Постанова

від 04.02.2025 по справі 752/11888/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №752/11888/20 Головуючий у І інстанції - Плахотнюк К.Г.

апеляційне провадження №22-ц/824/5184/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «МАРС» до ОСОБА_1 , треті особи: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАФЕД» про визнання права користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії, -

установив:

У червні 2020 року ПрАТ «МАРС» звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ТОВ «СТАФЕД» про визнання права користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивувало тим, що на підставі державного акта на право постійного користування землею від 15 вересня 1998 року воно є користувачем земельних ділянок площею 3,8750 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0011, та площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112.

На земельній ділянці розташовані: нежилий будинок загальною площею 843,3 кв.м із адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08 вересня 2016 року, нежитлова будівля (гаражі) загальною площею 128,1 кв.м та нежитлова будівля площею 264 кв.м, які належать на праві приватної власності ПрАТ «МАРС». Будь-які інші споруди на земельній ділянці відсутні.

28 липня 2017 року за відповідачем було незаконно зареєстровано право власності ще й на нежитлову будівлю «Б» площею 118,1 кв.м, що розташована на спірній земельній ділянці.

Проте, відповідач не є власником зазначеної будівлі та ця будівля не є частиною належного йому нежилого будинку площею 843,3 кв.м.

За результатами розгляду його скарги Міністерством юстиції України 13 травня 2020 року видано наказ №1642/5 та скасовано незаконні рішення про безпідставну реєстрацію нерухомого майна ПрАТ «МАРС» на ім`я ОСОБА_1 .

За час наявності записів про реєстрацію права власності на неіснуючу складову частину нерухомого майна відповідач почав господарювати на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, площею 0,1843 га, постійним землекористувачем якої є воно, ПрАТ «МАРС», - встановив паркан, різноманітні конструкції, змінив ландшафт, тощо.

Просило суд, визнати його, ПрАТ «МАРС», право як постійного землекористувача, самостійно господарювати на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, площею 0,1843 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Зобов`язати ОСОБА_1 відновити стан цієї земельної ділянки шляхом демонтажу встановленого на його замовлення паркану та конструкцій, а також відновлення ландшафту станом, який існував до 28 липня 2017 року.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 грудня 2022 року зазначений вище позов задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 відновити ландшафт земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, площею 0,1843 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , який мав місце станом на 28 липня 2017 року, шляхом демонтажу встановленого паркану та прибирання будівельних матеріалів.

У задоволенні вимоги про визнання за ПрАТ «МАРС» права самостійно господарювати на цій земельній ділянці відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою в якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ПрАТ «МАРС» у повному обсязі.

Вважав, що лише він має право користуватися земельною ділянкою, на якій знаходиться будівля, що належить йому на праві приватної власності, оскільки в силу положень ст.ст. 120,141 ЗК України та ст. 377 ЦК України, а також враховуючи рішення Господарського суду м. Києва від 19 січня 2010 року у справі №36/286 позивач втратив право користування такою ділянкою.

Вказував, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що нежитлові приміщення літера «Л» та літера «М» не належать на праві власності позивачу. На вказаній земельній ділянці взагалі відсутні об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності чи перебувають у користуванні позивача, а тому він не може перешкоджати чи обмежувати позивача у користуванні будь-яким майном, яке належить йому на праві власності та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112.

Вважав, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства не є документом, який підтверджує право власності позивача на нежилі приміщення літера «JI» та літера «М». Матеріали справи не містять жодного правовстановлюючого документу на вказані об`єкти нерухомого майна, а тому він ніяким чином не міг обмежувати доступ позивачу у користуванні майном, яке належить останньому на праві власності.

Також до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернувся позивач в особі голови правління ПрАТ «МАРС» Абрамовського В.М., якою просив суд, скасувати оскаржуване рішення, в частині тих позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено та увалити нове про задоволення позову про визнання права одноосібного господарювання та користування спірною земельною ділянкою .

Вказувало, що судом першої інстанції вірно встановлено право постійного користування ПрАТ «МАРС» земельною ділянкою загальною площею 0,1843 га кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, місце розташування: АДРЕСА_4 , однак не встановлено жодних фактів, щодо наявності у відповідача зареєстрованого у встановленому чинним законодавством порядку права користування цією ділянкою.

Суд першої інстанції встановивши, що відповідно до договору купівлі-продажу нежилого будинку від 08 вересня 2016 року, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М., зареєстрованого в реєстрі за № 3251, відповідач прийняв у власність (купив) нежилий будинок, загальною площею 843,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці загальною площею 0,145 га., код земельної ділянки 90:013:0028, та вирішив, що у даному спорі слід застосувати положення статті 120,141 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.

Так, у матеріалах справи міститься копія постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 листопада 2021 року у справі №752/16038/19, якою залишено без змін постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2021 року, в яких встановлено, що договір купівлі-продажу від 08 вересня 2016 року на підставі якого відповідач стверджує, що набув право користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га, укладений без дотримання вимог ст. 120 Земельного кодексу України та не містить кадастровий номер земельної ділянки.

Звертало увагу суду апеляційної інстанції на те, що у матеріалах даної справи містяться пояснення третьої особи Київської міської ради від 29 березня 2021 року №08/230-549 в яких зазначено, що на дату судового розгляду справи, державний акт на право постійного користування землею від 15 вересня 1998 року, що виданий позивачу, не скасований та є чинним.

Отже, воно є постійним землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га, яка забудована нежилими приміщеннями, що є його приватною власністю, та наділене правом самостійно господарювати на землі.

Проте, відповідач протиправно використовує цю земельну ділянку.

Тому, земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 площею 0, 843 га не виділялася у встановленому законом порядку в користування та не здійснювалася державна реєстрація речового права попередніх власників адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 , зокрема ТОВ «АТЕМ» чи ТОВ «РМ-ІНВЕСТ». Доказів такого виділення відповідач не надав суду.

Судом першої інстанції необґрунтовано, яким чином реалізація ПрАТ «МАРС» свого законного права самостійно господарювати на землі перешкоджатиме відповідачу користуватися належною йому нежитловою будівлею, оскільки нежитлова будівля належна відповідачу розташована на межі земельної ділянки та її фасадна стіна з вхідними дверима до будівлі виходить на АДРЕСА_1 , тобто відповідач має безперешкодний доступ до неї.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року апеляційні скарги ПрАТ «Марс» та ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року залишено без змін.

У липні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року в частині задоволеної вимоги ПрАТ «МАРС» та ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі.

Також, у серпні 2023 року ПрАТ «МАРС» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просило скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року касаційну скаргу ПрАТ «МАРС» залишено без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року в частині позовної вимоги про визнання права самостійно господарювати на земельній ділянці залишено без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року в частині позовної вимоги про зобов`язання відновити стан земельної ділянки скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою для скасування постанови Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року в частині позовної вимоги про зобов`язання відновити стан земельної ділянки стало те, що звертаючись з позовом до суду, ПрАТ «МАРС» зазначало, що відповідач порушує його право самостійно господарювати на належній товариству на праві постійного користування земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, площею 0,1843 га, за адресою: АДРЕСА_3 .

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача відновити стан земельної ділянки, суди вважали доведеним факт наявності в ПрАТ «МАРС» права постійного користування цією земельною ділянкою, а саме такий факт підтверджується державним актом про право постійного користування землею серії І-КВ №003941 від 15 вересня 1998 року, виданим на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26 червня 1998 року №1354.

Проте суди не врахували, що рішенням суду в іншій господарській справі, що набрало законної сили, та яке є обов`язковим, припинено право постійного користування ПрАТ «МАРС» частиною вказаної земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом «е» ч. 1 ст. 141 ЗК України.

Згідно з цим судовим рішенням, на земельній ділянці розташований будинок АДРЕСА_1 ), власник якого має право на отримання у користування земельної ділянки орієнтовною площею 0,145 га, необхідної для експлуатації та обслуговування належного йому будинку.

При цьому та обставина, що попередній власник будинку на виконання цього рішення суду не оформив належним чином своє право користування частиною земельної ділянки не свідчить про те, що право користування цією землею автоматично повернулося до попереднього землекористувача ПрАТ «МАРС», оскільки таке його право вже припинено рішенням суду.

З огляду на викладене, оскільки ПрАТ «МАРС» ще в 2010 році втратило право користування частиною спірної земельної ділянки, а на якій саме частині земельної ділянки відповідач встановив паркан суд апеляційної інстанції не з`ясував, передчасним є висновок суду апеляційної інстанції про залишення рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог без змін.

Оскільки рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 грудня 2022 року в частині позовної вимоги про визнання права самостійно господарювати на земельній ділянці набрало законної сили, оскільки було залишене без змін постановою Верховного Суду, то апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в частині позовної вимоги про зобов`язання відновити стан земельної ділянки.

При новому розгляді справи, судом апеляційної інстанції забезпечено участь учасників справи у судовому засіданні з метою дотримання принципу рівності сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи учасників справи, дослідивши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Київської міської держадміністрації від 26 червня 1998 року №1354, державного акта про право постійного користування землею серії І-КВ №003941 від 15 вересня 1998 року та відомостей з Державного земельного кадастру, ПрАТ «МАРС» має право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, площею 0,1843 га за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно з договором купівлі-продажу нежилого будинку від 08 вересня 2016 року ОСОБА_1 набув у власність нежилий будинок, загальною площею 843,30 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та розташований на земельній ділянці загальною площею 0,145 га, код земельної ділянки 90:013:0028.

ОСОБА_1 вчиняв дії, щодо державної реєстрації його права власності на нежилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 843,3 кв.м з доданням нежитлової будівлі «Б» площею 118,1 кв.м.

Наказом Міністерства юстиції України від 13 травня 2020 року №1642/5 рішення про державну реєстрацію прав від 28 липня 2017 року №36367797 та від 17 грудня 2019 року №50270850, щодо нежилого будинку загальною площею 843,3 кв.м та нежитлової будівлі літера «Б» загальною площею 118,1 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , скасовані.

Також ПрАТ «МАРС» оскаржувало до Міністерства юстиції України рішення про державну реєстрацію прав від 08 вересня 2016 року №31300549, щодо державної реєстрації права власності на нежилий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 . За результатами розгляду цієї скарги 13 лютого 2020 року видано наказ №646/7 про відмову в задоволенні скарги ПрАТ «МАРС».

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, щодо об`єкта земельної ділянки №1-ДК/0066/АП/09/01/-2, складеним 22 січня 2021 року державними інспекторами Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, виїздом на місцевість, а саме земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, за адресою: АДРЕСА_4 , встановлено, що на земельній ділянці знаходиться належна ОСОБА_1 нежитлова будівля літ. «А», загальною площею 843,3 кв.м, для експлуатації якої відповідач огородив металевим парканом частину земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1460 га. Цим парканом загороджено капітальні гаражні бокси - нежитлові будівлі, що належать ПрАТ «МАРС», чим обмежено позивачу доступ до нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18 січня 2010 року в справі № 36/286, зокрема, припинено право постійного користування ПрАТ «МАРС» частиною земельної ділянки, наданої розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26 червня 1998 року №1354, кадастровий номер 79:013:112, розташованої на АДРЕСА_1 у м. Києві, в межах визначених технічною документацією із землеустрою, щодо передачі земельної ділянки в оренду ТОВ «Атем» (попереднього власника будівлі) для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі на АДРЕСА_1 . Зобов`язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради внести зміни до бази даних земельного кадастру м. Києва та до державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ №003941, щодо припинення ПрАТ «МАРС» права на постійне користування в частині земельної ділянки кадастровий номер 79:013:0028 площею орієнтовно 0,145 га, розташованою АДРЕСА_1 .

Задовольняючи вимогу в частині зобов`язання відновити ландшафт земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за відсутності встановлених законом підстав, використовуючи земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, самовільно встановив паркан, різноманітні конструкції, змінив ландшафт земельної ділянки, чим порушив право позивача, яке підлягає захисту в порядку, передбаченому ст. 152 ЗК України.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У ч. 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1 та 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При новому розгляді справи, апеляційним судом встановлено, що згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року (справа № 752/24975/20, провадження №61-9599ск23) ПрАТ «МАРС» з 01 листопада 1993 року є власником нежитлової будівлі літ. «Л» (гаражі №19) (реєстровий №1722165980000), яка розташована на земельній ділянці площею 0,1843 га, кадастровий №8000000000:79:013:0112, за адресою: АДРЕСА_4 , реєстрація якого здійснена в установленому законом порядку 14 грудня 2018 року.

На земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112 за адресою: АДРЕСА_4 , окрім належного на праві власності ОСОБА_1 нежитлового будинку загальною площею 843,30 кв. м, розташована й інша нежитлова будівля літ. «Б», право власності на яку ОСОБА_1 здійснив за собою.

Наказом Міністерства юстиції України від 13 травня 2020 року №1642/5 скасовано реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. «Б» за поштовою адресою на АДРЕСА_1 (на земельній ділянці на АДРЕСА_4 ).

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, щодо об`єкта земельної ділянки від 22 січня 2021 року №1-ДК/0066/АП/09/01/-21 ОСОБА_1 огородив металевим парканом частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112, орієнтовною площею 0,1460 га, та цим парканом загородив капітальні гаражні бокси - нежитлові будівлі, що знаходяться у власності ПрАТ «МАРС», чим обмежив власнику нерухомого майна доступ (відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - нежитлова будівля літ. «Л» (гаражі № НОМЕР_1 ), загальною площею 128,1 кв. м, власник - ПрАТ «МАРС» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1722165980000)).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши вимоги позову в частині зобов`язання ОСОБА_1 відновити стан земельної ділянки шляхом демонтажу встановленого на його замовлення паркану та конструкцій, а також відновлення ландшафту, дійшла висновку, що ПрАТ «МАРС» доведено, що відповідачем порушується право позивача на використання земельної ділянки, внаслідок розміщення на ній паркану, який в тому числі перешкоджає доступу до гаражного боксу, який належить позивачу, оскільки спірна нежитлова будівля літ. «Л» (гаражі №19), загальна площа 128,1 кв.м., знаходиться на земельній ділянці, площею 0,1843 га, кадастровий №8000000000:79:013:0112, на якій також розташована нежитлова будівля, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Факт огородження металевим парканом частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112 та загородження цим парканом капітальних гаражних боксів - нежитлових будівель, що знаходяться у власності ПрАТ «МАРС», ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вимоги позову про зобов`язання ОСОБА_1 відновити стан земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом демонтажу встановленого на його замовлення паркану та прибирання будівельних матеріалів, а також відновлення ландшафту станом на 28 липня 2017 року правомірно задоволені судом.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, колегія суддів встановила, що вказані обставини, які суд вважав встановленими є доведеними, а висновок суду про необхідність захисту прав позивача, шляхом знесення паркану та приведення земельної ділянки в попередній стан, шляхом прибирання будівельних матеріалів, відповідає встановленим обставинам та вимогам Закону.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року в оскаржувальній частині залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 13 лютого 2025 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба