Ухвала

від 13.02.2025 по справі 460/7005/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 460/7005/24

адміністративне провадження № К/990/3157/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі № 460/7005/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області, яка виразилась у не зарахуванні йому до стажу служби у Службі судової охорони часу попередньої роботи в таких державних органах: Рівненська районна державна адміністрація з 20 вересня 2002 року по 13 серпня 2012 року (9 років 10 місяців 24 дні), Державна податкова інспекція з 14 серпня 2012 року по 27 січня 2014 року (1 рік 5 місяців 13 днів), Рівненська районна державна адміністрація з 03 лютого 2014 року по 08 квітня 2014 року (2 місяці 5 днів), Рівненська районна рада з 09 квітня 2014 року по 24 лютого 2015 року (10 місяців 15 днів), Рівненська районна державна адміністрація з 25 лютого 2015 року по 22 грудня 2015 року (11 місяців 27 днів), Рівненська районна рада з 23 грудня 2015 року по 08 червня 2018 року (2 роки 05 місяців 16 днів), Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області з 15 листопада 2018 року по 08 жовтня 2019 року (10 місяців 3 дні), всього разом: 16 років 8 місяців 10 днів;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Рівненській області зарахувати до стажу служби у Службі судової охорони ОСОБА_1 час попередньої роботи в таких державних органах: Рівненська районна державна адміністрація з 20 вересня 2002 року по 13 серпня 2012 року (9 років 10 місяців 24 дні), Державна податкова інспекція з 14 серпня 2012 року по 27 січня 2014 року (1 рік 5 місяців 13 днів), Рівненська районна державна адміністрація з 03 лютого 2014 року по 08 квітня 2014 року (2 місяці 5 днів), Рівненська районна рада з 09 квітня 2014 року по 24 лютого 2015 року (10 місяців 15 днів), Рівненська районна державна адміністрація з 25 лютого 2015 року по 22 грудня 2015 року (11 місяців 27 днів), Рівненська районна рада з 23 грудня 2015 року по 08 червня 2018 року (2 роки 05 місяців 16 днів), Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області з 15 листопада 2018 року по 08 жовтня 2019 року (10 місяців 3 дні), всього разом: 16 років 8 місяців 10 днів;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Рівненській області відповідно до пунктів 18, 19 Розділу II Порядку №384, винести наказ та обчислити (оголосити) вислугу років, яка дає право на встановлення надбавки ОСОБА_1 за стаж служби у Службі судової охорони;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Рівненській області виплачувати ОСОБА_1 надбавку за стаж служби у Службі судової охорони, яка входить до щомісячних основних видів грошового забезпечення відповідно до підпункту 3 пункту 5 Розділу І Порядку № 384 та додатку № 5 Постанови №289 Кабінету міністрів України від 03 квітня 2019 року з урахуванням стажу служби у Службі судової охорони 16 років 8 місяців 10 днів;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Рівненській області внести зміни до графіку відпусток ОСОБА_1 на 2024 рік, додавши дні додаткових оплачуваних відпусток за 2022-2024 роки відповідно до підпункту 3 пункту 3 розділу Х Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони від 04 квітня 2019 року №1052/0/15-19 (зі змінами);

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення з застосуванням відповідного розміру надбавки за стаж служби з 01 січня 2022 року, з урахуванням вже виплачених сум.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року позов задоволено повністю.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року задоволено частково апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області. Скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року у справі № 460/7005/24 та ухвалено нове, яким позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби у Службі судової охорони часу попередньої роботи в державних органах: Рівненська районна державна адміністрація з 20 вересня 2002 року по 13 серпня 2012 року (9 років 10 місяців 24 дні), Державна податкова інспекція з 14 серпня 2012 року по 27 січня 2014 року (1 рік 5 місяців 13 днів), Рівненська районна державна адміністрація з 03 лютого 2014 року по 08 квітня 2014 року (2 місяці 5 днів), Рівненська районна рада з 09 квітня 2014 року по 24 лютого 2015 року (10 місяців 15 днів), Рівненська районна державна адміністрація з 25 лютого 2015 року по 22 грудня 2015 року (11 місяців 27 днів), Рівненська районна рада з 23 грудня 2015 року по 08 червня 2018 року (2 роки 05 місяців 16 днів), Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області з 15 листопада 2018 року по 08 жовтня 2019 року(10 місяців 3 дні), всього разом: 16 років 8 місяців 10 днів.

Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Рівненській області зарахувати до стажу служби у Службі судової охорони ОСОБА_1 час попередньої роботи в державних органах: Рівненська районна державна адміністрація з 20 вересня 2002 року по 13 серпня 2012 року (9 років 10 місяців 24 дні), Державна податкова інспекція з 14 серпня 2012 року по 27 січня 2014 року (1 рік 5 місяців 13 днів), Рівненська районна державна адміністрація з 03 лютого 2014 року по 08 квітня 2014 року (2 місяці 5 днів), Рівненська районна рада з 09 квітня 2014 року по 24 лютого 2015 року (10 місяців 15 днів), Рівненська районна державна адміністрація з 25 лютого 2015 року по 22 грудня 2015 року (11 місяців 27 днів), Рівненська районна рада з 23 грудня 2015 року по 08 червня 2018 року (2 роки 05 місяців 16 днів), Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області з 15 листопада 2018 року по 08 жовтня 2019 року (10 місяців 3 дні), всього разом: 16 років 8 місяців 10 днів.

Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Рівненській області виплачувати ОСОБА_1 надбавку за стаж служби у Службі судової охорони, яка входить до щомісячних основних видів грошового забезпечення відповідно до підпункту 3 пункту 5 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони №384 та додатку № 5 Постанови Кабінету міністрів України від 03 квітня 2019 року №289, з урахуванням стажу служби у Службі судової охорони 16 років 8 місяців 10 днів.

Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Рівненській області здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 із застосуванням відповідного розміру надбавки за стаж служби з 01 січня 2022 року, з урахуванням вже виплачених сум.

В решті вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

24 січня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі № 460/7005/24. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та відсутнє посилання на відповідний пункт вказаної статті.

Заявником касаційної скарги лише процитовано частину першу та четверту статті 328 КАС України.

Крім того пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Як вбачається з рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року, зазначену справу судом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суд звертає увагу заявника, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.

Відповідач, оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених у підпунктах «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Зокрема, заявник у касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Щодо посилання відповідача на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд зазначає, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Проте, заявником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Також Верховний Суд звертає увагу скаржника, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Касаційна скарга не містить доводів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Твердження відповідача про те, що справа становить виняткове значення також не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги відповідача у цій справі в якусь особливу категорію спорів, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції.

Слід також зазначити, що посилання на підпункти пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи із посиланням на нормативно-правові акти, незгоду заявника із оскаржуваним судовим рішенням, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі № 460/7005/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя М.В. Білак