Ухвала

від 10.02.2025 по справі 910/4188/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

10.02.2025Справа № 910/4188/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОстФерт»

про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі №910/4188/24

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОстФерт», м. Київ

про стягнення 384 486,02 грн,

Представники сторін:

від стягувача: не з`явилися;

від боржника (заявника): Васьківський Л.М.;

Встановив:

Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром» (далі - ПАТ «Сумихімпром»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОстФерт» (далі - ТОВ «ОстФерт»/відповідач) про стягнення 384 486,02 грн, у тому числі: 351 530,08 грн - пені та 32 955,94 грн - 3% річних, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором про виготовлення готової продукції з давальницької сировини та постачання давальницької сировини-енергоносія - природного газу №27/140ДД від 01.09.2023.

Господарський суд міста Києва рішенням від 01.07.2024 у справі №910/4188/24 позовні вимоги ПАТ «Сумихімпром» задовольнив, зокрема, присудив до стягнення із ТОВ «ОстФерт» на користь ПАТ «Сумихімпром» 351 530,08 грн - пені, 32 955,94 грн - 3% річних та 5 767,30 грн - судового збору.

07.08.2024 матеріали справи №910/4188/24 скеровано до Північного апеляційного господарського суду у зв`язку із надходженням апеляційної скарги ТОВ «ОстФерт» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 09.10.2024 залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/4188/24.

30.10.2024 через систему «Електронний суд» від ТОВ «ОстФерт» надійшла заява про визнання наказу Господарського суду міста Києва, виданого на виконання рішення суду від 01.07.2024 у справі №910/4188/24, таким, що не підлягає виконанню.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 31.10.2024 відклав вирішення питання про прийняття до розгляду заяви ТОВ «ОстФерт» про визнання наказу Господарського суду міста Києва, виданого на виконання рішення суду від 01.07.2024 у справі №910/4188/24, таким, що не підлягає виконанню, до повернення матеріалів справи №910/4188/24 до Господарського суду міста Києва.

23.12.2024 матеріали справи №910/4188/24 надійшли до Господарського суду міста Києва.

13.01.2025 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 видано наказ.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.01.2025 заяву ТОВ «ОстФерт» про визнання наказу Господарського суду міста Києва, виданого на виконання рішення суду від 01.07.2024 у справі №910/4188/24, таким, що не підлягає виконанню, прийняв до розгляду, судове засідання призначив на 27.01.2025.

У судовому засіданні 27.01.2025 суд оголосив перерву до 10.02.2025.

У судове засідання 10.02.2025 з`явився представник боржника (заявника) та підтримав заяву про визнання наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/4188/24, таким, що не підлягає виконанню.

Представник стягувача у судове засідання вдруге не з`явився, при цьому, ТОВ «ОстФерт» причин неявки суду не повідомило.

Отже, розглянувши матеріали заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що зобов`язання відповідача з оплати присудженої за рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/4188/24 припинено у зв`язку із зарахуванням між сторонами зустрічних однорідних вимог.

Так, відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 338 ГПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Згідно положень ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред`явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього наказу до виконання.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №755/15479/15-ц.

Отже, до матеріально-правових підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника із передбачених законом підстав.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №910/9026/13 від 12.10.2018, у межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/4188/24, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024, присуджено до стягнення із ТОВ «ОстФерт» на користь ПАТ «Сумихімпром» 351 530,08 грн - пені, 32 955,94 грн - 3% річних та 5 767,30 грн - судового збору, що разом складає 390 253,32 грн.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, наданих ТОВ «ОстФерт», та не заперечується ПАТ «Сумихімпром», 30.10.2023 між ПАТ «Сумихімпром», як споживачем та ТОВ «ОстФерт», як постачальником, було укладено договір №5 постачання природного газу, за яким було надано послуги вартістю 9 433 220,03 грн та 92 487,55 грн згідно актів приймання передачі природного газу та здачі-прийняття робіт від 30.11.2023.

При цьому, відповідно до довідки ТОВ «ОстФерт» за період з 30.11.2023 по 24.10.2024 грошові кошти від контрагента - ПАТ «Сумихімпром» не надходили.

Крім того, 01.06.2023 між ПАТ «Сумихімпром», як виконавцем, та ТОВ «ОстФерт», як замовником, було укладено договір №14/21 про виготовлення готової продукції з давальницької сировини, за яким ТОВ «ОстФерт» здійснило попередню оплату в загальному розмірі 20 423 161,87 грн, відповідно до платіжних інструкцій №1390 від 19.12.2023 на суму 2 823 161,87 грн та №1408 від 22.12.2023 на суму 17 600 000,00 грн.

У подальшому, враховуючи наявність взаємних зобов`язань між сторонами, ТОВ «ОстФерт» звернулося до ПАТ «Сумихімпром» із заявою №24/10-13 від 24.10.2024 про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, відповідно до якої з моменту отримання даної заяви ПАТ «Сумихімпром» вважаються погашеними грошові вимоги ТОВ «ОстФерт» до ПАТ «Сумихімпром» на суму 789 783,07 грн, а також грошові вимоги ПАТ «Сумихімпром» до ТОВ «ОстФерт» на суму 789 783,07 грн, у тому числі вимоги на суму 390 253,32 грн за рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/4188/24.

Як вбачається із відомостей офіційного сайту «Укрпошта», вказану заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог ПАТ «Сумихімпром» отримало 29.10.2024.

Доказів оскарження або незгоди із заявою ТОВ «ОстФерт» №24/10-13 від 24.10.2024 про зарахування зустрічних однорідних вимог сторонами не надано та судом такої обставини не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Таким чином, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо) (такий правовий висновок сформульовано у пункті 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16).

Важливою умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання, розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з наведених умов виключає можливість зарахування у добровільному порядку.

Отже, для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно встановити наявність таких умов, як зустрічність вимог, однорідність вимог, строк виконання яких настав, та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання.

Чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу у разі відсутності відповідного обов`язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню. Саме у межах цього судового провадження і підлягають встановленню обставини припинення зобов`язання боржника, яке є предметом відповідного судового наказу, у тому числі внаслідок вчинення правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку статті 601 Цивільного кодексу України.

Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено статтею 602 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Водночас, стаття 602 Цивільного кодексу України не містить заборони на зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконавчого провадження як засобу виконання зобов`язання, визначеного рішенням суду, отже, зарахування зустрічних вимог можливе на будь-якій стадії розвитку відносин сторін, у тому числі й на стадії виконання судового рішення (постанова Верховного Суду і від 08.09.2021 у справі №761/33621/18).

У справі №910/11116/19 Верховний Суд зазначив, що однією з підстав припинення зобов`язання, яка визначена частиною першою статті 601 ЦК України, є припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог; відповідно до частини другої статті 601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін; зарахування зустрічних вимог між позивачем та відповідачем відповідає умовам, які визначені статтею 601 ЦК України; зарахування зустрічних вимог між позивачем та відповідачем не підпадає під дію частини п`ятої статті 602 ЦК України, відповідно до положень якої не допускається, зокрема, зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, виконання наказу господарського суду може здійснюватися у будь-який передбачений чинним законодавством спосіб, або у спосіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства, в тому числі - шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, встановлених ст. 601 ЦК України, та відсутності обставин, встановлених ст.602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.

Виходячи із наведеного вище, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від №24/10-13 від 24.10.2024 не було порушено вимог, встановлених статтями 203 ГК України та 601 ЦК України.

За таких обставин, враховуючи заяву ТОВ «ОстФерт» про зарахування зустрічних однорідних вимог та відсутність заперечень проти такого зарахування з боку ПАТ «Сумихімпром», суд дійшов висновку, що обов`язок ТОВ «ОстФерт» зі сплати присуджених до стягнення за рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/4188/24, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024, на користь ПАТ «Сумихімпром» грошових коштів, зокрема, 351 530,08 грн - пені, 32 955,94 грн - 3% річних та 5 767,30 грн - судового збору, що разом складає 390 253,32 грн, відсутній у зв`язку з його припиненням внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, ураховуючи положення ст. 328 ГПК України, суд дійшов висновку, що наказ Господарського суду міста Києва від 13.01.2025, виданий на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/4188/24, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024, є таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст.ст. 234, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОстФерт» про визнання наказу Господарського суду міста Києва, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/4188/24, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024, таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

2. Визнати наказ Господарського суду міста Києва від 13.01.2025, виданий на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/4188/24, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «ОстФерт» на користь Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» 351 530,08 грн - пені, 32 955,94 грн - 3% річних та 5 767,30 грн - судового збору, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів згідно чинного законодавства України.

Повний текст ухвали складено: 12.02.2025.

Суддя Віта БОНДАРЧУК