Ухвала

від 12.02.2025 по справі 120/18264/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 лютого 2025 року

Київ

справа № 120/18264/23

адміністративне провадження № К/990/3671/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.04.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 у справі №120/18264/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зе Кіппа» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

29.01.2025 до суду втретє надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - скаржник), направлена до суду через підсистему «Електронний суд» 28.01.2025.

Попередні касаційні скарги Верховний Суд повернув ухвалами від 15.08.2024, 21.01.2025 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судових рішень. Суд визнав, що приведене скаржником обґрунтування із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зводилося до викладення обставин справ, цитування висновків акта перевірки та норм Податкового кодексу України. Так, у касаційній скарзі містилося посилання, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 44.6 статті 44 ПК України і не врахували висновки Верховного Суду з питання його правильного застосування, викладені у постановах від 01.06.2022 у справі №280/597/19, від 20.05.2021 у справі № 826/16627/18. ГУ ДПС доводило, що під час перевірки позивач не надав документів, передбачених статтею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції». Суд зауважив, що у справах № 280/597/19, №826/16627/18 предметом розгляду були податкові повідомлення-рішення про збільшення податкових зобов`язань з відповідного податку і застосування штрафних санкцій, натомість, у справі, у якій подано касаційну скаргу, предметом спору є податкове повідомлення-рішення, яким нараховано пеню за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Однак, обґрунтування подібності правовідносин у касаційній скарзі не навів. Не обґрунтував скаржник і застосовності у спорах цієї категорії пункту 44.6 статті 44 ПК України, як і не зазначив ані які саме показники податкової звітності у цих правовідносинах формувалися позивачем, ані який саме первинний документ на їх підтвердження не було надано до перевірки, що мало наслідком нарахування пені. Суд роз`яснив вимоги щодо обов`язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на цій підставі.

Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її зміст є майже ідентичним до попередніх касаційних скарг, які Верховний Суд вже визнав неналежно оформленими.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою втретє, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Перевіркою змісту втретє поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній, аналогічно попереднім касаційним скаргам, міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 44.6 статті 44 ПК України і не врахували висновки Верховного Суду з питання його правильного застосування, викладені у постановах від 01.06.2022 у справі №280/597/19, від 20.05.2021 у справі № 826/16627/18. Скаржник доводить, що позивач до перевірки не надав у повному обсязі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки (факт звернення ТОВ «Зе Кіппа» до судових органів про стягнення з нерезидентів "Jerusalem Yarmulka", Israel заборгованості по контракту від 03.01.2022 №1/2022 та "ALONEY UNIVERSE LTD", Israel заборгованості по договору купівлі - продажу товару № 26012022 від 26.01.2022).

Однак суд вже звертав увагу, що у зазначених скаржником справах, предметом розгляду були податкові повідомлення-рішення про збільшення податкових зобов`язань з відповідного податку і застосування штрафних санкцій, натомість, у справі, у якій подано касаційну скаргу, предметом спору є податкове повідомлення-рішення, яким нараховано пеню за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. В чому скаржник вбачає подібність правовідносин між справою, у якій подано касаційну скаргу, і справами, які були предметом розгляду Верховним Судом, у касаційній скарзі так і не обґрунтовано.

Водночас Верховний Суд неодноразово (постанови від 20.12.2021 у справі №200/6804/19-а, від 19.05.2022 у справі №1.380.2019.002234, від 25.04.2023 у справі № 520/723/20) висловлював позицію про те, що вимога пункту 44.6 статті 44 ПК України стосується тих документів, які є підставою для внесення показників до податкової звітності (первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством). Інші документи знаходяться поза межами дії норми пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Вінницькій області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.04.2024 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.04.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 у справі №120/18264/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зе Кіппа» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон