Ухвала

від 12.02.2025 по справі 918/1332/23

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 лютого 2025 року

м. Київ

Справа № 918/1332/23

Провадження № 12-2гс25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Пількова К. М.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи

за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця Троянчука Олександра Петровича (далі - ФОП Троянчук О. П., Відповідач 2, Скаржник)

на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.04.2024 (суддя Церковна Н. Ф.),

додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 (суддя Церковна Н. Ф.),

постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 (головуючий Олексюк Г. Є., судді Мельник О. В., Петухов М. Г.)

та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 (головуючий Олексюк Г. Є., судді Мельник О. В., Петухов М. Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лада-Полісся» (далі - Товариство, Позивач)

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - Держгеокадастр, Відповідач 1) та ФОП Троянчука О. П.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство - фірма «АБРИС»

про визнання протиправним та скасування рішення державного кадастрового реєстратора,

УСТАНОВИЛА:

1. Товариство звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Держгеокадастру та ФОП Троянчука О. П., в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора відділу № 7 управління надання адміністративних послуг Держгеокадастру Луханіної Ю. М. (далі - Реєстратор), оформлене протоколом № 8476269 від 13.07.2023 «Про виправлення помилки» (далі - Рішення), та скасувати у Державному земельному кадастрі України (далі - Кадастр) державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,7808 га кадастровий номер № 5624683300:07:027:0339, що знаходиться на АДРЕСА_1 (далі - Земельна ділянка) та належить на праві власності Троянчуку О. П., шляхом закриття Поземельної книги із припиненням усіх зареєстрованих речових прав та обтяжень на цю земельну ділянку.

2. Позов мотивовано тим, що ФОП Троянчук О. П. побудував залізобетонну огорожу не на межі належних сторонам на праві власності земельних ділянок, а на земельній ділянці Товариства. Замість перенесення огорожі на межу земельних ділянок відповідно до відомостей, які містяться в Кадастрі, ФОП Троянчук О.П. під виглядом помилки домігся ухвалення Рішення, яким перереєстровані межі Земельної ділянки з накладенням на земельну ділянку Товариства.

3. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.04.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024, позов задоволено.

4. Судові рішення мотивовані переважно тим, що Реєстратор за зверненням Відповідача 2 внесла зміни до запису щодо Земельної ділянки в частині відомостей про координати поворотних точок її меж. За висновком судового експерта, Держгеокадастр зареєстрував накладання / перетин двох земельних ділянок, зокрема на земельну ділянку Товариства було накладено Земельну ділянку Відповідача 2.

Координати поворотних точок, що містились у технічній документації із землеустрою (2010 та 2019 років), на підставі яких було сформовано та зареєстровано в Кадастрі земельні ділянки, встановлюють дійсні межі земельних ділянок без перетину / накладення / розриву та мають пріоритет над межею, яка фактично використовується ФОП Троянчуком О. П. Фактичну межу користування земельними ділянками Відповідач 2 встановив самостійно, без достатньої правової підстави, побудувавши на земельній ділянці Товариства паркан, а потім видав самовільне захоплення земельної ділянки за помилку в технічній документації, виготовленій у 2010 році.

Матеріали справи не містять доказів того, що «помилки» щодо меж земельних ділянок були виправлені Реєстратором за письмовим погодженням Товариства, якому належить право власності на земельну ділянку та права якого були порушені спірною реєстрацією. Зважаючи на це, Держгеокадастр був зобов`язаний відмовити у внесенні виправлень до Кадастру в частині змін місця розташування земельної ділянки, яка належить Товариству.

Неправильно вказаний каталог координат Земельної ділянки порушує право Товариства на вільне володіння та користування належною йому на праві власності земельною ділянкою, а також є причиною для виникнення суперечок та спорів щодо визначення спільної межі.

Наданий ФОП Троянчуком О. П. висновок земельно-технічної експертизи від 24.01.2024 № 03-24 не спростовує встановлених під час розгляду справи обставин.

Апеляційний господарський суд також зазначив, що Товариство обґрунтовує позовні вимоги тим, що Рішення та спірна державна реєстрації порушують його право на земельну ділянку, тобто виник спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав Позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстровано право щодо того ж об`єкта нерухомого майна.

5. Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024, заяву Товариства про розподіл судових витрат задоволено та стягнуто на його користь з відповідачів по 10 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

6. Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення задоволено частково та стягнуто на його користь із ФОП Троянчука О. П. 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

7. 24.10.2024, 25.10.2024 та 04.11.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) надійшли касаційні скарги ФОП Троянчука О. П., в яких він просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 03.04.2024 та додаткове рішення цього ж суду від 16.04.2024, а також постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 та додаткову постанову цього ж суду від 14.10.2024 і ухвалити нові рішення про відмову в задоволенні позову та стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

8. Одним з ключових аргументів Скаржника є те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - КАС ВС) від 28.08.2024 у справі № 120/19700/21-а, за змістом якого цей спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідач у спірних правовідносинах реалізував наявні у нього за законом контрольні функції у сфері управлінської діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

9. Ухвалою від 13.11.2024 колегія суддів КГС ВС відкрила касаційне провадження за вказаними скаргами, а ухвалою від 14.01.2025 передала справу разом з касаційними скаргами на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

10. Ухвала про передачу мотивована тим, що Скаржник під час апеляційного провадження вказував, що спір у цій справі повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства, а суд апеляційної інстанції відхилив ці доводи та зазначив, що цей спір належить до господарської юрисдикції.

Колегія суддів КГС ВС зауважує, що, звертаючись із касаційними скаргами, ФОП Троянчук О. П. посилається, зокрема, на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України і стверджує, що суди не врахували висновків КАС ВС, викладених у постанові від 28.08.2024 у справі № 120/19700/21-а, щодо належності подібного спору до адміністративної юрисдикції. У цій справі предметом позовних вимог є визнання протиправним та скасування Рішення, а також скасування у Кадастрі державної реєстрації Земельної ділянки. На думку Скаржника, у межах справи, яка розглядається, фактично оспорюється питання щодо перевірки дотримання Реєстратором визначеної законом процедури та виконання обов`язків, передбачених Законом України «Про Державний земельний кадастр».

Водночас колегія суддів КГС ВС указує, що в адміністративній справі № 120/19700/21-а, на яку посилається Скаржник, предметом позову є визнання протиправними дій відповідача щодо державної реєстрації земельної ділянки і скасування державної реєстрації земельної ділянки. У постанові від 28.08.2024 у справі № 120/19700/21-а КАС ВС указав на те, що спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідач у спірних правовідносинах реалізував наявні у нього за законом контрольні функції у сфері управлінської діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Державна реєстрація земельної ділянки шляхом внесення до Кадастру передбачених законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера є результатом реалізації органами Держгеокадастру належних їм контрольних функцій у сфері управлінської діяльності. Прийняття рішення щодо державної реєстрації земельної ділянки або відмови у здійсненні такої реєстрації саме собою не породжує виникнення жодних речових прав на цю земельну ділянку.

Таким чином, на думку колегії суддів КГС ВС, у постанові від 28.08.2024 у справі № 120/19700/21-а КАС ВС сформував висновок щодо належності змістовно подібного спору, як у цій справі, до адміністративної юрисдикції і посиланням на вказаний висновок Скаржник обґрунтовує порушення судами норм процесуального права під час ухвалення оскаржених судових рішень.

Крім того, колегія суддів не виявила, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові вже викладала висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у правовідносинах, подібних до цієї справи.

У зв`язку із цим колегія суддів КГС ВС вважає, що наявні ключові ознаки, передбачені частиною шостою статті 302 ГПК України, які зумовлюють необхідність передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

11. Однак Велика Палата не вбачає підстав для прийняття цієї справи до свого розгляду з огляду на таке.

12. Відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

13. Справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України лише за одночасної відсутності всіх трьох указаних у цій частині випадків. Якщо наявний хоча б один з них, справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала цей підхід при вирішенні питання щодо наявності підстав для передачі справи на її розгляд (див., зокрема, ухвали від 13.01.2020 у справі № Б-39/02-09, від 22.09.2020 у справі № 916/3322/19, від 30.06.2021 у справі № 914/1992/20, від 08.09.2021 у справі № 922/3322/20, від 11.01.2022 у справі № 27/104б, від 15.06.2022 у справі № 904/8573/21 та від 23.01.2024 у справі № 904/7464/21).

14. Разом із цим, посилаючись на відсутність випадків, про які йдеться в частині шостій статті 302 ГПК України, колегія КГС ВС не звернула уваги на те, що ФОП Троянчук О. П. під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Натомість він наводив заперечення проти позову по суті та просив Господарський суд Рівненської області відмовити в його задоволенні за безпідставністю позовних вимог (див. відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив; т. 1, а. с. 187-191, 211, 212).

Заперечення проти того, що цей спір має розглядатись за правилами господарського судочинства, Відповідач 2 навів лише в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, яке було ухвалено не на його користь.

Підхід, за якого учасник справи, що подав касаційну скаргу, має заявити про непідсудність справи при її розгляді судом першої інстанції, узгоджується з вимогами частини другої статті 310 ГПК України.

15. Також Велика Палата Верховного Суду дослідила постанову КАС ВС від 28.08.2024 у справі № 120/19700/21-а, на висновки з якої ФОП Троянчук О. П. посилався, обґрунтовуючи порушення правил юрисдикції при розгляді цього спору, і вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Велика Палата у своїх постановах неодноразово наголошувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. При цьому у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (див., зокрема, постанову Великої Палата Верховного Суду 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц).

Проте спірні правовідносини в адміністративній справі № 120/19700/21-а, на висновки КАС ВС з якої посилався Скаржник, суттєво відрізняються за змістом від тих, що склались у цій господарській справі.

Так, звертаючись до суду з позовом у справі № 120/19700/21-а, позивачка зазначала, що оскаржувані дії державного кадастрового реєстратора є протиправними та порушують її права на земельну ділянку, на якій розміщене нерухоме майно, придбане нею за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 07.07.2012. Суди встановили, що зазначені об`єкти нерухомості з 18.07.2012 перебували у власності позивачки, однак 30.12.2014 вона внесла їх до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМАНДОР БОТ КЛАБ» (не було учасником адміністративної справи № 120/19700/21-а), про що були внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

КАС ВС урахував наведене та виснував, зокрема, що встановлені судами попередніх інстанцій обставини не підтверджують того, що внаслідок проведеної відповідачем у спірних правовідносинах та оскарженої позивачкою державної реєстрації земельної ділянки відбулись зміни або припинення цивільних відносин, відбувся вплив на цивільні права та обов`язки учасників цієї справи. У цьому випадку позивачка не ставила питання порушення її права та/або інтересу у володінні або користуванні земельною ділянкою, а порушувала виключно питання про перевірку дотримання державним кадастровим реєстратором визначеної законом процедури та виконання своїх обов`язків. При цьому відсутній будь-який спір за межі земельної ділянки, так само як і щодо прав позивачки або третіх осіб на ці земельні ділянки. Тому колегія суддів КАС ВС вважала, що цей спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідач у спірних правовідносинах реалізував наявні у нього за законом контрольні функції у сфері управлінської діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Спору про речове право у справі, що розглядається, не виникло (див. пункти 44-47 постанови КАС ВС від 28.08.2024 у справі № 120/19700/21-а).

Доходячи наведених вище висновків, КАС ВС у пункті 43 своєї постанови послався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2019 у справі № 128/3751/14-а, за змістом яких якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Натомість у цій господарській справі суди встановили, що Позивач з 15.12.2021 є власником земельної ділянки площею 2,0567 га, кадастровий номер 5624683300:07:026:0014, та мотивували свої рішення тим, що внаслідок спірних реєстраційних дій, пов`язаних зі зміною в Кадастрі відомостей про координати поворотних точок, на земельну ділянку Позивача було накладено Земельну ділянку, яка належить Відповідачу 2 на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.2014.

Таким чином, на відміну від адміністративної справи № 120/19700/21-а, у якій за висновками КАС ВС не було спору про межі земельної ділянки, так само як і щодо прав позивачки або третіх осіб на земельні ділянки, у цій господарській справі виник спір між двома власниками суміжних земельних ділянок щодо їх конфігурації та розміру (межовий спір).

У контексті наведеного немає підстав для висновку про те, що правовідносини у цій господарській справі та адміністративній справі, на висновки КАС ВС з якої посилався Скаржник, обґрунтовуючи порушення судами попередніх інстанцій правил юрисдикції в оскаржуваних рішеннях, є подібними.

16. Отже, наявні два випадки, передбачені пунктами 1 та 2 частини шостої статті 302 ГПК України, за яких справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

17. Зважаючи на недотримання вимог частини шостої статті 302 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність передбачених вказаною нормою підстав для передачі цієї справи на її розгляд.

18. Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала.

19. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі цієї справи на її розгляд, у зв`язку із чим повертає справу для розгляду відповідній колегії КГС ВС відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України.

Керуючись статтями 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу № 918/1332/23 повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач К. М. ПільковСудді:О. О. БанаськоО. В. Кривенда О. Л. Булейко М. В. Мазур Ю. Л. ВласовС. Ю. Мартєв І. А. ВоробйоваС. О. Погрібний М. І. ГрицівО. В. Ступак О. А. ГубськаІ. В. Ткач Ж. М. ЄленінаО. С. Ткачук Л. Ю. КишакевичВ. Ю. Уркевич В. В. КорольЄ. А. Усенко С. І. КравченкоН. В. Шевцова