Ухвала від 13.02.2025 по справі 910/810/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА вул. Б.Хмельницького, 44-В, м.Київ, 01054, тел. (044) 334 68 95 e-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua, web: ki.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 05379487

УХВАЛА

м. Київ

13.02.2025Справа № 910/810/18

За скаргоюКиївської міської радина дії Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)у справі№910/810/18за позовомКиївської міської радидоОбслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Лісний»прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянкиСуддя Босий В.П.

Представники учасників справи: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/810/18 за позовом Київської міської ради до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Лісний» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2020, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021, позов Київської міської ради задоволено повністю, зобов`язано Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Лісний» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,1022 га за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Шовкоплясів, 9 та вул. Богатирська (біля озера Редькіне) в Оболонському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:78:134:0101, та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан, а також стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Лісний» на користь Київської міської ради судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.

09.09.2020 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

Ухвалою Верховного суду від 12.01.2022 касаційне провадження за касаційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «Гаражно - будівельний кооператив «Лісний» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 у справі № 910/810/18 закрито.

11.02.2025 до Господарського суду міста Києва від Київської міської ради надійшла скарга на дії Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій скаржник просить визнати протиправною і скасувати постанову старшого державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярового О.В. від 03.05.2024 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 та зобов`язати відновити виконавче провадження.

Разом із скаргою заявником подано клопотання про поновлення строку на подання скарги, в якому Київська міська рада вказує на поважність причин пропуску такого строку.

Відповідно до статті 341 Господарського процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду, а згідно статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов`язковим до виконання.

При цьому, будь-яких виключень або делегування регулювання даних правовідносин іншим нормам законодавства Конституція України не містить.

До того ж, Конституційний Суд України, у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» №9 від 01.11.1996 вказано, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України №475/97 від 17.07.1997, передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Агрокомплекс проти України» від 06.10.2011 міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», рішення від 15.10.2009).

У своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 Європейський суд з прав людини зазначив, що передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Тобто, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

Таким чином, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та наведеною практикою Європейського суду з прав людини, а також статтею 1291 Конституції України, суд вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску строку для подання скарги та поновити його.

За таких обставин, клопотання Київської міської ради про поновлення строку на подання скарги підлягає задоволенню.

За змістом ст. 3391, 342 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. 234, 3391, 342 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити клопотання Київської міської ради про поновлення пропущеного строку.

2. Поновити Київській міській раді строк для подання скарги на дії Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

3. Прийняти скаргу до розгляду та призначити судове засідання на 26.02.2025 об 11:00 год. Засідання відбудеться у приміщені Господарського суду міста Києва за адресою: 01030, м. Київ, вул. Хмельницького, 44-б, в залі судових засідань № 6 (корпус Б).

4. Повідомити Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про подання Київською міською радою скарги на дії державного виконавця в межах виконавчого провадження НОМЕР_1.

5. Запропонувати стягувачу, боржнику, Оболонському відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) направити в судове засідання своїх представників, повноваження яких оформити відповідно до вимог, викладених у статті 60 Господарського процесуального кодексу України, та надати суду документи, що підтверджують повноваження представників.

6. Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та не підлягає оскарженню.

Суддя В.П. Босий