Постанова

від 04.02.2025 по справі 909/996/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 909/996/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - Булавинця М. М. (адвоката, в режимі відеоконференції),

відповідача - Данилюка М. І. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Данилюка Михайла Івановича

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 (колегія суддів: Якімець Г. Г. - головуючий, Бонк Т. Б., Матущак О. І.) та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.03.2023 (суддя Скапровська І. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатський торговий дім"

до Фізичної особи - підприємця Данилюка Михайла Івановича

про зобов`язання повернути торгове обладнання,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпатський торговий дім" (далі - ТОВ "Прикарпатський торговий дім") звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Данилюка Михайла Івановича (далі - ФОП Данилюк М. І.) про зобов`язання відповідача повернути торгове обладнання - холодильник "Ice Scream Optima" (заводський номер 18893, інвентарний номер 12.02086.00960.090).

1.2. Позовні вимоги ТОВ "Прикарпатський торговий дім" обґрунтовані тим, що відповідач усупереч приписам Цивільного кодексу України та умовам договору про розміщення торговельного обладнання від 16.10.2018 № 10598 не повернув на вимогу позивача торгове обладнання - холодильник, переданий позивачу за договором дистриб`юції від 05.03.2015 № 153 та додатком № 5 до нього.

На підтвердження позовних вимог ТОВ "Прикарпатський торговий дім" надало суду копії договору дистриб`юції від 05.03.2015 № 153, додатків № 5, 6 до договору дистриб`юції від 05.03.2015 № 153, акта передачі необоротних активів від 02.01.2015 № ХД-АА-000000255, акта передачі торгово-рекламного обладнання від 06.08.2015 № FK-000628, договору розміщення торговельного обладнання від 16.10.2018 № 10598, акта про розміщення торгового обладнання від 16.05.2018, повідомлення від 05.09.2019 № 381 з доказами направлення, договору поставки від 05.06.2014 № 2219, листа від 05.10.2022 №307/4-22ц, вимоги (повідомлення) від 24.10.2022 №196, акта про зняття торгового обладнання з розміщення з доказами направлення.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.03.2023 у справі № 909/996/22 задоволено позовні вимоги ТОВ "Прикарпатський торговий дім" до ФОП Данилюка М. І. про зобов`язання повернути торгове обладнання.

Вирішено зобов`язати ФОП Данилюка М. І. повернути ТОВ "Прикарпатський торговий дім" торгове обладнання - холодильник "Ice Scream Optima" (заводський номер 18893, інвентарний номер 12.02086.00960.090).

2.2. Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Прикарпатський торговий дім", господарський суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи № 909/996/22 підтверджено, а відповідачем не спростовано факту невиконання вимог ТОВ "Прикарпатський торговий дім" про повернення відповідачем позивачу спірного торгового обладнання. Місцевий господарський суд установив, що позивач розмістив спірне торгове обладнання в роздрібній точці клієнта за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с. Черганівка, вул. Косівська, 1, бар "Синевір". При цьому господарський суд першої інстанції зазначив, що відповідач не заперечує факт розміщення спірного торгового обладнання. Водночас господарський суд першої інстанції не взяв до уваги доводи відповідача про неможливість виконати зобов`язання з повернення позивачу холодильника, обгрунтовані тим, що відповідачу не повернуто інший холодильник. Місцевий господарський суд зазначив, що Конституція України гарантує кожному громадянину право на судовий захист. Тому відповідач, вважаючи, що його права порушені неповерненням холодильника позивачем, не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом порушеного права.

2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 скасовано рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.03.2023 у справі № 909/996/22 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Прикарпатський торговий дім" до ФОП Данилюка М. І. про зобов`язання повернути торгове обладнання.

2.4. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ "Прикарпатський торговий дім", послався на висновок експерта від 05.10.2023 № 3076, складений за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, в якому зазначено про те, що підписи від імені Данилюка Михайла Івановича в графі "Клієнт" договору розміщення торговельного обладнання від 16.10.2018 № 10598 та в акті розміщення торгового обладнання від 16.10.2018 виконані не Данилюком Михайлом Івановичем, а іншою особою. Тому, за висновком апеляційного господарського суду, договір розміщення торговельного обладнання від 16.10.2018 № 10598 та акт розміщення торгового обладнання від 16.10.2018 є такими, що не створюють жодних правовідносин між позивачем та відповідачем. З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд зазначив про помилковість висновку місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для зобов`язання відповідача повернути спірне торгове обладнання.

2.5. Постановою Верховного Суду від 07.02.2024 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, а справу № 909/996/22 передано на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

2.6. Верховний Суд, скасовуючи постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та направляючи справу № 909/996/22 на новий розгляд до апеляційного господарського суду, зазначив, що в цій справі належить вирішити питання щодо можливості підтвердження укладення договору у спрощений спосіб шляхом підписання акта передачі торгово-рекламного обладнання від 06.08.2015 № FK-000628. Верховний Суд також зазначив, що особливість реальних договорів визначена частиною 2 статті 640 Цивільного кодексу України, за якою в разі якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Тому, за висновком Верховного Суду, з метою визначення наявності між сторонами договірних правовідносин, що виникли за актом передачі торгово-рекламного обладнання від 06.08.2015 № FK-000628, суду належить виходити з дійсного змісту документа, на підставі якого доказується факт укладення договору у спрощений спосіб, та виникнення за ним правовідносин між сторонами.

2.7. Відтак, за висновком Верховного Суду, апеляційний господарський суд, обмежившись констатацією відсутності підписів відповідача на договорі розміщення торговельного обладнання від 16.10.2018 № 10598 та акті розміщення торгового обладнання від 16.10.2018, не здійснив оцінку інших первинних документів, які би підтверджували факт отримання відповідачем спірного торгового обладнання.

2.8. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 змінено рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.03.2023 у справі № 909/996/22 та викладено мотивувальну частину рішення в редакції постанови апеляційного господарського суду. В іншій частині рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.03.2023 у справі № 909/996/22 залишено без змін.

2.9. Апеляційний господарський суд, змінюючи мотивувальну частину рішення господарського суду першої інстанції, зазначив, що на підставі наявних у матеріалах справи доказів: акта передачі торгово-рекламного обладнання від 06.08.2015 № FK-000628, (підписаного, в тому числі, відповідачем - Данилюком М. І. у графі "отримав", що підтверджено висновком експерта від 05.10.2023 № 3076); договору поставки від 05.06.2014 № 2219, (підписаного, в тому числі, відповідачем, що підтверджено висновком експерта від 05.10.2023 № 3076); договору дистриб`юції від 05.03.2015 № 153 та додатків № 5, 6 до нього; акта передачі необоротних активів від 02.01.2015 № ХД-АА-000000255; повідомлення ТОВ "Прикарпатський торговий дім" від 05.09.2019; листа Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" (далі - ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи") від 05.10.2022; вимоги (повідомлення) ТОВ "Прикарпатський торговий дім" від 24.10.2022 відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини щодо передачі позивачем відповідачу холодильника UBC 600 "Ice Stream Optima" "Моршинська" з метою зберігання поставленого позивачем товару (води). За висновком апеляційного господарського суду, такі договірні відносини виникли між позивачем та відповідачем за актом передачі торгово-рекламного обладнання від 06.08.2015 № FK-000628.

2.10. Апеляційний господарський суд зазначив, що відповідач у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції не заперечував наявності в нього спірного торгового обладнання, проте вказував, що підстави для повернення такого обладнання позивачу - відсутні, наводячи кожного разу інші обставини. Водночас колегія суддів апеляційного господарського суду не взяла до уваги доводи відповідача про те, що за актом передачі торгово-рекламного обладнання від 06.08.2015 № FK-000628 ФОП Данилюк М. І. передав ТОВ "Прикарпатський торговий дім" свій власний холодильник, про що свідчить напис на акті передачі торгово-рекламного обладнання від 06.08.2015 № FK-000628 "отримано в обмін", оскільки, за висновком суду, ні зазначений акт передачі торгово-рекламного обладнання, ні будь-які інші документи не свідчать про надання відповідачем свого холодильника позивачу в обмін на переданий відповідачу холодильник за актом передачі торгово-рекламного обладнання від 06.08.2015 № FK-000628. Крім того, апеляційний господарський суд установив, що в акті передачі торгово-рекламного обладнання від 06.08.2015 № FK-000628 відсутні будь-які реквізити та/або характеристики іншого обладнання, ніж передане позивачем. При цьому, за висновками суду, докази, які наявні в матеріалах справи, свідчать про існування між сторонами правовідносин щодо поставки товару, а також розміщення торгового обладнання для здійснення продажу поставленого товару.

2.11. Щодо доводів відповідача про невідповідність характеристик зазначеного в позовній заяві спірного обладнання тим, які вказані в акті передачі торгово-рекламного обладнання від 06.08.2015 № FK-000628, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що позивач у позовній заяві просив суд зобов`язати відповідача повернути торгове обладнання - холодильник "Ice Scream Optima" (заводський номер 18893, інвентарний номер 12.02086.00960.090). Водночас в акті передачі торгово-рекламного обладнання від 06.08.2015 № FK-000628 зазначено про передачу такого обладнання: холодильник UBC 600 "Ice stream Optima" внутрішній "Моршинська", інвентарний номер Н18893, серійний номер 12.02086.00960.090. Однак, за висновком апеляційного господарського суду, відповідач, зазначаючи про те, що в нього є в наявності переданий за актом холодильник, не довів передачу йому будь-якого іншого холодильника. Апеляційний господарський суд з урахуванням доказів, наявних у матеріалах справи, встановив, що витребуване позивачем обладнання є саме тим обладнанням, яке зазначене в акті передачі торгово-рекламного обладнання від 06.08.2015 № FK-000628.

2.12. Крім того, апеляційний господарський суд не взяв до уваги доводи відповідача про те, що в акті передачі торгово-рекламного обладнання від 06.08.2015 № FK-000628 зазначено отримувача - бар "Синевір", а не ФОП Данилюка М. І., оскільки вказаний акт передачі торгово-рекламного обладнання від 06.08.2015 № FK-000628 у графі "отримав" містить підпис саме Данилюка Михайла Івановича, що підтверджено висновком експерта від 05.10.2023 № 3076. Крім того, апеляційний господарський суд установив, що Данилюк Михайло Іванович в акті передачі торгово-рекламного обладнання від 06.08.2015 № FK-000628 зазначений як контрагент. При цьому в договорі поставки від 05.06.2014 № 2219, який підписаний у тому числі й Данилюком Михайлом Івановичем, що підтверджено висновком експерта від 05.10.2023 № 3076, у розділі "12. Юридичні адреси та банківські реквізити сторін" в інформації про покупця власноручно зазначено реквізити ФОП Данилюка М. І., серед яких фактична адреса: с. Черганівка, Косівський р-н, Івано-Франківська обл., вул. Косівська, 1, бар "Синевір". З огляду на викладене апеляційний господарський суд визнав необґрунтованими доводи відповідача про відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, які би свідчили про те, що бар "Синевір", розташований за адресою: с. Черганівка, Косівський р-н, Івано-Франківська обл., вул. Косівська, 1, є роздрібною точкою відповідача.

2.13. З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд застосував такий стандарт доказування, як "вірогідність доказів". За висновком суду, надані позивачем докази в їх сукупності та кожен окремо щодо надання позивачем відповідачу спірного торгового обладнання є більш вірогідними, ніж протилежні докази, які надав відповідач.

2.14. Водночас апеляційний господарський суд зазначив, що не досліджує подані позивачем докази: договір розміщення торговельного обладнання від 16.10.2018 № 10598 та акт про розміщення торгового обладнання від 16.10.2018, оскільки висновком експерта від 05.10.2023 № 3076 встановлено, що відповідач не підписував наведені документи, а їх підписання заперечувалося відповідачем. Разом з тим господарський суд першої інстанції прийняв зазначені докази, незважаючи на те, що відповідач під час розгляду справи господарським судом першої інстанції заперечував їх підписання. Тому апеляційний господарський суд постановою від 21.10.2024 змінив рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.03.2023 у справі № 909/996/22 та виклав мотивувальну частину рішення в редакції постанови апеляційного господарського суду; в іншій частині рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.03.2023 у справі № 909/996/22 апеляційний господарський суд постановою від 21.10.2024 залишив без змін.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 та рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.03.2023 у справі № 909/996/22, до Верховного Суду звернувся ФОП Данилюк М. І. з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ "Прикарпатський торговий дім" до ФОП Данилюка М. І. про зобов`язання повернути торгове обладнання.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ФОП Данилюк М. І. зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ФОП Данилюк М. І., звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 203, 205- 208, 759, 827 Цивільного кодексу України.

3.4. Крім того, ФОП Данилюк М. І. наводить у касаційній скарзі доводи, які охоплюються підставами касаційного оскарження, визначеними пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.5. Зокрема, за доводами скаржника, апеляційний господарський суд не дослідив обставини справи. Скаржник зазначає, що як господарський суд першої інстанції, так і апеляційний господарський суд обґрунтовували свої рішення посиланням на договір дистриб`юції від 05.03.2015 № 153. Проте, на думку скаржника, зазначений договір втратив чинність 04.01.2016, оскільки в матеріалах справи відсутні докази пролонгації такого договору.

3.6. Крім того, ФОП Данилюк М. І. вважає, що апеляційний господарський суд розглянув і вирішив справу неповноважним складом суду.

3.7. При цьому скаржник зазначає про порушення апеляційним господарським судом принципу розумності строків розгляду справи та вважає, що резолютивна частина оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду викладена судом із порушенням приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України.

3.8. ТОВ "Прикарпатський торговий дім" у відзиві на касаційну скаргу зазначає про необґрунтованість касаційної скарги ФОП Данилюка М. І. ТОВ "Прикарпатський торговий дім" також зазначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву, в апеляційній скарзі та усних поясненнях не заперечував факт отримання спірного торгового обладнання. Крім того, отримання відповідачем спірного торгового обладнання підтверджується актом передачі торгово-рекламного обладнання від 06.08.2015 № FK-000628. Тому, на думку ТОВ "Прикарпатський торговий дім", у цій справі доведеним є факт виникнення між позивачем та відповідачем правовідносин із користування відповідачем спірним торговим обладнанням.

3.9. 08.01.2025 Верховний Суд зареєстрував клопотання ФОП Данилюка М. І., яке сформоване 08.01.2025 у системі "Електронний суд". У цьому клопотанні ФОП Данилюк М. І. просить залишити без розгляду відзив ТОВ "Прикарпатський торговий дім" на касаційну скаргу ФОП Данилюка М. І. та визнати, що порушення принципу змагальності унеможливило належну підготовку відповідача до розгляду доводів, викладених у відзиві. Клопотання ФОП Данилюка М. І. обґрунтоване тим, що позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідача, проте не додав доказів надсилання позивачу копії відзиву на касаційну скаргу.

Колегія суддів, розглянувши зазначені доводи ФОП Данилюка М. І., зазначає, що за змістом частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України в разі якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

З урахуванням наведених приписів процесуального законодавства Верховний Суд, розглянувши зазначене клопотання ФОП Данилюка М. І., дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, оскільки ТОВ "Прикарпатський торговий дім" додало до відзиву на касаційну скаргу квитанцію № 2375993 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету Данилюка Михайла Івановича, сформовану 02.01.2025 у системі "Електронний суд". Відповідно до цієї квитанції Данилюку Михайлу Івановичу було надіслано відзив на касаційну скаргу до електронного кабінету.

3.10. 26.01.2025 Верховний Суд зареєстрував пояснення ФОП Данилюка М. І., яке сформоване 26.01.2025 у системі "Електронний суд".

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 05.03.2015 між ТОВ "Прикарпатський торговий дім" та ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" укладено договір дистриб`юції та додатки № 5, 6 до нього, за умовами якого ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" зобов`язалося передавати ТОВ "Прикарпатський торговий дім" товар у власність для його подальшого розповсюдження; строк дії договору визначено з 05.03.2015 до 04.01.2016 з умовою пролонгації.

4.2. 02.01.2015 між ТОВ "Прикарпатський торговий дім" та ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" підписано акт передачі необоротних активів (холодильника) № ХД-АА-000000255.

4.3. 05.06.2014 між ТОВ "Прикарпатський торговий дім" (постачальник) та ФОП Данилюком М. І. (покупець) укладено договір поставки № 2219, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставляти покупцю товар, який покупець повинен оплачувати.

4.4. Відповідно до висновку експерта від 05.10.2023 № 3076, складеного за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, підпис від імені Данилюка Михайла Івановича в договорі поставки від 05.06.2014 №2219 виконаний Данилюком Михайлом Івановичем.

4.5. На підставі договору розміщення торговельного обладнання від 16.10.2018 № 10598 позивач на один рік розмістив холодильник у роздрібній точці клієнта за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський район, с. Черганівка, вул. Косівська, 1, бар "Синевір", про що складено акт про розміщення торгового обладнання від 16.10.2018.

4.6. За висновком експерта від 05.10.2023 № 3076, складеного за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, підписи від імені відповідача на договорі розміщення торговельного обладнання від 16.10.2018 № 10598 та акті про розміщення торгового обладнання від 16.10.2018 виконані не ним, а іншою особою.

4.7. Позивач також надав акт передачі торгово-рекламного обладнання від 06.08.2015 № FK-000628, в якому зазначено його як постачальника, а отримувачем визначено бар "Синевір" за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с. Черганівка, вул. Косівська, 1; контрагент - Данилюк М. І., менеджер Дмитренко Ю. М., обладнання: "інвентарний № Н18893, серійний № 12.02086.00960.090, класифікатор ТРО "Холодильник UBC 600 "Ice Stream Optima" внутрішній "Моршинська", бренд "Моршинська", кількість 1, залогова вартість 5908 грн". Цей акт у графі "отримав" підписаний Данилюком М. І., у графі "відпустив" зазначено прізвище "Молас", у графах "відповідальна особа" і "директор" проставлено підписи без зазначення відомостей щодо цих осіб (прізвищ тощо), у графі "ТРО до перевезення прийняв" зазначено "Чобанюк", на акті власноруч зазначено "отримано в обмін".

4.8. Відповідно до висновку експерта від 05.10.2023 № 3076, складеного за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, підпис від імені Данилюка Михайла Івановича в графі "отримав" у акті передачі торгово-рекламного обладнання від 06.08.2015 № FK-000628 виконаний Данилюком Михайлом Івановичем.

4.9. Позивач, зазначаючи, що ФОП Данилюк М. І. на вимогу ТОВ "Прикарпатський торговий дім" не повернув спірне торгове обладнання, звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із цим позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги ТОВ "Прикарпатський торговий дім" до ФОП Данилюка М. І. про зобов`язання відповідача повернути торгове обладнання - холодильник.

5.4. Підставою позовних вимог, на думку ТОВ "Прикарпатський торговий дім", є відмова відповідача на вимогу позивача повернути спірне торгове обладнання ТОВ "Прикарпатський торговий дім".

5.5. Господарський суд першої інстанції, розглянувши справу № 909/996/22 по суті позовних вимог, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ТОВ "Прикарпатський торговий дім".

5.6. Апеляційний господарський суд, переглянувши в апеляційному порядку за результатами нового апеляційного розгляду зазначене рішення господарського суду першої інстанції, змінив рішення місцевого господарського суду та виклав мотивувальну частину рішення в редакції постанови апеляційного господарського суду; в іншій частині рішення господарського суду залишено без змін.

5.7. ФОП Данилюк М. І. не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернувся з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі. ФОП Данилюк М. І., звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.8. Пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.9. Зміст наведеної норми права свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

5.10. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 904/5475/23, від 08.08.2024 у справі № 906/446/23, від 08.08.2024 у справі № 906/497/23.

5.11. Крім того, в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 906/446/23, від 08.08.2024 у справі № 906/497/23, від 19.03.2024 у справі № 910/6141/22, від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22.

5.12. На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 203, 205- 208, 759, 827 Цивільного кодексу України.

5.13. Верховний Суд, надавши оцінку доводам скаржника, зазначає таке.

5.14. Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

5.15. Частинами 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

5.16. За загальним правилом, встановленим статтею 638 Цивільного кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

5.17. При цьому за змістом частини 1 статті 641 і частин 1, 3 статті 642 Цивільного кодексу України пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття, тоді як відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

5.18. З моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції договір є укладеним (частина 1 статті 640 Цивільного кодексу України). Натомість відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію (стаття 646 Цивільного кодексу України).

5.19. Отже, важливими ознаками оферти є те, що вона має бути виявленням наміру оферента вважати себе зобов`язаним у разі її прийняття та, водночас повинна бути настільки визначеною, щоб можна було шляхом її прийняття досягнути домовленості про весь договір у цілому, а для укладення договору акцептанту було достатньо висловити свою волю, яка співпадає з офертою. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 910/11210/22, від 01.06.2021 у справі № 910/3527/20.

5.20. Верховний Суд також зазначає, що відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

5.21. Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

5.22. Частиною 1 статті 206 Цивільного кодексу України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

5.23. Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

5.24. Зміст статей 759, 827 Цивільного кодексу України, на які посилається скаржник, стосується особливостей договорів найму та позички. Укладення таких договорів між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою за загальним правилом здійснюється у простій письмовій формі, крім випадків, коли законодавством передбачена обов`язковість нотаріального посвідчення договору. Обов`язковість нотаріального посвідчення передбачена, зокрема, для договору найму та позички будівлі або іншої капітальної споруди строком на роки і більше (частина 2 статті 793, частина 3 статті 828 Цивільного кодексу України), договору найму і позички транспортного засобу за участю фізичної особи (частина 2 статті 799, частина 4 статті 828 Цивільного кодексу України), договору оренди житла з викупом (частина 2 статті 811 Цивільного кодексу України) тощо.

5.25. Крім того, за змістом частини 2 статті 640 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

5.26. Згідно з усталеними правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах Верховного Суду від 23.01.2025 у справі № 910/55/23, від 30.04.2024 у справі № 910/5729/21, від 11.07.2023 у справі № 905/1223/21, від 11.01.2022 у справі № 927/738/19, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам під час розгляду справ належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Крім того, відповідно до правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 23.01.2025 у справі № 922/1139/24, від 10.07.2024 у справі № 906/1108/23, від 30.11.2023 у справі № 910/9557/20, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення цього виду договорів.

5.27. Отже, колегія суддів зазначає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Договір вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

5.28. Водночас Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного господарського суду та направляючи справу № 909/996/22 на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду, зазначив, що в цій справі належить вирішити питання можливості підтвердження укладення договору у спрощений спосіб шляхом підписання акта передачі торгово-рекламного обладнання від 06.08.2015 № FK-000628.

5.29. Верховний Суд також зазначив, що особливість реальних договорів визначена частиною 2 статті 640 Цивільного кодексу України, за якою у разі якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Тому, за висновком Верховного Суду, з метою визначення наявності між сторонами договірних правовідносин, що виникли за актом передачі торгово-рекламного обладнання від 06.08.2015 № FK-000628, суду належить виходити з дійсного змісту документа, на підставі якого доказується факт укладення договору у спрощений спосіб та виникнення за ним правовідносин між сторонами.

5.30. Апеляційний господарський суд, виконуючи вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 07.02.2024 у справі № 909/996/22, установив, що на підставі наявних у матеріалах справи доказів: акта передачі торгово-рекламного обладнання від 06.08.2015 №, (підписаного, в тому числі, відповідачем - Данилюком М. І. у графі "отримав", що підтверджено висновком експерта від 05.10.2023 № 3076); договору поставки від 05.06.2014 № 2219, (підписаного, в тому числі, відповідачем, що підтверджено висновком експерта від 05.10.2023 № 3076); договору дистриб`юції від 05.03.2015 № 153 та додатків № 5, 6 до нього; акта передачі необоротних активів від 02.01.2015 № ХД-АА-000000255; повідомлення ТОВ "Прикарпатський торговий дім" від 05.09.2019; листа ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" від 05.10.2022; вимоги (повідомлення) ТОВ "Прикарпатський торговий дім" від 24.10.2022 відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини щодо передачі позивачем відповідачу холодильника UBC 600 "Ice Stream Optima" "Моршинська" з метою зберігання поставленого позивачем товару (води). За висновком апеляційного господарського суду, такі договірні відносини виникли між позивачем та відповідачем за актом передачі торгово-рекламного обладнання від 06.08.2015 № FK-000628.

5.31. З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд застосував такий стандарт доказування, як "вірогідність доказів". За висновком суду, надані позивачем докази в їх сукупності та кожен окремо щодо надання позивачем відповідачу спірного торгового обладнання є більш вірогідними, ніж протилежні, які надав відповідач.

5.32. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, які містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

5.33. Зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що апеляційний господарський суд за результатами нового апеляційного перегляду рішення господарського суду першої інстанції виконав у повному обсязі вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 07.02.2024 у справі № 909/996/22.

5.34. При цьому колегія суддів зазначає, що висновки апеляційного господарського суду не суперечать наведеним приписам цивільного законодавства. З урахуванням наведеного за результатами розгляду цієї справи скаржник не довів, а Верховний Суд не встановив неправильного застосування апеляційним господарським судом приписів статей 203, 205- 208, 759, 827 Цивільного кодексу України.

5.35. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із цих підстав.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.36. Пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

5.37. За доводами скаржника, апеляційний господарський суд не дослідив обставини справи. Скаржник, зокрема, зазначає, що як господарський суд першої інстанції, так і апеляційний господарський суд, обґрунтовували свої рішення посиланням на договір дистриб`юції від 05.03.2015 № 153. Проте, на думку скаржника, зазначений договір втратив чинність 04.01.2016, оскільки в матеріалах справи відсутні докази пролонгації такого договору.

5.38. Перевіривши такі доводи скаржника, Верховний Суд визнає їх необґрунтованими та зазначає, що відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

5.39. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.40. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.41. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення в сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.42. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 925/1459/23, від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 13.06.2024 у справі № 906/392/23, від 13.06.2024 у справі № 906/211/23, від 14.05.2024 у справі № 916/2779/23.

5.43. Водночас Верховний Суд зазначає, що апеляційний господарський суд, хоч і посилався на договір дистриб`юції від 05.03.2015 № 153, проте зазначив про виникнення договірних відносин між позивачем та відповідачем саме за актом передачі торгово-рекламного обладнання від 06.08.2015 № FK-000628.

5.44. Крім того, ФОП Данилюк М. І. вважає, що апеляційний господарський суд розглянув і вирішив справу неповноважним складом суду. Скаржник зазначає, що суддя Західного апеляційного господарського суду Матущак О. І. брав участь у розгляді справи № 909/996/22 до скасування Верховним Судом постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та направлення справи № 909/996/22 на новий апеляційний розгляд. При цьому суддя Західного апеляційного господарського суду Матущак О. І. брав участь і під час ухвалення оскаржуваної постанови. апеляційного господарського суду від 21.10.2024. Скаржник зазначає, що він тричі подавав заяви про відвід складу суду. Наведені обставини, на думку скаржника, є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду. Крім того, ФОП Данилюк М. І. стверджує, що він подав до апеляційного господарського суду заяву про відвід судді Західного апеляційного господарського суду Якімець Г. Г. та всьому складу суду, проте колегія суддів апеляційного господарського суду продовжила розгляд справи № 909/996/22.

5.45. Колегія суддів, розглянувши наведені доводи скаржника, зазначає, що відповідно до частини 3 статті 36 Господарського процесуального кодексу України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції.

5.46. Водночас матеріали цієї справи свідчать про те, що постановою Верховного Суду від 07.02.2022 скасовано постанову Західного апеляційного господарського від 22.11.2023, яка була ухвалена у складі колегії суддів: Желік М. Б. - головуючий, Галушко Н. А., Орищин Г. В., а справу № 909/996/22 передано на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

5.47. Таким чином, суддя Західного апеляційного господарського суду Матущак О. І. не брав участі у вирішенні справи при ухваленні постанови від 22.11.2023, яка в подальшому була скасована постановою Верховного Суду від 07.02.2022. Тому необґрунтованими є доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд розглянув і вирішив справу неповноважним складом суду. При цьому в матеріалах справи наявний протокол автоматизованого розподілу справи № 909/996/22 від 14.03.2024 (після надходження справи з Верховного Суду), яким визначено склад апеляційного господарського суду, і цей склад суду відповідає тому, який ухвалив оскаржувану постанову.

5.48. Верховний Суд також не може взяти до уваги доводи ФОП Данилюка М. І. про те, що після подання до апеляційного господарського суду заяви про відвід судді Західного апеляційного господарського суду Якімець Г. Г. та всьому складу суду колегія суддів апеляційного господарського суду продовжила розгляд справи, оскільки ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 визнано необґрунтованою заяву ФОП Данилюка М. І. про відвід, а справу № 909/996/22 (заяву від 18.04.2024 про відвід судді Якімець Г. Г.) було передано для визначення складу судової колегії в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, для вирішення питання про відвід. Матеріали цієї справи свідчать про те, що протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024 визначено колегію суддів у складі: Зварич О. В. - головуючий, Гриців В. М., Малех І. Б. для розгляду заяви від 18.04.2024 ФОП Данилюка М. І. про відвід судді Якімець Г. Г. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 в зазначеному складі суддів відмовлено в задоволенні заяви ФОП Данилюка М. І. про відвід головуючого судді у справі № 909/996/22 Якімець Г. Г. Отже, наведені обставини свідчать про те, що подана ФОП Данилюком М. І. заява про відвід була розглянута апеляційним господарським судом з дотриманням приписів Господарського процесуального кодексу України.

5.49. Колегія суддів, розглянувши доводи скаржника про порушення апеляційним господарським судом принципу розумності строків розгляду справи, зазначає, що відповідно до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

5.50. Матеріали цієї справи свідчать про те, що ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 справу № 909/996/22 прийнято до провадження та призначено до розгляду. При цьому 21.10.2024 Західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову по суті спору. Водночас Верховний Суд установив, що в тексті оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду зазначено, що розгляд справи № 909/996/22 неодноразово відкладався в межах розумного строку з підстав, наведених в ухвалах суду, в тому числі і для надання учасникам справи можливості мирного врегулювання спору, проте учасники справи не вирішили спір мирним шляхом. Отже, наведені обставини свідчать про те, що справа № 909/996/22 розглянута апеляційним господарським судом у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання усіх процесуальних дій і дотримання прав та інтересів учасників справи. При цьому колегія суддів зазначає, що за приписами процесуального законодавства порушення апеляційним господарським строку розгляду справи не може слугувати підставою для скасування судового рішення.

5.51. Крім того, ФОП Данилюк М. І. вважає, що резолютивна частина оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду викладена судом із порушенням приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України. На думку скаржника, з огляду на положення пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд мав повноваження скасувати рішення суду першої інстанції повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Натомість апеляційний господарський суд не скасував рішення суду першої інстанції, а змінив мотивувальну частину. При цьому скаржник зазначає, що невирішеним залишилося питання щодо того, в який саме частині (решті) апеляційний господарський суд залишив без змін рішення господарського суду першої інстанції.

5.52. Колегія суддів, розглянувши наведені доводи скаржника, зазначає, що відповідно до статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1- 6 частини 1ї цієї статті.

5.53. Зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду в апеляційному порядку, дійшов висновку про наявність правових підстав для зміни мотивувальної частини, а тому виклав мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду в редакції постанови суду апеляційної інстанції. Водночас у решті (вступна, описова, резолютивна частини) апеляційний господарський суд залишив без змін рішення господарського суду першої інстанції. З урахуванням викладеного колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про порушення апеляційним господарським судом приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наведені процесуальні дії апеляційного господарського суду відповідають вимогам процесуального законодавства.

5.54. Крім того, колегія суддів не може взяти до уваги посилання скаржника на те, що господарський суд першої інстанції зазначив у резолютивній частині рішення інший інвентарний номер та інший серійний номер холодильника, ніж ті, які наведено в акті передачі торгово-рекламного обладнання від 06.08.2015 № FK-000628, оскільки такі доводи фактично спрямовані на дослідження доказів та встановлення нових обставин справи, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.55. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із цих підстав.

5.56. За результатами перегляду оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду в касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин апеляційним господарським судом із правильним застосуванням норм матеріального права. Водночас Верховний Суд не встановив порушення апеляційним господарським судом приписів процесуального законодавства. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни постанови суду апеляційної інстанції.

5.57. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені апеляційним господарським судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками апеляційного господарського суду, які покладені в основу оскаржуваної постанови.

5.58. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених апеляційним господарським судом, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Данилюка Михайла Івановича залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 у справі № 909/996/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак