поставлявся для техніки спеціального призначення, що підпадає під дію постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178, якою встановлено обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення всього транспорту Збройних Сил України, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави;

- операції з постачання товарів у даному випадку повинні обкладатися ПДВ за нульовою ставкою, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178, так і підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України;

- оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, то включення до ціни договорів ПДВ у розмірі 20%/7%, враховуючи, що Замовником товару за договором виступає Міністерство оборони України, а Товар отримувався для потреб Збройних Сил України і одержувачами товару були військові частини, суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178, яка прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними положень (пунктів 1.1, 3.1) Договорів № 13, № 57, № 76, № 83, № 84, № 96 та № 99 в частині включення до ціни вказаних правочинів ПДВ;

- з огляду на те, що відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 206 800 942,71 грн отримана за Товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом. Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача безпідставно перерахованих коштів у сумі 206 800 942,71 грн;

- оскільки на момент укладення договорів № 13, № 57, № 76, № 83, № 84, № 96 у відповідача не існувало підстав для отримання від позивача сум ПДВ, то саме з моменту отримання таких коштів у відповідача виник обов`язок їх повернути. Прокурором заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період з липня 2022 року по серпень 2023 року в сумі 5 968 204,40 грн і 3% річних за період з 15.07.2022 по 12.09.2023 у сумі 4 753 880,35 грн. Нарахування прокурором здійснювалось по кожному платіжному дорученню окремо, з наступного дня після отримання відповідачем сплаченої позивачем суми коштів. Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що він зроблений арифметично та методологічно правильно, а тому ці позовні вимоги також підлягають задоволенню у заявленому прокурором розмірі;

- з матеріалів справи, змісту позовної заяви, зазначеного предмета спору, характеру спірних правовідносин, прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті, вірно визначив позивача, яким не здійснювались дії щодо захисту інтересів держави, які, за доводами прокурора, є порушеними. Також прокурором було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та положення статті 53 Господарського процесуального кодексу України;

- додаткове рішення суду, яким вирішується питання про розподіл судових витрат, є похідним від первісного судового акту, яким у даному випадку є рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024, та його невід`ємною складовою, тому скасування основного судового рішення є підставою для скасування додаткового рішення суду.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у даній справі.

Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, суд апеляційної інстанції застосував:

- статті 625, 1212 Цивільного кодексу України без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі N 910/3831/22, якою Суд вирішив виключну правову проблему, пов`язану із початком нарахування 3% річних та інфляційного збільшення боргу у випадку застосування статті 1212 Цивільного кодексу України;

- статтю 1212 Цивільного кодексу України без урахування правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 16.05.2011 у справі N 3-34гс11, від 29.11.2010 у справі N 19/18, у яких Суд виснував, що стягнути із відповідача суми коштів, віднесені відповідачем у якості податку на додану вартість, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України неможливо, оскільки набувачем цих сум є Державний бюджет України;

- норми постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18, в якій зазначено, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи;

- норми постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 щодо дотримання принципу "належного урядування";

- застосував норми постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" за відсутності правового висновку Верховного Суду про обов`язковість включення ПДВ до ціни товару, коли постачальником такого товару є прямий (безпосередній) імпортер, а також за відсутності правового висновку Верховного Суду про обов`язковість включення ПДВ до ціни товару, коли постачання товару здійснюється отримувачами замовника товару на умовах DDP, як єдиної послуги, що включає в ціну договору, окрім вартості товару, ще вартість навантаження/розвантаження, транспортування, страхування, оформлення документів на товар.

Офіс Генерального прокурора подав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

5. Позиція Верховного Суду

Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, враховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Здійснюючи касаційне провадження Суд зазначає таке.

За змістом частин 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

У статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За змістом частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 11 Закону "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).

За змістом пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України ставки ПДВ встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 %; б) 0%; в) 7 % - за відповідними операціями, перелік яких наведений у вказаному підпункті; г) 14 % - за операціями з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України сільськогосподарської продукції, що класифікується за такими кодами згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД): 1001, 1003, 1005, 1201, 1205, 1206 00.

Підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України встановлено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про оборону України" у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (із змінами та доповненнями) в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року.

Маючи на меті спростити порядок та сприяти оперативному матеріальному забезпеченню військових формувань, 02.03.2022 було прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

У постанові Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" (надалі - Постанова № 178) відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, зокрема військових частин, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються ПДВ за нульовою ставкою.

Верховним Судом неодноразово досліджувалося питання щодо застосування положень Постанови № 178, та підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України. Правові висновки щодо застосування вказаних положень, зокрема, викладено у постановах Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23, від 23.05.2024 у справі № 911/1870/23, від 28.05.2024 у справі № 910/12151/23, від 18.09.2024 у справі № 916/3864/23, від 13.11.2024 у справі № 911/23/24, в яких Верховний Суд, з урахуванням встановлених судами обставин справи, зробив висновок, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Постанова № 178 не встановлює нових елементів ПДВ та не вносить зміни до вже існуючих, що визначені підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України.

Також у постанові від 11.02.2025 у справі № 910/14481/23 Верховний Суд зазначив, що:

"Оскільки не тільки Постановою № 178 визначено нульову ставку ПДВ для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, але й це передбачено підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України, включення до ціни договору ПДВ, враховуючи, що замовником товару за договором виступає військова частина, суперечить Постанові №178, яка прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України, що є підставою для визнання недійсним пункту договору в цій частині.

Отже, норми Постанови № 178, що застосовуються до правовідносин, які склалися між позивачем та скаржником, узгоджуються з підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України.

Постанова № 178 не встановлює нових елементів ПДВ та не вносить зміни до вже існуючих, що визначені підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 911/23/24).

З урахуванням викладеного вище, Верховний Суд дійшов висновку, що у справі № 910/14481/23 прокурор довів наявність підстав для визнання недійсними умов спірних договорів у частині включення до договірної ціни ПДВ.".

Схожі висновки, які зазначені у постанові від 11.02.2025 у справі № 910/14481/23, містяться також у постанові Верховного Суду від 27.03.2025 у справі № 914/2947/23.

Суд зазначає, що правовідносини у справах № 910/14481/23, № 914/2947/23 та у справі № 910/15124/23 є подібними, з огляду на суб`єктний склад сторін та те, що спір у цих справах стосується включення податку на додану вартість до договірної ціни за договорами про постачання для державних потреб, зокрема, нафти і дистилятів (авіаційного гасу).

Отже, висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування норм права, у тому числі Постанови № 178, у цій справі № 910/15124/23 узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.02.2025 у справі № 910/14481/23, від 27.03.2025 у справі № 914/2947/23.

Таким чином, встановивши, що Постановою № 178 визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, та враховуючи, що Замовником Товару за спірними договорами виступає Міністерство оборони України, а Товар отримувався для потреб Збройних Сил України і одержувачами товару були військові частини, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що включення до ціни таких договорів ПДВ у розмірі 20%/7% суперечить Постанові № 178, яка прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, і, відповідно, щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними положень (пунктів 1.1, 3.1) Договорів № 13, № 57, № 76, № 83, № 84, № 96, № 99 в частині включення до ціни вказаних правочинів ПДВ.

Суд відхиляє аргументи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції застосував норми постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18, оскільки правовідносини у цій справі № 910/15124/23 та у справі № 812/292/18 є неподібними. Так, предметом спору в справі № 812/292/18 було скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Натомість у даній справі 910/15124/23 спір виник у зв`язку з включенням до ціни договорів ПДВ у відповідному розмірі, попри нульову ставку податку. До того ж у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 відсутні висновки про застосування положень Постанови № 178 (яка прийнята Кабінетом Міністри України лише 02.03.2022).

Також Суд відхиляє аргументи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції застосував норми постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 щодо дотримання принципу "належного урядування", оскільки правовідносини у цій справі № 910/15124/23 та у справі № 912/2797/21 є неподібними. Так, правовідносини у справі № 912/2797/21 виникли внаслідок прийняття сільською радою рішення про надання земельної ділянки в оренду та укладення договору оренди. Принцип належного урядування був застосований у розрізі втручання в право мирного володіння земельною ділянкою, зважаючи на умови договору в частині перегляду розміру орендної плати. Натомість у даній справі 910/15124/23 спір виник у зв`язку з включенням до ціни договорів ПДВ у відповідному розмірі, попри нульову ставку податку.

Щодо доводів скаржника про те, що суд апеляційної інстанції застосував статті 625, 1212 Цивільного кодексу України без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22, якою Суд вирішив виключну правову проблему, пов`язану із початком нарахування 3% річних та інфляційного збільшення боргу у випадку застосування статті 1212 Цивільного кодексу України, Суд зазначає таке.

З постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 вбачається, що, підставою для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначила про наявність виключної правової проблеми, а саме, що в судовій практиці склалися протилежні підходи щодо визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання по поверненню безпідставно набутого майна:

1) початком нарахування прострочення виконання зазначеного зобов`язання вважається дата набрання законної сили судовим рішенням, яким встановлено факт безпідставності отримання майна (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 344/2483/18, від 12.04.2023 у справі №461/4066/21 та постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №905/1313/18);

2) нарахування прострочення виконання зобов`язання по поверненню безпідставно набутого майна здійснюється з урахуванням дати пред`явлення та отримання вимоги про виконання такого зобов`язання відповідно до ст. 530 ЦК (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 330/2142/16-ц та постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 17.08.2021 у справі № 913/371/20);

3) моментом початку нарахування прострочення виконання зобов`язання по поверненню безпідставно набутого майна вважається наступний день після зарахування/отримання безпідставно набутого майна (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.09.2022 у справі № 910/9544/19).

Вирішуючи виключну правову проблему з цього питання Велика Палата Верховного Суду зазначила:

"84. …зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми ст.1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

85. Подібний висновок викладений у пунктах 66, 67 постанови Касаційного господарського суду від 01 вересня 2022 року у справі № 910/9544/19, на яку посилається колегія суддів Касаційного господарського суду в цій справі. За обставинами цієї справи особа отримала кошти за нікчемним правочином, відповідно обов`язок повернути ці кошти виник у неї з моменту їх безпідставного отримання, оскільки недійсність нікчемного правочину встановлена законом і визнання його недійсним судом не вимагається. Такий висновок Велика Палата Верховного Суду вважає правильним.

86. Разом із тим, як убачається з висновків Касаційного цивільного суду у постановах від 11 серпня 2021 року у справі № 344/2483/18 та від 12 квітня 2023 року у справі № 461/4066/21, зобов`язання повернути майно, отримане за недійснім оспорюваним правочином, виникає в особи з моменту набрання законної сили судовим рішенням про визнання такого правочину недійсним. Враховуючи презумпцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), можна зробити висновок, що особа отримала майно на підставі укладеного правочину, але ця підстава згодом відпала з визнанням судом цього правочину недійсним. Отже, Касаційний цивільний суд у наведених справах зробив правильний висновок про виникнення у особи обов`язку повернути майно з моменту визнання судом відповідного правочину недійсним.

