Ухвала

від 10.02.2025 по справі 910/8039/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 910/8039/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Паровозик Ойл"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025

(головуючий - Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Шапран В.В.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024

(суддя - Ломака В.С.)

у справі №910/8039/24

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паровозик Ойл"

про стягнення 271 216,89 грн,

ВСТАНОВИВ:

У 2024 році Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паровозик Ойл" про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 271 216,89 грн, з яких: 211 694,26 грн - основний борг за договором оренди нерухомого майна (резервуарів) від 10.11.2022 року № 19, 17 113,84 грн. - пеня, 1 516,89 грн - інфляційні втрати, 2 008,37 грн - 3 % річних; 35 405,93 грн - основний борг за договором відшкодування витрат від 09.12.2022 року № 22, 2 882,78 грн - пеня, 256,88 грн - інфляційні втрати, 337,94 грн - 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/8039/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паровозик Ойл" на користь Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" 211 694,26 грн основного боргу за договором оренди нерухомого майна (резервуари) від 10.11.2022 №19, 17 113,84 грн пені, 2 008,37 грн 3 % річних, 1 516,89 грн інфляційних втрат; 35 405,93 грн основного боргу за договором про відшкодування витрат від 09.12.2022 року №22; 2 882,78 грн пені, 337,94 грн 3 % річних, 256,88 грн інфляційних втрат.

31.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Паровозик Ойл" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/8039/24.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Паровозик Ойл", Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року встановлений у розмірі 3028,00 грн.

У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у справі №910/8039/24 є стягнення 271 216,89 грн. Оскільки предметом спору в цій справі є стягнення суми меншої, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2024 рік - 302 800,00 грн), то у розумінні ГПК України ця справа є малозначною.

Водночас у п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав для перегляду в касаційному порядку оскаржуваних судових рішень, які передбачені пп. пп. "а", "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Необхідність відкриття касаційного провадження у справі скаржник обґрунтовує тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема, щодо застосування ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 74 ГПК України. Вказує, що справа має виняткове значення для скаржника з огляду на наступне. Господарська діяльність зі зберігання та оптової торгівлі пальним є основними видами господарської діяльності відповідача за КВЕД ДК 009:2010. Саме для здійснення цих видів господарської діяльності відповідач власне і створювався та реєструвався засновниками як юридична особа та суб`єкт господарювання і жодної іншої господарської діяльності за весь час свого існування він не здійснював, що підтверджується його виписками з банківського рахунку (копії документів додаються). Разом із тим внаслідок неможливості здійснювати відповідні види діяльності через неможливість отримання на це ліцензії, пов`язану з наявністю недоліків в орендованому майні позивача, відповідач на даний час перебуває в скрутному фінансовому становищі, який внаслідок ще й безпідставного стягнення з нього позивачем коштів у цій справі фактично призведе до його банкрутства та необхідності припинення як юридичної особи. Тому наразі правильне вирішення даної справи має виняткове значення для скаржника, оскільки ставить питання можливості здійснення ним основного виду своєї господарської діяльності, при здійсненні якої він би сплачував всі необхідні податки та збори, що в умовах воєнного стану в державі додатково стимулювало б національну економіку.

Проте Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

Крім того, посилання скаржника, що справа №910/8039/24 має виняткове значення для скаржника визнаються необґрунтованими, оскільки вищевказані доводи зводяться до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про винятковість справи для скаржника.

Суд зазначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття таких рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.

Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Таким чином, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Оскільки предметом спору у справі №910/8039/24 є стягнення суми, що є меншою, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в касаційній скарзі не наведено іншого обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паровозик Ойл"

подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Паровозик Ойл" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/8039/24 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Паровозик Ойл" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/8039/24.

2.Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3.Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

О.О. Мамалуй