Постанова

від 05.02.2025 по справі 924/1334/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2025 р. Справа№ 924/1334/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання Медведєва К.І.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбуд Сервіс Груп»

про розподіл судових витрат

в межах апеляційних скарг Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024

у справі № 924/1334/23 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Державної аудиторської служби, Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбуд Сервіс Груп»

про відшкодування збитків у розмірі 3 866 616,67 грн

ВСТАНОВИВ:

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 апеляційні скарги Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі № 924/1334/23 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі № 924/1334/23 залишено без змін.

16.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбуд Сервіс Груп» надійшла заява про розподіл судових витрат по справі № 924/1334/23, в якій заявник просить стягнути з Хмельницької обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбуд Сервіс Груп» витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 100 000,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбуд Сервіс Груп» про розподіл судових витрат призначити на 05.02.2025.

24.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Західного офісу Державної аудиторської служби надійшла заява про розгляд заяви відповідача про розподіл судових витрат без участі уповноваженого представника останнього.

04.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Хмельницької обласної прокуратури надійшли заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, в яких прокурор просив прийняти до уваги неспіврозмірність заявлених адвокатом витрат із виконаними адвокатом роботами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (не обґрунтуванням їх конкретної вартості) та відмовити у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Заперечуючи проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу прокурор наголошував на тому, що в заяві представника ТОВ «Дорбуд Сервіс Груп» жодним чином не деталізовано конкретної вартості окремо кожної із наданих послуг, що є складовими суми витрат на професійну правничу допомогу (відповідність їх затвердженому прайсу-послуг тощо).

Прокурор вказував, що зміст відзиву на апеляційну скаргу по суті, є схожими за своїм змістом та правовим обґрунтуванням із запереченнями та відзивом, наданим під час розгляду справи у суді першої інстанції. Враховуючи наведене, можливо зробити висновок, що підготовка схожих за змістом процесуальних документів не призвела до значного збільшення обсягу юридичної роботи адвоката.

Крім того, за доводами прокурора необґрунтованою згідно критерію реальності адвокатських витрат, є послуга «підготовка та подання заяви про вступ у справу».

У судове засідання 05.02.2025 з`явився представник відповідача. Інші учасники справи уповноважених представників у судове засідання 05.02.2025 не направили.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбуд Сервіс Груп» про розподіл судових витрат у справі № 924/1334/23, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, колегія суддів дійшла висновку про часткове її задоволення та ухвалення додаткової постанови.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Крім того, згідно зі ст. 221 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

За умовами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частини другої статті 126 ГПК України до витрат на професійну правничу допомогу належать розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

04.06.2021 між Адвокатським об`єднанням «УНІЛЕКС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорбуд Сервіс Груп» (клієнт) був укладений Договір № 04/06-21/1 про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а об`єднання зобов`язується надавати за винагороду клієнту чи вказаним ним особам правову допомогу в поряду, обсязі та на умовах, визначених цим договором, його додатками.

Пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що розмір гонорару визначається сторонами в відповідному додатку до Договору.

Додатком № 9 від 27.11.2024 до Договору про надання правової допомоги № 04/06-21/1 від 04.06.2021 сторони погодили обсяги правової допомоги та орієнтовний розмір винагороди (гонорар) у сумі 100 000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем долучено до матеріалів справи копії: Договору № 04/06-21/1 про надання правової допомоги від 04.06.2021; додатку № 9 від 27.11.2024 до Договору про надання правової допомоги № 04/06-21/1 від 04.06.2021; акту приймання-передачі наданих послуг від 16.01.2025; рахунку на оплату № 12 від 16.01.2025 на суму 100 000,00 грн.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 16.01.2025 на виконання додатку № 9 від 27.11.2024 до Договору про надання правової допомоги № 04/06-21/1 від 04.06.2021 об`єднанням було надано, а клієнтом прийнято такі послуги: підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва у справі № 924/1334/23; аналіз судової практики з аналогічних правовідносин, що виникли між сторонами у справі № 924/1334/23; підготовка та подання заяви про вступ у справу як представника; представництво інтересів ТОВ «Дорбуд Сервіс Груп» у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 15.01.2025.

Загальна вартість наданих послуг відповідно до додатку № 9 від 27.11.2024 до Договору про надання правової допомоги № 04/06-21/1 від 04.06.2021 склала 100 000,00 грн.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У розумінні вказаної норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.

На переконання колегії суддів, Хмельницька обласна прокуратура в запереченнях на клопотання про ухвалення додаткової постанови не навела належних доводів неспівмірності заявлених до стягнення позивачем витрат у розмірі 100 000,00 грн із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Суд враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, стосовно того, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Разом з тим, при вирішенні питання розподілу витрат позивача на правову допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат; суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

У пункті 52 постанови від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 Верховний Суд вказав, що визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Врахувавши принцип співмірності, колегія суддів зазначає, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. Суд констатує, що витрати на підготовку заяв по суті справи (відзивів, відповідей на відзиви, заперечень), як правило, підлягають відшкодуванню, оскільки вони відповідають критерію необхідності (їх надання вимагається згідно з процесуальним законом). У той же час, витрати на аналіз законодавства, судової практики, підготовку додаткових пояснень чи інших процесуальних документів, які не є заявами по суті справи, і вчинення (виконання) яких не вимагається, згідно з процесуальним законом, не є обов`язковими для відшкодування у кожному без винятку випадку, проте можуть бути відшкодовані, якщо ця робота вплинула на розгляд справи.

Дослідивши подані позивачем під час апеляційного перегляду справи документи, суд вважає, що вказані витрати на суму 100 000,00 грн є неспівмірними із предметом позову та складністю справи на стадії апеляційного провадження, витраченим адвокатом часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, з огляду на обсяг справи, який не потребував багато часу.

Враховуючи, що заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відповідає укладеному між відповідачем та адвокатським об`єднанням договору та вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», підтверджений документально, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн відповідають критеріям ст. 126 ГПК України, є розумно необхідними, належно обґрунтованими та документально доведеними.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Наведені норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частинами 1, 3 ст. 41 ГПК України передбачено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У справі, що розглядається, Заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради звернувся з позовом до відповідача ТОВ «Рейнір Бізнес Груп» про повернення земельних ділянок та скасування рішень про їх державну реєстрацію.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України визначено, що представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, здійснює прокуратура.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Частина 1 якої визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами 1 та 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, в постанові від 26.02.2019 у справі №915/478/18, в постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, в постанові від 15.01.2020 у справі №698/119/18, в постанові від 18.03.2020 у справі №553/2759/18, в постанові від 06.07.2021 у справі №911/2169/20).

Також Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Частина 3 ст. 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 4 цієї статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Водночас ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі №911/2169/20).

Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб`єктом звернення (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 05.10.2022 у справі № 923/199/21).

Частиною 5 ст. 53 ГПК України встановлено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

За приписами ч. 1 ст. 55 ГПК України органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті (стосовно права укладати мирові угоди).

Частини 1 та 2 ст. 42 ГПК України містять переліки прав та обов`язків учасників справи, які не є вичерпними.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 у справі №923/199/21 вказала на те, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові відступила від висновків, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду у справах №908/799/17, №908/2005/19, стосовно застосування норм Господарського процесуального кодексу України щодо розподілу судових витрат у справах за позовами прокурора в інтересах держави.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 у справі №923/199/21 зазначила, що у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справ, провадження в яких відкрито за позовом прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позиція цього органу щодо заявленого прокурором позову не є вирішальним критерієм, оскільки прокурор бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи.

Суд звертає увагу на те, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).

Також суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо правомірності стягнення судових витрат з прокуратури, у справах за позовами прокурора в інтересах держави, які викладено в постанові від 19.01.2023 у cправі № 923/507/21.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції покладає на Хмельницьку обласну прокуратуру обов`язок відшкодувати відповідачу вказані витрати на правову допомогу у сумі 15 000,00 грн.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбуд Сервіс Груп» про розподіл судових витрат у справі № 924/1334/23 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 126, 129, 130, 264, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбуд Сервіс Груп» про розподіл судових витрат у справі № 924/1334/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Хмельницької обласної прокуратури (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, пров. Військоматський , буд. 3; ідентифікаційний код 02911102)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбуд Сервіс Груп» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4 а, офіс 139; ідентифікаційний код 40945017)

15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень нуль копійок) витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. В задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбуд Сервіс Груп» відмовити.

4. Доручити місцевому господарському суду видати наказ на виконання даної додаткової постанови.

5. Матеріали справи № 924/1334/23 повернути до місцевого господарського суду.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової постанови складено 13.02.2025.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко