Ухвала

від 12.02.2025 по справі 140/6107/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 лютого 2025 року

Київ

справа № 140/6107/24

адміністративне провадження № К/990/3779/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі №140/6107/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБІД» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

30.01.2025 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Волинської митниці (далі - скаржник), направлена до суду через підсистему «Електронний суд» 30.01.2025.

Попередню касаційну скаргу Верховний Суд повернув ухвалою від 23.01.2025 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Суд зазначив, що посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник, фактично, цитував пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України і зазначав про застосування норм матеріального права, а саме статей 68, 69 Митного кодексу України, пунктів 1, 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постанові Верховного Суду від 16.04.2021 у справі №826/10068/17. Так, скаржник зазначав, що Верховний Суд вже висловив правову позицію про те, що код УКТЗЕД, зазначений в експортній митній декларації країни-експортера не має вирішального правового значення. Однак, зі змісту судових рішень не вбачалося, що єдиною підставою для задоволення позову став висновок судів, що задекларований позивачем код товару згідно з УКТЗЕД був зазначений в експортній митній декларації країни-експортера. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується правильність віднесення позивачем транспортного засобу згідно його призначення і особливостей конструкції до колісного транспортного засобу спеціального призначення. Суд визнав, що доводи відповідача, які викладені у касаційній скарзі є такими, що наведені безвідносно до висновків судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позовних вимог. Крім того, суд зазначив, що доводи про незгоду з висновками судів про належність транспортного засобу до транспортних засобів спеціального призначення, які можуть класифікуватися у позиції 8705, наведені без посилання на конкретний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку). Також, у касаційній скарзі відсутні обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, в той час як суд першої інстанції розглядав справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її зміст є майже ідентичним до попередньої касаційної скарги, яку Верховний Суд вже визнав неналежно оформленою.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Однак, обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на цій підставі скаржник не наводить. Зміст касаційної скарги є ідентичним її попередній редакції. Скаржник лише змінив посилання з пункту 3 на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також додав деякі абзаци. В іншій частині касаційна скарга змін не зазнала.

Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Волинської митниці підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2024.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі № 140/6107/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБІД» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон