Рішення

від 14.02.2025 по справі 440/14623/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/14623/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2024 року позивач ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якій просить:

1) визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №708 від 13 серпня 2024 року в частині призову на направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 ;

2) визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;

3) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту на звільнення з військової служби від військовослужбовця ОСОБА_1 ;

4) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ТОВ "ІСТ-ВЕСТ ТРАНС" визнано критично-важливим для функціонування економіки, а ОСОБА_1 , який працює в ТОВ "ІСТ-ВЕСТ ТРАНС", заброньовано в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України, з 13.08.2024 до 13.08.2025, тому він не підлягав призову на військову службу під час мобілізації відповідно до приписів статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Вказує, що уповноважені особи ІНФОРМАЦІЯ_3 , як суб`єкти, які відносяться до органів ведення єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, мали змогу перевірити наявність бронювання у ОСОБА_1 , однак цього не зробили, натомість було прийнято наказ №708 від 13 серпня 2024 року про призов та направлення для проходження військової служби під час мобілізації ОСОБА_1 . Зазначає, що на час звернення до суду з позовом позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , 03.10.2024 він направив по пошті на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт на звільнення з військової служби на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв`язку з тим, що на момент мобілізації він був заброньований ТОВ "ІСТ-ВЕСТ ТРАНС". Відповідачем військовою частиною НОМЕР_1 не розглянуто рапорт про звільнення, чим, на думку позивача, вчинено протиправну бездіяльність та порушено законні права та інтереси позивача.

Одночасно з позовною заявою 05 грудня 2024 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову /а.с. 39-46/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

13 грудня 2024 року до суду надійшла заява позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду /а.с. 74-80/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду та поновлено пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом ОСОБА_1 у справі №440/14623/24 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №708 від 13 серпня 2024 року в частині призову на направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 , яким ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації та направлений для проходження служби до військової частини НОМЕР_2 . Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/14623/24. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

02 січня 2025 року до суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_3 на позовну заяву /а.с. 96-99/, у якому представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що підстави для призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації були законні, оскільки на момент його звернення до ІНФОРМАЦІЯ_4 відомості про бронювання були відсутні та внесені до АІТС "Оберіг" о 16:41, тобто уже після того, як було видано наказ про мобілізацію позивача. Пояснює, що наказ про призов на військову службу та направлення до військової частини як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права позивача, так як скасування наказу не може привести до відновлення порушеного права. Зазначає, що прийняття рішення про звільнення з військової служби відноситься до повноважень командира військової частини та виключний перелік підстав для звільнення з військової служби передбачений статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

02 січня 2025 року до суду надійшов відзив військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву /а.с. 106-107/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що військовою частиною НОМЕР_1 не здійснюються заходи щодо призову ОСОБА_1 на військову службу, такі заходи відносяться до повноважень районних центрів комплектування та соціальної підтримки. Пояснює, що рапорт позивача на звільнення з військової служби у зв`язку з наявністю відстрочки від призову залишено без реалізації, оскільки статтею 26 Закону №2232-ХІІ не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби.

03 січня 2025 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 116-124/, у якій зазначено, що 13.08.2024 о 16:24 були внесені відомості про ОСОБА_1 , як особу, що підлягає призову на військову службу під час мобілізації, 14.08.2024 внесені відомості про зняття з військового обліку у зв`язку із прийняттям на військову службу. Витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 виданий 13.08.2024, проте з нього неможливо визначити, в який час він видавався, тому враховуючи відомості АІТС "Оберіг" вважає, що ОСОБА_1 втратив статус військовозобов`язаного з моменту його зарахування до списків особового складу військової частини з 14.08.2024. Вважає, що мав право на відстрочку від мобілізації, що було підтверджено оформленням бронювання. Зазначає, що відомості про факт надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, були відомі ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки містилися в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Вважає, що за наведених обставин військова частина НОМЕР_1 повинна була прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби.

03 січня 2025 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив військової частини НОМЕР_1 /а.с. 129-134/, у якій зазначено, що відповідачем допущено бездіяльність щодо розгляду рапорту на звільнення з військової служби, зокрема, відповідачем порушено приписи Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Наказом Міністерства розвитку інфраструктури громад, територій та інфраструктури України від 30.07.2024 №760 "Про визначення товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ІСТ-ВЕСТ ТРАНС" критично важливим для функціонування економіки та забепзечення життєдіяльності населення в особливий період" /а.с. 23/:

1. Визначено товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "ІСТ-ВЕСТ ТРАНС" (ТОВ"ІСТ-ВЕСТ ТРАНС", ідентифікаційний код юридичної особи згідно з ЄДРПОУ 38108500, податковий номер платника податків 381085010296) таким, що відповідає критерію, зазначеному у підпункті 5 пункту 2 Критеріїв та порядку.

2. Визначено товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "ІСТ-ВЕСТ ТРАНС" (ТОВ "ІСТ-ВЕСТ ТРАНС", ідентифікаційний код юридичної особи згідно з ЄДРПОУ 38108500, податковий номер платника податків 381085010296) таким, що відповідає критерію, зазначеному у підпункті 3 пункту 1 Критеріїв та порядку.

3. Визначено товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ-ВЕСТ ТРАНС" (ТОВ "ІСТ-ВЕСТ ТРАНС", ідентифікаційний код юридичної особи згідно з ЄДРПОУ 38108500, податковий номер платника податків 381085010296) критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період /а.с. 23-24, зворот а.с. 111, а.с. 112/.

У роздруківці із застосунку "ДІЯ" "Результат бронювання за заявою №20240813-127594" "13.08.2024, 16:51" зазначено: 1. ОСОБА_1 ; рнокпп: НОМЕР_3 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_6 ; статус: заброньовано; термін/причина: до ІНФОРМАЦІЯ_7 /а.с. 25, зворот а.с. 112/.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.08.2024 №708 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації" на виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", Указу Президента України від 23 липня 2024 року №470/2024 "Про продовження строку проведення загальної мобілізації", розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 29.07.2024 №981/8/1/1489 заступнику начальника центру - начальнику мобілізаційного відділення районного територіального центру комплектування та соціальної наказано призвати та направити для проходження військової служби під час мобілізації військовозобов`язаних відповідно до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_9 і відправлені у складі команди НОМЕР_2 від 13.08.2024 №8/1392: 1.1.2. солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (п.п. 1.1 п. 1 наказу) /зворот а.с. 102/.

Пунктом 51 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №280 від 24.09.2024 солдата, призваного по мобілізації, ОСОБА_1 , призначеного розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України від 15.09.2024 №300/ПУ/1479/П/дск на посаду у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_2 , з 24 вересня 2024 року зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення, на котлове в районі виконання бойових завдань - з вечері 24 вересня 2024 року. Підстава: поіменний список командира в/ч НОМЕР_2 №1451 від 23.09.2024, витяг із наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по с/ч) №273 від 23.09.2024 /а.с. 109/.

03.10.2024 ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку на ім`я командира 6 роти НОМЕР_4 окремої десантно-штурмової бригади військової частини НОМЕР_1 рапорт від 03.10.2024 (вх. №С-677 від 07.10.2024), у якому просив погодити рапорт у визначені законом строки та звільнити його з військової служби /а.с.110-113/. Цей рапорт вмотивовано тим, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 13.08.2024 №708 ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації та направлений для проходження служби до військової частини НОМЕР_1 , проте в момент мобілізації ОСОБА_1 був заброньований за підприємством в установленому порядку з 13.08.2024 до 13.08.2025, проте органом ТЦК та СП не було вжито належних заходів щодо з`ясування таких обставин. Як наслідок, наказ про зарахування до військової частини є похідним від наказу про мобілізацію, а отже також підлягає скасуванню. Зазначає, що не висловлює бажання: продовжувати військову службу; проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; проходити військово-лікарську комісію.

До цього рапорту позивачем було додано: 1) копію наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 30 липня 2024 року /зворот а.с. 111/; 2) витяг "Про результати бронювання за заявою №20240813-127594" / зворот а.с. 112/.

Не погодившись з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.08.2024 №708 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації" в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації солдата ОСОБА_1 , з наказом військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а також вважаючи, що військовою частиною НОМЕР_1 допущено бездіяльність, що полягає у не розгляді рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби та не виключенні ОСОБА_1 зі списків військової частини, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку оспорюваному наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.08.2024 №708 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації" в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації солдата ОСОБА_1 , суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання щодо даних правовідносин передбачені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон №2232-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частин 1, 3 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (надалі - Закон №3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

За приписами статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно пункту 3 цього Указу мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Указами Президента України неодноразово продовжувався воєнний стан та строк проведення мобілізації. На час розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

Частиною 2 статті 23 Закону №3543-XII передбачено, що особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в пунктах 3-15 частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути прийняті на військову службу за контрактом.

Згідно зі статтею 24 Закону №3543-XII бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.

За приписами частин 7, 8 статті 23 Закону №3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, військовозобов`язані, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, а метою бронювання є забезпеченням функціонування відповідних підприємств, установ і організацій в особливий період.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 25 Закону №3543-XII бронюванню підлягають військовозобов`язані, які працюють або проходять службу: на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 25 Закону №3543-XII передбачено, що порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов`язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання.

За приписами частини 3 статті 25 Закону №3543-XII органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що здійснюють бронювання військовозобов`язаних, зобов`язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаних, які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються.

Пунктом 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560 (далі по тексту - Порядок №560 у редакції, чинній на час прийняття спірного наказу від 13.08.2024 №708), передбачено, що органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов`язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Відповідні органи, в яких працюють посадові (службові) особи, зазначені у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, надсилають завірену копію довідки про надання таким особам відстрочки (додаток 6) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, у якому така особа перебуває на військовому обліку.

Відповідно до пункту 59 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Абзацом 4 пункту 1 Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650) (далі по тексту - Порядок бронювання, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що цей Порядок визначає механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу: на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

За приписами пункту 2 Порядку бронювання бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), погодженими Міноборони (військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, Службі зовнішньої розвідки, розвідувальному органі Міноборони, - за списками, погодженими СБУ, Службою зовнішньої розвідки, розвідувальним органом Міноборони), в паперовій та/або електронній формі або в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) відповідно до Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650 Деякі питання бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану (далі - Порядок бронювання засобами Єдиного державного вебпорталу).

Заброньованим військовозобов`язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).

Військовозобов`язані, зазначені у пункті 1 цього Порядку, підлягають бронюванню незалежно від військового звання, віку та військово-облікової спеціальності.

У рішенні Мінекономіки зазначається строк дії відстрочки, який не може перевищувати:

строку проведення мобілізації, - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Порядку, та військовозобов`язаних, які працюють або проходять службу в Державній кримінально-виконавчій службі;

строку дії контракту (договору) на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці третьому пункту 1 цього Порядку;

12 місяців, - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці четвертому пункту 1 цього Порядку;

строк договору (контракту) або строку, на який їх обрано (призначено), - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці п`ятому пункту 1 цього Порядку.

Відповідно до пункту 9 Порядку бронювання підприємства, установи та організації, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, банки та інші установи, державне регулювання діяльності яких здійснюється Національним банком, подають список центральному органу виконавчої влади або Національному банку, або відповідній обласній, Київській та Севастопольській міській держадміністрації (військовій адміністрації у разі її утворення), який прийняв рішення про визначення таких підприємств, установ та організацій критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Пунктами 11, 12 Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650), встановлено, що за результатами перевірки списків, поданих відповідно до пункту 10 цього Порядку, щодо повноти їх заповнення, наявності обґрунтувань та погодження Міноборони (СБУ, Службою зовнішньої розвідки, розвідувальним органом Міноборони) Мінекономіки приймає у строк не більш як п`ять робочих днів з дня отримання зазначених списків рішення про бронювання військовозобов`язаних.

Зазначення в рішенні Мінекономіки про бронювання військовозобов`язаного неправильної інформації про його прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), рік народження, військово-облікову спеціальність (профіль), найменування (повне та скорочене) та місцезнаходження органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, код згідно з ЄДРПОУ (за наявності) може бути підставою для відмови у зарахуванні такого військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік.

З метою оформлення військовозобов`язаним відстрочки Мінекономіки надсилає рішення про бронювання військовозобов`язаних органам державної влади, іншим державним органам, якими подано списки, а також Міноборони (СБУ, Службі зовнішньої розвідки, розвідувальному органу Міноборони).

Міноборони (СБУ, Служба зовнішньої розвідки, розвідувальний орган Міноборони) у триденний строк доводить зазначене рішення до відома відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки, відповідного підрозділу розвідувального органу Міноборони).

Орган державної влади, інший державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа та організація видають військовозобов`язаному витяг із зазначеного рішення за формою згідно з додатком 3.

Витяг, засвідчений підписом керівника та скріплений печаткою (у разі її наявності) відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, є документом, що підтверджує надання військовозобов`язаному відстрочки.

Витяг видається військовозобов`язаному під розпис у відомості видачі бланків спеціального військового обліку, складеній за формою згідно з додатком 4.

Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації у п`ятиденний строк з дня видачі витягу військовозобов`язаному надсилають територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов`язаний перебуває на військовому обліку (відповідному підрозділу Центрального управління та/або регіональному органу СБУ, відповідному підрозділу Служби зовнішньої розвідки, відповідному підрозділу розвідувального органу Міноборони), повідомлення про бронювання військовозобов`язаного за формою згідно з додатком 5 для зарахування його на спеціальний військовий облік.

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов`язаний перебуває на військовому обліку (відповідний підрозділ Центрального управління та/або регіональний орган СБУ, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки, відповідний підрозділ розвідувального органу Міноборони), на підставі рішення про бронювання військовозобов`язаних зараховує у строк не більш як п`ять робочих днів з дня його отримання такого військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У даному випадку ТОВ "ІСТ-ВЕСТ ТРАНС" не видало військовозобов`язаному ОСОБА_1 витяг із рішення за формою згідно з додатком 3, який є документом, що в силу приписів Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650), підтверджує надання військовозобов`язаному відстрочки.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.08.2024 №708 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації" на виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", Указу Президента України від 23 липня 2024 року №470/2024 "Про продовження строку проведення загальної мобілізації", розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 29.07.2024 №981/8/1/1489 заступнику начальника центру - начальнику мобілізаційного відділення районного територіального центру комплектування та соціальної наказано призвати та направити для проходження військової служби під час мобілізації військовозобов`язаних відповідно до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_9 і відправлені у складі команди НОМЕР_2 від 13.08.2024 №8/1392: 1.1.2. солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (п.п. 1.1 п. 1 наказу) /зворот а.с. 102/.

Водночас у застосунку "ДІЯ" "Результат бронювання за заявою №20240813-127594" "13.08.2024, 16:51" зазначено: 1. ОСОБА_1 ; рнокпп: НОМЕР_3 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_6 ; статус: заброньовано; термін/причина: до 13.08.2025 /а.с. 25, зворот а.с. 112/, що свідчить про те, що з 13.08.2024 позивач перебуває на спеціальному військовому обліку військовозобов`язаних, як заброньована особа.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про адміністративні послуги" надання адміністративних послуг в електронній формі та доступ суб`єктів звернення до інформації про адміністративні послуги з використанням мережі Інтернет забезпечуються засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, який є офіційним джерелом інформації про надання адміністративних послуг в Україні.

