Постанова

від 12.02.2025 по справі 560/2352/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року

м. Київ

справа №560/2352/24

касаційне провадження № К/990/32310/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сторчак В.Ю.; судді: Граб Л.С., Мойсюк М.І.)

у справі № 560/2352/24

за позовом Приватного підприємства «Фірма «Нафтоінвест»

до Головного управління ДПС у Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року Приватне підприємство «Фірма «Нафтоінвест» (далі ПП - «Фірма «Нафтоінвест», позивач, платник, підприємство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС у Хмельницькій області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 січня 2024 року № 1390/2201-0708 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 5 586 472,50 грн, з яких за податковим зобов`язанням 5 518 647,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 67 825,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентами є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 16 квітня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовив.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 липня 2024 року скасував рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року, прийняв нове рішення, яким позов задовольнив.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не довів нездійснення позивачем поставки нафтопродуктів за спірними господарськими операціями.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС у Хмельницькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року та залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України)) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 826/14264/13-а, від 10 листопада 2022 року у справі № 640/11120/21. При цьому, наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліден Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інсет Компані», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агат Лайт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сансет-Транс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Ойл Групп», Товариством з обмеженою відповідальністю «Діп Тек», Товариством з обмеженою відповідальністю «Мітнес», Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Форсес», Товариством з обмеженою відповідальністю «Енкол», Товариством з обмеженою відповідальністю «Бреін-Стайл», Товариством з обмеженою відповідальністю «Тенерджі».

Верховний Суд ухвалою від 14 жовтня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Хмельницькій області.

Відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов, що, з огляду на частину четверту статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права під час встановлення фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну планову виїзну перевірку ПП «Фірма «Нафтоінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2019 року по 30 вересня 2023 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2019 року по 30 вересня 2023 року, з питань правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2019 року по 30 вересня 2023 року, іншого законодавства за період з 01 січня 2019 року по 30 вересня 2023 року, за результатами якої склав акт від 08 січня 2024 року № 188/22-01-07-08/30795712.

Відповідно до висновків названого акта контролюючий орган встановив порушення платником, зокрема, вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України внаслідок чого занижено податок на прибуток на 5 603 845,00 грн.

Такі висновки податкового органу обґрунтовані встановленим під час перевірки заниженням «інших операційних доходів» на 30 659 150,00 грн в результаті невідображення в їх складі доходу від безоплатно одержаних оборотних активів за нереальними господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліден Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інсет Компані», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агат Лайт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сансет-Транс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Ойл Групп», Товариством з обмеженою відповідальністю «Діп Тек», Товариством з обмеженою відповідальністю «Мітнес», Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Форсес», Товариством з обмеженою відповідальністю «Енкол», Товариством з обмеженою відповідальністю «Бреін-Стайл», Товариством з обмеженою відповідальністю «Тенерджі».

Аргументуючи позицію щодо нереальності господарських операцій поставки нафтопродуктів на адресу названих контрагентів, контролюючий орган зазначив, що:

за даними Єдиного реєстру податкових накладних названі підприємства не формували податкові зобов`язання з податку на додану вартість за рахунок постачання паливно-мастильних матеріалів з такою номенклатурою, в такій кількості та в періоді здійснення операцій, які були придбані у позивача;

в місцях розвантаження, зазначених в товарно-транспортних накладних, у контрагентів позивача відсутні об`єкти нерухомості, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а також, поданими контрагентами повідомленнями про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП;

за результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних у періоді оформлення товарно-транспортних накладних не встановлено реєстрацію будь-яких податкових накладних замовниками послуг перевезення на адресу перевізників;

згідно з поданими контрагентами податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 4-ДФ), а також сум нарахованого єдиного внеску відсутні виплати перевізникам, зазначеним в товарно-транспортних накладних;

відповідно до інформації Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області транспортні засоби, відображені в товарно-транспортних накладних, не визначаються, є легковими, за договорами оренди належать на праві користування іншим юридичним особам.

На підставі висновків акта перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 26 січня 2024 року № 1390/2201-0708, яким збільшив суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства, на 5 680 190,30 грн, з яких за податковим зобов`язанням 5 603 845,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 76 345,30 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії в оскаржуваній частині, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз вказаних норм свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Правові наслідки у вигляді виникнення у платника права на формування даних податкового обліку виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту руху відповідного активу.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судовим розглядом встановлено, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: видаткових накладних; акцизних накладних; податкових накладних; оборотно-сальдових відомостей; виписок за рахунками; товарно-транспортних накладних.

Також встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавалися.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Надаючи оцінку доводам відповдіача, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що податкова інформація, на основі якої контролюючий орган дійшов висновку про фіктивність укладених правочинів, не може бути самостійною підставою для висновку щодо нереальності операцій з позивачем, оскільки податкові перевірки або зустрічні звірки контрагентів не проводились.

Суд апеляційної інстанції правильно вважав, що наявна в інформаційно-аналітичних базах інформація відносно контрагентів суб`єкта господарювання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено посилання контролюючого органу на відсутність фіксації підсистемою «Геопортал-Гарпун» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» фактів переміщення зазначених в товарно-транспортних накладних автомобілів, оскільки матеріали справи не містять належних доказів покриття названої підсистемою усіх автомобільних доріг України та її безперебійної роботи, а також доказів розміщення стаціонарних засобів відстеження дорожнього руху цією системою безпосередньо у місцях завантаження та розвантаження транспортних засобів, які використовувались під час перевезення відповідних партій нафтопродуктів в межах спірних господарських операцій.

Аргументованим також є твердження суду апеляційної інстанції, що відповідно до сталої практики Верховного Суду наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Поряд із цим, Верховний Суд зауважує, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки можуть бути застосовані саме до того платника податку, який їх припустився, а не до іншої особи.

Колегія суддів не приймає посилання податкового органу на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 826/14264/13-а, від 10 листопада 2022 року у справі № 640/11120/21, оскільки за результатами касаційного перегляду справ, на які посилається відповідач, встановлені інші обставини.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскарженого судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова