Постанова

від 12.02.2025 по справі 340/5349/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 340/5349/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року (суддя 1-ї інстанції Петренко О.С.) в адміністративній справі №340/5349/22 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, третя особа Ленінський районний суд м. Кіровограда про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області про визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА в Кіровоградській області щодо не нарахування та невиплати суддівської винагороди за жовтень 2022 року; стягнення суддівської винагороди за жовтень 2022 року в сумі 97 069,50грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він працює на посаді судді Ленінського районного суду м. Кіровограда з 02.03.2014 року. На підставі наказу голови суду від 28.03.2022 №43/к його увільнено від виконання службових обов`язків у зв`язку з прийняттям на військову службу із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку, відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України. З 27.02.2022 він перебуває у складі Збройних сил України зв`язку з мобілізацією. В середині липня 2022 дізнався, що йому припинено нарахування та виплату суддівської винагороди, відповідно до Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесені зміни до ст. 119 КЗпП України, згідно яких припиняється нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації з 19.07.2022, про що в.о. голови Ленінського районного суду м. Кіровограда видано відповідний наказ від 19.07.2022 №100/к. Вважає бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплату суддівської винагороди протиправною, оскільки останній без наявних правових підстав переніс питання щодо регулювання виплати суддівської винагороди зі ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" на ст. 119 КЗпП України.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо не нарахування та не виплати судді Ленінського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 суддівської винагороди за жовтень 2022 року.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити судді Ленінського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 суддівську винагороду за жовтень 2022 року. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій зазначено на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом неправильно застосовані норми матеріального права до спірних правовідносин. Так судом неправильно не було враховано положення ч.3 ст.119 КЗпП України під час розгляду справи. Скаржник також зазначив, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" не містить норм, що регулюють питання увільнення суддів від здійснення правосуддя на період військової служби та порядку виплати суддівської винагороди суддям у визначений період, а тому слід застосовувати ч.3 ст.119 КЗпП України (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких) законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"), згідно якої припиняється нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації з 19.07.2022 року. Крім того, позивачу з часу вивільнення і до змін у законодавстві, відповідно до приписів ст. 119 КЗпП України нараховувався середній заробіток, а не суддівська винагорода.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. У відзиві зазначає про помилковість доводів відповідача щодо не оскарження позивачем наказу №100/к від 19.07.2022р., оскільки такий прийнято відповідно до норми ст. 119 КЗпП України, а спірні правовідносини регулюються приписами ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів. Крім того, слід врахувати у спірних правовідносинах позицію Ради суддів України та ВРП.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач, займає посаду судді Ленінського районного суду м. Кіровограда.

Наказом голови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28.03.2022 №43/к позивача увільнено від виконання службових обов`язків у зв`язку з прийняттям на військову службу із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку до дня фактичної демобілізації відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України (а.с.7).

Факт перебування позивача на військовій службі підтверджується довідкою №3033 від 04.10.2022 (а.с.10).

19.07.2022 в.о. голови Ленінського районного суду м. Кіровограда видано наказ №100/к "Про внесення змін до наказу від 28.02.2022 №43-к", яким слова із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку до дня фактичної демобілізації замінено словами із збереженням місця роботи та посади до дня фактичної демобілізації, а також припинено виплату середнього заробітку з 19.07.2022 на період проходження військової служби (а.с.8).

Підставою для видання наказу став Закон України від 01.07.2022 №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин".

Позивач зазначає, що до видання наказу №100/к від 19.07.2022 йому було нараховано та виплачено суддівську винагороду за травень та червень 2022 в розмірі 97069,50грн. щомісяця.

Після видання наказу №100/к від 19.07.2022 виплата суддівської винагороди була припинена, що підтверджується довідкою відповідача від 01.11.2022 (а.с.6).

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати суддівської винагороди за жовтень 2022 року такою, що суперечить положенням ст.135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позов частково дійшов висновку, що про обґрунтованість позовних вимог проте з підстав не здійснення нарахування спірних сум відповідачем, дійшов висновку про необхідність зобов`язати останнього їх нарахувати та виплатити.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги доходить висновку, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено випадки коли під час відрядження за суддею зберігається виплата суддівської винагороди за основним місцем роботи та встановлених законом доплат.

Відповідно до частин 5, 6 ст.54 частин 1, 4ст.55 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі призначення судді членом Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України він відряджається для роботи в цих органах на постійній основі. За членами цих органів - суддями зберігаються гарантії матеріального, соціального та побутового забезпечення, визначені законодавством для суддів. Суддю за його заявою може бути відряджено для роботи у Національній школі суддів України, а суддю, обраного головою чи заступником голови Ради суддів України, - до Ради суддів України, із збереженням розміру суддівської винагороди за основним місцем роботи та встановлених законом доплат. У зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, виявленням надмірного рівня судового навантаження у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами, за рішенням Вищої ради правосуддя, ухваленим на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, суддя може бути, за його згодою, відряджений до іншого суду того самого рівня і спеціалізації для здійснення правосуддя. У період дії надзвичайного чи воєнного стану і за умови зміни територіальної підсудності судових справ, що розглядаються у відповідному суді, в порядку, передбаченому частиною сьомою статті 147 цього Закону, суддя суду, територіальна підсудність справ якого змінюється, може бути без його згоди відряджений для здійснення правосуддя до суду, якому визначається територіальна підсудність справ, що перебували у провадженні суду, в якому працює суддя, а в разі відсутності вакансій у цьому суді - до іншого суду того самого рівня і спеціалізації. Суддя, який відряджений до іншого суду того самого рівня і спеціалізації, здійснює правосуддя та отримує суддівську винагороду в суді, до якого його відряджено.

Отже, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не урегульовано питання призову суддів на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду та виплати суддівської винагороди.

Натомість ці питання урегульовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та ст.119 КЗпП України.

Відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Як свідчать встановлені обставини справи, наказом голови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28.03.2022 №43-к Про увільнення ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків у зв`язку з прийняттям на військову службу суддю ОСОБА_1 увільнено з 28.02.2022р. від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства, зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку до фактичної демобілізації, відповідно до ч.3 ст. 119 Кодексу законів про працю України, ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Підстава прийняття наказу витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 27.02.2022 №37. (а.с. 7).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України в редакції, чинній на час видання наказу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28.03.2022 №43-к, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Слід зазначити, що саме з 28.02.2022р. позивачу не нараховувалась та не виплачувалась суддівська винагорода, а відповідно до ст. 119 КЗпП України нараховувався та виплачувався середній заробіток, що підтверджено довідкою від 01.11.2022р. №91. (а.с. 6)

Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності 19.07.2022, внесені зміни до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, згідно з якими у частині 3 статті 119 КЗпПУ слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінено словами "зберігаються місце роботи і посада".

На виконання названих правових норм Ленінським районним судом м. Кіровограда було прийнято наказ від 19.07.2022 за №100/к "Про внесення змін до наказу №43-к від28.02.2022». цим наказом до п.1 наказу №43-к від28.02.2022 внесені наступні зміни слава «зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку до фактичної демобілізації» змінені на «зі збереженням місця роботи та посади до фактичної демобілізації». Також цим наказом припинено нарахування середнього заробітку на період проходження військової служби ОСОБА_1 з 19.07.2022. (а.с. 8)

Таким чином доводи позивача, про те, що у липні 2022р. дізнався про те, що йому припинено нарахування та виплату саме суддівської винагороди, є безпідставними та спростовується матеріалами справи.

Оскільки вказані накази є чинними, доводи позивача, з якими погодився і суд першої інстанції про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не нарахування та невиплати суддівської винагороди за жовтень 2022 року, є необґрунтованими.

Стосовно доводів позивача про те, що відповідач протиправно у спірних правовідносинах керувався нормами ст. 119 КЗпП України, оскільки спірні правовідносини регулюються приписами ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" урегульовано питання відрядження суддів зі збереженням виплати суддівської винагороди у зв`язку зі здійсненням таким суддею судочинства. Вказаним Закон не урегульовано питання призову суддів на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду та виплати суддівської винагороди. Натомість ці питання урегульовані ст.119 КЗпП України, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

За загальним правилом, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, застосуванню підлягають положення законодавства, у даному випадку норми трудового законодавства, а саме ч.3 ст.119 КЗпП України, та оскільки позивач перебуваючи на військовій службі у жовтні 2022 року, не здійснював судочинство, бездіяльність відповідача, яка оскаржена позивачем не знайшла підтвердження.

Враховуючи зазначене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення, про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року в адміністративній справі №340/5349/22 скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.

У задоволенні позову відмовлено.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.І. Малиш

суддяН.П. Баранник

суддяА.А. Щербак