Ухвала від 12.05.2025 по справі 639/947/23

Справа № 639/947/23

№ провадження 1-кп/646/119/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2025 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42022222030000086 від 29.09.2022р. за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.111-1 та ч.1 ст.111-2 КК України,

встановив:

У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою строком на 60 діб. Прокурор посилається на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих йому кримінальних правопорушень а також ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, тобто ризик переховування обвинуваченого від суду та ризик незаконного впливу на свідків. Окрім тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому, на підтвердження існування першого ризику прокурор зазначає, що до моменту затримання обвинувачений залишив місце свого проживання у м. Куп`янськ, а органу досудового розслідування не було відоме місце його мешкання. Також прокурор посилається на обізнаність обвинуваченого щодо місця проживання, роботи та сімейного стану свідків, як, так само як він є місцевими мешканцями м.Куп`янська. На переконання прокурора ці обставини свідчать про існування ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків, вчинення тиску на них для того, щоб змусити їх відмовитися від раніше наданих показань. При цьому за встановленою процесуальним законом процедурою суд безпосередньо сприймає показання свідків у судовому засіданні. Прокурор вважає, що застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу є неможливим, враховуючи вказані обставини а також фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_9 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки під час воєнного стану, одне з яких відноситься до особливо тяжких. Прокурор вважає, що лише такий запобіжний захід як тримання під вартою може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та відповідає характеру обвинувачення та суспільному інтересу у кримінальному провадженні.

Захисник ОСОБА_7 заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на недоведеність вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення та відсутність ризиків втечі та впливу на свідків, оскільки немає доказів на їх підтвердження. Зокрема, сторона обвинувачення не може встановити місцезнаходження та забезпечити явку у судове засідання трьох свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які ще не були допитані під час судового розгляду, що спростовує можливість впливу обвинуваченого на цих свідків.

Захисник ОСОБА_8 заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на недоведеність ризиків, на які посилається прокурор, матеріалами справи. Крім того, захисник посилається на те, що прокурор у клопотанні не просить не визначати розмір застави, отже, суд може визначити розмір застави обвинуваченому як альтернативного запобіжного заходу.

Захисник ОСОБА_6 заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на тривалість тримання ОСОБА_9 під вартою, поступове зникнення ризиків зі спливом часу, а також на ту обставину, що прокурор в обгрунтування підозри посилається на докази, які були зібрані стороною обвинувачення з порушенням закону, а отже є недопустимими.

Обвинувачений заперечував проти клопотання прокурора, підтримав позицію своїх захисників та посилався на тривалість тримання під вартою, відсутність можливості впливу на свідків, фабрикацію доказів у кримінальному провадженні.

Прокурор заперечувала проти доводів сторони захисту.

Вислухавши сторони, дослідивши доводи їх клопотань, суд приходить до наступного.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.11.2022р. до ОСОБА_9 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.

Існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.111-1 та ч. 1 ст.111-2 КК України, які є кримінальним проступком та особливо тяжким злочином відповідно та за які передбачене покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років (за ч.1 ст.111-1 КК) та у виді позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої (за ч.1 ст.111-2 КК).

Що стосується доводів сторони захисту про недоведеність обвинувачення та недопустимість доказів, то суд вже неодноразово зазначав у попередніх ухвалах, що висновок про недоведеність інкримінованого обвинувачення може мати місце лише за результатами судового розгляду. А на цій стадії судового розгляду суд оцінює інкриміноване обвинувачення лише з точки зору наявність інформації, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що обвинувачений, міг вчинити інкриміновані злочини. З огляду на всі обставини кримінального провадження така інформація існує, отже, до теперішнього часу підозра у вчиненні ОСОБА_9 кримінальних правопорушень зберігається та залишається обгрунтованою.

Обґрунтована підозра це інформація, яка могла б переконати об`єктивного спостерігача, що обвинувачений, можливо, вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення.

В той же час, оцінка доказів, які досліджуються під час судового розгляду, на предмет доведеності інкримінованого обвинувачення надається за його результатами на відповідній стадії (у нарадчій кімнаті), коли суд аналізує кожен доказ окремо та усі докази у їх сукупності та взаємозв`язку.

Виключення можуть становити очевидно недопустимі докази, дослідження яких неможливе у судовому засіданні за правилами ч. 2 ст. 89 КПК України. Проте, судом не встановлено очевидної недопустимості доказів. Тому оцінку доказам суд надасть у нарадчій кімнаті.

Окрім обгрунтованої підозри існують ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, ризик переховування обвинуваченого від суду та ризик незаконного впливу на свідків.

Так, ОСОБА_9 є уродженцем м. Куп`янськ Харківської області, громадянином України, одруженим, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, має зареєстроване місце проживання у с. Петропавлівка Куп`янського району Харківської області, раніше не судимий, працює директором Приватного підприємства «Полесадсервіс». Отже, зареєстроване місце проживання та місце роботи знаходиться у прикордонному з Російською Федерацією районі, на відстані менш ніж у 40 км до державного кордону України з Російською Федерацією. Куп`янський район на цей час частково перебуває під окупацією державою-агресором та відноситься до територій, де ведуться бойові дії. Тому на цій території органи державної влади України мають обмежені можливості контролю державного кордону України з Російською Федерацією та умовної лінії між підконтрольною державній владі територією України та тимчасово окупованою територією України.

При цьому ОСОБА_9 обвинувачується у пособництві державі-агресору протягом окупації Куп`янського району, зокрема, шляхом встановлення дружніх контактів зі співробітниками спецслужби держави-агресора, отримання дозвільних документів у сфері торгівлі від представників окупаційної влади, а також передачі матеріальних ресурсів до Російської Федерації. Враховуючи наявність обґрунтованої підозри, це дає достатні підстави вважати, що у обвинуваченого існують соціальні зв`язки з представниками окупаційної влади держави-агресора, а отже на території Російської Федерації та суміжних з Куп`янським районом тимчасово окупованих територіях України.

З огляду на серйозність обвинувачення та, відповідно тяжкість можливих правових наслідків кримінально-правового переслідування ОСОБА_9 державою, ці обставини свідчать про існування ризику переховування обвинуваченого від суду.

Наявність у обвинуваченого дружини та неповнолітніх дітей, а також місця проживання у м. Харкові, де його дружина та діти проживають як внутрішньо переміщені особи, не є гарантією його належної поведінки та запобіжником ризику втечі, враховуючи тяжкість можливих правових наслідків для нього в результаті кримінального переслідування.

У сім`ї обвинуваченого відсутній тривалий зв`язок з м. Харковом, в якому дружина та діти обвинуваченого проживають як внутрішньо переміщені особи.

Також існує ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків з урахуванням обізнаності обвинуваченого з обставинами особистої ситуації свідків, які є місцевими мешканцями м. Куп`янська та Куп`янського району, де проживав та працював ОСОБА_9 , а також з огляду на тяжкість інкримінованого йому обвинувачення.

Крім того, під час допиту у судовому засіданні свідка ОСОБА_13 вона повідомила, що на її номер у застосунку «Telegam» від дружини обвинуваченого приходили погрозливі повідомлення, які та згодом видалила, але свідок встигла зробити скриншоти цього листування.

Після допиту свідка ОСОБА_14 головуючим було зроблене повторне попередження присутній у судовому засіданні дружині обвинуваченого ОСОБА_15 у зв`язку з невиконанням нею розпорядження головуючого припинити порушувати порядок у залі судового засідання, оскільки ОСОБА_15 висловлювалася без дозволу головуючого. При цьому свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що ці висловлювання були адресовані їй та носили негативний характер.

Та обставина, що сторона обвинувачення не змогла забезпечити явку трьох свідків у судове засідання, не спростовує наявності ризику, передбаченого п.3 ст.177 КПК України, оскільки, як пояснила прокурор у судовому засіданні, участь свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у судовому розгляді буде забезпечена за їхньою згодою дистанційно шляхом відеоконференції.

З часом вищевказані ризики зменшилися, однак досі залишаються актуальними.

Що стосується доводів сторони захисту про право суду визначати розмір застави як альтернативного запобіжного заходу, то відповідно до абзацу восьмого частини четвертої статті 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти визначення обвинуваченому розміру застави.

У цьому кримінальному провадженні існує суспільний інтерес, пов`язаний з особливою вразливістю публічних інтересів в період дії воєнного стану та необхідністю захисту національної безпеки держави у зв`язку з невиправданою збройною агресією РФ проти України, її посяганням на суверенітет та територіальну цілісність України.

Кримінальні правопорушення, вчинення яких інкримінується ОСОБА_9 , відносяться до тих, які посягають на основи національної безпеки України, сфера якої під час воєнного стану та в умовах невиправданої військової агресії РФ проти України, є особливо вразливою.

З урахуванням всіх вищенаведених обставин суспільний інтерес у цьому кримінальному провадженні, який може бути забезпечений триманням обвинуваченого під вартою, переважає право обвинуваченого на свободу.

Також суд приймає до уваги високий ступінь складності кримінального провадження з огляду на його предмет, кількість учасників кримінального провадження, а також обсяг письмових та речових доказів.

Враховуючи всі вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що єдиним ефективним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків та запобігти ризикам втечі та незаконного впливу на свідків, є тримання під вартою.

За правилами абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визначає розмір застави з огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, тяжкість обвинувачення, а також обставини, які свідчать про ризики переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу на свідків.

Застосування застави можливе тоді, коли суд переконається, що ризик втрати внесеної застави утримує підозрюваного, обвинуваченого від вчинення дій, які можуть перешкодити правосуддю. Тобто застава повинна бути достатньою гарантією для стримування обвинуваченого від дій, які можуть перешкоджати завданням кримінального провадження.

В той же час, з урахуванням серйозності обвинувачення та наведених вище ризиків у суду немає впевненості, що застава або інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_9 покладених на нього процесуальних обов`язків та гарантує запобіганню ризикам втечі та незаконного впливу на свідків.

Отже, проаналізувавши усі вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що більш м`які запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт та застава (як альтернативний запобіжний захід) не зможуть забезпечити задач кримінального провадження та гарантувати належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Подальше тримання ОСОБА_9 під вартою є виправданим через існування справжньої вимоги суспільного інтересу, що, незважаючи на правила презумпції невинуватості, переважує правило поваги до особистої свободи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 199, 369-372 КПК Україні, суд,-

постановив:

Задовольнити клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 10 липня 2025 року включно.

Відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу.

Строк дії ухвали до 10 липня 2025 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, якщо він перебуває під вартою - у той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий ОСОБА_1

Судді

ОСОБА_2

ОСОБА_3