Ухвала

від 13.02.2025 по справі 641/1157/25

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Комінтернівський районнийсуд м.Харкова

Номер провадження № 1-кс/641/283/2025 Справа № 641/1157/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року

Слідчий суддя Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Харкові клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.02.2025 за №12025221150000184, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В :

До Комінтернівського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , в якому вона просить накласти арешт на тимчасово вилучене в ході огляду місця події 11.02.2025 за адресою: м. Харків, пров. Івана Лєщєнкова, 12, майно, а саме: газовий балончик ТМ «ТЕРЕН-4» сірого кольору з написом (ефективний засіб для самозахисту сльозоточивої та дратівної дії ТУУ296-19485052-019-2022) на дні мається напис (І-24), поміщено до сейф-пакету №WAR1173420.

Також прокурор просить вилучене майно після проведення всіх необхідних слідчих дій, передати на зберігання до камери схову ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області, за адресою: м. Харків, пров. Івана Лєщєнкова, 12.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що 08 лютого 2025 року приблизно о 18 годині, більш точний час в ході проведення досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_4 перебував за адресою свого мешкання, а саме: АДРЕСА_1 та почувши, що до квартири АДРЕСА_2 будинку за вищевказаною адресою прийшов сусід - ОСОБА_5 , вийшов до тамбуру. Перебуваючи у тамбурі квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , ОСОБА_4 вступив в словесний конфлікт з ОСОБА_5 , в ході якого, у ОСОБА_4 на підґрунті неприязних відносин, обумовлених побутовими суперечками, виник злочинний намір спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , ОСОБА_4 з мотивів особистих неприязних стосунків, з метою спричинення тілесних ушкоджень останньому, перебуваючи напроти ОСОБА_5 , на відстані витягнутої руки, діючи умисно, суб`єктивно усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого злочинного діяння та бажаючи діяти саме таким чином, наніс ОСОБА_5 один удар кулаком правої руки в область правого ока, від вказаного удару ОСОБА_5 впав на підлогу. Далі, ОСОБА_4 , скориставшись тим, що ОСОБА_5 лежить на підлозі та не може чинити опір, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу спрямованого на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , діючи умисно, розуміючи що наносить удари у життєво важливі органи та що від його дій можуть настати тяжкі наслідки для здоров`я потерпілого та допускаючи настання смерті ОСОБА_5 наніс останньому не менш ніж два удари обома ногами в область лівої частини тулубу.

В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_4 , 09.02.2025 ОСОБА_5 з тілесними ушкодженнями було доставлено до КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. О.І. Мещанінова» ХМР. ІНФОРМАЦІЯ_1 о 01:00 годині від отриманих травм ОСОБА_5 в лікарні помер. Причиною смерті ОСОБА_5 , згідно з довідкою КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. О.І. Мещанінова» ХМР від 11.02.2025: травматичний шок, ушкодження внутрішніх органів, перелом кісток скелета, важка сукупна травма.

11.02.2025 ОСОБА_4 , вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

11.02.2026 в період часу з 21:50 до 21:10 за адресою: м. Харків, пров. Івіана Лєщєнкова, 12, проведено огляд місця події за участю підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході якого у останнього виявлено та вилучено такі речі: газовий балончик ТМ «ТЕРЕН-4» сірого кольору з написом (ефективний засіб для самозахисту сльозоточивої та дратівної дії ТУУ296-19485052- 019-2022) на дні мається напис (І-24), поміщено до сейф-пакету №WAR1173420.

12.02.2025 винесено постанову про визнання вилучених предметів речовими доказами по вказаному кримінальному провадженню.

Прокурор зазначає,що підставоюдля накладенняарешту намайно єфакт вилученнявищевказаних речей,які маютьдоказове значеннявчинення кримінальногоправопорушення -злочину.Метою накладення арешту на вилучене майно є його збереження, оскільки, їх повернення призведе до неминучого приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження, з метою уникнення винної особи від кримінальної відповідальності за скоєний злочин.

Прокурор в судове засідання не з`явилась про дату, час і місце розгляду клопотання повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась про дату, час і місце розгляду клопотання повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутністю.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду клопотання повідомлені належним чином, письмових заяв не надходило.

У відповідності до ч. 1 ст. 172 КІІК України неприбуття особи не перешкоджає розгляду даного клопотання.

Згідно з вимогами ч. 4 ст.107 КПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому розгляді фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Розглянувши клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, оцінивши докази, подані в його обґрунтування, слідчий суддя зазначає таке.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно зі ст. 94, 132, 173КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститись і у клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно з ч. 1 ст.170КПКУкраїни арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, дізнавач, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Метою накладення арешту на вищезазначене майно є забезпечення кримінального провадження, зокрема необхідність його використання в ході досудового розслідування в якості речових доказів, для призначення судових експертиз.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вищевказане майно, вилучене під час огляду місця події, має значення для забезпечення кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом вчиненого кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди, та існує можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, та беручи до уваги те, що прокурором надано докази, що тимчасове вилучене майно, має силу речового доказу по даному кримінальному провадженню та з метою збереження речових доказів та проведення експертних досліджень, суд доходить до висновку про задоволення клопотання та накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

Водночас, прокурор також просить вилучене майно після проведення всіх необхідних слідчих дій, передати на зберігання до камери схову ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області, за адресою: м. Харків, пров. Івана Лещенкова 12.

Відповідно до частини 5 статті 173 КПК України у разі задоволення клопотання про арешт майна слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

Отже, нормами КПК України не передбачено повноважень слідчого судді визначати місце зберігання речових доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий.

Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою КМУ від 19.11.2012 № 1104, не передбачено визначення під час досудового розслідування місця зберігання речового доказу рішенням слідчого судді.

Із зазначеного можна зробити висновок, що під час досудового розслідування зберігання речових доказів, наданих стороні кримінального провадження, покладається на зазначену сторону.

Слідчий суддя звертає увагу, що положення КПК України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 № 1104, саме на сторону кримінального провадження, якій надані речові докази, покладено під час досудового розслідування обов`язок організувати належне збереження таких речових доказів та забезпечити їх схоронність.

Виходячи з наведеного, вирішення питання про визначення місця зберігання речових доказів не входить до компетенції слідчого судді, всі питання щодо зберігання речових доказів під час досудового розслідування мають прийматися стороною обвинувачення з урахуванням норм законодавства.

На підставі викладеного та керуючись ст. 170-175 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.02.2025 за №12025221150000184за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, задовольнити частково.

Накласти арешт на тимчасово вилучене в ході огляду місця події від 11.02.2025 за адресою м. Харків, пров. Івана Лєщєнкова, 12, майно, а саме: газовий балончик ТМ «ТЕРЕН-4» сірого кольору з написом (ефективний засіб для самозахисту сльозоточивої та дратівної дії ТУУ296-19485052-019-2022) на дні мається напис (І-24), поміщеного до сейф-пакету №WAR1173420.

В іншій частині клопотання прокурора, відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвалу направити прокурору Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1