87. При цьому Велика Палата Верховного Суду не може погодитись з висновком, викладеним у постанові Касаційного господарського суду від 27 березня 2019 року у справі № 905/1313/18, про те, що зобов`язання продавця повернути кошти, сплачені йому за розірваним договором купівлі-продажу, виникло з набранням чинності рішенням суду від 16 січня 2017 року у справі № 905/1290/16 про стягнення з нього цих коштів на підставі статті 1212 ЦК України, тоді як договір купівлі-продажу був розірваний судовим рішенням від 31 серпня 2010 року у справі №905/3512/13, цим же рішенням покупця було зобов`язано повернути придбане за договором майно. Отже, саме з набранням законної сили рішенням суду у справі № 905/3512/13 про розірвання договору та зобов`язання покупця повернути придбане майно відпала підстава набуття продавцем коштів, сплачених йому покупцем за це майно. Саме з цього моменту у продавця виник обов`язок повернути безпідставно утримані кошти покупцю, а не з моменту набранням чинності рішенням суду у справі № 905/1290/16 про стягнення з нього цих коштів на підставі статті 1212 ЦК України, яке в цьому випадку було механізмом примусового виконання продавцем свого обов`язку з повернення безпідставно утриманих коштів, який він не виконав добровільно.

88. Також Велика Палата Верховного Суду не може погодитись з висновками, викладеними у постанові Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2021 року у справі № 330/2142/16-ц та постановах Касаційного господарського суду від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 17 серпня 2021 року у справі № 913/371/20, про те, що зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна має бути виконане особою протягом 7 днів з дня направлення/отримання нею вимоги про виконання такого зобов`язання відповідно до статті 530 ЦК України.".

Отже, Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши положення ч. 2 ст. 530 та ст. 1212 ЦК дійшла до висновку, що норма ч. 2 ст. 530 ЦК до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі ст. 1212 ЦК не застосовується та відступила від висновків, викладених у постановах від 02.02.2021 у справі № 330/2142/16-ц, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 17.08.2021 у справі № 913/371/20 (тобто від другого підходу щодо визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання по поверненню безпідставно набутого майна).".

Однак у даній справі № 910/15124/23 підлягає застосуванню саме третій підхід до визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання по поверненню безпідставно набутого майна, який також застосувала Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/3831/22 при вирішенні спору по суті.

Так, у справі № 910/3831/22 Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 3 570 893,00 грн, а саме: 2 357 423,49 грн інфляційних втрат і 1 213 469,51 грн 3% річних. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач своєчасно не повернув позивачу безпідставно отримані від нього кошти у розмірі 18 454 848,76 грн (що встановлено судовими рішеннями у справі №910/17567/19), протиправно користувався ними з 26.02.2019 по 07.05.2021, тому саме за цей період позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 погодилася з висновками та залишила без змін рішення судів попередніх інстанцій, які вказали, що обов`язок з повернення безпідставно набутого майна, а саме грошових коштів у розмірі 18 454 848,76 грн, настав у відповідача в момент, коли він дізнався про безпідставність одержання цього майна. Обставина про одержання коштів була відома відповідачу з моменту зарахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок в банківській установі, на який ці кошти були перераховані, тобто 25.02.2019. Тому відповідач після отримання зазначених коштів був зобов`язаний повернути їх одразу, тобто прострочення відповідачем виконання зобов`язання щодо повернення безпідставно набутих грошових коштів та неправомірного їх використання розпочалося з наступного дня, а саме з 26.02.2019.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача. Зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або коли підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

Суд зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування статей 625, 1212 Цивільного кодексу України у цій справі № 910/15124/23 узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22.

Так, зважаючи на обставини недійсності умов спірних договорів (пунктів 1.1, 3.1) в частині нарахування ПДВ (не за нульовою ставкою), встановивши безпідставність набуття відповідачем коштів у розмірі 206 800 942,71 грн ПДВ, та те, що обов`язок у відповідача їх повернути виник з моменту отримання таких коштів, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, у тому числі 3% річних та інфляційних втрат на суму сплаченого позивачем відповідачу ПДВ, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків як про стягнення безпідставно перерахованих коштів у сумі 206 800 942,71 грн, так і про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому Суд зазначає, що позиція Верховного Суду щодо застосування положень статей 625, 1212 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах є сталою та послідовно підтримується у постановах від 24.10.2024 у справі № 914/2694/23, від 07.08.2024 у справі № 916/2914/23, від 17.09.2024 у справі №915/1377/23, від 11.02.2025 у справі № 910/14481/23, від 27.03.2025 у справі № 914/2947/23.

Суд відхиляє аргументи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції застосував статтю 1212 Цивільного кодексу України без урахування правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 16.05.2011 у справі № 3-34гс11, від 29.11.2010 у справі № 19/18, з огляду на те, що: 1) постанова Верховного Суду України від 29.11.2010 у справі № 19/18 відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень; 2) правовідносини у цій справі № 910/15124/23 та у справі № 3-34гс11 є неподібними. Так, за обставинами справи № 3-34гс11 позивач (з урахуванням уточнення позовних вимог) просив стягнути з відповідача безпідставно стягнуті кошти за послуги, пов`язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України; позовні вимоги обґрунтовані порушенням вимог пункту 5.15 статті 5 та підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість". Відмова у задоволенні позову у справі № 3-34гс11 мотивована відсутністю належних доказів виконання робіт (послуг), які відповідно до норм Закону України "Про податок на додану вартість" звільняються від оподаткування чи оподатковуються за нульовою ставкою. Натомість у цій справі № 910/15124/23 спірні правовідносини виникли з договорів постачання для державних потреб. Грошові кошти, які витребовуються прокурором у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України, набуті відповідачем у зв`язку з включенням до ціни договорів сум ПДВ, хоча товар підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою. Спірна сума грошових коштів перерахована відповідачу поза межами договірних платежів, що має наслідком його збагачення за рахунок позивача. Тобто, на відміну від справи № 3-34гс11, у даній справі № 910/15124/23 спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України та Постанови № 178, а не нормами Закону України "Про податок на додану вартість", який втратив чинність 01 січня 2011 року у зв`язку з набранням чинності Податкового кодексу України; суди встановили, що до операцій за спірними договорами застосовується нульова ставка ПДВ. У свою чергу, застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування ПДВ. Нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються нульовою ставкою ПДВ, не здійснюється (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 910/20125/23).

Враховуючи викладене вище, підстава касаційного оскарження - пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала свого підтвердження, що виключає можливість скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанова Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини.

У поданій касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції застосував норми Постанови № 178 за відсутності правового висновку Верховного Суду про обов`язковість включення ПДВ до ціни товару, коли постачальником такого товару є прямий (безпосередній) імпортер, а також за відсутності правового висновку Верховного Суду про обов`язковість включення ПДВ до ціни товару, коли постачання товару здійснюється отримувачами замовника товару на умовах DDP, як єдиної послуги, що включає в ціну договору, окрім вартості товару, ще вартість навантаження/розвантаження, транспортування, страхування, оформлення документів на товар.

Водночас, в обґрунтування необхідності формування саме таких висновків скаржник посилається на обставини наявності судової практики (висновків Верховного Суду) щодо застосування Постанови № 178 при вирішені спорів за договорами поставки палива для наземного транспорту, а не спорів за договорами поставки авіаційного палива.

Тобто, доводи скаржника щодо застосування Постанови № 178 зводяться до того, що за спірними договорами Товаром до постачання було паливо авіаційне, а не паливо для наземного військового транспорту.

Водночас, Суд зауважує, що Верховним Судом розглядались спори (справи № 914/2947/23, № 910/14481/23) про визнання недійсними пунктів договорів недійсними (в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість) та стягнення безпідставно набутих коштів (сплачених сум ПДВ), і предметами відповідних договорів були поставки нафти та дистилятів (авіаційного гасу). Тобто у справах № 910/14481/23, № 914/2947/23 спір стосувався включення податку на додану вартість до договірної ціни за договорами про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (авіаційного гасу). У цих справах Верховний Суд зазначив, що норми Постанови № 178, що застосовуються до правовідносин, які склалися між сторонами правочинів, узгоджуються з підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, та наявні підстави для визнання недійсними умов спірних договорів у частині включення до договірної ціни ПДВ.

Таким чином твердження скаржника про відсутність судової практики (висновків Верховного Суду) щодо застосування Постанови № 178 при вирішенні спорів за договорами поставки авіаційного палива є помилковими.

Також Суд вважає за необхідне зазначити, що у постанові від 22.01.2025 у справі № 908/2672/23 Верховний Суд зазначив, що з аналізу положень Постанови № 178 вбачається, що встановлення нульової ставки ПДВ є заходом, спрямованим на створення правових передумов для своєчасного та безперешкодного постачання товарів, необхідних для забезпечення національної безпеки та оборони України, захисту населення та інтересів держави в умовах воєнного стану. Зміст Постанови № 178 свідчить про те, що її дія охоплює не лише правовідносини, у яких сторонами є суб`єкти, прямо зазначені у постанові, а й випадки, коли характер товару та його цільове призначення об`єктивно зумовлюють використання в інтересах оборони та безпеки держави. Системний аналіз Постанови № 178 у поєднанні з нормами податкового законодавства дає підстави для висновку, що нульова ставка ПДВ може бути застосована за умови документального підтвердження фактичного використання товару для забезпечення потреб національної безпеки та оборони. При цьому визначення кінцевого отримувача товару має значення виключно в контексті підтвердження його фактичного використання за призначенням. Застосування нульової ставки ПДВ, передбаченої Постановою № 178, можливе щодо операцій з постачання товарів, фактично спрямованих на забезпечення потреб національної безпеки та оборони України, захисту безпеки населення, незалежно від того, чи є кінцевий отримувач стороною договору, за умови документального підтвердження (закріплення) такої мети використання товарів.

Водночас, у цій справі № 910/15124/23 судом апеляційної інстанції було встановлено, що товар за спірними договорами отримувався для потреб Збройних Сил України, для заправки транспорту, у тому числі авіаційного, і одержувачами Товару були військові частини. Тобто, його використання виключно для потреб військових частин у період дії воєнного стану, а з огляду на функції та обов`язки покладені на військові частини, всі заходи останніх спрямовані виключно на захист, оборону та недоторканність територіальних кордонів України, що не потребує документального підтвердження, оскільки слідує з аналізу фактичних подій на території України та норм законодавства. Тому закупівлі товарів для заправки транспорту, у тому числі авіаційного, в період військового стану, можливо лише безпосередньо для виконання потреб та функцій спрямованих на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, що прямо передбачено Постановою № 178.

Суд зазначає, що звертаючись з касаційною скаргою з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник не наводить аргументів щодо конкретних доводів, конкретних обґрунтувань підстав для формування висновків Верховного Суду, сформульованих скаржником (як щодо обставин, як зазначає скаржник, коли постачальником товару є прямий (безпосередній) імпортер, коли постачання товару здійснюється отримувачами замовника товару на умовах DDP тощо).

Тобто, скаржник, зазначаючи норми права, щодо яких, на його думку, необхідним є формування висновку Верховного Суду, не конкретизував (з посиланням на особливості фактичних обставин справи) змісту правовідносин, в яких висновок щодо застосування цих норм відсутній, та не вказав, яким чином ці норми (положення Постанови № 178) мають бути застосовані до спірних правовідносин, а також не обґрунтував необхідність формування такого висновку щодо застосування цих норм для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що у справі, яка розглядається, відсутні підстави для формування висновків Верховного Суду із зазначених скаржником питань, оскільки скаржник не довів необхідності їх формування.

Отже, у межах цієї справи № 910/15124/23 Суд вважає, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла підтвердження.

Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, Суд зазначає, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, отже, касаційна скарга скаржника є необґрунтованою, а тому, постанову суду апеляційної інстанції необхідно залишити без змін.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 910/15124/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.М. Баранець

І.Д. Кондратова