Ухвала

від 06.02.2025 по справі 504/4308/21

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/4308/21

Номер провадження 4-с/504/18/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2025с-ще Доброслав

Суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Вінська Н.В., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Літвінішиної Інни Іванівни,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Комінтернівського районного суду Одеської області перебуває скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Літвінішиної Інни Іванівни.

16 січня 2025 року представник ОСОБА_1 подав до суду клопотання про зупинення стягнення на підставі виконавчого листа.

В судове засіданні призначене судом на 27 січня 2025 року, представник скаржника не з`явися надавши до суду заяву про відкладення судового засідання на іншу дату.

05 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 адвокатом Гришко Сергієм Олександровичем подано клопотання про прискорення розгляду справи, у якому представник скаржника помилково ототожнює заяву про зупинення стягнення на підставі виконавчого листа із заявою про забезпечення та просить розглянути її невідкладно.

Враховуючи подане представником Сероветника С.С. клопотання про прискорення розгляду справи, суд, вивчивши матеріали поданої скарги та подану заяву про зупинення стягнення за виконавчим листом , приходить до наступного висновку.

Положеннями ст. 447-453 ЦПК України визначено порядок розгляду скарг на дії та рішення державного чи приватного виконавця.

Водночас, даними нормами процесуального закону не передбачено можливості забезпечення вимог скарги шляхом зупинення виконання за виконавчим листом.

Більш того, як визначено законодавцем, зокрема в статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», питання зупинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного чи приватного виконавця, тоді як суд першої інстанції не наділений такими повноваженнями.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

У статтях 149, 150 ЦПК України зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Разом із тим, згідно зі статтею 14 Конституції України та статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Отже, положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447-451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

У ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна.

Ураховуючи викладене, заявлені боржником заходи не можуть бути застосовані під час оскарження дій приватного виконавця, оскільки такі заходи застосовуються судами під час розгляду справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Пославшись на останній абзац пункту 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року N 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах", згідно з яким судам роз`яснено, що до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (пункт 4 частини першої статті 37 Закону про виконавче провадження), представник скаржника не врахував, що означенні положення стосуються оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Така ж правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021р. у справі № 752/26606/18.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника ОСОБА_1 про зупинення стягнення на підставі виконавчого листа до завершення розгляду скарги.

Керуючись ст. 261, 448 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні зави ОСОБА_2 про зупинення стягнення на підставі виконавчого листа №504/4308/21, виданого Комінтернівським районним судом Одеської області 12.11.2024 року про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання повного судового рішення в частині відмови у задоволенні клопотання про зупинення реалізації майна, в іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя Вінська Н. В.