Пунктом 4 Положення про Єдиний державний вебпортал електронних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. № 1137 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2022 р. № 937), визначено, що Портал Дія створений з метою реалізації права кожного на доступ до електронних публічних послуг та інших послуг, звернення до органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (зокрема відповідно до Закону України Про звернення громадян), благодійної (волонтерської) діяльності, автоматизації управління закладами освіти, що забезпечують здобуття загальної середньої освіти, створення, обробки, обміну інформацією та документами в електронній формі, зокрема з центральною базою даних програмно-апаратного комплексу Автоматизований інформаційний комплекс освітнього менеджменту (у разі підключення), внесення до центральної бази даних електронної системи охорони здоров`я медичної та іншої інформації про користувача або особу, законним представником якої він є, в електронній формі, перегляд такої інформації та обмін нею (у разі підключення в установленому законодавством порядку до зазначеної бази), отримання інформації з національних електронних інформаційних ресурсів, інших інформаційно-комунікаційних систем, яка необхідна для надання послуг, а також для проведення моніторингу та оцінки якості послуг у випадках, визначених цим Положенням.

За приписами пункту 2 цього Положення користувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка після проходження ідентифікації та автентифікації в порядку, встановленому цим Положенням, використовує засоби Порталу Дія відповідно до їх функціонального призначення.

Отже, зазначені вище відомості, що містяться у Єдиному державному вебпорталі електронних послу (Портал Дія), є офіційним джерелом інформації про надання адміністративних послуг в Україні.

ІНФОРМАЦІЯ_10 визнає, що відомості про наявність бронювання до АІТС "Оберіг" (Єдиний електронний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів) були внесені 13.08.2024 о 16:41 /зворот а.с. 97/.

У листі вих. №9/3745 від 28.08.2024 ІНФОРМАЦІЯ_9 стверджує, що о 16:30 військовозобов`язаний ОСОБА_1 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №708 від 13.08.2024 був призваний на військову службу по мобілізації та направлений для проходження служби до військової частини НОМЕР_2 /а.с. 18/.

Таким чином відповідач фактично стверджує, що ці відомості внесені в Єдиний електронний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів через 11 хвилин після прийняття оскаржуваного наказу про мобілізацію позивача від 13.08.2024 №708.

Разом з тим, відповідачем не надано до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що оспорюваний наказ був прийнятий 13.08.2024 саме о 16:30.

Слід зазначити, що Кабінет Міністрів України 23 лютого 2022 року постановою №154 затвердив Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі по тексту - Положення №154, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 1 якого встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно з пунктом 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

За приписами пункту 15 Положення №154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль за веденням персонального військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронюванням військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час в місцевих держадміністраціях, інших державних органах, органах місцевого самоврядування та на підприємствах (крім СБУ та розвідувальних органів).

З наведеного слід дійти висновку, що територіальний центр комплектації та соціальної підтримки повинен був перевірити наявність чи відсутність у позивача бронювання на період мобілізації та на воєнний час на підприємстві.

В силу пункту 12 Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650), територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов`язаний перебуває на військовому обліку, на підставі рішення про бронювання військовозобов`язаних зараховує у строк не більш як п`ять робочих днів з дня його отримання такого військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Тобто на відповідача, яким і прийнято оспорюваний наказ про призов на мобілізацію від 13.08.2024 №708, був покладений обов`язок зарахувати військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з якого у подальшому відомості надішли до Єдиного державного вебпорталі електронних послу (Портал Дія) /а.с. 25/, та ця процедура не залежала від дій позивача, натомість повністю залежала від дій ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому військовозобов`язаний ОСОБА_1 перебував на військовому обліку, та яким і був прийнятий наказ про мобілізацію позивача в той самий день, в який ІНФОРМАЦІЯ_2 були внесені відповідні відомості про бронювання позивача в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У постанові Верховного суду від 22.05.2023 у справі № 260/1851/22 викладено правовий висновок про те, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та звільнення з військової служби під час мобілізації є різними поняттями і ґрунтуються на положеннях різних інститутів військового права. За колом осіб бронювання стосується тільки військовозобов`язаних і є для них підставою для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Своєю чергою, звільнення з військової служби стосується військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу. Отже, за змістом і метою бронювання військовозобов`язаних осіб не стосується правовідносин, пов`язаних зі звільненням військовослужбовців із військової служби. Тому факт бронювання військовозобов`язаної особи після її призову на військову службу не може розглядатися як поважна причина для її звільнення з військової служби під час воєнного стану на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Суд констатує, що 13 серпня 2024 року на підставі рішення про бронювання військовозобов`язаного ОСОБА_1 відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_2 зараховано на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів та в той же день, 13 серпня 2024 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнято наказ №708 про мобілізацію ОСОБА_1 за призовом на військову службу.

При цьому, відсутні підстави стверджувати, що на час здійснення бронювання ОСОБА_1 втратив статус військовозобов`язаного та мав статус військовослужбовця.

Обставини у справі №260/1851/22 не є релевантними обставинам у цій справі, що розглядається.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, негативні наслідки можливої бездіяльності територіального центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов`язаний перебуває на військовому обліку щодо зараховування такого військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, мають покладатися саме на державу та не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13 серпня 2024 року №708 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації" в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації у складі команди НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , - прийнятий з порушенням пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ та вимог Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650), без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України.

Оскільки наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13 серпня 2024 року №708 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації" в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації у складі команди НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , визнано протиправним та скасовано, наразі відсутня будь-яка законна підстава для перебування позивача на військовій службі у статусі військовослужбовця.

Відповідач військова частина НОМЕР_1 , у якій на цей час проходить військову службу позивач, заперечує щодо звільнення позивача з військової служби, посилаючись на те, що Закон №2232-ХІІ не містить підстав для звільнення з військової служби особи, яка була незаконно призвана по мобілізації територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Разом з тим, принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), пункт 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67, від 11 червня 2009 року, також рішення у справі Рисовський проти України (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, пункт 71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року).

Держава-відповідач нестиме відповідальність за Конвенцією за порушення прав людини, спричинені діями її представників при виконанні ними своїх службових обов`язків (див., наприклад, рішення у справі Крастанов проти Болгарії (Krastanov v. Bulgaria), заява № 50222/99, пункт 53, від 30 вересня 2004 року). Проте держава також нестиме відповідальність, якщо її представники перевищують межі своїх повноважень або діють всупереч інструкціям (див. рішення у справах Молдован та інші проти Румунії (№ 2) (Moldovan and Others v. Romania (no. 2), заяви №№ 41138/98 і 64320/01, пункт 94, ECHR 2005-VII (витяги), та Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), від 18 січня 1978 року, пункт 159, Series А № 25).

Отже суд зазначає, що будь-які обмеження прав і свобод: мають бути законними; повинні мати легітимну мету; повинні бути необхідними в демократичному суспільстві для досягнення легітимної мети. Якщо суд встановлює, що певний захід відповідає критерію законності, тоді він з`ясовує наявність легітимної мети, а вже тоді визначає можливість вважати цей захід необхідним у демократичному суспільстві для досягнення однієї із законних цілей.

У даному випадку обмеження права позивача є порушенням пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ, а отже, є незаконним.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Пунктом 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, провадження № 14-144цс18 констатується, що "право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними".

Частиною 7 статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 р., встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (надалі, також - Інструкція №170), визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Відповідно до пункту 12.1 розділу XII Інструкції №170 звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

Згідно з абзацом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Згідно з пунктом 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Пунктом 14 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 №548-XIV визначено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Відповідно до пункту 1.5 Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: 1) Подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16), зокрема щодо звільнення з військової служби.

Частиною 3 статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Керуючись принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 8 Конституції України, частина перша статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України), з урахуванням частини 2 статті 9 КАС України, за відсутності правових підстав для призову позивача 13 серпня 2024 року через наявність у позивача на час призову по мобілізації відстрочки, що діє до 13 серпня 2025 року, враховуючи визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13 серпня 2024 року №708 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації" в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації у складі команди НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , а також неподання позивачем заяви про добровільний вступ до лав ЗСУ, а отже, відсутність правових підстав для перебування позивача на військовій службі, зокрема, у складі військової частини НОМЕР_1 , натомість, подання позивачем рапорту від 03.10.2024 про звільнення з військової служби, суд вважає, що належним, ефективним та необхідним способом захисту порушених прав є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 прийняти наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

Іншого способу захисту порушених прав позивача не існує та заперечення цього призводить до ситуації коли позивач взагалі буде позбавлений судового захисту за чинності норми частини 1 статті 2 КАС України, якою встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Щодо вимог в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік. У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Отже, лише після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.

Військовою частиною НОМЕР_1 на цей час не прийнято наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на виконання цього рішення суду, а військовослужбовцем ОСОБА_1 не була здана посада.

Зі змісту статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, тому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду, суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.

Таким чином, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог у вказаній частині слід відмовити, як передчасних.

Стосовно вимог про визнання протиправним та скасування наказу військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Пунктом 51 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №280 від 24.09.2024 солдата, призваного по мобілізації, ОСОБА_1 , призначеного розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України від 15.09.2024 №300/ПУ/1479/П/дск на посаду у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_2 , з 24 вересня 2024 року зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення, на котлове в районі виконання бойових завдань - з вечері 24 вересня 2024 року. Підстава: поіменний список командира в/ч НОМЕР_2 №1451 від 23.09.2024, витяг із наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по с/ч) №273 від 23.09.2024 /а.с. 109/.

На час прийняття наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №280 від 24.09.2024 оспорюваний наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13 серпня 2024 року №708 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації" в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації у складі команди НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , був чинним.

Наказ командира в/ч НОМЕР_2 (по с/ч) №273 від 23.09.2024, що є підставою для прийняття наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №280 від 24.09.2024, є чинним та не є предметом оскарження у цій справі.

Розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України від 15.09.2024 №300/ПУ/1479/П/дск про призначення на посаду у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , що також слугувало підставою для прийняття наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №280 від 24.09.2024, також є чинним та не є предметом оскарження у цій справі.

Судом не встановлено, а позивачем не доведено порушень законодавства України, які б були допущені при прийнятті військовою частиною НОМЕР_1 наказу №280 від 24.09.2024 в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №280 від 24.09.2024, яким позивача зараховано до списків особового складу частини на всі види грошового забезпечення, а отже, який є підставою для виплати позивачу військовою частиною НОМЕР_1 грошового забезпечення за час його військової служби до дня звільнення з військової служби, не призведе до відновлення порушеного права позивача.

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування наказу військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту на звільнення з військової служби від військовослужбовця ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

03.10.2024 ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку на ім`я командира 6 роти НОМЕР_4 окремої десантно-штурмової бригади військової частини НОМЕР_1 рапорт від 03.10.2024 (вх. №С-677 від 07.10.2024), у якому просив погодити рапорт у визначені законом строки та звільнити його з військової служби /а.с.110-113/.

Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту визначає Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 (далі по тексту - Порядок №531).

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №531 передбачено, що рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку №531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Згідно пункту 8 розділу ІІІ Порядку №531 початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.

Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку №531 передбачено, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Однак, у порушення вимог Порядку №531 командир (начальник) у встановлений законодавством строк не розглянув та не надав відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 (вх. №С-677 від 07.10.2024) шляхом накладення резолюції із відомостями, визначеними у додатку 1 до цього Порядку.

Зважаючи на викладене вище, суд погоджується з доводами позивача про допущення військовою частиною НОМЕР_1 бездіяльності, що полягає у не розгляді рапорту ОСОБА_1 (вх. №С-677 від 07.10.2024) на звільнення з військової служби та вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 вхідний номер №С-677 від 07 жовтня 2024 року про звільнення з військової служби.

При прийнятті рішення у даній справі суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (с. Кротенки, Полтавський район, Полтавська область, 38721, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

, ІНФОРМАЦІЯ_1

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13 серпня 2024 року №708 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації" в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації у складі команди НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 вхідний номер №С-677 від 07 жовтня 2024 року про звільнення з військової служби.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Сич