Ухвала

від 06.02.2025 по справі 639/947/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №: 639/947/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №: 11-кп/818/817/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: продовження строку тримання

під вартою обвинуваченому

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, з участю обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме прокурора, належним чином повідомленого про розгляд справи, від якого надійшла заява про розгляд справи без нього, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника на ухвалу Червонозаводського районного суду м.Харкова від 24 01 2025 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вказаною ухвалою суду першої інстанції задоволено клопотання прокурора та продовжено стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах установи «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 24 березня 2025 року включно.

Разом з цим відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 .

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившисьзі вказанимрішенням судупершої інстанції,захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить скасувати та постановити нове, яким, на його думку, слід змінити запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою або визначити розмір застави для зміни запобіжного заходу.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що в ухвалі суду першої інстанції не було зазначено якими саме доказами обумовлено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Апелянт вказує, що ризики, які полягають у тому, що обвинувачений буде переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків не відповідають дійсності.

Зазначає, що стороною обвинувачення не було надано жодних належних та допустимих доказів, які давали б підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Вказує, що єдиним обґрунтуванням ризиків, передбачених ст.177 КПК України, є тяжкість покарання, яке може бути застосоване стосовно обвинуваченого.

Наголошує на тому, що до матеріалів справи не долучене повідомлення про підозру ОСОБА_6 , яке не досліджувалося судом. При цьому зазначає, що суд позбавлений можливості посилатися на наявність обґрунтованої підозри при її відсутності та без дослідження судом.

Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було зроблено аналіз доказів у справі.

Зазначає, що ОСОБА_6 перебуває в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» з листопада 2022 року без достатніх на те підстав.

Вказує, що судом першої інстанції стосовно ОСОБА_6 була обрана безальтернативна міра запобіжного заходу тримання під вартою.

Вказані обставини, на думку захисника, свідчать про можливість зміни запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 з тримання під вартою на більш м`який або визначення розміру застави.

Позиції учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні апеляційного суду були присутні захисники обвинуваченого ОСОБА_6 адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу та просити її задовольнити. Такої ж позиції дотримувався обвинувачений ОСОБА_6 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Прокурор продату тачас розглядуапеляційної скаргибула повідомленаналежним чином.Перед початкомсудового засіданнявід прокурора ОСОБА_10 надійшла заяваз проханнямпроводити розглядсправи заїї відсутності.Крім того,прокурор зазначила,що проситьапеляційну скаргузахисника обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Беручи до уваги вищевказане, а також враховуючи вимоги ч.4 ст.405, ч.2 ст.422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали суду за відсутності прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю доповідача, доводи адвоката ОСОБА_7 , думки захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_6 , дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків, передбачених п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, колегія суддів бере до уваги те, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарань, передбачених за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111-1 та ч.1 ст.111-2 КК України, які є кримінальним проступком та особливо тяжким злочином відповідно.

Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, усвідомлюючи, яке покарання йому загрожує, з метою його уникнення, він може вчинити дії направлені на переховування від суду.

Крім того, зареєстроване місце проживання та місце роботи ОСОБА_6 знаходиться у районі, прикордонному з рф, на відстані менш, ніж 40 кілометрів до державного кордону України з рф. На цей час Куп`янський район не повністюперебуває підконтролем українськоївлади та відноситься до територій, де ведуться бойові дії. Враховуючи те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, спрямованих проти основ національної безпеки України та є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний ладв умовах воєнного стану,що свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого та особи, яка його вчинила, то з метою уникнення покарання обвинувачений може вчинити дії направлені на переховування від суду, зокрема, переховуватись на території рф або на тимчасового окупованій території.

Крім того, у зв`язку з тим, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань та дослідження їх судом, а ОСОБА_6 має реальну можливість впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, в тому числі на тих, яким відомо про вчинення кримінальних правопорушень, не можна виключати можливість такого впливу ОСОБА_6 на останніх з метою зміни їх свідчень на свою користь.

Крім того, судом першої інстанції було допитано свідка ОСОБА_11 , яка повідомила, що на її номер у застосунку «Telegam» від дружини обвинуваченого приходили погрозливі повідомлення, які та згодом видалила, але свідок встигла зробити скриншоти цього листування.

Разом з цим судом першої інстанції після допиту свідка ОСОБА_12 було зроблене повторне попередження присутній у судовому засіданні дружині обвинуваченого ОСОБА_13 у зв`язку з невиконанням нею розпорядження головуючого припинити порушувати порядок у залі судового засідання, оскільки остання висловлювалася без дозволу головуючого. При цьому свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що ці висловлювання були адресовані їй та носили негативний характер.

У зв`язку з цим апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що існує ризик того, що обвинувачений не з`явиться у судове засідання, а також ризик того, що він буде вживати заходів для запобігання відправлення правосуддя, здійснюючи незаконний вплив на свідків.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Як вбачається з клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися, при цьому сторона обвинувачення надала оцінку протиправності дій, скоєних обвинуваченим, тяжкості покарання, у разі доведення його винуватості, відомостям, які характеризують особу обвинуваченого та навела підстави, які вказують про необхідність продовження строку дії обраного раніше запобіжного заходу.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_6 , враховуючи їх тяжкість, вчинення під час дії воєнного стану, тобто за тяжких обстави, в яких опинилося суспільство, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції по даній справі, колегія суддів бере до уваги рішення Конституційного Суду України від 13 06 2019 року в тій його частині, де звернуто увагу на необхідність дотримання вимог п.1 ч.1 ст.178 КПК України щодо оцінки в сукупності всіх обставин, у тому числі вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення.

Крім того, як випливає із вищевказаного Рішення Конституційного Суду України, на даний час, коли кримінальна справа знаходиться у провадженні суду першої інстанції, то тепер уже суд має перебирати на себе як ризики можливої втечі обвинувачених, так і забезпечення їх участі в судових засіданнях.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник обвинуваченого стосовно недоведення ризиків, заявлених в клопотанні прокурора, спростовуються відомостями, наявними в кримінальному провадженні, що свідчить про постановлення судом першої інстанції обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст.370 КПК України.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що до матеріалів справи не долучене повідомлення про підозру ОСОБА_6 , яке не досліджувалося судом першої інстанції, колегія суддів не може взяти до уваги з огляду на наступне.

Обґрунтованість підозри була врахована слідчим суддею при обранні запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 на стадії досудового розслідування. Питання обґрунтованості пред`явленого обвинувачення захисником в апеляційній скарзі не порушується.

В апеляційній скарзі захисник наводить доводи з приводу безпідставності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою через те, що судом першої інстанції не було зроблено аналіз доказів у справі, у такому випадку колегія суддів зазначає, що дослідження доказів з приводу їх належності, процесуальної допустимості та достатності для вирішення питання щодо винуватості або невинуватості обвинуваченого є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається та продовжується.

Щодо посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що обвинувачений тривалий час тримається під вартою, слід зазначити наступне. Колегія суддів, дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стаття 6 якої гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку, вважає за необхідне наголосити на тривалості розгляду судом першої інстанції кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 , що може призвести до порушення вищевказаних положень Конвенції та процесуальних прав учасників процесу.

Зауваження апелянта, які полягають у тому, що судом була обрана безальтернативна міра запобіжного заходу тримання під вартою, не беруться до уваги апеляційним судом, оскільки вони є хибними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.109-114-2,258-258-6,260,261,437-442Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19 06 2024 р. № 7-р(ІІ)/2024 зазначив, що виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частин першої, другої статті 29, частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої

статті 64 Конституції України, під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід. Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.

Ключовими моментами даного фрагменту рішення Конституційного Суду України є те, що у слідчого судді, суду є можливість, а не обов`язок за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 КПК України, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід.

Судом першої інстанції було зроблено вмотивований висновок про те, що у цьому кримінальному провадженні існує суспільний інтерес, пов`язаний з особливою вразливістю публічних інтересів в період дії воєнного стану та необхідністю захисту національної безпеки держави у зв`язку з невиправданою збройною агресією рф проти України, її посяганням на суверенітет та територіальну цілісність України, оскільки кримінальні правопорушення, вчинення яких інкримінується ОСОБА_6 , відносяться до тих, які посягають на основи національної безпеки України.

З таким висновком погоджується і апеляційний суд.

Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, в апеляційній скарзі не наведено беззаперечних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо необхідності продовження строків тримання під вартою ОСОБА_6 та не вбачається підстав для зміни раніше обраного останньому запобіжного заходу на більш м`який чи визначення розміру застави.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами поданої апеляційної скарги.

Разом з цим у судовому засіданні апеляційного суду було встановлено, що в ухвалі суду першої інстанції вказано 27 січня 2025 року як дату винесення ухвали, що може бути помилковим з огляду на матеріали кримінального провадження.

У зв`язку з цим колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на необхідність виправлення можливої технічної описки у даті ухвали суду на підставі ч.1 ст.379КПК України.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.7, ст.ст. 176-206, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Червонозаводського районного суду м.Харкова від 24 01 2025 року про продовження щодо обвинуваченого за ч.1 ст.111-1, ч.1 ст.111-2 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 24 03 2025 року включно, без визначення застави, залишити без змін.

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, - залишити без задоволення.

Звернути увагу суду першої інстанції на надто тривалий термін розгляду даної справи в суді, в порушення ст.28 КПК України, що може призвести до безпідставного затягування судового процесу та, як наслідок, суттєвого порушення процесуальних прав учасників на справедливий розгляд та вирішення справи у розумні строки і може свідчити про низький рівень організації судочинства суддею.

Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність виправлення можливої технічної описки у даті ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4