Постанова

від 29.01.2025 по справі 914/28/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року

м. Київ

Справа № 914/28/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Львівський іподром" та ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 (колегія суддів: Бонк Т. Б., Бойко С. М., Якімець Г. Г.) та рішення Господарського суду Львівської області від 04.04.2024 (суддя Манюк П. Т.) у справі

за позовом заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства "Львівський іподром", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1 , 2) Державний реєстратор Стрихар Марта Ігорівна, про скасування державної реєстрації права власності з припиненням речового права та із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,

за участі:

прокурора - Мовчан О. В.,

представника позивача - Матіюк Д. В.,

представника відповідача - Цибака О. В., Бараняка В. А.,

представника третьої особи-1 на стороні відповідача - Білика П. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Заступник керівника Львівської обласної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Львівський іподром" (далі - ПрАТ "Львівський іподром") про скасування державної реєстрації права власності з припиненням речового права та із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

2. На обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на те, що 27.01.2020 за ПрАТ "Львівський іподром" було зареєстровано право приватної власності на нежитлові приміщення (галерею площею 189, 6 кв. м на вул. Стрийській, 133 у м. Львові), які є державною власністю, переданою в оренду відповідачу, а тому реєстрація права приватної власності є незаконною.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1406-р "Про віднесення цілісних майнових комплексів державних підприємств (структурних підрозділів державних підприємств) до сфери управління Фонду державного майна", до сфери управління Фонду державного майна України віднесено цілісний майновий комплекс (ЦМК) Державного підприємства "Львівський іподром" на вул. Стрийській, 133 у м. Львові.

4. Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.07.2007 у справі № 1/373-20/89 визнано право державної власності з правом повного господарського відання Державного підприємства "Львівський іподром" на будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 133.

5. 03.07.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Закритим акціонерним товариством "Львівський іподром" укладено договір № 56 про оренду цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Львівський іподром", розташованого на вул. Стрийській, 133 в м. Львові (далі - договір).

6. За умовами договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно, власником якого залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди до 03.07.2034 (пункти 2.2 та 10.1 договору).

7. Держава в особі Фонду державного майна України є, зокрема, власником будівлі сідловочної 1977 року побудови (у технічному паспорті під літ. А-2) загальною площею 871, 3 кв. м, що входить до складу орендованого майна.

8. У листі Міністерства аграрної політики та продовольства України від 06.08.2019 за № 37-21-15/16734, адресованому ПрАТ "Львівський іподром", вказано на доцільність здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна.

9. Листом від 10.01.2019 № 11-03-00245 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях надало дозвіл на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна за рахунок амортизаційних відрахувань.

10. На підставі вказаних листів та повідомлення про початок будівельних робіт від 21.10.2019 № ЛВО651192941758, яке зареєстроване Інспекцією ДАБК у м. Львові, орендар провів у 2019- 2020 роках капітальний ремонт конюшень та допоміжних приміщень.

11. У висновку експерта від 11.09.2023 № 57/23, поданого відповідачем, зазначено, що об`єкт "Галерея" є покращенням на земельній ділянці та нерозривно з нею пов`язаний, який з`явився в результаті виконаних будівельних робіт відповідно до проектної документації, а тому його можна класифікувати як окремий об`єкт нерухомого майна.

12. Водночас до позовної заяви Прокурором додано Звіт про результати проведення періодичного комплексного контролю з оглядом об`єкта оренди - ЦМК, переданого в оренду за договором та використання державного майна від 21.12.2021-21.02.2022, затверджений начальником РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях 05.05.2022, в якому зазначено, що закрита галерея площею 173,07 кв. м запроектована на першому поверсі адміністративного будинку (сідловочна, адмінбудинок "А-2", інв. № 153) в межах існуючої забудови.

13. 21.01.2020 Інспекцією ДАБК у м. Львові зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації за № ЛВ 141299219118, на підставі якої відомості про об`єкт нерухомого майна - галерею загальною площею 189,6 кв. м за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 133, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

14. 27.01.2020 Державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Стрихар Мартою Ігорівною за орендарем - ПрАТ "Львівський іподром" здійснено реєстрацію права приватної власності на частину приміщень - галерею загальною площею 189,6 кв. м, що є складовою частиною будівлі сідловочної, адмінбудівлі під літ "А-2" загальною площею 871, 3 кв. м.

15. Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції ПрАТ "Львівський іподром" уклало договір купівлі-продажу від 05.06.2023, відповідно до якого продало галерею загальною площею 189, 6 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 133, ОСОБА_1 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача).

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

16. 04.04.2024 Господарський суд Львівської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024, про задоволення позову.

17. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що спірне майно є державною власністю та належить до сфери управління позивача та держава в особі Фонду державного майна України як уповноваженого органу не приймала жодних рішень, які б свідчили про правомірність набуття відповідачем вказаного нерухомого майна у власність чи зміну титулу власності на майно, а процедура приватизації нерухомого майна не здійснювалася.

18. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також у контексті обраного Прокурором способу захисту зазначив, що оскільки у даному випадку майно перебуває в оренді відповідача і по суті не вибуло із власності позивача, а було здійснено повторну державну реєстрацію на частину цілісного майнового комплексу, власником якого є держава, то підстав для застосування віндикаційного позову немає.

Короткий зміст касаційних скарг

19. ПрАТ "Львівський іподром" та ОСОБА_1 звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

20. Підставами касаційного оскарження за касаційною скаргою ПрАТ "Львівський іподром" визначені пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

21. 11.11.2024 до Верховного Cуду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зміну чи доповнення касаційної скарги, в якому заявник навів доповнення до обґрунтувань підстав касаційного оскарження. Так, ОСОБА_1 , із врахуванням поданих доповнень до касаційної скарги зазначає, що судові рішення оскаржуються ним на підставі пунктів 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.

22. ОСОБА_1 зазначає також про наявність самостійної підстави для відмови у позові у зв`язку із незалученням як відповідача особи, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у спорі про оскарження державної реєстрації права власності із закриттям відповідного розділу реєстру.

23. 20.11.2024 ПрАТ "Львівський іподром" надіслало до суду касаційної інстанції додаткові пояснення у справі, в яких містяться доповнення підстав касаційного оскарження, однак оскільки вони подані поза межами строку на касаційне оскарження, Верховний Суд залишає їх без розгляду.

Короткий зміст відзивів на касаційні скарги

24. 03.12.2024 перший заступник керівника Львівської обласної прокуратури подав відзиви на касаційні скарги ОСОБА_1 та ПрАТ "Львівський іподром", в яких просить залишити скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

25. Заперечуючи проти задоволення касаційних скарг, Прокурор зазначив, що обраний у даній справі спосіб захисту порушених інтересів держави - скасування державної реєстрації права власності на майно (яке перебуває в оренді у відповідача і по суті не вибуло із власності позивача) з припиненням такого речового права та із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є ефективним та спрямовуваний на поновлення порушеного права держави, а наведені ОСОБА_1 постанови Верховного Суду не є подібними з правовідносинами у цій справі.

26. Окрім цього, до Верховного Суду надійшов відзив Фонду державного майна України на касаційні скарги ОСОБА_1 та ПрАТ "Львівський іподром", в якому він просить залишити їх без задоволення, а постановлені судові рішення - без змін.

27. У відзиві Фонд державного майна України зазначає, що суди попередніх інстанцій правильно встановили, що спірний об`єкт нерухомого майна - "галерея", яка була створена в результаті реконструкції будівель та споруд орендованого відповідачем цілісного-майнового комплексу, не є новоствореним майном, а отже, вона є державною власністю, а обраний Прокурором спосіб захисту спрямований на те, щоб відновити становище, яке існувало до порушення.

Позиція Верховного Суду

28. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

29. Згідно із частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89), володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то факт володіння другими може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Отже, наявність державної реєстрації права власності на нерухоме майно за особою означає, що ця особа володіє нерухомим майном (книжкове володіння).

31. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.

32. Застосування судом неналежного способу захисту, зокрема такого, який, захищаючи права позивача, може призвести до порушення прав іншої особи, незалежно від його ефективності може призводити до порушення Конвенції, на що, зокрема, вказує практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21, пункт 5.28), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21, пункти 139, 140)). Водночас ефективність є необхідною умовою для застосування судом способу захисту.

33. Отже, за висновками Великої Палати Верховного Суду спосіб захисту прав та інтересів має бути одночасно належним та ефективним. Тому суд, застосовуючи спосіб захисту, має оцінити обидва критерії: як належність, так і ефективність.

34. Колегія суддів звертає увагу на те, що критерій належності передбачає, що застосування способу захисту прав, зокрема такого, що є ефективним, не повинно при цьому створювати загрозу порушення прав та інтересів інших осіб. Застосування способу захисту прав та інтересів, яке може призвести до порушення прав іншої особи (яка не є відповідачем), є неприпустимим

35. Відповідно до висновку, викладеного у пункті 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20, поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

36. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89), володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то факт володіння другими може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Отже, наявність державної реєстрації права власності на нерухоме майно за особою означає, що ця особа володіє нерухомим майном (книжкове володіння).

37. Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункт 36), від 16.01.2019 у справі № 755/9555/18 (пункт 25), від 21.08.2019 у справі № 805/2857/17-а, від 15.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц (пункт 24), від 26.02.2020 у справі № 287/167/18-ц (пункт 52), від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц (пункт 72)).

38. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 (пункт 57) та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 902/1331/22 (пункт 66), на які посилається у касаційній скарзі ОСОБА_1 , містяться висновки, за змістом яких:

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

39. У справі, що переглядається, судами встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції спірне майно було продане відповідачем ОСОБА_1 , який має статус третьої особи, а не відповідача. Окрім цього, було встановлено, що питання, які стосуються усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні спірним майном шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 , є предметом розгляду в іншій судовій справі - № 464/5007/23.

40. У такому разі задоволення позову у даній справі та, як наслідок, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав призведе до позбавлення володіння нерухомим майном не відповідача, а іншої особи, яка не мала статусу відповідача у справі, що є порушенням права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та права мирно володіти майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

41. Оскільки у даній справі судами першої та апеляційної інстанцій були задоволені позовні вимоги, які були заявлені до єдиного відповідача - ПрАТ "Львівський іподром", який не є належним, то це є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень із прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову.

42. Таким чином, підстави касаційного оскарження, які передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підтвердились та визнаються колегією суддів обґрунтованими.

43. У зв`язку із з`ясуванням обставин, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові, колегія суддів не вдається до оцінки обґрунтованості інших підстав касаційного оскарження, які наведені скаржниками у касаційних скаргах (зокрема, пункти 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

45. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

46. Ураховуючи наведене, касаційні скарги ПрАТ "Львівський іподром" та ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись статтями 240, 300, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Львівський іподром" та ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 04.04.2024 у справі № 914/28/23 скасувати.

3. Прийняти нове рішення. У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач