Постанова

від 04.02.2025 по справі 495/9133/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/40/25

Справа № 495/9133/16-ц

Головуючий у першій інстанції Боярський О. О.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач виконувач обов`язків першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, відповідач Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури

на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 листопада 2018 року, ухваленеБілгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області у складі: судді Боярського О.О. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом виконувача обов`язки першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання незаконним рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2016 року виконувач обов`язків першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2687 «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0930 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0176) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 »; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії, номер НОМЕР_1 щодо земельної ділянки площею 0,093 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0176); стягнути з відповідачів на користь прокуратури Одеської області сплачений судовий збір.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що між Департаментом державної автомобільної інспекції МВС України та Затоківською селищною радою 12 жовтня 2005 року укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,5244 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для розміщення готельного комплексу «Стрела» строком на 25 років.

На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 23 грудня 2014 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0930 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0176), із земель, наданих раніше у користування Департаменту державної автомобільної інспекції МВС України.

Рішенням Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2687 ОСОБА_1 було передано у власність земельну ділянку площею 0,0930 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0176) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 для оформлення права власності, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії, номер НОМЕР_1 щодо земельної ділянки площею 0,093 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстровано згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 січня 2015 року № 18618289.

Також позивач вказує, що підставою для формування земельної ділянки стала технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, внаслідок чого на підставі такої технічної документації із земельної ділянки загальною площею 1,5244 га, яка раніше перебувала у користуванні Департаменту державної автомобільної інспекції МВС України, сформовано 17 окремих земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка відповідача.

Натомість, виходячи з того, що цільове призначення земельної ділянки, яка перебувала у користуванні Департаменту державної автомобільної інспекції МВС України, значилось як розміщення готельного комплексу, то після поділу цієї земельної ділянки Затоківська селищна рада мала розпорядитись відповідно до цього ж цільового призначення, а не передавати земельну ділянку у власність для індивідуального дачного будівництва. У зв`язку з цим, у даному випадку має місце формування нової земельної ділянки (з іншими межами, конфігурацією, площею та цільовим призначенням), що в свою чергу вимагає виготовлення такого виду документації із землеустрою як проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 жовтня 2017 року позов виконуючого обов`язки першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання незаконним рішення, недійсним Свідоцтва про право власності на земельну ділянку задоволено.

Визнано незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2687 «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0930 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0176) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ».

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії, індексний номер 32217633 щодо земельної ділянки площею 0,093 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0176). Вирішено судові витрати.

09 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 02 жовтня 2017 року по справі за позовом виконувача обов`язки першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання незаконним рішення, недійсним Свідоцтва про право власності на земельну ділянку. Разом із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 надав заяву про залишення позову виконувача обов`язки першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури без розгляду з огляду на відсутність у прокурора повноважень та підстав для представництва у дійсній справі.

В обґрунтування вимог заяви посилається на те, що згідно отриманої від адвоката інформації заявник дізнався про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:02:012:0176 площею 0,093 га була передана ОСОБА_1 у власність за рішенням Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 2687 від 29 грудня 2014 рокуза рахунок попереднього поділу таформування земельної ділянки зномером 5110300000:02:012:016 площею 0,465 газ цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційногопризначення».

Підтвердженням того, що ділянка з кадастровим номером 5110300000:02:012:0176 була відведена ОСОБА_1 у власність за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:012:016 площею 0,465 га з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення», є графічні матеріали (роздруківка) з Публічної кадастрової карти України щодо місця розташування архівної земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:012:016 та місця розташування відведеної ділянки; інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 122875538 від 04 травня 2018 року, з якої також вбачається цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:012:016 - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, а державна реєстрація цієї ділянки відбулася ще 12 жовтня 2004 року.

При цьому земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:02:012:0176, що була в подальшому передана ОСОБА_1 у власність за рішенням Затоківської селищної ради, була сформована до прийняття спірного рішення, про що свідчить дата реєстрації цієї ділянки у державному земельному кадастрі, а саме 23 грудня 2014 року.

Заявник вважає, що викладені обставини, які існували під час розгляду справи та прийняття рішення та про які він дізнався лише 31 серпня 2018 року, є нововиявленими обставинами, оскільки не були та не могли бути відомими на час розгляду справи, і судом ці обставини не були встановлені.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 листопада 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 02.10.2017 року по справі № 495/9133/16-ц задоволено.

Скасовано рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 жовтня 2017 року по справі № 495/9133/16-ц за позовом виконувача обов`язки першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання незаконним рішення, недійсним Свідоцтва про право власності на земельну ділянку у зв`язку з нововияленими обставинами.

Залишено позовну заяву виконувача обов`язки першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання незаконним рішення, недійсним Свідоцтва про право власності на земельну ділянку - без розгляду.

В апеляційній скарзі керівник Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 листопада 2018 року. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 жовтня 2017 року у справі № 495/9133/16-ц за нововиявленими обставинами відмовити. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 жовтня 2017 року залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги керівник Білгород-Дністровської місцевої прокуратури зазначає, що задовольняючи заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, суд серед підстав для скасування рішення суду, зазначив, що формування земельної ділянки відбулось внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:012:016; земельні ділянки з цільовим призначенням «для індивідуального дачного будівництва» відносяться до категорії земель рекреаційного призначення; у даному спорі належним позивачем має виступати Головне управління Дергеокадастру в Одеській області. При цьому, вказані обставини не належать до нововиявлених, оскільки судом при первинному розгляді справи досліджувалось питання щодо формування земельної ділянки та надавалась оцінка наявним у справі доказам щодо незаконної зміни цільового призначення земельної ділянки, а також підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді.

Судом не встановлено час, коли ОСОБА_1 дізнався або міг дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Щодо висновків суду з приводу, що прокурор мав звернутися з позовною заявою в інтересах Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, а не виступати у якості самостійного позивача, заявник зазначає, що оскільки спірна земельна ділянка внаслідок земельної афери відведено у порушення ст. 118 ЗК України, ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тому фактичне звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про передачу земельної ділянки державної власності у приватне користування з метою відновлення прав та законних інтересів територіальної громади землі, яка вибула з її користування і розпорядження незаконно.

Вказує, що органи Держгеокадастру уповноважені на звернення до суду лише у випадках: відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва; повернення самовільно чи тимчасово занятих земельних ділянок, строк користування яких закінчився. А тому органи Держгеокадастру не наділені повноваженнями на звернення до суду з позовом про визнання незаконним рішення селищної ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності.

Таким чином, зважаючи на відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносин, місцева прокуратура у даній справі набула статусу позивача, у відповідності до ч. 5 ст. 56 ЦПК України (ч. 2 ст. 45 ЦПК України в редакції станом на час розгляду справи).

Щодо незаконності зміни Затоківською селищною радою цільового призначення земельної ділянки при її відведенні у власність ОСОБА_1 , то земельна ділянка, яка перебувала у користуванні Департаменту державної автомобільної інспекції МВС України, мала цільове призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення та у відповідності до ч. 6 ст. 79-1 ЗК України зберегла таке цільове призначення при поділі, зокрема, на земельну ділянку 5110300000:02:012:016.

Отже , в даному випадку, зміна використання земельної ділянки з виду «для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення» на вид використання «для індивідуального дачного будівництва» призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки. Водночас, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 308/7923/16-ц, від 08.05.2018 у справі № 521/4789/17).

Статтями 116, 118, 121 ЗК України не передбачено можливості приватизації (отримання безоплатно у власність) земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року в складі головуючого судді Цюри Т.В. відкрито апеляційне провадження у справі таухвалою Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року справу призначенодо розгляду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 про залучення третьої особи задоволено.

Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог- ОСОБА_2 до участі у справі за позовомвиконувача обов`язки першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання незаконним рішення, недійсним Свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 01 серпня 2023 року суддя ОСОБА_4 звільнена з посади судді Одеського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Із наведених підстав справу передано до провадження судді Назарової М.В., судді учасники колегії: Сєвєрова Є.С., Комлева О.С. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2023).

Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2023 вилучено суддів учасників колегії Сєвєрову Є.С., Комлеву О.С., нові судді: Лозко Ю.П., Кострицький В.В.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року призначено справу до апеляційного розгляду.

Останній розгляд справи був призначений 04 лютого 2025 року о 16-45 год.

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 вказаної норми).

В судовому засіданні прокурор Бондаревський О.М. підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися, що відповідно до вимог частини другоїстатті 372 ЦПК Українине перешкоджає розгляду справи, зокрема, керівник Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_2 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 118, 119, 120 т. 2), ОСОБА_1 , який має зареєстрованим місце проживання: АДРЕСА_3 (тимчасово окупована територія) в порядку ч. 3 ст. 128 ЦПК України, оскільки за вказаною його повноважним представником ОСОБА_3 адресою останній отримав таке (а.с. 121 т. 2), крім того, відповідачу здійснено повідомлення про розгляд справи у відповідності п. 19 Перехідних Положень ЦПК України шляхом розміщення оголошення на сайті Судової влади.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Відповідно дост. 263 ЦПК Українирішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 жовтня 2017 року по справі № 495/9133/16-ц, відповідач ОСОБА_1 обґрунтовував таке тим, що згідно отриманої від адвоката інформації заявник дізнався про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:02:012:0176 площею 0,093 га була передана ОСОБА_1 у власність за рішенням Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 2687 від 29 грудня 2014 рокуза рахунок попереднього поділу таформування земельної ділянки зномером 5110300000:02:012:016 площею 0,465 газ цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційногопризначення». Підтвердженням того, що ділянка з кадастровим номером 5110300000:02:012:0176 була відведена ОСОБА_1 у власність за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:012:016 площею 0,465 га з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення» є графічні матеріали (роздруківка) з Публічної кадастрової карти України щодо місця розташування архівної земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:012:016 та місця розташування відведеної ділянки; інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 122875538 від 04.05.2018 р., з якої також вбачається цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:012:016 - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, а державна реєстрація цієї ділянки відбулася ще 12 жовтня 2004 року.

При цьому земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:02:012:0176, що була в подальшому передана ОСОБА_1 у власність за рішенням Затоківської селищної ради, була сформована до прийняття спірного рішення, про що свідчить дата реєстрації цієї ділянки у державному земельному кадастрі, а саме 23 грудня 2014 року.

Вказані обставини заявник вважає нововиявленими в частині формування земельної ділянки.

Також зазначає нововиявленими обставинами для перегляду судового рішення в частині наявності речового права на спірну земельну ділянку в іншої особи станом на час розгляду справи, чим вважає існування на час подання позову прокурором рішення Затоківської селищної ради № 3817 від 29 вересня 2015 року про передачу належної заявнику на праві власності земельної ділянки іншій особі ОСОБА_5 , який здійснив відчуження спірної земельної ділянки на користь ОСОБА_6 07 вересня 2018 року, а прокурор не повідомив про таке суд.

Нововиявленими обставинами в частині відсутності підтвердження повноважень прокурора для звернення до суду з цим позовом зазначає неотримання позову, через що не знав підстав обґрунтування прокурором здійснення представництва у порядку, передбаченому ч. 2 або 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру». До звернення до суду прокурор не повідомив про свій намір відповідного суб`єкта владних повноважень.

Строк дізнання про зазначені обставини, які заявник вважає нововиявленими, він зазначає 31 серпня 2018 року та вказує, що викладені обставини, які існували під час розгляду справи та прийняття рішення, не були та не могли бути відомими йому на час розгляду справи, і судом ці обставини не були встановлені.

Задовольняючи вказану заяву ОСОБА_1 , суд виходив із її обґрунтованості протягом розгляду справи, оскільки викладені обставини, які існували під час розгляду справи та прийняття рішення та про які заявник дізнався лише 31 серпня 2018 року, є нововиявленими обставинами, оскільки не були та не могли бути відомими ОСОБА_1 на час розгляду справи і судом ці обставини не були встановлені.

Тому переглядаючи судове рішення за такими обставинами, судом виснувано, що висновки суду щодо необхідності розробки проекту землеустрою, а не технічної документації щодо поділу, з посиланням на зміну цільового призначення та формування нової земельної ділянки, спростовуються нововиявленими обставинами та чинним законодавством. Крім того, формування та державна реєстрація спірної земельної ділянкиплощею 0,0930 га з кадастровим номером 5110300000:02:012:0176 відбулася 23 грудня 2014 року, тобто до прийняття рішення Затоківською селищною радою від 29 грудня 2014 року № 2687 про надання цієї ділянки у власність ОСОБА_1 . Отже, предметом спірного рішення не було ані затвердження технічної документації щодо поділу та об`єднання, ані встановлення чи зміна цільового призначення. Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про землеустрій»проекти землеустрою щодовідведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельнихділянок або формування нових земельних ділянок. За таких обставинна час прийняття рішення Затоківської селищної ради 29 грудня 2014 року №2687 земельна ділянка з цільовим призначенням «для індивідуального дачного будівництва»вже була сформована та зареєстрована за кадастровим номером 5110300000:02:012:0176.

З огляду на викладене, суд зробив висновок, що спірним рішенням Затоківської селищної ради від 29.12.2014 № 2687цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:012:0176 не змінювалося; формування нової земельної ділянки не відбувалося.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді судом зазначено, що з наданих Виконувачем обов`язків першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури матеріалів до позовної заяви вбачається відсутність інформації про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та доказів про повідомлення Позивачем Держгеокадастр та (або) його територіальні управління про здійснення представництва його інтересів в суді та не надано доказів того, що Держгеокадастр як орган, компетентний здійснювати нагляд за дотриманням законодавства у спірних правовідносинах, звертався до прокурора або органу місцевого самоврядування Затоківської селищної ради з клопотання про відновлення порушених прав та приведення у відповідність до законодавства прийнятого селищною радою рішення з питань регулювання земельних відносин.

Тому у відповідності до вимог ч. 4 ст. 56 ЦПК України та п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України таке має наслідком постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, оскільки позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 1 частини другоїстатті 423 ЦПК Українивстановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані, що у встановленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.

Для вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами необхідно розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).

Нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 2-3000/12, провадження № 61-6933св19).

У постанові Верховного Суду від 13 вересня 2022 року в справі № 159/1388/17 (провадження № 61-14240св19) зазначено, що «не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи. Отже, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, тобто ті, що взагалі не були предметом розгляду у цивільній справі».

Ураховуючи викладене, сутність перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами - це встановлення наявності або відсутності нововиявлених обставин і повторний розгляд справи у разі їх встановлення з метою досягнення істини у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16, провадження № 11-314апп20). Нововиявлені обставини характеризуються сукупністю таких ознак: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не були та не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би суттєво змінити, або прийняти інше рішення, ніж те, яке було прийняте).

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній/касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 червня 2021 року в справі 9901/424/18.

З підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, учасники справи можуть звернутися із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами або виключними обставинами протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Аналізуючи зазначені заявником аргументи як нововиявлені обставини, колегія суддів не знаходить їх такими, оскільки порушене заявником питання було предметом доказування у цій справі, сторонами подавалися докази з цього приводу і вказаним обставинам надана правова оцінка, а тому зазначені обставини не можуть вважатись нововиявленими.

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Крім того, згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Те, що формування земельної ділянки відбулося внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:012:0016; що земельні ділянки з цільовим призначенням «для індивідуального дачного будівництва» відносяться до категорії земель рекреаційного призначення; що у даному спорі належним відповідачем має виступати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, не можуть бути нововиявленими обставинами, оскільки судом при первинному розгляді справи з огляду на предмет доказування у справі досліджувалося питання щодо формування земельної ділянки та надавалася оцінка наявним у справі доказам щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.

Доказів того, що обставини поділу земельної ділянки, зміни її цільового призначення не були відомі та не могли бути відомі заявнику, нічим не підтверджено, а з огляду на розгляд справи судом, де предметом оскарження було відповідне рішення Затоківської селищної ради, таке не є переконливим, адже належно виконуючи свої процесуальні обов`язки та користуючись відповідними правами, заявник повинен був і мав у разі неможливості надати самостійно певні докази поставити перед судом питання про їх витребування, зокрема, і щодо формування спірної земельної ділянки.

Що стосується набуття іншою особою права власності на спірну земельну ділянку, то таке теж є доказом, а не новою обставиною, якою є набуття відповідачем у власність спірної земельної ділянки з порушенням земельного законодавства.

Так само як і підстави представництва прокурором інтересів держави в суді.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11червня 2024 року у справі №925/1133/18 виснувано про те, що«у цій справі прокурор звернувся з позовом, спрямованим на захист інтересів держави, які виходять за межі інтересів територіальної громади Черкас, від стверджуваного прокурором порушення, в тому числі з боку відповідача-1 - Черкаської міської ради (п. 109).

У пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 77-83; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 8.8) (п. 110).

Поряд із цим таке процесуальне позиціонування прокурора не враховує, що згідно з обставинами справи не виключається, що уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави. У такому випадку визначення цього органу позивачем суперечило б принципу розумності. Отже, статусом позивача має наділятись прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем (п. 111)».

Вказане відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, в даному випадку суд помилково не врахував, що відсутність державного органу, в інтересах якого він мав звернутись до суду, оскільки відповідна рада, оскарження рішень якої і стало підставою для звернення до суду, визначена відповідачем в цій справі.

Натомість, Велика Палата Верховного Суду зауважує у вищенаведеній справі, що Держгеокадастр у сфері земельних відносин може виступати у двох різних правових статусах: 1) як центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого відноситься реалізація державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів 2) як суб`єкт здійснення права державної власності на землю. Обсяг повноважень Держгеокадастру (зокрема і щодо звернення до суду з тим чи іншим позовом) при захисті земельних прав може відрізнятись залежно від правового статусу Держгеокадастру у спірних правовідносинах.

Згідно із частиною четвертою статті 122 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У цьому випадку Держгеокадастр здійснює повноваження як суб`єкт здійснення права державної власності на землю.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (частина перша статті 386 ЦК України).

При реалізації компетенції уповноваженого представника власника Держгеокадастр, як представник власника, не обмежений у виборі способів захисту порушеного права власності та має керуватись статтею 16 ЦК України та 152 ЗК України.

Натомість у правовідносинах, які стосуються порушення речових прав держави чи територіальної громади на земельні ділянки, Держгеокадастр України та його територіальні органи не наділені повноваженнями власника на захист відповідного права державної або комунальної форми власності (крім земель сільськогосподарського призначення державної форми власності).

Якщо виходити з обставин цієї справи, Держгеокадастр у спірних правовідносинах виконує функції державного контролю.

Реалізуючи державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, Держгеокадастр повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас статтею 152ЗК України, статтею 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», пунктом 51Положення від 14.01.2015 № 15 такожвизначено перелік позовів, з якими Держгеокадастр має право звертатись до суду,виконуючи функції державного контролю за використанням та охороною земель.

Отже, органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - у випадках, які визначені у відповідних нормативно-правових актах, що регламентують повноваження Держгеокадастру (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився).

За обставин цієї справи, органи Держгеокадастру не мають повноважень звертатись з позовом до суду, тому статусом позивача має наділятись прокурор. Зважаючи на викладене вище, прокурор не повинен був попередньо, до звернення до суду, повідомляти про це відповідний орган Держгеокадастру.

З огляду на наведене, суд дійшов необґрунтованого висновку про залишення позовної заяви прокурора без розгляду у зв`язку з тим, що останній не обґрунтував та не довів підстави свого представництва інтересів держави в суді.

Відповідно до вимог ч. 3ст. 429 ЦПК Україниза результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Відповідно частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, обставини, на які ОСОБА_1 посилалався в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, не є нововиявленими обставинами в розумінні ст. 423 ЦПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, відтак, рішення суду першої інстанції, яким безпідставно задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 жовтня 2017 року за нововиявленими обставинами, не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

З урахуванням вищевикладеного, заявником не було доведено передбачених ст. 423 ЦПК України підстав для перегляду рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, доводи заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами фактично є переоцінкою доказів, які досліджувалися судом першої інстанції, в зв`язку з чим апеляційний суд приходить до висновку, що заява є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишення рішення суду від 02 жовтня 2017 року в силі.

Відповідно до ч. 13ст. 141 ЦПК Україниякщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, колегія суддів приходить висновку про те, що на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 накористь прокуратурипідлягає стягненнюсудовий збір, сплачений останнім за подання апеляційної скарги у розмірі - 4134 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 429 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури задовольнити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 листопада 2018 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 жовтня 2017 року у справі № 495/9133/16-ц за нововиявленими обставинами відмовити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 жовтня 2017 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ) на користь Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 03528552) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4134 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 07 лютого 2025 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.В. Кострицький

Ю.П. Лозко