Постанова

від 05.02.2025 по справі 756/9295/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 756/9295/22

провадження № 61-8188св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Адміністрація морських портів України»,

третя особа -Первинна профспілкова організація працівників Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року у складі судді Тихої О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Левенця Б. Б., Ратнікової В. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «Адміністрація морських портів України», ДП «АМПУ»), третя особа - Первинна профспілкова організація працівників Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - Первинна профспілкова організація працівників ДП «Адміністрація морських портів України»), про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що він з 20 липня 2020 року перебував у трудових відносинах з ДП «АМПУ». З 20 травня 2021 року працював на посаді начальника відділу досліджень та аналізу служби аналізу та управління ризиками апарату управління ДП «АМПУ».

Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами), погодженим з Первинною профспілковою організацією працівників ДП «АМПУ», встановлено початок простою в апараті управління ДП «АМПУ» з 01 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

З 30 серпня 2022 року його простій було припинено та призупинено з 30 серпня 2022 року дію трудового договору, укладеного з ним, до відновлення можливості виконувати ним роботу, але не пізніше дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Вважав, що наказ ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 № 239-к в частині призупинення дії трудового договору є незаконним, суперечить вимогам статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», оскільки у обох сторін трудових відносин була та є можливість виконувати обов`язки, а тому у ДП «АМПУ» були відсутні підстави для призупинення дії трудового договору, укладеного з ним.

Вказував, що у роботодавця була наявна для нього робота і він повідомляв про свою готовність її виконувати листом від 02 вересня 2022 року. Окрім того, ряд працівників служби аналізу та управління ризиками продовжують перебувати на простої, що також свідчить про відсутність підстав для призупинення з ним дії трудового договору, а дії роботодавця є дискримінацією щодо нього та прихованим покаранням зі сторони посадових осіб ДП «АМПУ», не пов`язаним з військовою агресією російської федерації та неможливістю обох сторін виконувати обов`язки.

Позивач вважав, що він має право на отримання належної йому суми заробітної плати за період незаконного призупинення дії трудового договору на підставі статті 235 КЗпП України.

Також посилався на те, що внаслідок порушення його прав у сфері трудових відносин йому спричинена моральна шкода, яка полягає у тому, що він у незаконний спосіб був позбавлений заробітку, який був джерелом для існування його сім`ї, був змушений шукати додаткові засоби для існування, братися до роботи не за фахом, позичати кошти у знайомих, втратив авторитет та повагу серед колег по роботі та був змушений постійно виправдовуватися, відчуваючи приниження.

Вказані обставини загалом призвели до втрати ним нормальних життєвих зв`язків та вимагають від нього докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним та скасувати пункт 2 наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 239-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » та поновити дію трудового договору, укладеного між ним та ДП «АМПУ»; стягнути з ДП «АМПУ» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 серпня 2022 року до дня фактичного допуску до роботи з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів; стягнути з ДП «АМПУ» на його користь моральну шкоду у розмірі 150 000 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу ДП «Адміністрація морських портів України» від 30 серпня 2022 року № 239-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 ».

Стягнуто з ДП «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 185 815,25 грн з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з ДП «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду в частині стягнення заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Судові рішення мотивовано тим, що відповідачем не було доведено наявності передбачених законом підстав для призупинення з позивачем дії трудового договору, оскільки не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість виконання виробничих завдань та функцій підприємства, призупинення його діяльності, а саме головне - про неможливість виконання ОСОБА_1 визначених трудовим договором завдань навіть з огляду на такі обставини, як закриття чотирьох морських портів у містах Маріуполі, Бердянську, Скадовську та Херсоні, обмеження руху суден в інших портах та, як наслідок, зниження функціонування виробничих потужностей ДП «АМПУ» та погіршення майнового стану підприємства, на які неодноразово посилалися представники відповідача під час розгляду справи.

На час розгляду справи ДП «АМПУ» здійснювало свою діяльність, а трудові відносини відповідач призупинив вибірково з окремими працівниками, а не з усіма.

Враховуючи, що незаконні дії відповідача позбавили ОСОБА_1 можливості працювати та призвели до порушення його конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд застосував до спірних правовідносин норму частини другої статті 235 КЗпП України, яка регулює подібні за змістом відносини, та поклав на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу середній заробіток за час його перебування у вимушеному прогулі.

При цьому, суди дійшли висновку, що, оскільки позивач протягом останніх чотирьох календарних місяців, що передували встановленню його простою, не працював, то у нього відсутній розрахунковий період, тому середня заробітна плата повинна обчислюватися виходячи з посадового окладу.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суди керувалися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2024 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року в частині стягнення з ДП «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 185 815,25 грн з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів змінити і стягнути з ДП «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 305 594 грн.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому Верховний Суд відповідно до вимог статті 400 ЦПК України в цій частині їх не переглядає.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, стягуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу на його користь, здійснили помилковий розрахунок, врахувавши середньоденний заробіток за два місця до призупинення дії трудового договору. При цьому, суди не врахували, що до призупинення трудового договору він перебував у простої, тобто не працював, а його заробіток у цей період було збережено тільки частково, тому, при розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу слід було брати за основу останні два місяці саме його роботи, тобто ті, як передували встановленню роботодавцем йому простою.

Щодо відзиву на касаційну скаргу

У серпні 2024 року ДП «Адміністрація морських портів України»подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує про те, що викладені в ній доводи не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2024 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

07 серпня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 20 липня 2020 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП «АМПУ», а з 20 травня 2021 року працював на посаді начальника відділу досліджень та аналізу служби аналізу та управління ризиками апарату управління ДП «АМПУ».

Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами) встановлено початок простою в апараті управління ДП «АМПУ» з 08.30 год 01 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Пунктом 5 наказу визначено, що нарахування та виплату заробітної плати працівникам апарату управління ДП «АМПУ» за весь період дії простою проводити в розмірі посадового окладу, встановленого у штатному розписі.

На підставі наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року №239-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » припинено з 30 серпня 2022 року простій, встановлений йому наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами) (пункт 1) та призупинено з 30 серпня 2022 року дію трудового договору, укладеного з ОСОБА_1 до відновлення можливості виконувати ним роботу, але не пізніше дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні (пункт 2).

Відповідно до наказу ДП «АМПУ» від 01 вересня 2022 року №264-к «Про припинення простою та запровадження дистанційної роботи працівників апарату управління ДП «АМПУ» з 05 вересня 2022 року припинено простій, встановлений наказом від 28 лютого 2022 року № 84-к працівникам апарату управління ДП «АМПУ» згідно з переліком, який є додатком до наказу та налічує сорок три працівники; з 05 вересня 2022 року для зазначених у додатку до наказу працівників запроваджено дистанційну роботу, тимчасово до припинення або скасування воєнного стану в Україні. Зокрема, на дистанційну роботу переведено працівника відділу досліджень та аналізу служби аналізу та управління ризиками, який очолював ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 .

Згідно з наказом ДП «АМПУ» від 09 січня 2023 року № 17-к ОСОБА_1 10 січня 2023 року звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.

З наданої ДП «АМПУ» довідки від 22 вересня 2023 року № 10-04-01.01-26/105 щодо розрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 , останньому за червень 2022 року нараховано оклад у розмірі 42 053 грн, за липень 2022 року оклад становить 42 053 грн, всього - 84 106 грн; кількість відпрацьованих днів складає 43 дні, що підтверджується також витягами з табелю обліку робочого часу.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) та постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 199/2128/15 (провадження № 61-29370св18), від 04 листопада 2022 року у справі № 488/2652/20 (провадження № 61-6738св22), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.

Відповідно до статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Пунктом 2 Порядку № 100 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно з абзацом 6 пункту 2 Порядку № 100 час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів / годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Враховуючи наведені норми Порядку № 100, для розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за основу слід брати останні два місяці саме роботи, тобто відпрацьовані працівником.

Подібні висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) та постановах Верховного Суду: від 26 лютого 2020 року у справі № 199/2128/15 (провадження № 61-29370св18), від 04 листопада 2022 року у справі № 488/2652/20 (провадження № 61-6738св22), на які посилається заявник у своїй касаційній скарзі, та які у супереч положенню частини четвертої статті 263 ЦПК України не були враховані судами попередніх інстанцій.

Здійснюючи розрахунок середнього заробітку ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій помилково взяли до уваги надану ДП «АМПУ» довідку від 22 вересня 2023 року № 10-04-01.01-26/105, оскільки в ній містилася інформація щодо отримання ним заробітку за останні два місця до призупинення трудового договору, ті, в яких працівник не працював, а перебував у простої, під час якого за ним зберігався заробіток частково, тільки посадовий оклад, без врахування інших заохочувальних виплат, які він зазвичай отримував, фактично виконуючи свої посадові обов`язки.

При цьому, розмір нарахованої заробітної плати, кількість відпрацьованих днів ОСОБА_1 за останні два місця роботи до встановлення йому простою, судами попередніх інстанцій не встановлювалися, що виключає можливість Верховному Суду ухвалити нове рішення у справі по суті позовних вимог в оскаржуваній частині, оскільки суд касаційної інстанції не в праві встановлювати нові обставини у справі, досліджувати докази, які не досліджувалися судами попередніх інстанцій (стаття 400 ЦПК України).

ОСОБА_1 були заявлені аналогічні доводи та вимоги в апеляційній скарзі, проте суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв їх до уваги, помилково залишивши його апеляційну скаргу повністю без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, суд апеляційної інстанції не забезпечив повного та всебічного перегляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу в оскаржуваній частині необхідно передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 рокув частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулускасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець