Рішення

від 12.02.2025 по справі 916/4066/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4066/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОМІТ" про стягнення судових витрат у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОМІТ"

до відповідача: Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний"

про визнання одностороннього правочину недійсним

представники сторін в засідання не прибули

встановив:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОМІТ" до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний" про визнання недійсним одностороннього правочину щодо одностороннього розірвання договору про надання послуг № Т/ВРР-98/22 від 26.12.2022, укладеного між сторонами, що вчинений Державним підприємством "Морський торговельний порт "Південний" відповідно до повідомлення про розірвання договору - листа від 06.07.2023 вих. № 2868/01/05/23.

Ухвалою від 20.09.2023 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 18.10.2023.

Ухвалою від 13.10.2023 задоволено клопотання позивача про участь в засіданнях в режимі відеоконференції власними засобами.

За результатами розгляду справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 22.05.2024 в задоволенні позову відмовлено.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

27.05.2024, у встановлений строк, позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, якою просить стягнути з відповідача 20700грн витрат на правничу допомогу.

Суд призначив засідання для розгляду заяви позивача на 26.06.2024.

19.06.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду про витребування матеріалів справи у зв`язку надходженням апеляційної скарги на рішення у справі.

Враховуючи зміст ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду, суд постановив 20.06.2024 ухвалу про зупинення провадження щодо розгляду заяви позивача про витрати на правничу допомогу.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 08.01.2025, рішення скасовано, позов задоволено. Матеріали справи повернуто до суду, через що суд ухвалою від 05.02.2025 поновив провадження щодо розгляду заяви позивача і призначив засідання на 12.02.2025.

Відповідач подав 10.02.2025 через підсистему Електронний суд заяву, якою просить відмовити в стягненні витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що аналіз позовної заяви, а також інших процесуальних документів у даній справі дозволяють дійти висновку, що формування відповідної правової позиції адвокатом, не є складним, збір доказів не потребував багато часу та зусиль, відтак заявлена адвокатом сума витрат на правову допомогу не відповідає критеріям реальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши заяву позивача про стягнення 20700грн витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

У позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу становить 15000грн.

Також позивач в позовній заяві зазначив, що він заявляє, що докази витрат на правничу допомогу будуть подані до закінчення судових дебатів або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Крім того, з протоколу засідання від 27.03.2023 вбачається, що позивач заявляв про стягнення витрат на правничу допомогу.

У встановлений строк, 27.05.2024 позивач подав заяву, якою просить стягнути 20700грн витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 6 ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Суд дійшов висновку, що сума, яку просить стягнути позивач 20700грн не істотно перевищує суму, яка зазначена в позовній заяві 15000грн.

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про стягнення судових витрат позивач додав договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №17 від 10.08.2023, укладений між адвокатом Кіншовим Д.С. (Виконавець) та ТОВ "ФОМІТ" (Замовник) (далі - Договір).

У пункті 1.1 Договору визначено, що Замовник доручає Виконавцю провести юридичні послуги, відповідно до Завдання, що є невід`ємною частиною даного Договору та здійснити оплату за отримані послуги, а Виконавець зобов`язується надати послуги, у відповідності до умов даного Договору та Завдання.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що він діє протягом трьох років - до 10.08.2026.

Відповідно до п. 3.1 договору розмір оплати наданих послуг встановлюється відповідно до Розрахунку вартості робіт за договором.

Згідно з пунктом 3.2 Договору оплата наданих послуг здійснюється протягом чотирнадцяти днів з моменту підписання Сторонами Акта виконаних робіт. За усною домовленістю між Сторонами оплата наданих послуг може здійснюватися в інший строк.

Відповідно до пункту 3.3 Договору, надання Виконавцем юридичних послуг відповідно до Завдання підтверджується актом виконаних робіт, який підписується Сторонами.

В подальшому сторони підписали наступні завдання:

-завдання № 1 від 10.08.2023, яким визначено що сторони дійшли згоди про надання правової допомоги, а саме написання адвокатського запиту в інтересах ТОВ «Фоміт» до АТ «Укрзалізниця» або інших її філій,

-завдання № 2 від 16.09.2023, яким визначено що сторони дійшли згоди про надання правової допомоги, а саме написання позовної заяви про визнання недійсним одностороннього правочину щодо одностороннього розірвання договору № Т/ВРР-98/22 від 26.12.2022, укладеного між позивачем та відповідачем,

-завдання № 3 від 15.10.2023, яким визначено що сторони дійшли згоди про надання правової допомоги, а саме написання відповіді на відзив у справі № 916/4066/23,

-завдання № 4 від 16.10.2023, яким визначено що сторони дійшли згоди про надання правової допомоги, а саме участь в засіданні 18.10.2023 о 10-30 у справі № 916/4066/23 в режимі відеоконференції,

-завдання № 5 від 13.11.2023, яким визначено що сторони дійшли згоди про надання правової допомоги, а саме участь в засіданні 15.11.2023 о 10-30 у справі № 916/4066/23 в режимі відеоконференції,

-завдання № 6 від 12.02.2024, яким визначено що сторони дійшли згоди про надання правової допомоги, а саме участь в засіданні 14.02.2024 о 15 год у справі № 916/4066/23 в режимі відеоконференції,

-завдання № 7 від 25.03.2024, яким визначено що сторони дійшли згоди про надання правової допомоги, а саме участь в засіданні 27.03.2024 0 10 год у справі № 916/4066/23 в режимі відеоконференції,

-завдання № 8 від 08.04.2024, яким визначено що сторони дійшли згоди про надання правової допомоги, а саме участь в засіданні 10.04.2024 о 15 год у справі № 916/4066/23 в режимі відеоконференції,

-завдання № 9 від 19.05.2024, яким визначено що сторони дійшли згоди про надання правової допомоги, а саме написання додаткових письмових пояснень у справі № 916/4066/23,

-завдання № 10 від 20.05.2024, яким визначено що сторони дійшли згоди про надання правової допомоги, а саме участь в засіданні 22.05.2024 о 12 год у справі № 916/4066/23 в режимі відеоконференції.

До кожного із завдань сторонами підписано розрахунки вартості робіт № 11-10, в яких вартість 1 години правової допомоги становить 1000грн.

Крім того, до кожного із цих завдань сторонами було підписано акти виконаних робіт:

-акт № 1 від 19.08.2023, 45 хвилин на суму 700грн - написання адвокатського запиту в інтересах ТОВ «Фоміт» до АТ «Укрзалізниця» або інших її філій,

-акт № 2 від 19.09.2023, 6годин 6000грн, написання позовної заяви про визнання недійсним одностороннього правочину щодо одностороннього розірвання договору № Т/ВРР-98/22 від 26.12.2022, укладеного між позивачем та відповідачем,

-акт № 3 від 16.10.2023 з години 3000грн, написання відповіді на відзив у справі № 916/4066/23,

-акт № 4 від 18.10.2023, 1 год 30 хв 1500грн, участь в засіданні 18.10.2023 у справі № 916/4066/23 в режимі відеоконференції,

-акт № 5 від 15.11.2023, 1 год 30 хв 1500грн, участь в засіданні 15.11.2023 у справі № 916/4066/23 в режимі відеоконференції,

-акт № 6 від 14.02.2024, 1 год 30 хв 1500грн, участь в засіданні 14.02.2024 у справі № 916/4066/23 в режимі відеоконференції,

-акт № 7 від 27.03.2024, 1 год 30 хв 1500грн, участь в засіданні 27.03.2024 у справі № 916/4066/23 в режимі відеоконференції,

-акт № 8 від 10.04.2024, 1 год 30 хв 1500грн, участь в засіданні 10.04.2024 у справі № 916/4066/23 в режимі відеоконференції,

-акт № 9 від 21.05.2024, 2 год 2000грн, написання додаткових письмових пояснень у справі № 916/4066/23,

-акт № 10 від 22.05.2024, 1 год 30 хв, 1500грн, участь в засіданні 22.05.2024 у справі № 916/4066/23 в режимі відеоконференції.

Також, до заяви про стягнення судових витрат позивач надав докази сплати коштів адвокату- банківські виписки, платіжні інструкції.

Матеріалами справи підтверджується, що представником позивача був адвокат Кіншов Д.С., на підтвердження повноважень якого надано ордер серії АХ від 17.09.2024 № 1149147.

Матеріали справи містять позовну заяву, до якої додано адвокатський запит від 18.09.2023 № 18082023 до Регіональної філії «Одеська залізниця» та докази направлення його електронною поштою.

16.10.2023 адвокат Кіншов Д. подав відповідь на відзив, а 21.05.2024 письмові пояснення.

До того ж, протоколами засідань суду підтверджується, що адвокат Кіншов Д. брав участь в засіданнях суду в режимі відеоконференції власними засобами в наступних засіданнях:18.10.2023, 15.11.2023, 14.02.2024, 27.03.2024, 10.04.2024, 22.05.2024.

Тобто адвокату не потрібен був час, щоб доїхати до суду в засідання.

Засідання були розпочаті судом в призначений час, без затримок.

Із поданих позивачем доказів вбачається, що позивач просить стягнути за участь адвоката в 6 засіданнях по 1год. 30 хвилин кожне, всього - 9 годин, вартість яких відповідно становить 9000грн.

Однак така тривалість засідань суду в 9 годин не підтверджується матеріалами справи.

Так, протоколами засідань 18.10.2023, 15.11.2023, 14.02.2024, 27.03.2024, 10.04.2024, 22.05.2024 підтверджується, що засідання тривали 20хвилин, 10хв, 5хв, 1годину, 30хвилин, 40хвилин. Тобто загальна тривалість участі адвоката в засіданнях становить 2години 45хвилин. Відповідно вартість таких послуг адвоката становить 2750грн, а не 9000грн.

Отже, позивачем завищено розмір витрат на участь адвоката в засіданнях.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем доведено розмір витрат на правничу допомогу в сумі 14450грн (700+6000+3000+2000+2750).

Суд відхиляє заперечення відповідача, оскільки він просить взагалі відмовити в стягненні витрат на правничу допомогу, але ж адвокат Кіншов Д. представляв інтереси позивача, що не заперечується відповідачем, тобто надавав позивачу правничу допомогу.

А згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" винагородою адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту є гонорар.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

З огляду на викладене, адвокат за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту отримує гонорар, тобто оплату наданих ним послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі East/West Alliance Limited проти України, від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

У постанові від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

В постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 зазначено, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ГПК України не вимагається фактичної сплати стороною послуг адвоката (п. 1) ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Також суд враховує, що у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що (п. 135) "не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18".

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в Господарському суді Одеської області, через призму критеріїв, встановлених ст. 126, 129 ГПК, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, їх необхідності, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи обсяг виконаних робіт, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 14450 грн витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, надану в Господарському суді Одеської області.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 130, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОМІТ» про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 20700грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» (код 04704790, м. Південне Одеської області, вул. Берегова, 13) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОМІТ» (код 39155902, м. Харків, проспект Московський, 199) 14450грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи № 916/4066/23 в Господарському суді Одеської області.

3. В решті заяви відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено та підписано 12.02.2025

Суддя В.В. Литвинова