Постанова

від 12.02.2025 по справі 607/4154/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 607/4154/21

провадження № 61-14404св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Тернопільська міська рада, відділ державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради, управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вишневецького 12», ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: державний реєстратор - начальник відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савка Сергій Васильович, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ярмусь Віктор Дмитрович, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в складі судді Герчаківської О. Я. від 11 березня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду в складі колегії суддів: Хоми М. В., Костіва О. З., Храпак Н. М., від 12 вересня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Тернопільська міська рада, відділ державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради (далі - ДАБК Тернопільської міської ради), управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області (далі - ДАБІ у Тернопільській області), Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вишневецького 12» (далі - ОСББ «Вишневецького 12»), ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: державний реєстратор - начальник відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савка С. В., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора, скасування державної реєстрації права власності, скасування записів про державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позов обґрунтовано тим, що він є власником частини нежитлового приміщення № 154, загальною площею 107,3 кв. м, що знаходиться на другому поверсі двохповерхового будинку, який прибудовано до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , і будувалось ТОВ «Домобудівник» на замовлення КП Фірма «Тернопільбудінвестзамовник».

Право власності на вказану частину нежитлового приміщення зареєстровано за його дружиною ОСОБА_3 .

Над приміщенням № 154 знаходиться горище, яке перебуває у спільній сумісній власності всіх власників (жильців) багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 незаконно зареєстрував та оформив право власності на вказане горище, яке знаходиться, у тому числі, над приміщенням позивача, а у подальшому змінив цільове призначення з нежитлового на житлове, присвоївши йому два окремих номера № 171 та № 171/1, а саме:

- квартиру АДРЕСА_2 , номер запису про право власності 2125777261101;

- квартиру АДРЕСА_3 , номер запису про право власності 2125802161101.

Зазначає, що право володіння, користування та розпорядження допоміжними приміщеннями, в тому числі і горищем, мають усі співвласники житлового будинку. З документації, яка наявна в КП фірма «Тернопільбудінвестзамовник», ТОВ «Домобудівник» та ОСББ «Вишневецького, 12», слідує, що будь-якого приміщення та квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 не будувалось та в експлуатацію не вводилось, поштову адресу квартирам не присвоєно, а тому вони не вважаються закінченим будівництвом. Крім того, указані квартири не мають вікон, дверей та не ізольовані одна від одної, не підведено воду, газ, електрику та не встановлено відповідні лічильники, будь-яких будівельних робіт не проводилось, дані квартири фізично відсутні.

Позивач, як співвласник будинку, та його дружина ОСОБА_3 не давали згоди на оформлення права власності на горище, що знаходиться над їх приміщенням. Окрім цього, відсутнє рішення ОСББ «Вишневецького,12» та всіх співвласників будинку з цього питання.

Державним реєстратором не отримано оригіналу чи належним чином завіреної копії рішення Тернопільської міської ради про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на приміщення № 171, а також на квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , які належать ОСОБА_2 , та не отримано декларації про початок та закінчення будівництва.

На його думку, неправомірні дії державного реєстратора полягали в незаконному оформленні права власності на горище за адресою: АДРЕСА_1 , без будь-яких законних підстав реєстрації у встановленому законом порядку, та здійснення реєстрації, розподілу, присвоєння на два окремих номера (квартири).

Переобладнання або перепланування квартири, що належить громадянинові на праві приватної власності, згідно зі статтею 152 ЖК України проводиться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради депутатів та згідно із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Після реєстрації за ОСОБА_2 права власності на вказані квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_6 вони були реалізовані за договорами купівлі-продажу ОСОБА_5 і ОСОБА_4 відповідно.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора - начальника відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С. В., індексний номер 53184412 від 17 липня 2020 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 , номер запису про право власності: 2125777261101;

-скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2125777261101, проведену державним реєстратором - начальником відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савкою С. В. на підставі рішення, індексний номер 53184412, від 17 липня 2020 року, номер запису про право власності: 37371604;

-скасувати запис 2125777261101 від 17 липня 2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, державного реєстратора - начальника відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С. В., проведений на підставі рішення, індексний номер 53184412, від 17 липня 2020 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 , номер запису про право власності: 37371604;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора - начальника відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С. В., індексний номер 53184936, від 17 липня 2020 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 , номер запису про право власності: 2125802161101;

-скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2125802161101, проведену державним реєстратором - начальником відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савкою С. В. на підставі рішення, індексний номер 53184936, від 17липня 2020 року, номер запису про право власності: 37372102;

- скасувати запис 2125802161101 від 17 липня 2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, державного реєстратора - начальника відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С. В., проведений на підставі рішення, індексний номер 53184936, від 17 липня 2020 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_7 , номер запису про право власності: 37372102.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неефективним, оскільки майно, яке ОСОБА_2 набув на підставі спірних рішень державного реєстратора, ним було відчужене шляхом укладення договорів купівлі-продажу, які є чинними, як і право власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 .

Витребування спірного майна у добросовісних набувачів є належним та ефективним способом захисту можливого порушеного права ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20 жовтня 2024 року адвокат Ярмусь В. Д. від імені ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 607/4154/21.

У листопаді 2024 року матеріали цивільної справи № 607/4154/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ярмусь В. Д., просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі № 607/14871/20, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц, від 30 листопада 2021 року у справі № 910/4224/21, від 20 червня 2023 року у справі № 362/2707/19, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що порушене право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Судовий захист повинен бути ефективним. У позовній заяві позивач зазначає лише предмет та підстави позову. Давати ж правову оцінку відносинам повинен саме суд. Саме суд повинен визначити ту норму права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Сама незгода суду з правовим обґрунтуванням вимог не може бути підставою для відмови в позові.

Суди не врахували, що витребувати можна лише індивідуально визначене майно або майно, яке виділено в натурі.

Суди не врахували, що спірні квартири відсутні, не будувались, у встановлений законом спосіб не вводились в експлуатацію, тому в такому випадку не може бути застосований віндикаційний позов до відсутнього нерухомого майна.

З 2012 року до 2020 року відсутні будь-які реєстраційні документи на горище, так як воно не відповідало Державним будівельним нормам для реєстрації в реєстрі прав власності, як окреме приміщення.

Відзиви на касаційну скаргу від відповідача та третіх осіб до суду не надходили

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Згідно з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованій 01 грудня 2011 року в ДАБІ, багатоквартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями на АДРЕСА_1 , загальною площею 3 122,85 кв. м, житловою площею - 1 668,12 кв. м, здано в експлуатацію.

28 грудня 2011 року між ТОВ «Домобудівник» (виконавець) та ОСОБА_2 (дольовик) укладено договір про дольову участь у фінансуванні житлового будівництва, згідно з яким виконавець приймає у дольову участь, а дольовик фінансує будівництво нежитлового приміщення № 171, загальною площею 107,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

27 лютого 2012 року Тернопільським МБТІ на замовлення КП фірма «Тернопільбудінвестзамовник» виготовлено технічний паспорт на багатоповерховий житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . У загальних відомостях зазначено: рік побудови - 2011; кількість поверхів - 6+мн.; площа забудови - 2 386,6 кв. м; об`єм будинку - 54 676 кв. м; загальна площа - 14 863,7 кв. м; житлова площа - 5 437,3 кв. м; площа нежитлових приміщень - 582,8 кв. м; площа балконів, лоджій і терас - 844,4 кв. м; кількість квартир (шт.) - 144; кількість житлових кімнат (шт.) - 312; матеріал стін - цегла; відсоток зносу - 0.

29 червня 2016 року згідно з актом приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, укладеного між ПП «Тернопіль-сервісбуд» та ОСББ «Вишневецького,12», останньому було передано активи житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа будинку (частини будинку) - 14 863,7 кв. м, а саме: 144 квартири, житловою площею 5 437,3 кв. м, загальною площею 11 295 кв. м.

Відповідно до акта приймання-передачі приміщення від 26 лютого 2013 року ТОВ «Домобудівник» передало ОСОБА_2 приміщення № 171, загальною площею 107,3 кв. м. у житловому будинку на АДРЕСА_1 .

02 червня 2020 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на нежитлове приміщення № 171, загальною площею 107,3 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно від 02 червня 2020 року, індексний номер: 211085924, виданим державним реєстратором Великомлинівецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області Смолінчук О. М.

Підставою державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на нежитлове приміщення № 171 є: декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ТП14311090601, видана ДАБІ 01 грудня 2011 року, договір про дольову участь у фінансуванні житлового будівництва, серія та номер: б/н, виданий ТОВ «Домобудівник» та ОСОБА_2 28 грудня 2011 року, акт ТОВ «Домобудівник» прийомки-передачі приміщення в житловому будинку від 26 лютого 2013 року, довідка ТОВ «Домобудівник» від 01 січня 2020 року, витяг Великомлинівецької сільської ради від 02 червня 2020 року, довідка ПП «Міла Фінанс груп» від 12 червня 2020 року.

14 липня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області» (далі - ТОВ «Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області») надало висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_8 .

14 липня 2020 року ТОВ «Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області» виготовлено технічні паспорти на квартиру АДРЕСА_9 .

17 липня 2020 року державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області Савкою С. В. зареєстровано за ОСОБА_2 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 216817528, виданим 17 липня 2020 року.

Підставою державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_10 , є: висновок ТОВ «Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області» від 14 липня 2020 року щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомості, серія та номер: 335/20, декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ТП14311090601, видана ДАБІ 01 грудня 2011 року, договір про дольову участь у фінансуванні житлового будівництва, серія та номер: б/н, виданий ТОВ «Домобудівник» та ОСОБА_2 28 грудня 2011 року, акт ТОВ «Домобудівник» прийомки-передачі приміщення в житловому будинку від 26 лютого 2013 року, довідка ТОВ «Домобудівник» від 01 січня 2020 року, витяг Великомлинівецької сільської ради від 02 червня 2020 року, довідка ПП «Міла Фінанс груп» від 12 червня 2020 року.

17 липня 2020 року державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області Савкою С. В. зареєстровано за ОСОБА_2 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_11 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 216817006, виданим 17 липня 2020 року.

Підставою державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_5 , є: висновок ТОВ «Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області» від 14 липня 2020 року щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомості, серія та номер: 335/20, декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ТП14311090601, видана ДАБІ 01 грудня 2011 року, договір про дольову участь у фінансуванні житлового будівництва, серія та номер: б/н, виданий ТОВ «Домобудівник» та ОСОБА_2 28 грудня 2011 року, акт ТОВ «Домобудівник» прийомки-передачі приміщення в житловому будинку від 26 лютого 2013 року, довідка ТОВ «Домобудівник» від 01 січня 2020 року, витяг Великомлинівецької сільської ради від 02 червня 2020 року, довідка ПП «Міла Фінанс груп» від 12 червня 2020 року.

20 липня 2020 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) укладений договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_5 купив належну продавцю однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О. О.

20 липня 2020 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладений договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого ОСОБА_2 (продавець) продав, а ОСОБА_4 (покупець) купила належну продавцю однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 .

10 серпня 2020 року управління містобудування, архітектури та кадастру за № 1345/04 надало відповідь на адвокатський запит адвоката Ярмуся В. Д., яким повідомило, що інформація, яка б стосувалась надання дозволу на перепланування, реконструкцію, реконструкцію з добудовою, переобладнання горища в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , - відсутня.

11 серпня 2020 року за № 152/27 відділ ДАБК Тернопільської міської ради на адвокатський запит ОСОБА_6 повідомив, що відділом в період з 2016 року документи дозвільного характеру щодо об`єкту за адресою АДРЕСА_1 , не видавались.

Відповідно до акта обстеження житлового будинку від 02 лютого 2021 року комісія співвласників багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , провели огляд житлового будинку за цією адресою та встановили наступне: нежитлового приміщення за номером АДРЕСА_4 , загальною площею 107,3 кв. м, - не виявлено; житлової квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 52,5 кв. м, житловою площею 12,0 кв. м, - не виявлено; житлової квартири АДРЕСА_6 , загальною площею 52,5 кв. м, житловою площею 12,0 кв. м, - не виявлено.

ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , якій належить на праві приватної власності нежитлове приміщення № 154, загальною площею 107,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 20 березня 2013 року, індексний номер: 1404280, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 березня 2013 року за № 24460261101.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звертався до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСББ «Вишневецького 12», ОСОБА_3 , про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартир та скасування записів про реєстрацію права власності.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року та постановою Верховного Суду від 27 липня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (справа № 607/14871/20).

Відмовляючи у вказаному позові, суди виходили з того, що захист порушених прав позивача, який вважає себе співвласником майна, відчуженого за спірними правочинами, можливий лише шляхом пред`явлення віндикаційного позову до набувачів цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неналежним.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов'язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Отже, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Предметом позову є вимоги про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора, скасування державної реєстрації права власності, скасування записів про державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Указані рішення та записи державного реєстратора стосуються державної реєстрації речового права (права власності) на об`єкти нерухомого майна - квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , за ОСОБА_2 , які незаконно переобладнані з горища вказаного багатоквартирного будинку та в силу частини другої статті 382 ЦК України належить співвласникам квартир та нежитлових приміщень у цьому будинку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) щодо визнання протиправними рішень про прийняття у власність майна, визнання протиправними та скасування рішень про реєстрацію права власності, зазначено, що суд повинен надати оцінку всім обставинам та визначити: (а) неправомірність дій особи, яка зазначена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник (адже саме ці дії призвели до внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цих відомостей); (б) тим самим суд констатує, що ці дії не були здатні призвести до набуття права власності особою, яка позначена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник, а тому (в) в цієї особи відсутнє право власності, а отже (г) право власності належить позивачеві (якщо позивач доведе всі наведені вище обставини).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зауважує, що положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить.

Стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є публічною, процедурною нормою і не містить та й не може містити приватноправових способів захисту і одночасно та всупереч принципу диспозитивності зобов`язувати суб`єкта поєднувати позовні вимоги, яких приватно-правова норма не передбачає (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року в справі № 316/2082/19 (провадження № 61-17264св21).

Функціональним призначенням процедурних норм є «обслуговування» приватно-правових норм. З урахуванням того, що процедурні норми виконують тільки функцію «обслуговування» приватно-правових норм, то у разі якщо існує суперечність, то вона має вирішуватися на користь приватно-правової норми.

Встановлено, що після реєстрації за ОСОБА_2 права власності на вказані квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_6 вони були реалізовані за договорами купівлі-продажу ОСОБА_5 і ОСОБА_4 .

На час пред`явлення позову у цій справі саме ОСОБА_5 і ОСОБА_4 є власниками спірного майна, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц; пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу.

Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту.

Отже, враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Слід ще раз звернути увагу, що судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою».

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21, пункти 104, 109, 110, 115, 116).

Враховуючи обставини справи, що переглядається, зокрема, недоговірний характер правовідносин між сторонами спору, відчуження відповідачем майна на користь третіх осіб ОСОБА_5 і ОСОБА_4 до пред`явлення позову, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію за ОСОБА_7 прав на нерухоме майно є неналежним способом захисту.

Також колегія суддів погоджується з аналогічним висновком і щодо вимог про скасування записів про державну реєстрацію речового права, оскільки відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постановівід 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19,з 16 січня 2020 року законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а отже, відсутня необхідність застосування позивачем такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить - не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Доводи касаційної скарги указаних висновків не спростовують.

Аргументи заявника про фактичну відсутність квартир, оскільки їх не було збудовано, не було введено в експлуатацію, а тому скасування державної реєстрації, яка стала підставою для первісного вибуття спірного майна з власності співвласників житлового будинку, призведедо відновлення порушеного права, - необґрунтовані та спростовуються таким.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19).

Таким чином, за фактичних обставин цієї справи, вирішальне значення для неможливості застосування обраного позивачем способу захисту своїх прав є факт юридичного вибуття майна з володіння на користь третіх осіб.

Крім того, позивач ОСОБА_1 визначив власників спірного майна ОСОБА_4 , ОСОБА_8 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

З огляду на це, заявлені позивачем вимоги до відповідача ОСОБА_2 не призведуть до відновлення порушеного права, оскільки не скасують право власності вказаних третіх осіб.

Для досягнення даної мети особі, право якої порушено, необхідно звертатися до фактичного власника спірного майна з віндикаційним позовом, що передбачає витребування майна з чужого володіння.

В контексті особи власника, право якої порушено, слід врахувати, що відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Встановлено, що спірне приміщення горища якдопоміжне приміщення є спільною власністю співвласників будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а не лише ОСОБА_1 .

Таким чином, задоволення позову у цій справі не призведе до відновлення права ОСОБА_1 на підставі статті 382 ЦК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦКУкраїни.

Протилежні доводи касаційної скарги спростовуються усталеним підходом до розгляду подібних справ.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є судоверішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження

№ 14-208цс18).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20).

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).

У справі, що розглядається, вичерпно надано оцінку питанню неналежності обраного позивачем способу захисту. Наявність у скаржника іншої точки зору на встановлені судами обставини не спростовує законності та обґрунтованості ухвалених у справі рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь скаржника.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі № 607/14871/20, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц, від 30 листопада 2021 року у справі № 910/4224/21, від 20 червня 2023 року у справі № 362/2707/19, є безпідставними з огляду на те, що висновки, наведені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам, викладеним у вказаних постановах суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ярмусь Віктор Дмитрович, залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили змоменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович