Постанова

від 21.01.2025 по справі 910/3626/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. Справа № 910/3626/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Волинець В.О.

від відповідача: Дмітрієв Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Провагроінвест" (попереднє найменування - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна")

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 (повне рішення складено та підписано 05.09.2024) (суддя Князьков В.В.)

у справі № 910/3626/24 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілліс страхові брокери"

до Приватного акціонерного товариства "Провагроінвест" (попереднє найменування - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна")

про стягнення 1 146 326,68 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілліс страхові брокери" (далі - ТОВ "Вілліс страхові брокери", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (далі - ПрАТ "СК "Провідна", відповідач) про стягнення 1 146 326,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором доручення № 614 від 29.12.2006 (далі - Договір доручення) у частині оплати посередницьких послуг у вигляді залучення споживачів страхових послуг, таких як Приватне акціонерне товариство "Філіп Морріс Україна" (далі - ПрАТ "Філіп Морріс Україна"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн" (далі - ТОВ "Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн"), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ). При цьому, сума заборгованості, за даними позивача, складається з 10 % від сплачених страхувальниками страхових платежів на користь страховика за договорами страхування від критичних захворювань, що дорівнює 604 939,46 грн, та 4 % від сплачених страхувальниками страхових платежів на користь страховика за договорами медичного страхування та становить 541 387,22 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 910/3626/24 позовні вимоги ТОВ "Вілліс страхові брокери" до ПрАТ "СК "Провідна" про стягнення 1 146 326,68 грн задоволено частково; стягнуто з ПрАТ "СК "Провідна" на користь ТОВ "Вілліс страхові брокери" 541 387,23 грн, судовий збір у сумі 8 120,81 грн; у задоволенні позовних вимог про стягнення 604 939,45 грн відмовлено; судовий збір у сумі 9074,09 грн залишено за позивачем.

Місцевий господарський суд виходив із того, що укладення додаткових угод за договорами № 03/09157775/9067/20 від 31.12.2020 та № 03/0915776/9067/20 від 31.12.2020 та сплата страхових платежів ПрАТ "Філіп Морріс Україна", ТОВ "Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн" й ОСОБА_1 за договорами № 03/0587717/9067/22 й № 03/0587718/9067/22 є підставою для виникнення у довірителя за Договором доручення обов`язку сплатити страхову винагороду страховому агенту, оскільки вказані додаткові угоди укладено до договорів страхування, із укладенням яких за посередництвом позивача відповідач неодноразово погодився шляхом підписання актів виконання робіт до договору, зокрема, № 1532135 від 16.02.2033, № 1532872 від 20.03.2023, тощо.

Здійснивши перерахунок, місцевий господарський суд дійшов висновку, що страхова винагорода позивача за посередницькі послуги з укладення додаткових угод за договорами № 03/09157775/9067/20 від 31.12.2020 та № 03/0915776/9067/20 від 31.12.2020 та зі страхових платежів, сплачених ПрАТ "Філіп Морріс Україна", ТОВ "Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн" за ними, й за договорами № 03/0587717/9067/22 й № 03/0587718/9067/22 - ОСОБА_1 становить 541 387,23 грн.

Щодо укладення між ПрАТ "СК "Провідна" і ТОВ "Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн" договору добровільного страхування: медичного страхування (безпреривного страхування здоров`я) та страхування медичних витрат № 03/0587801/9067/23 від 08.02.2023 та між ПрАТ "СК "Провідна" і ПрАТ "Філіп Морріс Україна" - договору добровільного страхування: медичного страхування (безпреривного страхування здоров`я) та страхування медичних витрат № 03/0587800/9067/23 від 08.02.2023, суд першої інстанції зазначив про відсутність доказів, що вказували б на те, що такі правочини укладено за посередництва позивача. При цьому, суд зауважив, що умовами Договору доручення визначено, що страхова винагорода розраховується саме за укладання договорів з певним клієнтом за посередництвом агента, а не за кожного окремого клієнта.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 910/3626/24, ПрАТ "СК "Провідна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення повністю та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ПрАТ "СК "Провідна" про стягнення 1 146 326,88 грн відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що:

- рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд припустився порушень приписів ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо встановлення фактичних обставин, що мають значення для справи; при постановленні рішення судом було неповно з`ясовано обставини справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, дійсним обставинам справи, що в цілому спричинило прийняття необґрунтованого рішення;

- в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що порушення строків звітування страхового агента за Договором доручення не може бути підставою для звільнення довірителя від сплати страхової винагороди за фактично надані страховим агентом послуги;

- ненадання позивачем вказаного зведеного звіту у строки та порядку, що визначені р. 4 Договору доручення, свідчить про те, що позивач не має жодного відношення до укладення додаткових договорів та жодним чином не сприяв цьому як страховий агент у рамках укладеного з відповідачем Договору доручення, а його сприяння в укладенні основного договору страхування, до якого укладалися ці додаткові угоди, автоматично не свідчить про сприяння позивача в укладенні зазначених додаткових угод. Тим більше, що за сприяння в укладенні основного договору страхування позивач отримав свою винагороду;

- зведений звіт (відомості) про укладені договори страхування (поліси), наданий відповідачу позивачем із підписом уповноваженої особи та печаткою разом з оригіналами укладених договорів, є саме тим первинним документом, який може підтвердити факт посередництва позивача в укладенні вищевказаних договорів страхування та, відповідно, надати йому згідно з умовами Договору доручення право на отримання винагороди за виконання доручення;

- факт ненадання позивачем щодекадного зведеного звіту за формою, наведеною в додатку № 1 до Договору доручення в передбачених п. 4.1 Договору порядку та строки підтверджує сам позивач безпосередньо в своїй позовній заяві, зазначаючи, що лише 01.03.2024 надав відповідачу зведений звіт про нібито укладені договори страхування (заповнені поліси), зіпсовані і загублені бланки полісів і страхові платежі за укладеними договорами з ПрАТ "Філліп Морріс Україна", ТОВ "Філіп Морріс Сейлз енд Дистрибюшн" та ОСОБА_1 за 30.12.2022 по 31.05.2023;

- тобто, позивач, скориставшись укладеним із відповідачем Договором доручення, намагається майже через рік після нібито його посередництва в укладанні вказаних у позовній заяві договорів страхування отримати винагороду за укладення договорів, які укладені відповідачем без будь-якої участі позивача;

- як наслідок, суд першої інстанції дійшов хибних висновків, що додаткові угоди за договорами № 03/09157775/9067/20 від 31.12.2020 та № 03/0915776/9067/20 від 31.12.2020, укладеними з ПрАТ "Філіп Морріс Україна", ТОВ "Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн" та договори № 03/0587717/9067/22 й № 03/0587718/9067/22 із ОСОБА_1 укладені за посередництва позивача, та останній має право на отримання винагороди.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "СК "Провідна" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 910/3626/24; призначено розгляд апеляційної скарги на 17.12.2024 о 10:00.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ПрАТ "СК "Провідна" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 910/3626/24; оголошено перерву в судовому засіданні до 21.01.2025 о 10:15.

Позиції учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Також, позивач подав до Північного апеляційного господарського суду письмові пояснення у даній справі.

Відповідач, у свою чергу, подав до Північного апеляційного господарського суду письмові додаткові пояснення у даній справі, в яких, зокрема, повідомив, що рішенням загальних зборів відповідача було змінено найменування останнього, а саме на Приватне акціонерне товариство "Провагроінвест" (далі - ПрАТ "Провагроінвест").

Також, відповідачем подано до Північного апеляційного господарського суду заяву про розподіл судових витрат, в якій відповідач просить суд стягнути з відповідача 59 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, з яких: 46 000,00 грн - за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції та 13 500,00 грн - за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 21.01.2025 з`явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

29.12.2006 між Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" (довіритель) та ТОВ "Вілліс страхові брокери" (страховий агент) укладено договір доручення № 614 (Договір доручення), за умовами п. 1 якого довіритель доручає, а страховий агент зобов`язується за винагороду здійснювати від імені і за дорученням довірителя частину його страхової діяльності, з укладання з юридичними і фізичними особами договорів обов`язкового і добровільного страхування, на умовах, визначених довірителем, у відповідності із чинним законодавством України, інструкціями і рекомендаціями довірителя, а саме:

1.1. Укладати договори страхування (поліси) в частині: самостійного пошуку потенційних споживачів страхових послуг, рекламування та надання пропозицій щодо страхових послуг довірителя; проведення консультаційної та роз`яснювальної роботи серед потенційних споживачів страхових послуг (надалі - страхувальник); проведення роботи, пов`язаної з укладанням договорів страхування (полісів); забезпечення документообігу та складання звітності (за формою додатка № 1) за укладеними договорами страхування (оформленими полісами).

1.2. Довіритель зобов`язується сплачувати страховому агенту винагороду за вчинення ним вказаних вище дій на умовах цього Договору.

1.3. Страховий агент виконує доручення довірителя на території України.

1.4. Страховий агент діє від імені довірителя на підставі цього договору та довіреності на укладення договорів страхування (полісів) за встановленою формою. Довіреність на укладення договорів страхування (полісів) видається довірителем страховому агенту на підставі цього договору в день його укладення.

Пунктами 3.1.13-3.1.14 Договору доручення визначено обов`язки страхового агента надавати довірителю щодекадні звіти про укладені договори/поліси страхування заповнені, зіпсовані, втрачені поліси страхування і страхові платежі, що отримані ним за укладеними договорами страхування, за формою відповідно до додатку № 1 до даного Договору, у порядку і строки, встановлені розділом 4 даного Договору; надавати довірителю оформлений акти прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт), за формою, наведеною у додатку № 5 до даного Договору, у порядку і строки, зазначені в розділі 5 даного Договору.

Згідно з п. 3.2.2, 3.2.3 Договору доручення страховий агент має право: укладати в межах, визначених даним Договором, договори страхування (заповнювати бланки полісів і підписувати їх); одержувати від довірителя винагороду за виконання доручення, згідно із цим Договором, визначеного розділом І даного Договору.

У п. 3.7.7 Договору доручення передбачений обов`язок довірителя сплачувати страховому агенту винагороду за виконання доручення, зазначеного в розділі 1 даного договору, у строк і на умовах, визначених розділом 5 даного Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору доручення у строк до 18 годин за Київським часом:

- 11-го числа звітного місяця за договорами страхування (полісами), що були оформлені в строк з 01 по 10 число звітного місяця,

- 21-го числа звітного місяця за договорами страхування (полісами), що були оформлені в строк з 11 по 20 число звітного місяця,

- 01-го числа місяця, що слідує за звітним, за договорами страхування (полісами), що були оформлені в строк з 21 по 31 (30, 29, 28) число звітного місяця,

страховий агент складає зведений звіт за формою, наведеною у додатку № 1, та передає довірителю оригінал звіту із підписом уповноваженої особи та відбитком печатки разом з оригіналами договорів страхування/полісів, що були ним укладені у звітний період, а також із зіпсованими бланками договорів/полісів.

Відповідно до п. 4.2 Договору доручення довіритель перевіряє щодекадний звіт, наданий страховим агентом, і при відсутності зауважень і заперечень підписує його.

За умовами п. 5.5 Договору доручення розмір винагороди страхового агента за укладання договорів страхування складає визначений у додатку № 7 до даного Договору процент від сум страхових платежів, що сплачені страхувальниками й отримані довірителем за укладеними, за посередництвом страхового агента, договорами страхування/полісами. За узгодженням сторін розмір винагороди страхового агента може бути змінений, про що складається додаткова угода до даного Договору.

У п. 5.6 Договору доручення один раз на місяць, до 5 числа місяця, наступного за звітним, страховий агент складає та надає довірителю акти прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) за формою додатка № 5, із указівкою всієї необхідної інформації. При умові згоди з даними, викладеними в акті прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) довіритель зобов`язаний здійснити підписання акта протягом 3-х робочих днів з моменту отримання та повернути один екземпляр страховому агенту.

Відповідно до п. 5.7 Договору доручення винагорода страхового агента за укладання договорів страхування сплачується шляхом перерахування довірителем на поточний рахунок страхового агента протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання акта прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт).

Згідно з п. 5.8 Договору доручення винагорода страхового агента сплачується за умови своєчасного надходження належним чином оформлених та заповнених звітів страхового агента про виконання доручення за цим Договором та своєчасного надання довірителю оригіналів заповнених та зіпсованих бланків полісів.

Даний договір набирає сили з 01.01.2007 і діє протягом одного року. По закінченні терміну дії даний Договір вважається продовженою на наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не заявить про її припинення не пізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну її дії. Вказаний порядок продовження терміну дії Угоди застосовується до кожного наступного періоду його дії (п. 8.1 Договору доручення).

Як вказав позивач, на виконання п. 1.1 Договору доручення довіритель, за посередництвом страхового агента, 30.12.2022, 31.12.2022 та 08.02.2023 уклав з ПрАТ "Філіп Морріс Україна", ТОВ "Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн" та ОСОБА_1 договори страхування (поліси) № 03/0915775/9067/202 (додаткова угода № 24 від 30.12.2022 до договору № 03/0915775/9067/20), № 03/0587800/9067/23, № 03/0915776/9067/202 (додаткова угода від 30.12.2022 до договору № 03/0915776/9067/20), № 03/0915776/9067/20, № 03/0587801/9067/23, № 03/0587717/9067/22, № 03/0587718/9067/22.

Позивачем зазначено, що страхувальниками було сплачено з 01.01.2023 по 01.06.2023 на користь довірителя страхові платежі за договорами страхування (полісами), за посередництвом страхового агента, сумарно 19 584 075,18 грн, з яких 6 049 394,62 грн за договорами страхування від критичних захворювань, а 13 534 680,56 грн - медичного страхування.

Отже, позивачем розраховано, що розмір винагороди ТОВ "Вілліс страхові брокери" за надання ним посередницьких послуг у вигляді залучення споживачів страхових послуг ПрАТ "СК "Провідна" складає: 10 % від сплачених страхувальниками страхових платежів на користь страховика за договорами страхування від критичних захворювань та становить 604 939,46 грн; 4 % від сплачених страхувальниками страхових платежів на користь страховика за договорами медичного страхування та становить 541 387,22 грн.

01.03.2024 ТОВ "Вілліс страхові брокери" направило на адресу довірителя зведений звіт про укладені договори страхування (заповнені поліси), зіпсовані і загублені бланки полісів і страхові платежі за укладеними договорами страхування з ПрАТ "Філіп Морріс Україна", ТОВ "Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн" та ОСОБА_1 за 30.12.2022-31.05.2023 та акти виконаних робіт від 05.04.2023, від 07.04.2023, від 21.02.2024.

Однак, підписані акти з боку довірителя повернуто не було, винагороду страховому агенту не сплачено, що і стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ст. 79 ГПК України, а саме: змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

Як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи:

- 08.02.2023 між ПрАТ "СК "Провідна" та ТОВ "Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн" було укладено договір добровільного комплексного страхування: медичного страхування (безперервного страхування здоров`я) та страхування медичних витрат № 03/0587801/9067/23;

- 08.02.2023 між ПрАТ "СК "Провідна" та ПрАТ "Філіп Морріс Україна" було укладено договір добровільного комплексного страхування: медичного страхування (безперервного страхування здоров`я) та страхування медичних витрат № 03/0587800/9067/23;

- 30.12.2022 між ПрАТ "СК "Провідна" та ТОВ "Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн" було додаткову угоду № 26 до договору добровільного медичного страхування та страхування медичних витрат подорожуючих за межами України № 03/0915776/9067/20 від 31.12.2020;

- 30.12.2022 ПрАТ "СК "Провідна" та ПрАТ "Філіп Морріс Україна" було укладено додаткову угоду № 24 до договору добровільного медичного страхування та страхування медичних витрат подорожуючих за межами України № 03/09157775/9067/20 від 31.12.2020.

Як зазначив місцевий господарський суд, матеріалами справи підтверджуються обставини внесення страхувальниками, а саме ПрАТ "Філіп Морріс Україна", ТОВ "Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн" та ОСОБА_1 з 01.01.2023 по 01.06.2023 на користь довірителя страхових платежів сумарно в розмірі 19 584 075,18 грн, з яких 6 049 394,62 грн - за договорами страхування від критичних захворювань, а 13 534 680,56 грн - медичного страхування.

Щодо договору добровільного страхування: медичного страхування (безперервного страхування здоров`я) та страхування медичних витрат № 03/0587801/9067/23 від 08.02.2023, укладеного між ПрАТ "СК "Провідна" і ТОВ "Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн", та договору добровільного страхування: медичного страхування (безперервного страхування здоров`я) та страхування медичних витрат № 03/0587800/9067/23 від 08.02.2023, укладеного між ПрАТ "СК "Провідна" та ПрАТ "Філіп Морріс Україна", колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність доказів, які б вказували на те, що такі правочини укладено за посередництва позивача. При цьому, як слушно зауважив суд першої інстанції, умовами Договору доручення визначено, що страхова винагорода розраховується саме за укладання договорів із певним клієнтом за посередництвом агента, а не за кожного окремого клієнта.

Слід зазначити, що доводів проти вищезазначених висновків місцевого господарського суду (щодо договорів добровільного страхування від 08.02.2023 № 03/0587800/9067/23 та № 03/0587801/9067/23) апеляційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача винагороди страхового агента за укладання договорів добровільного страхування від 08.02.2023 № 03/0587800/9067/23 та № 03/0587801/9067/23.

Щодо висновків місцевого господарського суду в іншій частині позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

За висновками суду першої інстанції, укладення додаткових угод до договорів № 03/09157775/9067/20 від 31.12.2020 та № 03/0915776/9067/20 від 31.12.2020 і сплата страхових платежів ПрАТ "Філіп Морріс Україна", ТОВ "Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн" та ОСОБА_1 за договорами № 03/0587717/9067/22 та № 03/0587718/9067/22 є підставою для виникнення у довірителя за Договором доручення обов`язку сплатити страхову винагороду страховому агенту, оскільки вказані додаткові угоди укладено до договорів страхування, з укладенням яких за посередництвом позивача відповідач неодноразово погодився шляхом підписання актів виконання робіт до Договору доручення, зокрема, № 1532135 від 16.02.2023, № 1532872 від 20.03.2023 тощо.

При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що порушення строків звітування страхового агента за Договором доручення не може бути підставою для звільнення довірителя від сплати страхової винагороди за фактично надані страховим агентом послуги, зважаючи на принципи справедливості, добросовісності та розумності.

Відтак, здійснивши перерахунок, суд першої інстанції дійшов висновку, що страхова винагорода позивача за посередницькі послуги з укладення додаткових угод за договорами № 03/09157775/9067/20 від 31.12.2020 та № 03/0915776/9067/20 від 31.12.2020 та зі страхових платежів, сплачених ПрАТ "Філіп Морріс Україна", ТОВ "Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн" за ними й за договорами № 03/0587717/9067/22 й № 03/0587718/9067/22 - ОСОБА_1 , становить 541 387,23 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення страхової винагороди позивача за посередницькі послуги з укладення додаткових угод за договорами № 03/09157775/9067/20 від 31.12.2020 та № 03/0915776/9067/20 від 31.12.2020 та зі страхових платежів, сплачених ПрАТ "Філіп Морріс Україна", ТОВ "Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн" за ними й за договорами № 03/0587717/9067/22 й № 03/0587718/9067/22 - ОСОБА_1 , в розмірі 541 387,23 грн з огляду на таке.

У п. 1 Договору доручення сторони погодили зміст доручення, відповідно до якого довіритель доручав, а страховий агент зобов`язувався за винагороду здійснювати від імені і за дорученням довірителя частину його страхової діяльності з укладання з юридичними і фізичними особами договорів обов`язкового і добровільного страхування, на умовах, визначених довірителем, у відповідності із чинним законодавством України, інструкціями і рекомендаціями довірителя, а саме укладати договори страхування (поліси) в частині: самостійного пошуку потенційних споживачів страхових послуг, рекламування та надання пропозицій щодо страхових послуг довірителя; проведення консультаційної та роз`яснювальної роботи серед потенційних споживачів страхових послуг (надалі - страхувальник); проведення роботи, пов`язаної з укладанням договорів страхування (полісів); забезпечення документообігу та складання звітності (за формою додатка № 1) за укладеними договорами страхування (оформленими полісами).

Таким чином, у Договорі доручення чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному та за вчинення яких довіритель сплачує винагороду страховому агенту.

Як свідчать матеріали справи, наведеними вище додатковими угодами від 30.12.2022 № 24 та № 26 продовжено строк дії договорів страхування.

Утім, зі змісту Договору доручення не вбачається, що укладення з клієнтом, залученим страховим агентом, додаткових угод до договорів страхування про продовження строку дії договорів страхування, є складовою доручення довірителя в рамках Договору доручення, у зв`язку з виконанням якого у довірителя виникає обов`язок сплатити страховому агенту винагороду.

Таким чином, Договір доручення не містить обов`язку сплати винагороди за пролонгацію договорів страхування. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що за пошук конкретного клієнта, надання йому пропозицій щодо страхових послуг довірителя та проведення консультаційної роботи, пов`язаної з укладенням договорів страхування, страховим агентом вже отримано винагороду відповідно до умов Договору доручення.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що умовами підп. 3.1.13 п. 3.1 Договору доручення покладено на страхового агента обов`язок надавати довірителю щодекадні звіти про укладені договори/поліси страхування, заповнені, зіпсовані, втрачені поліси страхування і страхові платежі, що отримані ним за укладеними договорами страхування, у порядку та строки, встановлені розділом 4 даного Договору.

Розділом 4 Договору доручення (п. 4.1) визначені чіткі строки, в які страховий агент зобов`язаний скласти зведений звіт за формою, наведеною в додатку № 1 до Договору доручення, та передати довірителю оригінал звіту з підписом уповноваженої особи та відбитком печатки разом з оригіналами укладених за звітний період договорів страхування.

Так, відповідно до п. 4.1 Договору доручення страховий агент складає зведений звіт за формою, наведеною у додатку № 1, та передає довірителю оригінал звіту із підписом уповноваженої особи та відбитком печатки разом з оригіналами договорів страхування/полісів, що були ним укладені у звітний період, а також із зіпсованими бланками договорів/полісів у строк до 18 годин за Київським часом: 11-го числа звітного місяця за договорами страхування (полісами), що були оформлені в строк з 01 по 10 число звітного місяця, 21-го числа звітного місяця за договорами страхування (полісами), що були оформлені в строк з 11 по 20 число звітного місяця, 01-го числа місяця, що слідує за звітним, за договорами страхування (полісами), що були оформлені в строк з 21 по 31 (30, 29, 28) число звітного місяця. Страховий агент складає зведений звіт за формою, наведеною у додатку № 1, та передає довірителю оригінал звіту із підписом уповноваженої особи та відбитком печатки разом з оригіналами договорів страхування/полісів, що були ним укладені за звітний період, а також із зіпсованими бланками договорів/полісів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника, що зведений звіт (відомості) про укладені договори страхування (поліси), наданий відповідачу позивачем із підписом уповноваженої особи та печаткою разом з оригіналами укладених договорів, є саме тим первинним документом, який може підтвердити факт посередництва позивача в укладенні договорів страхування та, відповідно, надати йому згідно з умовами Договору право на отримання винагороди за виконання доручення.

Разом із тим, як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, доказів виконання п. 4.1 Договору доручення належним чином позивачем не надано.

Так, матеріалами справи підтверджується і позивачем не заперечується, що лише 01.03.2024 ТОВ "Вілліс страхові брокери" направлено на адресу довірителя зведений звіт про укладені договори страхування (заповнені поліси), зіпсовані і загублені бланки полісів і страхові платежі за укладеними договорами страхування з ПрАТ "Філіп Морріс Україна", ТОВ "Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн" та ОСОБА_1 за 30.12.2022-31.05.2023 та акти виконаних робіт від 05.04.2023, від 07.04.2023 та від 21.02.2024, тоді як відповідні правочини (додаткову угоду № 26 від 30.12.2022, додаткову угоду № 24 від 30.12.2022, договір № 03/0587717/9067/22 від 31.12.2022, договір № 03/0587718/9067/22 від 31.12.2022) було вчинено ще у 2022 році.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У п. 5.8 Договору доручення сторони дійшли згоди, що винагорода страхового агента сплачується за умови своєчасного надходження належним чином оформлених та заповнених звітів страхового агента про виконання доручення за цим Договором та своєчасного надання довірителю оригіналів заповнених та зіпсованих бланків полісів.

Таким чином, сторони на власний розсуд визначили, що винагорода страхового агента сплачується лише за умови своєчасного надходження належним чином оформлених та заповнених звітів страхового агента про виконання доручення за цим Договором та своєчасного надання довірителю оригіналів заповнених та зіпсованих бланків полісів.

Зважаючи на викладене, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасного надходження належним чином оформлених та заповнених звітів страхового агента про виконання доручення за Договором доручення та надання довірителю оригіналів заповнених та зіпсованих бланків полісів, у силу положень п. 5.8 цього Договору підстави для сплати позивачу винагороди страхового агента за посередницькі послуги у зв`язку з укладенням додаткових угод від 30.12.2022 № 24, № 26 та договорів від 31.12.2022 № 03/0587717/9067/22, № 03/0587718/9067/22 відсутні.

Не врахувавши викладеного, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення страхової винагороди позивача за посередницькі послуги з укладення додаткових угод за договорами № 03/09157775/9067/20 від 31.12.2020 та № 03/0915776/9067/20 від 31.12.2020 та зі страхових платежів, сплачених ПрАТ "Філіп Морріс Україна", ТОВ "Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн" за ними й за договорами № 03/0587717/9067/22 від 31.12.2022 та № 03/0587718/9067/22 від 31.12.2022 - ОСОБА_1 , в розмірі 541 387,23 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 541 387,23 грн ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції в цій частині, не відповідають обставинам справи, що в силу положень ст. 277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ПрАТ "СК "Провідна" на користь ТОВ "Вілліс страхові брокери" 541 387,23 грн та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 910/3626/24 належить залишити без змін.

Таким чином, з огляду на вимоги апеляційної скарги відповідача, скарга підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати

Згідно із ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 129 ГПК України).

З урахуванням того, що позовні вимоги ТОВ "Вілліс страхові брокери" не підлягають задоволенню, судові витрати, понесені ним у суді першої інстанції, покладаються на позивача (ТОВ "Вілліс страхові брокери").

У свою чергу, витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, з огляду на часткове задоволення апеляційної скарги, покладаються на позивача в розмірі 9 744,98 грн - пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги.

Щодо заяви відповідача про розподіл судових витрат, поданої до суду апеляційної інстанції, в якій відповідач просить суд стягнути з відповідача 59 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, з яких: 46 000,00 грн - за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції та 13 500,00 грн - за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції відповідачем надано до матеріалів справи:

- договір про надання правової допомоги від 14.09.2023, укладений між адвокатом Дмітрієвим Русланом Ігоровичем (далі - Дмітрієв Р.І.) та ПрАТ "СК "Провідна", предметом якого, згідно з п. 1.1, є послуги у сфері права, які надаються адвокатом клієнту у відповідності до умов цього договору. До таких послуг може бути, але не виключно, віднесено: ведення претензійної роботи по матеріалам, що підготовлені клієнтом; надання клієнту правової допомоги щодо захисту прав та інтересів останнього в судах України, інших органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування; представництво інтересів клієнта в правоохоронних, наглядових державних органах, органах місцевого самоврядування тощо. У додатку № 1 до договору визначено перелік послуг, які надаються адвокатом за договором, та їх вартість;

- акт наданих послуг № 4 (акт приймання-передачі послуг з надання правничої допомоги) від 05.09.2024 на суму 46 000,00 грн, в якому визначено, що адвокатом надано, а клієнтом прийнято такі послуги: аналіз матеріалів, наданих клієнтом: позовна заява з додатками; аналіз актуальної судової практики, опрацювання правової позиції та плану дій щодо представництва клієнта в справі, роз`яснення і узгодження правової позиції і способу захисту з клієнтом; підготовка та подання відзиву на позовну заяву; підготовка та подання клопотання про витребування доказів; підготовка та подання заяв на виконання ухвал суду про витребування доказів; підготовка та подання заяви про розгляд справи в порядку загального позовного провадження; підготовка та подання заяви/повідомлення про неможливість подання доказів у встановлений законом строк; підготовка та подання заяви про встановлення додаткового строку для подання доказів; аналіз відповіді позивача на відзив (15 сторінок); підготовка та подання заперечення на відповідь на відзив; адвокатські запити - 4 шт.; участь у судовому засіданні на стадії підготовчого провадження;

- детальний опис від 05.09.2024 виконаних адвокатом Дмітрієвим Р.І. робіт (наданих послуг) клієнту - ПрАТ "СК "Провідна" на підставі договору про надання правової допомоги від 14.09.2023 у справі за позовом ТОВ "Вілліс страхові брокери" (позивач) до ПрАТ "СК "Провідна" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 1 146 326,68 грн;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 001945, видане Дмітрієву Р.І. 04.12.2018;

- ордер на надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відповідачем до заяви про розподіл судових витрат, поданої до Північного апеляційного господарського суду, додано:

- договір № 2 від 02.12.2024 про внесення змін до договору про надання правової допомоги, укладений між ПрАТ "СК "Провідна" та адвокатом Дмітрієвим Р.І., в якому сторони домовилися викласти додаток № 1 "Тарифи" до договору про надання правової допомоги від 14.09.2023 в новій редакції;

- акт наданих послуг № 6 (акт приймання-передачі послуг з надання правничої допомоги) від 17.01.2025 на суму 13 500,00 грн, складений адвокатом Дмітрієвим Р.І. та ПрАТ "Провагроінвест" (ПрАТ "СК "Провідна"), згідно з яким відповідно до договору про надання правової допомоги від 14.09.2023 адвокатом надано такі послуги у сфері права (правнича допомога) у справі за позовом ТОВ "Вілліс страхові брокери" (позивач) до ПрАТ "СК "Провідна" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 1 146 326,68 грн: складання та подання апеляційної скарги в господарському суді; виїзд (або в режимі відеоконференції) адвоката для участі у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції; складання, подання додаткових пояснень; складання, подання заяви про розподіл судових витрат.

- детальний опис від 17.01.2025 виконаних адвокатом Дмітрієвим Р.І. робіт (наданих послуг) клієнту - ПрАТ "Провагроінвест" (ПрАТ "СК "Провідна") на підставі договору про надання правової допомоги від 14.09.2023 у справі за позовом ТОВ "Вілліс страхові брокери" (позивач) до ПрАТ "СК "Провідна" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 1 146 326,68 грн на стадії апеляційного провадження;

- ордер на надання правничої допомоги.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону).

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.

Колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд звертає увагу на те, що надані учасником справи документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному ним розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 та постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17.

Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 Європейським судом з прав людини також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 914/4/20.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.05.2021 у справі № 918/917/19.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З урахуванням наведеного, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/9243/20.

У розгляді даного спору судова колегія також враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19. У наведеній постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

З урахуванням наведеного в сукупності, з огляду на рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат відповідача на оплату послуг адвоката в суді першої інстанції є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг.

Зважаючи на те, що за результатами апеляційного розгляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове скасування рішення суду, а саме в частині задоволення позову, та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, в результаті чого в позові ТОВ "Вілліс страхові брокери" відмовлено повністю, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що внаслідок нового розподілу судових витрат відповідно до приписів ч. 14 ст. 129 ГПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 46 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції.

Також, з урахуванням рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсягу та обґрунтованості підготовлених і поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, доцільність та необхідність виконання робіт (надання послуг), наведених в акті наданих послуг № 6 (акт приймання-передачі послуг з надання правничої допомоги) від 17.01.2025 та детальному описі від 17.01.2025, зважаючи на критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру з огляду на ціну позову, значення справи для сторін, зважаючи на відсутність клопотання позивача про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу та часткове задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 6 000,00 грн.

Керуючись ст. 74, 126, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Провагроінвест" (попереднє найменування - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна") задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 910/3626/24 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілліс страхові брокери" 541 387,23 грн - скасувати.

3. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. У частині стягнення судового збору в сумі 8 120,81 грн рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 910/3626/24 - скасувати.

5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 910/3626/24 залишити без змін.

6. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 910/3626/24 в такій редакції:

"1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілліс страхові брокери" відмовити повністю.

2. Судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Вілліс страхові брокери" у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, покласти на позивача.".

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілліс страхові брокери" (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, під`їзд 2, поверх 3, ЄДРПОУ 33404905) на користь Приватного акціонерного товариства "Провагроінвест" (03049, місто Київ, проспект Повітряних Сил, 25, ЄДРПОУ 23510137) 9 744 (дев`ять тисяч сімсот сорок чотири) грн 98 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, 46 000 (сорок шість тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

8. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

9. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

10. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повний текст постанови складено та підписано - 07.02.2025.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко