Ухвала

від 08.04.2025 по справі 639/947/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №: 639/947/ 23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №: 11-кп/818/1083 /25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: продовження запобіжного

заходу обвинуваченому

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, з участю обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме прокурора та інших захисників, належним чином повідомлених про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційними скаргами захисників обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.03.2025 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вказаною ухвалою суду першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу або встановлення розміру застави ОСОБА_6 та задоволено клопотання прокурора щодо продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в умовах установи «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 15 травня 2025 року, включно.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині продовження строку тримання під вартою, захисники обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , подали апеляційні скарги.

Адвокат ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу та постановити нове, яким, залишити клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , без задоволення та змінити ОСОБА_6 запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою або визначити розмір застави для зміни запобіжного заходу.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що стороною обвинувачення не було надано жодних належних та допустимих доказів, які давали б підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а зазначені в клопотанні ризики, вважає не доведеними, зокрема, ризик переховування, оскільки з 20222 року ОСОБА_6 жодного разу не переховувався, завжди з`являвся до органів слідства.

Також вважає недоведеним ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, з огляду на те, що всі свідки в межах цього кримінального провадження допитані до закінчення досудового слідства у справі, до грудня 2022 року, до того ж, вказані свідки не працювали на підприємстві ПП «Полесадсервіс», як наголошує прокурор, а тому, на переконання захисника, ОСОБА_6 не може на них впливати.

Вчинити інший злочин ОСОБА_6 також не може, оскільки ніколи не скоював злочинів та не має наміру їх скоювати в подальшому, доказів на підтвердження цього, прокурором не надано.

Тому, вважає, що визначені ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, є припущенням, оскільки не доведені доказами, а ухвала, на думку захисника, є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства та рішенням ЄСПЛ.

Крім того, наголошує на тому, що ОСОБА_6 перебуває в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» з 10 11 2022 року, а запобіжний захід відносно нього продовжувався вже більше 15 разів. При цьому, сторона обвинувачення, як зазначає захисник, в своєму клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, лише формально вказує на підстави та обставини, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, які не підтверджені жодним доказом.

Вважає, що застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Адвокат ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі просить поновити строк на оскарження даної ухвали та скасувати ухвалу і постановити нове судове рішення, яким змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою без права внесення застави, на тримання під вартою, з можливістю внесення застави, а в разі внесення за ОСОБА_6 застави, покласти на нього обов`язки, передбачені ст.194 КПК України.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог, захисник посилається на недопустимість доказів, які покладені в обґрунтування обвинувачення ОСОБА_6 , оскільки всі докази у кримінальному провадженні, на переконання захисника, були отримані з істотним порушенням вимог КПК України, зокрема, дозволи на проведення обшуків для відшукання яких, були надані слідчим суддею за зверненням прокурора, який не був процесуальним керівником у кримінальному провадженні, а отже, не міг звертатися ні з клопотаннями про надання дозволів на проведення обшуків, ні з клопотаннями про арешт вилученого у ході обшуків майна. Відсутність в матеріалах досудового розслідування постанови про призначення або зміну прокурора або групи прокурорів у кримінальному провадженні, обумовлює недопустимість доказів, на переконання захисника.

Крім того, наголошує на тому, що ОСОБА_6 перебуває в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» з листопада 2022 року, тобто, практично два роки, при цьому тривалість провадження не підтверджена ні обґрунтованою підозрою (обвинуваченням) у вчиненні кримінального правопорушення, ні складністю кримінального провадження, ні наявністю ризиків, а тривалість такого розгляду обумовлена виключно неналежним виконанням прокурором своїх посадових обов`язків.

Як зазначає захисник, всі свідки, які були допитані у судових засіданнях, навіть не знають особисто ОСОБА_6 , та повідомляли про всі обставини з чужих показань, а тому, на думку захисника, вони не можуть бути доводити наявність чи відсутність обставин. Які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні і свідчить про відсутність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Просить врахувати, що ОСОБА_9 має зареєстроване у встановленому порядку місце реєстрації та проживання, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, має місце роботи, має у власності цілий ряд рухомого та нерухомого майна, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, що свідчить про наявність у нього тісних соціальних зв`язків, що, на переконання захисника, свідчить про відсутність можливості переховуватися від суду та наявність підстав для зміни запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 , з тримання під вартою без права внесення застави, на тримання під вартою з можливістю внесення застави.

Вважає, що застава в розмірі трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908 400,00 гривень, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, враховуючи те, що за ч.6 ст.176 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.

Разом з апеляційною скаргою захисник заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи це тим, що у судовому засіданні 17 березня 2025 року було постановлено вступну та резолютивну частину оскаржуваної ухвали, складання повного тексту судового рішення було відкладено. Повний текст судового рішення було опубліковано у ЄДРСР тільки 21 березня 2025 року, а тому 5-ти денний строк на подання апеляційної скарги має розпочати свій перебіг з 22 березня 2025 року, оскільки раніше сторона захисту не могла знати мотиви прийнятого рішення суду першої інстанції. Саме тому апелянт вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин та просить його поновити.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 та сам обвинувачений підтримали апеляційні скарги захисників обвинуваченого та просити їх задовольнити.

Прокурор про дату та час розгляду апеляційної скарги була повідомлена належним чином. Перед початком судового засідання від прокурора ОСОБА_10 надійшла заява з проханням проводити розгляд справи за її відсутності. Крім того, прокурор зазначила, що просить апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Беручи до уваги вищевказане, а також враховуючи вимоги ч.4 ст. 405, ч.2 ст.422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали суду за відсутності прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Колегія судді вважає за можливе задовольнити клопотання захисника ОСОБА_8 про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), колегія суддів вважає за можливе поновити апелянту строк на подачу апеляційної скарги, як пропущений з поважних причин.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи обвинуваченого та захисника на підтримку апеляційних скарг, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

З матеріалів провадження вбачається, що в провадженні Червонозаводського районного суду м. Харкова перебуває на розгляді кримінальне провадження № 42022222030000086 від 29.09.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111-1 та ч.1 ст.111-2 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно даного обвинуваченого, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, яка підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, частина яких вже досліджена судом. Також прокурор вважає, що існують ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України. Так, на переконання прокурора, про ризик втечі ОСОБА_6 свідчить тяжкість обвинувачення у сукупності з тією обставиною, що до моменту затримання він залишив місце свого проживання у м. Куп`янськ, а органу досудового розслідування не було відоме місце його мешкання. Крім того, прокурор вважає, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків для того, щоб домогтися зміни їх показань, оскільки він обізнаний про обставини особистої ситуації свідків, у тому числі, місця проживання, роботи та сімейного стану свідків. При цьому за встановленою процесуальним законом процедурою суд безпосередньо сприймає показання свідків у судовому засіданні. Тому цей ризик продовжує снувати до моменту безпосереднього отримання показань свідків під час судового розгляду. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину в умовах збройної агресії проти України та воєнного стану. Прокурор вважає, що застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу є неможливим з огляду на вищевказані чинники, а також з урахуванням фактичних обставин інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, які свідчать про підвищений ступінь суспільної небезпеки обвинуваченого. А тому вважав, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Задовольняючи клопотання прокурора та продовжуючи строк тримання під вартою стосовно вказаного обвинуваченого, суд врахував обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі і: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винним у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також характер інкримінованого злочину, зокрема те, що ОСОБА_6 обвинувачується у пособництві державі-агресору протягом окупації Куп`янського району, зокрема, шляхом встановлення дружніх контактів зі співробітниками спецслужби держави-агресора, отримання дозвільних документів у сфері торгівлі від представників окупаційної влади, а також передачі матеріальних ресурсів до Російської Федерації. Враховуючи наявність обґрунтованої підозри, на думку суду, це дає достатні підстави вважати, що у обвинуваченого існують соціальні зв`язки з представниками окупаційної влади держави-агресора, а отже на території Російської Федерації та суміжних з Куп`янським районом тимчасово окупованих територіях України. Вказане на думку суду, свідчить про існування ризику переховування обвинуваченого від суду.

Наявність у обвинуваченого дружини та неповнолітніх дітей, а також місця проживання у м. Харкові, де його дружина та діти проживають як внутрішньо переміщені особи, на думку суду не є гарантією його належної поведінки та запобіжником ризику втечі, враховуючи тяжкість можливих правових наслідків для нього в результаті кримінального переслідування Крім того, у сім`ї обвинуваченого відсутній тривалий зв`язок з м. Харковом, в якому дружина та діти обвинуваченого проживають як внутрішньо переміщені особи.

Суд вважав, що актуальним є також ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків, з урахуванням обізнаності обвинуваченого з обставинами особистої ситуації свідків, які є місцевими мешканцями м. Куп`янська та Куп`янського району, де проживав та працював ОСОБА_6 , а також з огляду на тяжкість інкримінованого йому обвинувачення, врахувавши при цьому, показання свідка ОСОБА_11 , яка посилалась на погрози дружини обвинуваченого у застосунку «Telegam», від якої приходили погрозливі повідомлення, які та згодом видалила, але свідок встигла зробити скріншоти цього листування.

Стосовно права суду не визначати розмір застави при застосуванні такого запобіжного заходу як тримання під вартою, суд зауважив, що воно надано нормою абзацу восьмого частини четвертої статті 183 КПК України, відповідно до якої під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

На думку суду, у цьому кримінальному провадженні існує суспільний інтерес, пов`язаний з особливою вразливістю публічних інтересів в період дії воєнного стану та необхідністю захисту національної безпеки держави у зв`язку з невиправданою збройною агресією РФ проти України, її посяганням на суверенітет та територіальну цілісність України. Кримінальні правопорушення, вчинення яких інкримінується ОСОБА_6 , відносяться до тих, які посягають на основи національної безпеки України, сфера якої під час воєнного стану та в умовах невиправданої військової агресії РФ проти України, є особливо вразливою.

А тому, суд дійшов висновку, що з урахуванням вищенаведеного, суспільний інтерес у цьому кримінальному провадженні, може бути забезпечений триманням обвинуваченого під вартою, який переважає право обвинуваченого на свободу.

Разом з тим, суд врахував високий ступінь складності кримінального провадження з огляду на його предмет, кількість учасників кримінального провадження, а також обсяг письмових та речових доказів.

Враховуючи всі вищевказані обставини, суд дійшов висновку, що єдиним ефективним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків та запобігти ризикам втечі та незаконного впливу на свідків, є тримання під вартою.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Характер обставин вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, відноситься до особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану, що є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад, свідчить про підвищену суспільну небезпечність інкримінованого злочину та наявність у цьому кримінальному провадженні суспільного інтересу, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

При цьому, належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу, призведе до порушення розумних строків судового розгляду. Слід врахувати, що очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховування від суду. Зазначена обставина, на думку колегії суддів, на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій. При цьому, слід урахувати, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, внаслідок чого, даний ризик є актуальним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що на час проведення апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, що існували на час застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не втратили своєї актуальності, а суспільний інтерес, внаслідок висунутого йому обвинувачення, об`єктивно переважає принцип поваги до особистої свободи.

У зв`язку з тим, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань та дослідження їх судом, а ОСОБА_6 має реальну можливість впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, в тому числі на тих, яким відомо про вчинення кримінальних правопорушень, не можна виключати можливість такого впливу ОСОБА_6 на останніх з метою зміни їх свідчень на свою користь. Крім того, судом першої інстанції було допитано свідка ОСОБА_11 , яка повідомила, що на її номер у застосунку «Telegam» від дружини обвинуваченого приходили погрозливі повідомлення, які та згодом видалила, але свідок встигла зробити скріншоти цього листування.

А тому, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо існування ризику незаконного впливу на свідків.

Крім того, обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку.

На час розгляду даного провадження, відсутні дані, які б свідчили про зменшення чи відсутність ризиків, наведених у клопотанні прокурора та встановлених у попередніх ухвалах суду про запобіжний захід обвинуваченого, що стало б підставою для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред`явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).

Порядок розгляду судом клопотання про продовження запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

З висновками суду щодо доведеності наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та необхідності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, погоджується і колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги захисника з приводу недопустимості доказів на цьому етапі провадження судом не вирішуються, оскільки такі питання підлягають оцінці судом під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювання доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. В даному випадку, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Зважуючи на такий обсяг відомостей, матеріали судового провадження об`єктивно свідчать про обґрунтованість підозри та висунутого ОСОБА_6 обвинувачення, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання його причетності до вчинення інкримінованих йому дій.

Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, які прокурор обґрунтовував в суді першої інстанції та мотивує при апеляційному розгляді, необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання даної особи під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисників обвинуваченого.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.7, 176-206, 331,392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 422-1, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 про поновлення строку на апеляційне оскарження, - задовольнити та поновити цей строк як пропущений з поважних причин.

Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.03.2025 року про продовження щодо обвинуваченого за ч.1 ст.111-1 та ч.1 ст.111-2КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, а саме до 15.05.2025 року, включно, - залишити без змін.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.

Звернути увагу суду першої інстанції на надто тривалий термін розгляду даної справи в суді, в порушення розумних строків, визначених ст.28 КПК України, що може призвести до безпідставного затягування судового процесу та, як наслідок, суттєвого порушення процесуальних прав учасників на справедливий розгляд та вирішення справи у розумні строки і може свідчити про низький рівень організації судочинства суддею.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3