Постанова

від 12.02.2025 по справі 520/30025/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 520/30025/23

адміністративне провадження № К/990/31187/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Берназюк Я.О., Стеценко С.Г.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 (судді: Мельнікова Л.В., Курило Л.В., Бегунц А.О.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства культури та інформаційної політики України, Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації, третя особа - Харківська міська рада про зобов`язання вчинити дії,-

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації від 19.03.2012 № 116 «Про затвердження переліків щойно виявлених об`єктів культурної спадщини» у частині п. 25 додатку 1, яким занесено об`єкт культурної спадщини «Поселення Харків» до переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства культури України від 28.11.2013 № 1224 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток» у частині п. 3 додатку 6, яким занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкт культурної спадщини «Поселення Харків», охоронний номер 8828-Ха;

- зобов`язати Міністерство культури та інформаційної політики України виключити об`єкт культурної спадщини «Поселення Харків», охоронний номер 8828-Ха з Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Обґрунтовуючи позов, покликався на те, що оскаржувані накази прийнято з грубим порушенням Закону України «Про охорону культурної спадщини», Порядку обліку культурної спадщини № 158 та Порядку визначення категорій пам`ятки № 1760, що у своїй сукупності свідчить про неправомірність включення об`єкту культурної спадщини «Поселення Харків», охоронний номер 8828-Ха.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 задоволено позов.

Визнано протиправним та скасовано наказ Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації від 19.03.2012 № 116 «Про затвердження переліків щойно виявлених об`єктів культурної спадщини» у частині п. 25 додатку 1, яким занесено об`єкт культурної спадщини «Поселення Харків» до переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства культури України від 28.11.2013 № 1224 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток» у частині п. 3 додатку 6, яким занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкт культурної спадщини «Поселення Харків», охоронний номер 8828-Ха.

Зобов`язано Міністерство культури та інформаційної політики України виключити об`єкт культурної спадщини «Поселення Харків», охоронний номер 8828-Ха з Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства культури та інформаційної політики України на користь позивача судовий збір у сумі 1073,60 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації на користь позивача судовий збір у сумі 1073,60 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Харківська обласна прокуратура звернулась до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури повернуто скаржнику.

Повертаючи апеляційну скаргу на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України, суд апеляційної інстанції констатував, що ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства культури та інформаційної політики України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у цій справі.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що Міністерство культури та інформаційної політики України та Департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації сумлінно виконують свої повноваження по представництву інтересів державі у цій справі щодо захисту об`єкта культурної спадщини «Поселення Харків», що свідчить про необґрунтовані та надумані підстави для представництва інтересів держави прокурором у цій справі.

Суд покликався на те, що фактично підставою звернення до суду апеляційної інстанції стала незгода прокурора з висновками суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, а не нездійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави.

Суд дійшов висновку, що звертаючись до суду, Харківська обласна прокуратура перекладає на себе компетенцію відповідних уповноважених органів за відсутності на це визначених законодавчих підстав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодилась Харківська обласна прокуратура та звернулась з касаційною скаргою.

В обґрунтування касаційної скарги покликається на те, що ухвала апеляційного суду прийнята з неправильним застосуванням судом норм матеріального права (ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру») та порушенням норм процесуального права (ст. ст. 5, 9, 53, 54, 72, 73, 79, 90, 242 КАС України), а також неповним з`ясуванням судом обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправомірного повернення апеляційної скарги прокурора.

Зокрема, покликається на неналежне здійснення Міністерством культури та інформаційної політики України та Департаментом культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації захисту інтересів держави, у зв?язку з чим прокурор відповідно до положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та частини 4 статті 53 КАС України змушений звернутись з апеляційною скаргою.

Також покликається на те, що на момент подання ним апеляційної скарги Міністерство культури та інформаційної політики України ще не подало свою апеляційну скаргу.

Також покликається на те, що суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про сумлінне виконання Департаментом культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації своїх прав по представництву інтересів держави у цій справі.

Також покликається на те, що подання апеляційної скарги зумовлено постановленням судом першої інстанції рішення при неправильному застосуванні норм матеріального права, порушення норм процесуального права та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, в зв`язку з чим наявна загроза порушення інтересів держави у сфері охорони та збереження культурної спадщини.

Просить ухвалу суду про повернення апеляційної скарги скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Третя особа у відзиві на касаційну скаргу просила залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідачі та позивач, отримавши копію ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги та додатками до неї, не скористались правом подати відзиви на касаційну скаргу.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді;

2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом..

Відповідно до статті 22 Закону України "Про прокуратуру" (Закон № 1697-VII) прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов`язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закон № 1697-VII представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини 4 статті 23 КАС України, серед іншого, передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини 4 статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 дійшла наступних висновків:

"Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб".

В обґрунтування підстав для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції у справі, яка розглядається, прокурор в апеляційній скарзі покликався на те, що суб?єктами владних повноважень, які беруть участь у справі як відповідачі, не вживаються заходи з апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, яке постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем - Міністерством культури та інформаційної політики України подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції і ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 відкрито апеляційне провадження у справі.

Крім того, постановлення судом рішення з порушенням норм матеріального чи процесуального права та незгода прокурора з таким судовим рішенням не створює підстав для його апеляційного оскарження.

Здійснюючи правосуддя на засадах безсторонності та рівності суд не вправі надавати переваги тим чи іншим суб?єктам, в т.ч. у вигляді права на апеляційне оскарження у випадках, які прямо не передбачені законом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що Міністерство культури та інформаційної політики України належним чином здійснює захист інтересів держави, а відтак відсутності підстав для їх захисту ще й прокурором.

Покликання прокурора на те, що подана Міністерством культури та інформаційної політики України апеляційна скарга належним чином необґрунтована є безпідставним, оскільки така аргументація зводиться до суб?єктивної оцінки змісту апеляційної скарги, розгляд якої буде здійснювати суд апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.

Покликання прокурора на те, що на момент подання ним апеляційної скарги Міністерство культури та інформаційної політики України ще не подало апеляційну скаргу також є безпідставним, оскільки не спростовує факт виконання останнім своїх обов?язків щодо подання апеляційної скарги та відкриття судом на її підставі апеляційного провадження.

Покликання прокурора на те, що другим відповідачем не подано апеляційну скаргу також є безпідставним і висновки суду апеляційної інстанції не спростовує, оскільки відповідно до змісту апеляційної скарги Міністерства культури та інформаційної політики України останнє оскаржує рішення суду в цілому і просить залишити позовну заяву без розгляду або ж відмовити у задоволенні позовних вимог, які заявлені як до нього так і до Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустив, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 у справі № 520/30025/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Я.О. Берназюк

С.Г. Стеценко