Постанова

від 04.02.2025 по справі 752/15769/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №752/15769/23 Головуючий у 1 інстанції: Кордюкова Ж.І.

провадження №22-ц/824/5124/2025 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,

при секретарі: Курченко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Гордієнко Надії Петрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 06 листопада 2024 року у справі за заявою представника позивача - ОСОБА_2 про зміну способу виконання судового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Гімназії № 260 міста Києва, третя особа: Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, визнання трудового договору безстроковим, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває вказана цивільна справа.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва 27 лютого 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 червня 2024 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Визнано незаконним і протиправним наказ Гімназії № 260 міста Києва від 31.05.2023 року № 75-к про звільнення ОСОБА_1 Наказ Гімназії № 260 міста Києва від 31.05.2023 року № 75-к про звільнення ОСОБА_1 скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на роботі з 30.06.2023 року на посаді вчителя географії Гімназії № 260 міста Києва. Стягнуто з Гімназії № 260 на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 30.06.2023 року по 11.06.2024 року в розмірі 125 242, 74 грн. Стягнуто з Гімназії № 260 на користь ОСОБА_1 компенсацію завданої моральної шкоди в сумі 15 000, 00 грн. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

25.10.2024 року представник позивача подав до суду заяву про зміну способу виконання судового рішення, в якій ОСОБА_2 просив змінити спосіб виконання постанови Київського апеляційного суду від 11 червня 2024 року шляхом стягнення з Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу від 30 червня 2023 року до 11 червня 2024 року у розмірі 125 242, 74 грн, компенсації завданої моральної шкоди в сумі 15 000, 00 грн і 3 119,88 грн сплаченого судового збору.

Визнати такими, що не підлягають виконанню:

виконавчий лист від 27.08.2024 року в справі № 752/15769/23 про стягнення з Гімназії № 260 міста Києва (Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням української мови і літератури № 260 міста Києва) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 30.06.2023 року по 11.06.2024 року в розмірі 125 242, 74 грн;

виконавчий лист від 27.08.2024 року в справі № 752/15769/23 про стягнення з Гімназії № 260 міста Києва (Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням української мови і літератури № 260 міста Києва) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації завданої моральної шкоди в сумі 15 000, 00 грн;

виконавчий лист від 27.08.2024 року в справі № 752/15769/23 про стягнення з Гімназії № 260 міста Києва (Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням української мови і літератури № 260 міста Києва) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 119,88 грн сплаченого судового збору.

Також просив видати виконавчі листи про стягнення з Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 30.06.2023 року по 11.06.2024 року в розмірі 125 242, 74 грн, компенсації завданої моральної шкоди в сумі 15 000, 00 грн і 3 119,88 грн сплаченого судового збору.

Заява обгрунтована тим, що у зв`язку із відсутністю відкритих в управлінні Казначейства рахунків за боржником Гімназією № 260 міста Києва, виконання рішення суду в цій справі є неможливим; зміна способу виконання рішення не змінює його суті; відповідач не має правових інструментів для виконання цього судового рішення; розрахунково-касове обслуговування Гімназії № 260 міста Києва здійснює Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, яке має відкриті рахунки розпорядників за коштами місцевого бюджету, тому для належного виконання постанови Київського апеляційного суду від 11.06.2024 року, стягнення на користь ОСОБА_1 необхідно проводити саме з Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06 листопада 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі адвоката Гордієнко Н.П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви.

Скарга обґрунтована тим, що постановляючи оскаржувану Ухвалу, Суд першої інстанції виходив з того, що Гімназія № 260 міста Києва як така, що не має відкритих рахунків в органах Казначейства, не є боржником в розумінні пункту 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (надалі - Порядок).

З огляду на зазначене Суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку, що стягнення коштів з навчального закладу на підставі виконавчих листів від 27.08.2024 у справі № 752/15769/23 підлягає виконанню не органами Казначейства, а у примусовому порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Разом з тим, вищенаведений висновок Суду першої інстанції суперечить чинному законодавству, яке встановлює правовий режим майна закладів освіти та установ і механізм виконання судового рішення, боржником у якому виступає об`єкт права комунальної власності. Крім того, реалізація наведеного вище висновку Суду першої інстанції призведе до невиконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Вказує, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для звернення стягнення на майно Гімназії №206 міста Києва у разі відсутності у боржника коштів для виконання судового рішення не заслуговує на увагу, оскільки прямо суперечить наведеним вище нормам чинного законодавства.

Усе наведене свідчить, що норми Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, є єдиним ефективним інструментом виконання постанови Київського апеляційного суду від 11.06.2024 у справі №752/15769/23.

Отже, виконати вищевказане судове рішення може виключно Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації як розпорядник грошових коштів відповідача та особа, на яку покладено обов`язок здійснення бухгалтерського та фінансового обліку.

Також вказує, що висновок суду першої інстанції про те, що позивач, звертаючись із заявою про зміну способу виконання судового рішення шляхом стягнення коштів з іншої юридичної особи, фактично просить змінити судове рішення, ґрунтується на поверхневому вивченні матеріалів справи та ігнорує особливості діяльності юридичної особи, яка є комунальним закладом освіти.

Так, в оскаржуваній Ухвалі Суд першої інстанції свій висновок про можливість стягнення коштів з Гімназії №260 міста Києва у порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" обґрунтовує, зокрема, посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 01.08.2019 у справі №727/8203/17.

Наголошує на принциповій відмінності у складі учасників спірних правовідносин. Так, у вказаній вище справі боржником виступає Чернівецька міська рада, у той час як боржником у даній справі виступає комунальний освітній заклад, цільове використання майна якого і заборона передачі у приватну власність встановлені Законом України "Про освіту".

Крім того, суд першої інстанції посилається на постанову Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №589/16/19. Разом з тим, висновки Верховного Суду у вказаній постанові були сформовані під час розгляду питання про наявність правових підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні, а тому не є релевантними до обставин даної справи.

У той же час наголошує, що судами апеляційної інстанції зроблено ряд правових висновків у аналогічних справах, відповідно до яких відсутність рахунків у відповідача унеможливлює виконання судового рішення про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судового збору, а для забезпечення належного виконання рішення необхідною є зміна способу виконання рішення суду.

Так, у постанові від 27.07.2023 у справі №559/1411/21 Рівненський апеляційний суд зазначив, що відсутність відкритих рахунків у виконавчого комітету Дубенської міської ради не може звільнити орган місцевого самоврядування від необхідності виконання судового рішення.

Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення заяви представника позивача ОСОБА_2 в частині зміни способу виконання судового рішення шляхом стягнення коштів з іншої юридичної особи, та, як наслідок, встановивши, що заявником не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню (ст.432 ЦПК України) та видачі нових виконавчих листів.

Такі висновки відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За змістом ч.ч.1, 3 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Під зміною способу і порядку виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації такого рішення в разі неможливості його виконання в порядку та у спосіб, що раніше встановлені.

Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або у спосіб, встановлений судом.

За ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст.16 ЦК України способів захисту цивільних прав.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість такого виконання рішення суду.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ст.16 ЦК України.

Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з`ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Норми ч.3 ст.96 ЦК України закріплюють, що учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Статтею 107 ЦК України встановлено, що учасники (засновники) припиненої юридичної особи, які відповідно до закону або установчих документів відповідали за її зобов`язаннями, відповідають за зобов`язаннями правонаступників, що виникли до моменту припинення юридичної особи, у такому самому обсязі, якщо більший обсяг відповідальності учасників (засновників) за зобов`язаннями правонаступників не встановлено законом або їх установчими документами.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в матеріалах справи відсутні докази того, що Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації є засновником Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням української мови і літератури №260 міста Києва, що в подальшому змінила назву на Гімназію №260 міста Києва.

У своїй заяві стягувач просив суд змінити спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення коштів з іншої юридичної особи, тобто фактично просив змінити судове рішення.

Також, суд першої інстанції вірно взяв до уваги, що відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Бюджетний кодекс України передбачає застосування казначейської форми обслуговування Державного бюджету України і управління наявними коштами Державного бюджету України. Зокрема, безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державного казначейства України.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України передбачено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 (далі - Порядок).

Згідно з п.3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Проте, за п.2 Порядку боржники - це визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Пунктом 9 Порядку встановлено, що орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачу у разі, коли, зокрема, боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Судом встановлено, що Гімназія №260 міста Києва не є державним органом, а також не перебуває на розрахунково-касовому обслуговуванні та не має відкритих рахунків в управлінні Казначейства, що підтверджується листом Управління державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва 04-07-10/1193 від 11.09.2024 року.

Таким чином, Гімназія №260 міста Києва (Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням української мови і літератури №260 міста Києва), як така, що не має відкритих рахунків в органах Казначейства, не є боржником у розумінні п.2 вищевказаного Порядку, тому стягнення коштів з навчального закладу на підставі виконавчих листів від 27.08.2024 року у справі №752/15769/23 підлягає виконанню не органами Казначейства, а у примусовому порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.08.2019 року в справі № 727/8203/17.

Крім того, заходами примусового виконання рішень згідно зі ст.10 Закону України «Про виконавче провадження», є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.1 та п.6 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Частиною 1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Отже, у разі відсутності коштів у боржника для виконання судового рішення стягувач з урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження», ст.435 ЦПК України в установленому законом порядку може звернути стягнення на наявне майно боржника.

При цьому, Верховний Суд в своїй постанові від 26.05.2021 року в справі

№589/16/19, встановивши, що боржник (ЗОШ №6) є діючою юридичною особою, будь яких дій щодо відступлення права вимоги чи переведення боргу не вчиняв, Управління освіти Шосткинської міської ради Сумської області не є його правонаступником, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для заміни боржника у виконавчих листах, вказавши про те, що відсутність у ЗОШ № 6 відкритих рахунків в органі казначейства не є підставою для заміни боржника у виконавчих листах.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції вірно вважав відсутніми підстави для задоволення заяви представника позивача ОСОБА_2 в частині зміни способу виконання судового рішення шляхом стягнення коштів з іншої юридичної особи, та, як наслідок, встановивши, що заявником не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню (ст.432 ЦПК України) та видачі нових виконавчих листів і дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні заяви й в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку щодо залишення без задоволення апеляційної скарги адвоката Гордієнко Н.П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 та залишення без змін ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 06 листопада 2024 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Гордієнко Надії Петрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 06 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 13 лютого 2025 року.

Головуючий:

Судді: