Ухвала

від 05.02.2025 по справі 922/1069/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 922/1069/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної фірми ?Елена?

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 (колегія суддів: Гетьман Р. А. - головуючий, Россолов В. В., Склярук О. І.)

за позовом керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова

до: 1. Харківської міської ради

2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

3. Приватної фірми ?Елена?

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, зобов`язання повернути майно

за участю:

прокурора: Керничний Н. І. (посвідчення)

відповідача-3: Рижков І. П. (адвокат), Биков В. С. (директор)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Керівник Київської окружної прокуратури міста Харкова (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради (далі - відповідач - 1), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - відповідач - 2), Приватної фірми ?Елена? (далі - відповідач - 3) у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати пункти 2, 11 додатку до рішення 7-ої сесії 7-ого скликання відповідача - 1 від 06.07.2016 № 283/16 ?Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова? (далі - вимога - 1);

- визнати недійсним договір купівлі - продажу нежитлових приміщень від 27.07.2017 № 5496-В-С, укладений відповідачами - 2, 3, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С. А. і зареєстрований в реєстрі за № 1822 (далі - вимога - 2);

- зобов`язати відповідача - 3 повернути Харківській міській об`єднаній територіальній громаді в особі відповідача - 1 нежитлові приміщення першого поверху № 6,13, загальною площею 89,9 кв.м, та нежитлові приміщення першого поверху № 1, 2, 3, 7, 9, загальною площею 66,6 кв.м, розташовані в нежитловій будівлі літ. ?Ж-1? за адресою: м. Харків, пров. Муромський, 37-Б, шляхом складання акту приймання-передачі, а відповідача - 1 зобов`язати прийняти вказані приміщення (далі - вимога - 3).

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення прийнято відповідачем - 1 на порушення вимог законодавства, яке стало підставою для укладення оспорюваного правочину, що є порушенням прав і охоронюваних законом інтересів територіальної громади, які підлягають захисту у судовому порядку.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.07.2021 (суддя Суслова В. В.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2 Рішення суду мотивовано тим, що прокурор не довів тих обставин, з якими пов`язував свої позовні вимоги, у зв`язку з чим задоволенню вони не підлягають, а також суд відхилив заяви відповідачів - 1, 3 про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

2.3 Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2024, вище вказане рішення суду змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

2.4 Свій висновок апеляційний суд, в оскаржуваній частині, мотивував тим, що викуп орендованого майна здійснено відповідачем - 3 з порушенням вимог пункту 1 частини першої статті 182 Закону України ?Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)?, тому зміст оспорюваного договору суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним. В той же час, апеляційний суд послався на те, що прокурором пропущений строк позовної давності на застосуванні якого наполягали відповідачі, та відсутні переконливі аргументи в обґрунтування причин такого пропуску, що виключає правові підстави для задоволення позову.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі відповідач - 3 просить змінити вказану постанову апеляційного суду, виклавши її мотивувальну частину щодо мотивів відмови у задоволенні вимог - 2, 3 в новій редакції, а саме щодо відмови в задоволенні позовних вимог на підставі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги відповідач - 3 посилався на те, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20, від 24.09.2020 у справі № 922/3272/18.

4. Мотивувальна частина

4.1 Апеляційний суд встановив, що Київською окружною прокуратурою м. Харкова (Харківською місцевою прокуратурою № 2) здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017221080000002 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України. В ході досудового розслідування, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19) у відповідача - 2 проведено вилучення ряду приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м.Харків, пров. Муромський, 37-Б.

4.2 На підставі договору оренди № 1876 у редакції від 16.05.2014, з урахуванням акта приймання-передачі, укладеного між Управлінням комунального майна та відповідачем - 3 (далі - орендар), останній отримав в оренду нежитлову одноповерхову будівлю літ. ?Ж-1? загальною площею 156,5 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, пров. Муромський, 37-Б.

4.3 Згідно з додатковою угодою № 7 до договору, орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху № 1-:-3, 7-:-9 площею 66,6 кв.м та № 6, 13 площею 89,9 кв.м загальною площею 156,5 кв.м в нежитловій будівлі літ. ?Ж-1?, розташованій за адресою: м. Харків, пров. Муромський, 37-Б.

4.4 04.07.2016 відповідач - 3 звернувся до відповідача - 2 листом (вх.№ 10725 від 04.07.2016), у якому просив дозволити приватизацію вказаних приміщень.

4.5 06.07.2016 відповідачем - 1 прийнято рішення № 283/16 ?Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова?, пунктами 2, 11 додатку якого дозволено відповідачу - 3 приватизувати шляхом викупу нежитлові приміщення першого поверху нежитлової будівлі літ. ?Ж-1? по пров. Муромському, 37-Б у м. Харкові, загальною площею 89,9 кв.м, та нежитлові приміщення першого поверху вказаної будівлі, загальною площею 66,6 кв.м.

4.6 27.07.2017 відповідачем - 2 та відповідачем - 3 укладено договір купівлі-продажу № 5496-В-С, відповідно до якого відповідач - 3 приватизував вказані нежитлові приміщення за 272 218,00 грн без ПДВ (326 661,60 грн з ПДВ).

4.7 08.08.2017 складено акт прийому-передачі № 5496-В-С, який засвідчив факт передачі за вищевказаним договором купівлі-продажу нежитлових приміщень, та факт сплати коштів у повному обсязі за цим договором.

4.8 Крім того встановлено, що відповідачами - 1, 3 подані заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

4.9 Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.10 Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції в частині вимог - 2, 3, а саме щодо відмови в задоволенні позовних вимог на підставі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в решті учасники справи її не оскаржують.

4.11 Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.12 Відтак згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 вказаного Кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень є виключно неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

4.13 Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення з підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України суд касаційної інстанції зазначає наступне.

4.14 Проаналізувавши висновки, що викладені у постанові Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, суд вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі, з огляду на наступне.

4.15 У справі № 922/623/20 (постанова Верховного Суду від 22.01.2021) предметом позову були вимоги прокурора до відповідачів про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання договору купівлі-продажу нежитлових будівель недійсним, зобов`язання повернення нежитлових приміщень та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності. Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, зазначив, що при вирішенні спору має надаватись юридична оцінка необхідності позбавлення покупця права мирного володіння приватизованим майном, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). В той же час цей Суд зазначив, що передача права власності на майно, у тому числі в результаті приватизації, передбачає наявність волевиявлення як у продавця, так і у покупця такого майна. Отже, покупець, звертаючись до органів місцевого самоврядування про приватизацію орендованого нежитлового приміщення, та достовірно знаючи, що поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, ним здійснені не були та жодні дії, які б свідчили про намір здійснити такі поліпшення, ним не вчинялись, усвідомлював що його звернення є протиправним оскільки суперечить пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Крім того судом зазначено, що: «…у справі № 922/623/20 судом апеляційної інстанції встановлено обставини порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв`язку з нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою, що свідчить про недобросовісність дій орендаря. Отже, позбавлення такої особи майна не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі наслідки обумовлені протиправною поведінкою самого набувача майна.».

4.16 При цьому слід зазначити, що у справі № 922/623/20 Верховний Суд, зокрема, у задоволенні касаційної скарги фізичної особи-підприємця Нагорної Світлани Михайлівни на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2020, поданої з підстав передбачених пунктом 2, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, відмовив. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2020, якою позов було задоволено частково: визнано незаконним та скасовано рішення ради; визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель; скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за Нагорною Світланою Михайлівною на нежитлові приміщення; зобов`язано фізичну особу - підприємця Нагорну Світлану Михайлівну повернути територіальній громаді нежитлові приміщення, залишив без змін.

4.17 В іншій, наведеній скаржником справі № 922/3272/18, Верховний Суд постановою від 24.09.2020 скасував постанову суду апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до цього ж суду, з тих підстав, що суду апеляційної інстанції необхідно з врахуванням фактичних обставин справи, дослідити порушення, на які відповідачі посилаються як на підставу для застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, та достеменно встановити чи не пов?язані вони із винною або протиправною поведінкою самого набувача майна.

4.18 Отже, зазначені скаржником справи і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

4.19 За таких обставин наведена відповідачем - 3 підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, у зв`язку з чим касаційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.20 Сплачена скаржником сума судового збору за подання касаційної скарги в силу положень пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" поверненню не підлягає, оскільки Верховним Судом закривається касаційне провадження, а не провадження у справі.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватної фірми ?Елена? на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 у справі № 922/1069/21, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов