Постанова

від 04.02.2025 по справі 925/397/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2025 р. Справа№ 925/397/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Батюк О.О.;

від відповідача: Нікітчук І.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство сучасних технологій, поданого в інтересах Приватного акціонерного товариства "Черкаський комбінат хлібопродуктів" та директора Приватного акціонерного товариства "Черкаський комбінат хлібопродуктів"ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.09.2024 (повний текст складено 18.09.2024)

у справі №925/397/24 (суддя Гладун А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство сучасних технологій", поданого в інтересах Приватного акціонерного товариства "Черкаський комбінат хлібопродуктів"

до директора Приватного акціонерного товариства "Черкаський комбінат хлібопродуктів" ОСОБА_1

про стягнення збитків, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство сучасних технологій" звернулося в інтересах Приватного акціонерного товариства "Черкаський комбінат хлібопродуктів" до Господарського суду Черкаської області з позовом до директора Приватного акціонерного товариства "Черкаський комбінат хлібопродуктів" ОСОБА_1 про стягнення 450 000,00 грн. збитків, завданих внаслідок укладення та виконання договорів безповоротної фінансової допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що директор ПрАТ "Черкаський комбінат хлібопродуктів" ОСОБА_1 всупереч завданням, цілям, меті та інтересам товариства уклав від імені товариства договори безповоротної фінансової допомоги, у результаті чого завдав товариству збитки у розмірі наданої третім особам безповоротної фінансової допомоги в загальному розмірі 25 950 000,00 грн. Оскільки ТОВ "Агентство сучасних технологій" не має коштів для сплати судового збору за подання позову на усю суму збитків позов подано про стягнення з відповідача на користь позивача 450 000,00 грн, що становить 1,735% від розміру завданих збитків.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.09.2024 у справі №925/397/24 позов задоволено повністю.

Стягнуто з директора Приватного акціонерного товариства "Черкаський комбінат хлібопродуктів" ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Черкаський комбінат хлібопродуктів" 450 000,00 грн. збитків.

Стягнуто з директора Приватного акціонерного товариства "Черкаський комбінат хлібопродуктів" ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Агентство сучасних технологій " 6 750,00 грн. витрат зі сплати судового збору, 30 250,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав, що внаслідок укладення та виконання договорів безповоротної фінансової допомоги відповідачем позивачу завдано збитків у вигляді втрати майна (коштів, активів) товариства у розмірі наданої безповоротної фінансової допомоги в розмірі 25 950 000,00 грн.

Суд кваліфікував вину відповідача як необережність, оскільки останній не передбачав і не бажав тих наслідків, які фактично настали (зменшення активів товариства), хоча, виходячи із конкретних обставин, об`єктивно міг і був зобов`язаний їх передбачити.

Також суд першої інстанції констатував, що у цій справі акціонер довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду).

Здійснюючи розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 60 500,00 грн розподілив між сторонами у рівних частинах та поклав по 32 500,00 грн на відповідача та на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство сучасних технологій».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство сучасних технологій" в інтересах Приватного акціонерного товариства "Черкаський комбінат хлібопродуктів" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області №925/397/24 від 05.09.2024 в частині зменшення суми відшкодування судових витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з директора Приватного акціонерного товариства "Черкаський комбінат хлібопродуктів" ОСОБА_1 на користь позивача 60 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- судом першої інстанції встановлено, що судові витрати, понесені заявником є фактичними, співрозмірними та необхідними приймаючи до уваги складність справи та їх значення для заявника;

- відповідач у своєму клопотанні про зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката не посилався на таку підставу, як наявність у позивача зобов`язання перед заявником відшкодувати судові витрати у справі, що розглядається;

- у судовому засіданні не досліджувалося питання щодо відсутності чи наявності у статуті позивача умови про право не відшкодовувати судові витрати заявнику похідного позову;

- суд зменшивши суму стягнення судових витрат з відповідача у рішенні не зобов`язав позивача відшкодувати заявнику різницю між сумою фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу та нестягнену суму судових витрат на професійну правничу допомогу з відповідача.

Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, директор Приватного акціонерного товариства "Черкаський комбінат хлібопродуктів" ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області №925/397/24 від 05.09.2024 повністю та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- судом не встановлено безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між перерахуванням коштів за договорами та динамікою розміру активів Позивача, зафіксованою результатами фінансово-економічної діяльності Позивача в період укладення та реалізації договорів;

- судом не доведено і не встановлено наявності збитків позивача у зв`язку із укладеними договорами;

- мотиви укладення Договорів, визначені в заяві свідка Відповідача, є легітимними і не суперечать статутним обов`язкам Відповідача; протилежного акціонером не доведено, а відповідні доводи на спростування заяви свідка відповідача судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні теж не зазначені;

- закон не визначає зменшення активів підприємства збитками останнього, ні в позові ні в інших заявах акціонера по суті спору таких норм закону не наведено і в оскаржуваному судовому рішенні не зазначено;

- законом не встановлена недійсність правочинів, про які йдеться в позові, також зазначені правочини недійсними судом не визнавалися;

- Позивачем діяльність Відповідача в період укладення та реалізації Договорів визнана задовільною, доказами цієї обставини є копії протоколів річних загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Черкаський комбінат хлібопродуктів» в період 2019 - 2021 роки;

- акціонером не наведено доказів наявності будь-якої, визначеної законом заборони на здійснення підприємницької діяльності Позивача у формі укладення договорів безповоротної фінансової допомоги;

- в справі відсутні докази тієї обставини, що ПрАТ Черкаський КХП, в інтересах якого звернувся Акціонер до суду із позовом в цій справі, не може самостійно звернутися до суду у своїх інтересах, а тому Акціонер в справі, що розглядається, не може вважатися належним заявником;

- акціонером при поданні позову, який розглядається в цій справі, застосовано неправильний (неефективний) спосіб захисту з підстав заявлення ним до відшкодування лише 1,73% від загальної суми збитків Товариства, які, на думку Акціонера, підлягають відшкодуванню;

- за відсутності рішення загальних зборів Товариства про уповноваження особи на представництво інтересів акціонера Позивача при поданні позову про відшкодування збитків заподіяних ПрАТ «Черкаський комбінат хлібопродуктів» його директором підписання такого позову як представником акціонера адвокатом Батюком О.О. є таким, що здійснено всупереч вимогам статті 39 Закону України «Про акціонерні товариства», положенням підпункту 32 пункту 9.1.2 Статуту;

- предмет спору не відповідає його підставам, зокрема змісту укладеним договорам;

- судом безпідставно не задоволено клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку із невиконанням вимог ухвали суду від 15.05.2024 про залишення позову без руху;

- судом першої інстанції безпідставно задоволено в повному обсязі вимоги Акціонера по відшкодуванню витрат на надання професійної правничої допомоги та покладено їх часткове відшкодування на Відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягів з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №925/397/24 разом з апеляційними скаргами передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалами суду від 21.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство сучасних технологій", поданого в інтересах Приватного акціонерного товариства "Черкаський комбінат хлібопродуктів" та директора Приватного акціонерного товариства "Черкаський комбінат хлібопродуктів" ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.09.2024 у справі №925/397/24 для спільного їх розгляду і призначено справу для розгляду в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 28.10.2024 задоволено заяву директора Приватного акціонерного товариства "Черкаський комбінат хлібопродуктів" ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Засідання суду, призначене на 19.11.2024, не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючої судді Барсук М.А. на лікарняному.

Ухвалою суду від 02.12.2024 розгляд справи призначено на 14.01.2025.

Протокольною ухвалою суду від 14.01.2025 оголошено перерву в судовому засіданні на 28.01.2025.

Ухвалою суду від 28.01.2025 розгляд справи відкладено на 04.02.2025.

Позиції учасників справи

07.11.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги відповідача та просив відмовити у її задоволенні.

Заявлені клопотання та результати їх розгляду

24.10.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про залишення апеляційної скарги без руху.

В обґрунтування даного клопотання заявник посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство сучасних технологій" в справі №925/397/24, в тексті апеляційної скарги відсутні посилання на норми закону за якими останнього звільнено від сплати такого судового збору, отже, зазначена апеляційна скарга подана із порушенням вимог статті 258 ГПК.

Колегія суддів відхиляє дане клопотання з наступних підстав.

Згідно з частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Зміст апеляційної скарги позивача свідчить про те, що він оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу).

У постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №910/15191/19 зазначено, що: "Законом України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення (пункт 5 частини другої статті 3 цього Закону), розмір ставки судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на додаткове рішення Законом не визначено. Тому, касаційна скарга на постанову апеляційного суду, прийняту за результатами апеляційного перегляду додаткового рішення місцевого суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, не є об`єктом справляння судового збору, і такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, викладеної у постанові від 20.12.2019 у справі №240/6150/18."

Аналогічна позиція також міститься у постанові Касаційного господарського суду від 22.02.2021 у справі №922/3439/19.

Крім того, частиною четвертою статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Тобто, ця норма закону стосується оскарження судових рішень в частині саме позовних вимог, в той час як розподіл судових витрат (стягнення витрат на професійну правничу допомогу) не є позовною вимогою, не стосується суті спору та не є рішенням по суті спору.

Судові витрати не є самостійними позовними вимогами та не входять до ціни позову, тому не підлягають оплаті окремо судовим збором при зверненні до суду із позовом або відповідною заявою, передбаченою процесуальним законодавством, тобто не є об`єктом справляння судового збору.

Оскільки вимоги про розподіл судових витрат не відносяться до позовних та не впливають на розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а також враховуючи, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду залежить від суми судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (крім оскарження ухвали суду з процесуальних питань), то і підстави вимагати сплати судового збору за подання апеляційної або касаційної скарги на оскарження судових рішень щодо розподілу судових витрат відсутні.

Вказане вище узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 04.03.2020 у справі №914/633/18 та у постанові від 17.05.2023 у справі № 910/20422/21.

З огляду на викладене вище колегія суддів не вбачає підстав для залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство сучасних технологій" на рішення суду в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу без руху, оскільки подання апеляційної скарги на вказану частину судового рішення не є об`єктом справляння судового збору.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство сучасних технологій" є володільцем акцій Приватного акціонерного товариства "Черкаський комбінат хлібопродуктів" у кількості 179065 штук, що складає 11,7566% статутного капіталу товариства, на підтвердження чого в матеріалах містяться виписки про стан рахунку у цінних паперах від 17.05.2021 та від 18.08.2021.

Відповідно до наказу ВАТ "Черкаський КХП" від 12.04.2011 №53-к ОСОБА_1 призначений директором товариства на умовах контракту з 13.04.2011.

Згідно із наказом ВАТ "Черкаський КХП" від 11.05.2011 №32 змінено найменування ВАТ "Черкаський КХП" на ПрАТ "Черкаський КХП" з 11.05.2011.

26.04.2018, 23.04.2019, 06.11.2023 рішеннями загальними зборів акціонерів ПрАТ "Черкаський комбінат хлібопропродуктів" затверджений Статут ПрАТ "Черкаський комбінат хлібопропродуктів" (нова редакція) 2018 р., (нова редакція) 2019 р. та (нова редакція) 2023 р.

Так, 18 серпня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство сучасних технологій" звернулось до Приватного акціонерного товариства "Черкаський комбінат хлібопродуктів" з запитом про надання інформації та копій документів, в якому просив надати наступну інформацію та копії документів:

- перелік і вартість послуг товариства, що надавались протягом 2020 року окремо по кожному контрагенту;

- повний реєстр (перелік) правочинів укладених товариством за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року з контрагентами, сума фактичного обороту (операцій) з якими за календарний рік перевищує 1% від вартості активів товариства на початок 2020 року (тобто 1 486 915 грн.) із зазначенням найменування контрагента, код ЄДРПОУ контрагента, суми операцій за період, вид товару/послуги. Надати копії таких правочинів. Якщо такі правочини не укладались - зазначити, що такі правочини не укладались;

- повний реєстр (перелік) правочинів укладених товариством за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року з контрагентами, сума фактичного обороту (операцій) з якими за календарний рік перевищує 1% від вартості активів товариства на початок 2019 року (тобто 852 495 грн.) із зазначенням

найменування контрагента, код ЄДРПОУ контрагента, суми операцій за період, вид товару/послуги. Надати копії таких правочинів. Надати для ознайомлення з можливістю зняти копії оригінали таких правочинів. Якщо такі правочини не укладались - зазначити, що такі правочини не укладались;

- повний реєстр (перелік) правочинів укладених товариством за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року з контрагентами, сума фактичного обороту (операцій) з якими за календарний рік перевищує 1% від вартості активів товариства на початок 2018 року (тобто 810 107 грн.) із зазначенням найменування контрагента, код ЄДРПОУ контрагента, суми операцій за період, вид товару/послуги. Надати копії таких правочинів. Якщо такі правочини не укладались - зазначити, що такі правочини не укладались;

- повний реєстр (перелік) правочинів укладених товариством за період з 01 січня 2021року по 31 липня 2021 року з контрагентами, сума фактичного обороту (операцій) з якими за календарний рік перевищує 1% від вартості активів товариства на початок 2018 року (тобто 810 107 грн.) із зазначенням найменування контрагента, код ЄДРПОУ контрагента, суми операцій за період, вид товару/послуги. Надати копії таких правочинів. Якщо такі правочини не укладались - зазначити, що такі правочини не укладались;

- копії договорів: поруки №SR 20-114/28-2 від 28 лютого 2020 року та договору застави (іпотеки) № РL20-225/28-2 від 28 лютого 2020 року, укладених з АТ ОТП Банк на забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами № СR 14-567/28-2 від 26 листопада 2014 року, № СR 14-566/28-2 від 26 листопада 2014 року;

- копії звітів та висновків ревізійної комісії ( ревізора) за 2018-2020 роки.

У своєму листі від 02 вересня 2021 року Приватне акціонерне товариство "Черкаський комбінат хлібопродуктів" відмовилось надати витребувану інформацію та копії документів посилаючись на те, що зазначені відомості становлять інформацію з обмеженим доступом.

Також у своєму листі відповідач вказав, що при наданні копій документів на запит акціонера товариство дотримується вимог ст. 78 Закону України Про акціонерні товариства, якою передбачено, що у разі якщо у зазначених документах наявна інформація з обмеженим доступом, акціонерне товариство та акціонер зобов`язані забезпечити дотримання режиму користування та розкриття такої інформації.

Господарський суд Черкаської області у справі №925/5/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНСТВО СУЧАСНИХ ТЕХНОГОЛІЙ" до Приватного акціонерного товариства "ЧЕРКАСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ" про зобов`язання вчинити дії рішенням від 16.05.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 та постановою Верховного Суду від 28.02.2023, позовні вимоги задовольнив повністю.

Зобов`язав Приватне акціонерне товариство «ЧЕРКАСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» надати Товариству з обмеженою відповідальністю «АГЕНТСТВО СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ» належним чином засвідчені копії документів, зазначених у запиті позивача від 18 серпня 2021 року за вих. №18/08.

Як вбачається з наданих на виконання рішення у справі № 925/5/22 документів, у період з 28.03.2019 по 28.12.2021 ПрАТ «Черкаський комбінат хлібопродуктів» уклало договори безповоротної фінансової допомоги, зокрема:

-01.10.2019 з ТОВ "Маслодар 2019" (сторона 2), відповідно до пункту 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, сторона 1 надає стороні 2 безповоротну фінансову допомогу, а саме передає у власність сторони 2 грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 даного договору.

Розмір безповоротної фінансової допомоги за цим договором становить 4 150 000,00 грн (пункт 2.1 договору);

-28.03.2019 з ТОВ "Ніжинхліб" (сторона 2), відповідно до пункту 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, сторона 1 надає стороні 2 безповоротну фінансову допомогу, а саме передає у власність сторони 2 грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 даного договору.

Розмір безповоротної фінансової допомоги за цим договором становить 1 500 000,00 грн (пункт 2.1 договору);

-24.12.2019 з ТОВ "Ніжинхліб" (сторона 2), відповідно до пункту 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, сторона 1 надає стороні 2 безповоротну фінансову допомогу, а саме передає у власність сторони 2 грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 даного договору.

Розмір безповоротної фінансової допомоги за цим договором становить 2 150 000,00 грн (пункт 2.1 договору);

-05.06.2019 з ТОВ "Чернігівський хлібокомбінат №2" (сторона 2), відповідно до пункту 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, сторона 1 надає стороні 2 безповоротну фінансову допомогу, а саме передає у власність сторони 2 грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 даного договору.

Розмір безповоротної фінансової допомоги за цим договором становить 6 150 000,00 грн (пункт 2.1 договору);

-28.09.2020 з ТОВ "Чернігівський хлібокомбінат №2" (сторона 2), відповідно до пункту 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, сторона 1 надає стороні 2 безповоротну фінансову допомогу, а саме передає у власність сторони 2 грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 даного договору.

Розмір безповоротної фінансової допомоги за цим договором становить 4 800 000,00 грн (пункт 2.1 договору);

-22.12.2020 з ТОВ "Чернігівський хлібокомбінат" (сторона 2), відповідно до пункту 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, сторона 1 надає стороні 2 безповоротну фінансову допомогу, а саме передає у власність сторони 2 грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 даного договору.

Розмір безповоротної фінансової допомоги за цим договором становить 3 000 000,00 грн (пункт 2.1 договору);

-28.12.2021 з ТОВ "Чернігівський хлібокомбінат №2" (сторона 2), відповідно до пункту 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, сторона 1 надає стороні 2 безповоротну фінансову допомогу, а саме передає у власність сторони 2 грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 даного договору.

Розмір безповоротної фінансової допомоги за цим договором становить 4 200 000,00 грн (пункт 2.1 договору).

Від імені ПрАТ "Черкаський комбінат хлібопродуктів" на підставі статуту товариства в момент укладення договорів діяв директор товариства ОСОБА_1 . Загальний розмір безповоротної фінансової допомоги наданої контрагентам товариства становить 25 950 000,00 грн.

Умови укладених договорів безповоротної фінансової допомоги є тотожними. Відповідно до істотних умов договорів безповоротної фінансової допомоги сторони передбачили:

п. 3.1- сторона 1 передає безповоротну фінансову допомогу стороні 2 на протязі 1-го (одного) банківського дня з дати підписання сторонами даного договору;

п. 3.2 - безповоротна фінансова допомога передається в безготівковій формі, одним платіжним дорученням або частковими платіжними дорученнями шляхом перерахування відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони 2;

п. 3.3 - безповоротна фінансова допомога вважається переданою в момент зарахування грошових коштів на розрахунковий сторони 2;

п. 5.2 - дія цього договору закінчується в момент зарахування грошових коштів, визначених в п. 2.1 цього договору, на розрахунковий рахунок сторони 2;

п. 6.2 - даний договір не є договором позики або договором дарування в розумінні положень Цивільного кодексу України. Даний договір укладений сторонами, виходячи з принципу свободи договору, не суперечить чинному законодавству України та відповідає моральним засадам суспільства.

Позивач зазначає, що директор ПрАТ "Черкаський комбінат хлібопродуктів" уклав договори безповоротної фінансової допомоги переч завданням, цілям, меті та інтересам товариства, у зв`язку завдав збитки у розмірі наданої третім особам безповоротної фінансової допомоги в загальному розмірі 25 950 000,00 грн.

У позові позивач вказує, що оскільки ТОВ "Агентство сучасних технологій" не має коштів для сплати судового збору за подання позову на усю суму збитків позов подано про стягнення з відповідача на користь позивача 450000,00 грн, що становить 1,735% від розміру завданих збитків.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що внаслідок укладення та виконання договорів безповоротної фінансової допомоги відповідачем позивачу завдано збитків у вигляді втрати майна (коштів, активів) товариства у розмірі наданої безповоротної фінансової допомоги в розмірі 25 950 000,00 грн.

Суд кваліфікував вину відповідача як необережність, оскільки останній не передбачав і не бажав тих наслідків, які фактично настали (зменшення активів товариства), хоча, виходячи із конкретних обставин, об`єктивно міг і був зобов`язаний їх передбачити.

Також суд першої інстанції констатував, що у цій справі акціонер довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду).

Здійснюючи розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 60 500,00 грн розподілив між сторонами у рівних частинах та поклав по 32 500,00 грн на відповідача та на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство сучасних технологій".

Однак, колегія суддів частково не погоджується із мотивами суду першої інстанції щодо задоволення позову з наступних підстав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 54 Господарського процесуального кодексу України власник (власники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, може (можуть) подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.

Згідно з частиною другою статті 89 Господарського кодексу України посадові особи несуть цивільно-правову, адміністративну, фінансову та кримінальну відповідальність за шкоду та збитки, завдані ними господарському товариству, у порядку та у випадках, передбачених законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16 зазначено, що належним способом захисту права учасника юридичної особи може бути подання ним (зокрема разом з іншими учасниками, яким належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства) позову в інтересах юридичної особи до її посадової особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи на підставі пункту 12 частини першої статті 20, статті 54 ГПК України.

Відповідач вказує, що акціонер в справі, що розглядається, не може вважатися належним заявником, оскільки відсутні докази тієї обставини, що ПрАТ «Черкаський КХП», в інтересах якого звернувся акціонер до суду із позовом в цій справі, не може самостійно звернутися до суду у своїх інтересах.

За твердженням відповідача, з посиланнмя на практику рішень Європейського суду з прав людини, підстави для звернення ТОВ «АСТ» в інтересах ПрАТ «Черкаський КХП» із позовом в даній справі відсутні.

Однак відповідні доводи колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Стосовно викладених вище відповідачем заперечень Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц зазначила, що необхідно розмежовувати звернення учасника до суду від свого імені і звернення від імені товариства.

Оскільки товариство та його учасники є різними суб`єктами права, кожний з яких має власне відокремлене майно, то виведення майна з товариства без справедливої компенсації, позбавлення його ліквідних активів, ринкових можливостей, погіршення його майнового чи фінансового стану, безпідставне взяття на себе зобов`язань чи іншого майнового тягаря спричиняє негативні наслідки саме для товариства, а не для його учасників.

Із цих же причин учасник товариства та товариство не можуть мати права на позов (у матеріальному значенні) з одним і тим самим предметом. Тому в цих випадках звернення учасника товариства з позовом від власного імені не допускається.

За протилежного підходу було б можливим ініціювання різних судових процесів щодо одного і того ж предмета, зокрема з метою поставити учасником товариства (або товариством) під сумнів остаточність та правову визначеність постановленого в межах справи за участю товариства (або його учасника) судового рішення, яким вирішений спір (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19, пункт 7.48).

Водночас Велика Палата Верховного Суду вказала, що майновий стан товариства не є байдужим для його учасників. Так, від такого стану може залежати як вартість частки учасника товариства, так і можливість прийняття товариством рішення про виплату учасникам дивідендів у тому чи іншому розмірі. Таким чином, хоча порушення прав товариства не є порушенням прав чи прямого (безпосереднього) інтересу учасника, але учасник може мати похідний інтерес у захисті прав товариства.

Необхідно також зазначити, що особа може мати похідний інтерес у захисті прав іншої особи не тільки у випадку, коли особа є учасником товариства. Похідний інтерес можуть мати, наприклад, кредитори боржника в захисті прав боржника у процедурі банкрутства, у виконавчому провадженні, у процедурі ліквідації банків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункти 72, 77, 78, 101, 105).

Похідний інтерес задовольняється через різні правові інститути.

Зокрема, до них належить інститут так званого похідного позову. Відповідно до частини першої статті 54 Господарського процесуального кодексу України власник (власники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, може (можуть) подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.

Відповідно до частин другої, третьої статті 54 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов`язки без згоди власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів), який (які) подав (подали) позов. Посадова особа, до якої пред`явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі. До закінчення підготовчого засідання у справі інший співвласник (співвласники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) цієї юридичної особи має (мають) право приєднатися до поданого позову шляхом подання до суду відповідної заяви, після чого він (вони) набуває (набувають) таких самих процесуальних прав та обов`язків, як і власник (учасник, акціонер), який подав позов.

Отже, за похідним позовом учасник, член, акціонер набуває статусу процесуального представника юридичної особи, якій завдано збитків, але не має власного права на позов (у матеріальному значенні) до порушника.

Тобто, у постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц Велика Палата Верховного Суду підтвердила можливість звернення учасника Товариства від його імені на захист прав такого Товариства на підставі ст. 54 ГПК України. (п. 165, 166, 172 постанови).

Доводи відповідача, що за відсутності рішення загальних зборів Товариства про уповноваження особи на представництво інтересів акціонера Позивача при поданні позову про відшкодування збитків заподіяних ПрАТ «Черкаський комбінат хлібопродуктів» його директором підписання такого позову як представником акціонера адвокатом Батюком О.О. є таким, що здійснено всупереч вимогам статті 39 Закону України «Про акціонерні товариства», положенням підпункту 32 пункту 9.1.2 Статуту колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Дійсно, положеннями підпункту 32 пункту 9.1.2 Статуту Приватного акціонерного товариства «Черкаський комбінат хлібопродуктів» нова редакція, затвердженого річними загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства «Черкаський комбінат хлібопродуктів» протокол № 1/2023 від 06 листопада 2023 року (Статут ЧКХП) до виключної компетенції загальних зборів акціонерів віднесено прийняття рішення про обрання уповноваженого органу або уповноваженої особи акціонерів та/або Товариства для представлення інтересів акціонерів та/або Товариства у випадках, передбачених Законом.

В той же час, відповідний пункт статуту не може забороняти та позбавляти право учасника, яке передбачене законом, на подання позову в інтересах Товариства про відшкодування збитків.

Приписи ст. 54 ГПК України не передбачають виключень, що учасник (акціонер) юридичної особи має право на звернення з позовом в інтересах такої юридичної особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою лише у випадках, які встановлені статутом, або за погодженням із іншими учасниками Товариства.

Єдиною підставою, яка надає учаснику (акціонеру) юридичної особи право звернутись із таким позовом згідно приписів ст. 54 ГПК України є наявність у останнього 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства.

Вказане узгоджується із ст. 4 ГПК України, яка передбачає, що відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Крім того, приписи ч. 3 ст. 54 ГПК України прямо встановлюють, що до відповідного позову учасника (акціонера) юридичної особи можуть приєднатись інші учасники (акціонери) такої юридичної особи.

Також колегія суддів враховує, що згідно ст. 53 Закону України «Про акціонерні товариства», яка встановлює порядок прийняття рішень загальними зборами акціонерів, передбачено, що Законом або статутом акціонерного товариства можуть передбачатися й інші питання, рішення щодо яких приймаються більш як трьома чвертями голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з відповідного питання акцій, або іншою кваліфікованою більшістю голосів акціонерів, крім питань про звернення з позовом до посадових осіб органів акціонерного товариства про відшкодування збитків, заподіяних товариству.

А тому доводи відповідача, що за відсутності рішення загальних зборів про уповноваження акціонера представляти інтереси ПрАТ «Черкаський комбінат хлібопродуктів» Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство сучасних технологій" не мало права на позов колегія суддів відхиляє.

Тобто позивачем обрано належний та ефективний спосіб захисту порушеного права, який передбачений як п. 12 частини першої статті 20, статті 54 ГПК України, так і підтверджений правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.

Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;

- вину заподіювача шкоди.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України).

При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, з моменту її вступу на посаду набуває обов`язків щодо такої юридичної особи, зокрема зобов`язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів. Члени наглядової ради або ради директорів юридичної особи мають такі самі обов`язки щодо відповідної юридичної особи та повинні діяти в інтересах цієї юридичної особи та всіх її власників (акціонерів, учасників). У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (частини перша та третя статті 92 ЦК України).

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі (частина четверта статті 92 ЦК України).

Таким чином, у відносинах із третіми особами від імені юридичної особи завжди діятиме певна особа, через яку вчиняються юридично значимі дії, а воля цієї особи на вчинення правочину, реалізована нею через волевиявлення від імені юридичної особи, може передбачати настання невигідних для останньої наслідків, бажати чи свідомо допускати їх настання.

При цьому орган юридичної особи, який діє одноособово, усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам та волевиявленню юридичної особи, яку представляє, передбачає настання невигідних для останньої наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

Орган або особа, яка виступає від імені юридичної особи, не може перевищувати своїх повноважень, визначених установчими документами або законом.

Виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Виконавчий орган діє від імені товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор) (стаття 81 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Відповідно до п. 9.3. статуту ПрАТ «Черкаський комбінат хлібопродуктів» виконавчим органом товариства, який здійснює управління поточною діяльністю товариства, є директор.

Директор, в межах передбачених статутом, самостійно приймає рішення щодо здійснення керівництва господарською діяльністю та керування поточними справами товариства, які оформляються у вигляді наказів та розпоряджень, що є обов`язковими для виконання усіма працівниками товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та Наглядової ради. Директор діє від імені товариства в межах визначених статутом, керуючись чинним законодавством України, рішеннями загальних зборів акціонерів та Наглядової ради.

Згідно п. 9.3.5. Статуту для вирішення питань, що відносяться до його компетенції директор має наступні повноваження, зокрема, без довіреності діяти від імені товариства, представляти товариство у взаємовідносинах з юридичними і фізичними особами, державними та іншими органами, установами і організаціями, в тому числі і банківськими та фінансовими установами, в правоохоронних органах та установах, як в межах України, так і за кордоном; підписувати контракти, угоди, договори, будь-які правочини та документи, в тому числі у сфері зовнішньо - економічної діяльності товариства тощо.

Пунктом 9.3.6. Статуту передбачено, що будь-які правочини (будь-які угоди) щодо розпорядження основними засобами товариства, кредитні та депозитні угоди (договори), угоди (договори) застави, іпотеки, вчинені (укладені) директором від імені товариства на суму, що перевищує встановлений для директора ліміт, без отримання попередньої згоди Наглядової ради на вчинення такого правочину (укладання такої угоди), визнається недійсним (не підлягає виконанню). Будь-які правочини (будь-які угоди) вчинені (укладені) директором від імені товариства на суму, що становить 10 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності, без отримання попередньої згоди органу товариства, що згідно статуту має відповідні повноваження, визнається недійсним (не підлягає виконанню).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується матеріалами справи, з урахуванням сукупної вартості активів позивача кожен окремо укладений договір про надання безповоротної допомоги не є значним, а тому укладення договорів безповоротної фінансової допомоги відповідно до статуту позивача не вимагало погодження чи наступного схвалення загальними зборами товариства.

Водночас, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.12.2018 у справі №910/21493/17 зробив висновок, що згідно з вимогами статті 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Аналогічні висновки зроблені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання збитків підприємству і зобов`язання їх відшкодувати.

Таким чином, при застосуванні статті 92 ЦК України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

А тому доводи відповідача, що він під час укладення договорів про надання безповоротної фінансової допомоги діяв відповідно до положень статуту, що спростовує наявність збитків, колегія суддів відхиляє.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Водночас спростування учасником юридичної особи (учасником позивача) відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків відповідачем. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

Як вже було зазначено вище, відповідачем від імені Приватного акціонерного товариства "Черкаський комбінат хлібопродуктів" у період з 28.03.2019 по 28.12.2021 було укладено 7 договорів безповоротної фінансової допомоги на загальну суму 25 950 000,00 грн.

Так стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

Отже, однією з ознак такої діяльності законодавець визначає її спрямованість на отримання певного економічного зиску.

Виходячи із вказаного вище визначення господарської діяльності та розуміння економічної доцільності, можна дійти висновку, що економічний ефект передбачає отримання доходу, зокрема у формі приросту (збереження) активів та/або їх вартості.

У цьому аспекті колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що укладання договорів про надання безповоротної фінансової допомоги (які за своєю суттю підпадають під визначення договорів дарування) є господарською операцією, у якій має бути розумна економічна причина. Розумна економічна причина (ділова мета) передбачає обов`язкову спрямованість господарської операції на отримання позитивного економічного ефекту.

В той же час, внаслідок укладення та виконання договорів безповоротної фінансової допомоги на суму 25 950 000,00 грн активи позивача істотно зменшилися.

Враховуючи предмет укладених відповідачем договорів, зміст взаємних прав та обов`язків його сторін, укладення договорів безповоротної фінансової допомоги не мало й не могло мати на меті отримання прибутку чи досягнення іншого позитивного економічного результату для господарської діяльності Товариства, окрім як відчуження коштів на користь контрагентів Приватного акціонерного товариства "Черкаський комбінат хлібопродуктів".

Доводи відповідача, що договори безповоротної фінансової допомоги не є договорами дарування, оскільки кошти, які перераховані за цими договорами можуть бути повернуті Позивачеві в майбутньому через укладення про це додаткової угоди, колегія суддів відхиляє, так як у п. 1.2. договорів прямо встановлено, що їхні умови не передбачають повернення отриманих грошових коштів та не передбачено будь-якого виду компенсацій обдарованим.

Дослідивши умови договорів безповоротної фінансової допомоги, колегія суддів встановила, що за своїм предметом вони підпадають під приписи глави 55 ЦК України, яка регулює відносини стосовно дарування.

Так, відповідач у відзиві на позов та заяві свідка зазначає про те, що правочини в інтересах товариства відповідач легітимно уклав не тільки для досягнення прибутку, як основної мети діяльності товариства, визначеної статутом товариства, а і для реалізації інших інтересів товариства, зокрема:

- для одержання прибутку в майбутньому через налагодження прибуткової для позивача співпраці з підприємствами, які торгують зерном та виробляють хлібобулочні вироби;

- ефективного використання власних та залучених коштів, оскільки загальновідомо, що найбільш ефективним є те підприємство, яке вкладає свої ресурси в майбутнє;

- задоволення потреб населення в його послугах (роботах, товарах), за рахунок майбутнього розширення клієнтської бази;

- реалізації на основі отриманого доходу інтересів товариства, а також економічних та соціальних інтересів трудового колективу, за рахунок отриманого в майбутньому доходу від взаємовигідної співпраці з підприємствами інших регіонів країни зокрема Київської, Чернігівської областей тощо, які торгують зерном та виробляють хлібобулочні вироби;

- забезпечення споживчого ринку широким асортиментом продукції власного виробництва, за рахунок майбутнього розширення географії збуту власної продукції та контрагентів в Київській, Чернігівській областях, які потребують послуг переробки зерна;

- забезпечення на основі отриманого прибутку інтересів акціонерного товариства, через фінансування за рахунок отриманого в майбутньому прибутку таких інтересів.

Дійсно, за певних обставин, збереження грошових коштів може бути метою укладення деяких правочинів.

У той же час відповідач не довів, що укладення договорів безповоротної фінансової допомоги призвело до створення умов для приросту майна товариства за рахунок отримання від контрагентів коштів у формі безповоротної фінансової допомоги (або повернення цих коштів через внесення змін в ці договори відповідно до пункту 5.3 зазначених договорів або через поновлення таких договорів) у разі необхідності для товариства у майбутньому.

Відповідач також не довів, що укладення договорів безповоротної фінансової допомоги призвело до:

- створення передумов для подальшої та позитивної для товариства співпраці із контрагентами за вказаними договорами, розширення переліку контрагентів, які зацікавлені в його послугах, в тому числі з числа контрагентів ТОВ "Маслодар 2019", ТОВ "Ніжинхліб", ТОВ «Чернігівський хлібокомбінат №2», з якими такі договори були укладені;

- отримання позивачем зерна для переробки в подальшому в пріоритетному порядку на вигідних умовах як від ТОВ "Маслодар", так і від інших підприємств, які торгують зерном;

- створення позитивного іміджевого ефекту для позивача від надання фінансової допомоги виробникам хлібобулочних виробів, якими є ТОВ "Ніжинхліб" та ТОВ "Чернігівський хлібокомбінат №2";

- укладення з ТОВ "Ніжинхліб" та ТОВ "Чернігівський хлібокомбінат №2" на вигідних для себе умовах контрактів на переробку зерна в борошно для випікання хліба та хлібобулочних виробів як з ТОВ "Ніжинхліб" та ТОВ "Чернігівський хлібокомбінат №2", так і з іншими виробниками хлібобулочних виробів, які перебувають в ділових, партнерських зв`язках із ТОВ "Ніжинхліб" та ТОВ "Чернігівський хлібокомбінат №2";

- створення передумов для розширення ринку збуту продукції, послуг товариства.

А тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції у цій частині та зазначає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами ні економічної мети укладення договорів безповоротної фінансової допомоги, так і економічних вигод від укладення цих договорів на визначених ними умовах взагалі, ні на час їх укладення, ні у майбутньому.

Тобто, відповідачем не доведено розумного обґрунтування у необхідності, доцільності, вигідності та конкретного позитивного ефекту для товариства від укладення догорів безповоротної фінансової допомоги.

У даному випадку для позивача укладення таких договорів призвело лише до негативних наслідків, що виразилось у фактичному вибутті із розпорядження Приватного акціонерного товариства "Черкаський комбінат хлібопродуктів" коштів на загальну суму 25 950 000,00 грн.

З цих підстав, є вірними висновки суду першої інстанції, що дії директора в частині укладення договорів на надання безповоротної фінансової допомоги на суму 25 950 000,00 грн не були спрямовані на досягнення господарських цілей товариства, що свідчить про недобросовісність і нерозумність дій відповідача при розпорядженні майном (грошовими коштами) Товариства та є марнотратними стосовно юридичної особи.

Протиправна поведінка відповідача полягала у витрачанні коштів товариства всупереч інтересам товариства та на шкоду останньому.

Посилання відповідача на ненадання позивачем доказів оспорення цих правочинів та визнання їх недійсними, а також доказів притягнення відповідача до будь-яких видів відповідальності, саме по собі не може позбавляти позивача реалізації у визначений законом спосіб захисту його прав шляхом стягнення на його користь збитків безпосередньо з особи, дії чи бездіяльність якої стали причиною їх заподіяння.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.02.2022 у справі № 905/1575/20.

А тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що внаслідок укладення та виконання договорів безповоротної фінансової допомоги відповідачем позивачу завдано збитків у вигляді втрати майна (коштів, активів) товариства у розмірі наданої безповоротної фінансової допомоги в розмірі 25 950 000,00 грн.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями відповідача і завданими збитками (вибуття грошових коштів із власності товариства) є доведеним та встановлений судом згідно обставин, про які зазначено вище.

Згідно з частиною другою статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що у даній справі відповідач вочевидь не мав наміру завдати збитків товариству, який знаходився під його керівництвом, чого акціонером спростовано не було. Тобто суд першої інстанції вину відповідача кваліфікував як необережність.

Однак колегія суддів не погоджується із такою кваліфікацією вини відповідача з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 92 ЦК України якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

При цьому, згідно приписів ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами від імені юридичної особи завжди діятиме певна особа, через яку вчиняються юридично значимі дії, а воля цієї особи на вчинення правочину, реалізована нею через волевиявлення від імені юридичної особи, може передбачати настання невигідних для останньої наслідків, бажати чи свідомо допускати їх настання.

Тобто, орган юридичної особи, який діє одноособово, усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам та волевиявленню юридичної особи, яку представляє, передбачає настання невигідних для останньої наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Згідно 1166 ЦК України вина завдавача шкоди презумується, та саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини.

Відповідний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 488/4653/18, від 09.01.2024 у справі № 910/7305/21.

Тобто, саме відповідач, а не позивач, має доводити суду як відсутність його вини у нанесенні збитків, тобто вжиття ним всіх можливих заходів і вчинення дій для запобігання завданню шкоди Товариству, так відсутності умислу у вчиненні ним таких дій.

В той же час, відповідач не довів, що він не передбачав можливості настання шкідливих наслідків свого діяння від вчинення правочинів, за яких з активів товариства фактично вибули грошові кошти на загальну суму 25 950 000,00 грн.

З наданих відповідачем пояснень навпаки вбачається, що відповідач усвідомлював свою поведінку, яка виявилась у відчуженні на користь інших юридичних осіб грошових коштів на загальну суму 25 950 000,00 грн та свідомо допускав вибуття з обороту підприємства даної суми коштів.

Як вже було зазначено вище, поведінка посадової особи Товариства вважається протиправною не лише у випадку порушення прямої вимоги закону чи статуту товариства, а і тоді, коли така поведінка свідчить про нерозумність чи недобросовісність у діяннях посадової особи, або про те, що вона діяла не в інтересах товариства.

Колегія суддів відзначає, згідно приписів ст.ст. 92, 1166 ЦК України посадова особа Товариства зобов`язана відшкодувати збитки, завдані нею юридичній особі, у випадку не спростування останнім вини у вчинені такого правопорушення.

В той же час, обсяг відшкодування збитків, завданих посадовою особою Товариства, не залежить від нанесення такої шкоди умисно чи необережно, оскільки з огляду на приписи законодавства посадова особа повинна відшкодувати всі збитки, які були завдані ним юридичній особі.

Тобто, у такій категорії спорів підлягає дослідженню саме наявність вини посадової особи Товариства у завданні таких збитків, як необхідного критерію для встановлення правопорушення, а не її форма.

Більше того, як вже було зазначено вище, відповідач не спростував ні наявності своєї вини у нанесенні Товариству збитків, ні того, що такі дії були вчинені ним за відсутності наміру завдати шкоди.

А тому, оскільки у даному випадку відповідачем не дотримано основних фідуціарних обов`язків щодо забезпечення економічного розвитку підприємства, так як дії з укладення договорів безповоротної фінансової допомоги не були направлені на досягнення господарських цілей товариства, колегія суддів дійшла до висновку, що вина відповідача згідно приписів ч. 2 ст. 1166 ЦК України є доведеною і не спростованою, а її форма не впливає на обов`язок відповідача з відшкодування збитків, завданих під час виконання ним своїх повноважень як директора Товариства.

А тому, з мотивів, викладених вище, колегія суддів дійшла до висновку про зміну оскаржуваного рішення шляхом виключення із нього висновків суду стосовно кваліфікації вини відповідача у формі необережності.

В той же час, оскільки судом першої інстанції вірно встановлено доведення позивачем належними та допустимими доказами наявність таких елементів правопорушення з боку відповідача як збитки, протиправна поведінка відповідача, причинний зв`язок між збитками та протиправною поведінкою відповідача, а вина у формі умислу останнім спростована не була, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 450 000,00 грн збитків.

Доводи відповідача, що предмет позову не відповідає його підставам (обґрунтуванню), оскільки в позовній заяві позивач доводить, що своїми діями відповідач завдав збитки в розмірі 25 950 000 грн, однак стягуються збитки у розмірі 450 000,00 грн, колегія суддів відхиляє, оскільки з огляду на принцип диспозитивності господарського судочинства акціонер, подаючи позов в інтересах товариства, має право вимагати від посадової особи відшкодування лише частини завданих збитків.

Колегія суддів зазначає, що особа, яка звернулася з позовом, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, яке суд не має право обмежувати.

Доводи відповідача, що судом безпідставно не задоволено клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку із невиконанням вимог ухвали суду від 15.05.2024 про залишення позову без руху, колегія суддів відхиляє, оскільки 17.05.2024 ТОВ "Агентство сучасних технологій" у встановлений судом строк усунуло недоліки позовної заяви, зокрема подало до суду докази надсилання Приватному акціонерному товариству "Черкаський комбінат хлібопродуктів" копії позовної заяви та доданих до неї документів, якими є оригінал опису вкладення в поштовий конверт та квитанція від 16.05.2024.

В той же час, поданий відповідачем акт від 30.05.2024 №2 про невідповідність вмісту поштового вкладення його опису не доводить, що ПрАТ "Черкаський комбінат хлібопродуктів" відповідно до опису вкладення не отримало копії позовної заяви з доданими до неї документами, які надіслало ТОВ "Агентство сучасних технологій".

Крім того, оскаржуваним рішенням було здійснено розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правничої допомоги від 17.10.2023 №17/10-23, укладений між адвокатом Батюком О.О. (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство сучасних технологій" (клієнт).

У пункті 1.1.2 договору сторони передбачили, що у разі, якщо в результаті зібраних доказів, поведінки осіб, до яких було направлено вищевказані запити згідно п. 1.1.1. договору, сторони прийдуть до висновку, що посадовими особами ПрАТ ЧКХП внаслідок укладання та виконання вказаних договорів позики було спричинено майнову шкоду ПрАТ ЧКХП, скласти, виготовити, підписати та направити до відповідного суду позовну заяву до посадових осіб ПрАТ ЧКХП про стягнення на користь ПрАТ ЧКХП шкоди, завданої укладанням та виконанням вказаних у підпункті 1.1.1. пункту 1.1. цього договору договорів позики.

Пунктом 1.1.3 також надано право адвокату представляти інтереси клієнта та ПрАТ ЧКХП під час розгляду справи в суді першої інстанції, подавати, підписувати будь-які заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань, приймати участь у судових засіданнях, знайомитись з матеріалами справи, користуватися правами позивача та нести всі його обов`язки під час розгляду справи, які передбачені ГПК України.

Згідно п. 1.2. договору за виконання доручення, передбаченого підпунктом пунктом 1.1. цього договору, клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 30000,00 (тридцять тисяч) грн 00 коп. не пізніше двох місяців з дня укладання цього договору, та ще 30000,00 (тридцять тисяч) грн 00 коп. не пізніше шести місяців з дня вступу в законну силу рішення у справі за позовом, вказаним у підпункті 1.1.3. пункту 1.1. цього Договору.

07.06.2024 адвокат Батюк Олег Олександрович (адвокат) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство сучасних технологій" (клієнт) уклали договір про внесення доповнень до договору про надання правничої допомоги від 17.10.2023 №17/10-23, яким пункти 1.4 та п. 1.5 виклали у наступній редакції:

"п. 1.4 Клієнт доручає адвокату підписати та подати Другому відділу ДВС м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) до виконання ухвалу Господарського суду Черкаської області від 03.06.2024 у справі №925/397/24 про витребування у ПрАТ "ЧЕРКАСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ" оригіналу контракту з ОСОБА_1 , на підставі якого останній здійснював повноваження директора вказаного акціонерного товариства в 2019-2021 роках для огляду в судовому засіданні та копію для доручення до матеріалів справи, представляти інтереси клієнта у виконавчому провадженні за вказаним виконавчим документом, для чого клієнт наділяє адвоката всіма правами стягувача у виконавчому провадженні, передбаченими Законом України "Про виконавче провадження" та ГПК України, в тому числі, але не виключно правом підпису будь-яких документів, що стосуються вказаного виконавчого провадження, знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, подавати скарги на дії та бездіяльність посадових осіб ДВС;

п. 1.5 За виконання доручення, передбаченого пунктом 1.4 цього договору, клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 500,00 грн до 17.06.2024 незалежно від об`єму робіт, виконаних адвокатом. Оплата здійснюється на рахунок адвоката".

Згідно із описом робіт, виконаних адвокатом, на надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Агентство сучасних технологій" правничої допомоги адвокат Батюк О.О. витратив 91 годину.

За надання правничої допомоги клієнт сплатив адвокату 60 600,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями.

Відповідно до ст.26 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За змістом ч.3 ст.27 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Стаття 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство сучасних технологій" надало докази на обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас, надані заявником докази понесення судових витрат у розмірі 60 500,00 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути не тільки доведений, документально обґрунтований, а відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Об`єднана палата Верховного Суду у справі № 922/445/19 (постанова від 03.10.2019) зробила висновок, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

У таких випадках суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Як зауважила Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховний Суд у справі № 905/1795/18, у справі № 922/2685/19, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу в цій справі суд також враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Крім того Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів, оцінивши наведені в описі та виконані адвокатом роботи, дійшла до висновку, що заявлені до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 500,00 грн. не відповідають критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні із складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг.

А тому, з огляду на предмет та підстави позовних вимог, враховуючи поведінку сторін, оцінюючи фактичні витрати з урахуванням всіх аспектів і складності справи, беручи до уваги, що запропонований позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу у суді першої інстанції у даному випадку не повністю відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а також керуючись принципом розумності судових витрат, з урахуванням усіх встановлених вище обставин, колегія суддів погоджується із обґрунтованим висновком суду першої інстанції про покладення на відповідача лише 30 250,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які акціонер поніс під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Доводи ж позивача про неправомірне зменшення судом витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів відхиляє, оскільки надані заявником докази понесення судових витрат у розмірі 60 500,00 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути не тільки доведений, а відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, чого у даному випадку встановлено не було.

Посилання відповідача на те, що суд першої інстанції неправомірно поклав на відповідача судові витрати, оскільки згідно приписів ст. 27 Закону України «Про акціонерні товариства» судові витрати, понесені акціонером у зв`язку з поданням позову в інтересах такого акціонерного товариства про відшкодування збитків, заподіяних акціонерному товариству його посадовими особами, відшкодовується таким товариством незалежно від результатів розгляду справи у суді, колегія суддів відхиляє, оскільки дана норма не скасовує процесуальну норму, яка міститься в частині 4 статті 129 ГПК України, згідно якої судові витрати в разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Дослідивши матеріали, наявні у справі, колегія суддів вважає, що апелянти не довели обґрунтованість своїх апеляційних скарг, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг не має.

В той же час, оскільки судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 05.09.2024 підлягає зміні в його мотивувальній частині, тоді як резолютивна підлягає залишенню без змін.

Згідно із ст. 129 ГПК України витрати директора Приватного акціонерного товариства "ЧЕРКАСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ" ОСОБА_1 по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду покладаються на апелянта (відповідача).

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНСТВО СУЧАСНИХ ТЕХНОГОЛІЙ", поданої в інтересах Приватного акціонерного товариства "ЧЕРКАСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ" та директора Приватного акціонерного товариства "ЧЕРКАСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ" ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.09.2024 у справі № 925/397/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 05.09.2024 у справі № 925/397/24 змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції даної постанови.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 05.09.2024 у справі № 925/397/24 залишити без змін.

4. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені директором Приватного акціонерного товариства "ЧЕРКАСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ" ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

5. Матеріали справи № 925/397/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 12.02.2025

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко