Ухвала

від 12.02.2025 по справі 160/10851/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 лютого 2025 року

Київ

справа № 160/10851/24

адміністративне провадження № К/990/4189/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі №160/10851/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Вінкор Транс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

03.02.2025 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - скаржник), направлена до суду через підсистему «Електронний суд» 03.02.2025.

Попередню касаційну скаргу Верховний Суд повернув ухвалою від 07.01.2025 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Суд зазначив, що приведене скаржником обґрунтування із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України наведене не у взаємозв`язку із фактичними обставина у цій справі і висновками судів попередніх інстанцій. Суд зауважив, що ГУ ДПС приводячи висновок з акта перевірки в розрізі кожного з контрагентів позивача, посилався на постанову Верховного Суду та цитував витяг з неї, який стосувався або конкретної обставини, встановленої у справі, або загальних підходів Верховного Суду, сформованих у справах, предметом спору у яких є реальність господарських операцій. Однак, у касаційній скарзі не було зазначено конкретний висновок судів попередніх інстанцій, який би суперечив процитованим у касаційній скарзі висновкам Верховного Суду. Суд звернув увагу скаржника, що підставою для задоволення позову став висновок, що сукупність встановлених обставин і досліджених доказів підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами, які давали підстави для формування даних податкового обліку на підставі тих документів, які були складені позивачем з його контрагентами. Також суд зауважив про те, що доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування пункту 201.10 статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України і пунктів 89, 90 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України приведені безвідносно до висновку апеляційного суду (суд в цій частині зазначив, що розрахунок коригування був зареєстрований вчасно). Також суд звертав увагу, що касаційна скарга не містила обґрунтування незгоди з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0128000703, яким до позивача застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату задекларованих зобов`язань.

Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її зміст в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень є майже ідентичним до попередньої касаційної скарги, яку Верховний Суд вже визнав неналежно оформленою. Також скаржник додав доводи на обґрунтування заявленого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, а також навів обґрунтування незгоди з висновками судів в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0128000703.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги. Аналогічно попередній редакції касаційної скарги приведене скаржником обґрунтування із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, наводиться не у взаємозв`язку із фактичними обставинами у цій справі і висновками судів попередніх інстанцій. Зміст касаційної скарги здебільшого полягає у викладенні висновків Акта перевірки.

У вдруге поданій касаційній скарзі ГУ ДПС додало обґрунтування незгоди з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0128000703, яким до позивача застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату задекларованих зобов`язань. ГУ ДПС зазначає, що суди не врахували висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.01.2024 у справі № 160/17160/21, щодо застосування пунктів 124.1, 124.2, 124.3 статті 124 ПК України в частині умов визначення розміру штрафних санкцій.

Однак, задовольняючи позов в цій частині позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що грошові зобов`язання були сплачені своєчасно, що виключає підстави для притягнення позивача до відповідальності.

Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги.

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Отже, касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права у взаємозв`язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов`язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для відповідної підстави).

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27.11.2024.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі №160/10851/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Вінкор Транс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон