Постанова

від 12.02.2025 по справі 766/8301/23

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/8301/23 Головуючий в І інстанції: Черниш Т.І.

Номер провадження: 22-ц/819/72/25 Доповідач: Базіль Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді (судді-доповідача) Базіль Л.В.,

суддів: Бездрабко В.О., Пузанової Л.В.,

секретар судового засідання Андреєва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Закарпатського обласного центру зайнятості на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21.10.2024 року, ухвалене під головуванням судді Черниш Т.І. у справі №766/8301/23 за позовом Закарпатського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2024 року Закарпатський обласний центр зайнятості в особі Ужгородської філії звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , вказавши, що остання була зареєстрована в центрі зайнятості як безробітна з 04.07.2022 й по 28.11.2022 вона отримала 25198,19 грн державної допомоги. Під час опрацювання рекомендацій за результатами верифікації, яка була завантажена 24.05.2023 року було виявлено, що відповідач на момент звернення до центру зайнятості та у період отримання допомоги по безробіттю була зарахована на навчання до Херсонського державного аграрно-економічного університету. Відповідно до довідки Херсонського державного аграрно-економічного університету у період з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2024 року ОСОБА_1 дійсно була здобувачем вищої освіти першого (бакалаврського) рівня за денною формою навчання. Проте при поданні заяви на отримання статусу безробітної 04.07.2022 відповідач не повідомила центр зайнятості про зарахування її з 12.08.2021 до Херсонського державного аграрно-економічного університету на денну форму навчання.

20 червня 2023 року Закарпатський обласний центр зайнятості склав акт № 101 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в якому встановив, що ОСОБА_1 дійсно під час перебування на обліку в статусі безробітної одночасно проходила навчання в Херсонському державному аграрно-економічному університеті.

Таким чином, відповідачка відносилась до зайнятого населення, відповідно не мала права перебувати на обліку як безробітна та отримувати виплати.

12.07.2023 року позивачем було видано наказ №66 про повернення нарахованого та виплаченого матеріального забезпечення у розмірі 25198,19 грн про що відповідач була повідомлена, проте коштів у добровільному порядку не повернула.

Посилаючись на викладені обставини позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь кошти виплачені як допомога по безробіттю у сумі 25198,19 грн, а також суму судового збору в розмірі 2684,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21.10.2024 року у задоволенні позову Закарпатського обласного центру зайнятості відмовлено.

Вимоги апеляційної скарги та її узагальнені доводи

В апеляційній скарзі Закарпатський обласний центр занятості посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача кошти у розмірі 25198,19 грн, відшкодувати судові витрати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт вказує, що предметом позовних вимог є стягнення допомоги по безробіттю внаслідок умисного невиконання відповідачем своїх обов`язків та зловживання ними під час виплати допомоги по безробіттю та отримання статусу безробітного, на спростування яких відповідачем не надано жодних доказів. При ухвалені рішення міський суд не врахував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.09.2018 року у справі №545/164/17, в якій зазначено, що неповідомлення особою обставини, яка не дає право їй для визнання її безробітною свідчить про невиконання нею своїх обов`язків та відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення. Звертає увагу, що матеріали справи містять належні та допустимі докази, що підтверджують позовні вимоги, а саме акт розслідування страхового випадку від 20.06.2023 року №101; довідка від 19.06.2023 року № 06/02-25/513; заява відповідачки про надання статусу безробітної.

Позиція інших учасників справи

Відповідач ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надала. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція учасників справи у судовому засіданні

Представник Закарпатського обласного центру зайнчятості Гладинець О.І., приймаючи участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримав з підстав в ній викладених, просив про задоволення скарги.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про день та час розгляду справи (а.с 156-157, 164) у судове засідання не з`явилась, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обставини справи

Судом встановлено, що 04.07.2022 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) через портал ДІЯ звернулася до Ужгородського міського центру зайнятості із заявою від 04.07.2022 №20220704-2557304 про надання статусу безробітної та із заявою від 04.07.2022 №20220704-2557304/2 про призначення виплати допомоги по безробіттю та, починаючи з 04.07.2022 їй було надано статус безробітного та розпочато виплату допомоги по безробіттю.

29.05.2023 Ужгородською філією Закарпатського обласного центру зайнятості направлено запит до Херсонського державного аграрно-економічного університету за № 403/701.1-103 про підтвердження або спростування інформації щодо проходження ОСОБА_1 навчання у даному освітньому закладі.

Відповідно до довідки № 06/02-25/513, виданої 19.06.2023 Херсонським державним аграрно-економічним університетом, ОСОБА_1 дійсно є здобувачем вищої освіти першого (бакалаврського) рівня третього року денної форми навчання, освітньо-професійної програми «Садово-паркове господарство» зі спеціальності 206 Садово-паркове господарство факультету рибного господарства та природокористування Херсонського державного аграрно-економічного університету. Зарахована до університету на перший курс зі скороченим терміном навчання наказом № 216-ст від 12 серпня 2021 року за кошти державного бюджету. Термін навчання в університеті з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2024 року

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відмовляючи позивачу у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 виплаченої допомоги по безробіттю суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що відповідачка у період перебування на обліку у центрі зайнятості як безробітна належала до зайнятого населення.

Такий висновок відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згіднозі змістом ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Пунктом 2 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» чинній на момент надання відповідачу статусу безробітного визначено, що безробітний особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Статусу безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи( ст.43 Закону України «Про зайнятість населення)

Згідно із ч.1ст.4 Закону України «Про зайнятість населення»до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору ( контракту ) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств ), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

До зайнятого населення також належать:

Непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, особою з інвалідністю 1 групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства;

батьки- вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;

особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю 1 чи 11 групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за нею відповідно до законодавства.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ОСОБА_1 поєднувала навчання з роботою. Не містять матеріали справи і доказів того, що відповідач у період отримання допомоги по безробіттю отримувала інші види матеріального забезпечення чи то дохід.

Суд першої інстанції враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем факту належності відповідачки у період її перебування на обліку у центрі зайнятості до категорії зайнятого населення у розумінні ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» та відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 коштів, виплачених як допомога по безробіттю, з чим погоджується і апеляційний суд.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції і про те, що саме по собі навчання відповідачки за денною формою в закладі освіти не є підставою для віднесення її до зайнятого населення, оскільки ч.1 ст.4 Закону України «Про зайнятість населення» імперативно встановлює, що до зайнятого населення відносяться особи, які навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Не заслуговують на увагу як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами твердження позивача про те, що відповідачка умисно невиконувана своїх обов`язків щодо своєчасного подання відомостей про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг та зловживання ними.

У постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №545/163/17 та 24 квітня 2019 року у справі №757/17820/17-цвід 24.04.2019року,суд дійшоввисновку,що суб`єктвладних повноваженьповинен довестивину застрахованоїособи уформі прямогоумислу,спрямованого самена свідоменеповідомлення пропрацевлаштування зметою незаконногоотримання допомогипо безробіттю.

Отже, не доведення вини застрахованої особи у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про навчання з метою незаконного отримання допомоги по безробіттю позивачем (Закарпатським обласним центром зайнятості в особі Ужгородської філії) є безумовною підставою у відмові в задоволенні позовних вимог.

Доказам, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі як на підтвердження своїх позовних вимог, міським судом надано оцінку та на підставі яких суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки не підтверджують, що відповідач у період її перебування на обліку у центрі зайнятості належала до категорії зайнятого населення у розумінні ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення».

Посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 545/164/17 що, на думку скаржника, повинні бути враховані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки обставини у згаданій справі, відмінні, від тих, які встановлено в справі, що переглядається.

Так у справі №545/164/17 відповідач в період отримання допомоги по безробіттю отримував пільгову пенсію за віком, тоді як в справі, що переглядається апеляційним судом відповідач перебуваючи в статусі безробітної навчалась за денною формою навчання без поєднання з роботою. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що подібність правовідносин не підтвердилася, а тому висновки касаційного суду зроблені у справі №545/164/17 не можуть бути враховані у цій справі.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для розподілу судових витрат не має.

Повний текст постанови складено 13.02.2025 року.

Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Закарпатського обласного центру зайнятості залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21.10.2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Л.В. Базіль

Судді: В.О. Бездрабко

Л.В. Пузанова