Рішення

від 11.02.2025 по справі 545/1344/24

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/1344/24

Провадження № 2/545/116/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.02.2025 Полтавський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді Стрюк Л.І.,

за участю секретаря Гаврися В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

01.04.2024 позивачзвернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №630950439 від 14.06.2018 у розмірі 45 899,86грн та судові витрати у розмірі 2684,00 грн. В обґрунтування позову зазначає, 14.06.2018 ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа банк» (12.08.2023 зміна назви на «Сенс Банк») угоду про обслуговування кредитної карти на відкриття відновлювальної лінії. Позивач відповідно до умов договору свої зобов`язання виконав, проте відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 22.01.2023 виникла заборгованість у сумі 45 899,86грн, з яких: 26810,88грн заборгованість по тілу кредиту; 64,50грн заборгованість по відсотках; 17 427,45грн заборгованість по простроченому тілу кредиту; 1597,03грн заборгованість по відсотках на прострочене тіло кредиту, яку відповідач у добровільному порядку не сплатив, тому позивач змушений звернутися до суду із зазначеним позовом.

Відповідач надав відзив на позов, у якому зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту укладення угоди про обслуговування кредитної лінії та відкриття відновлювальної кредитної лінії №630950439 від 14.06.2018. Додана до позовної заяви копія оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної лінії від 14.06.2018 сама по собі не є доказом укладення угоди, крім того просив суд звернути увагу, що позивач безпідставно присвоїв угоді №630950439, оскільки у оферті відсутні вказаний номер, отже, позивачем не доведено укладення договору. Посилався на те, що позивачем не надано ні копії кредитного договору, ні копії нібито укладеної угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №630950439 від 14.06.2018, крім того, не вказаний строк кредитування. Також у наданій позивачем оферті зазначено умову про ліміт кредитної лінії у 200000грн, проте у позовній заяві про це не вказано. Вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження передання йому грошових коштів у сумі 200 000 грн у вигляді кредитної лінії. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача надав додаткові пояснення в яких зазначив, що до складу кредитного договору від 14.06.2018 № 630950439 входять: оферта; паспорт споживчого кредиту та заява-анкета про акцепт публічної пропозиції банку. Відповідач, підписав анкету-заяву, оферту, паспорт споживчого кредиту, які складають у сукупності кредитний договір від 14.06.2018 № 630950439, а тому форма договору сторонами була дотримана, а у його складових було погоджено всі істотні умови. Факт укладення 14.06.2018 між сторонами кредитного договору підтверджується анкетою-заявою, яку було підписано відповідачем, зі змісту якої вбачається, що останній підтвердив акцепт публічної пропозиції та укладення договору між ним та банком на умовах, викладених в публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сторінці www.alfabank.ua або у разі її подальшої зміни за іншою електронною адресою, що буде вказана в договорі. Підписавши вказану анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору та паспорт споживчого кредиту відповідач відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов`язання. Саме від вчинення дій акцептанта щодо прийняття чи відхилення оферти залежить, чи трансформуються умови паспорта споживчого кредитування як оферти в умови договору. Крім того, користуючись кредитними коштами, відповідач підтвердив свою згоду із запропонованими умовами кредитування. Наданий банком паспорт споживчого кредиту, що підписаний відповідачем, містить істотні умови кредитного договору щодо розміру кредиту, порядку його повернення,строку кредитування, розміру процентів за користування кредитом та інші важливі правові аспекти. В паспорті споживчого кредиту зазначено, що відповідач отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Разом з тим, виписка по рахунку клієнта є тим документом, який підтверджує факт видачі коштів клієнта, так як є тим документом, який відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність. А тому може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує наявну заборгованість позичальника. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Полтавського районного суду від 02.07.2024 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ПАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування».

Представник позивача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, попередньо надавши заяву про розгляд спавши без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та представники відповідача у судове засідання не з`явилися, попередньо представник ОСОБА_2 надав заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги не визнали в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов, просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, з невідомих суду причин, заяви про розгляд справи без його участі не надав.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься копія оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, укладена 14.06.2018 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , відповідно до якої відповідачу банком запропоновано укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб, ліміт кредитної лінії у розмірі 200000грн, зі сплатою процентів за користування коштами відновлювальної кредитної лінії у розмірі 35,99% річних, строк кредитування не вказаний; в оферті відповідач просить випустити йому міжнародну платіжну картку типу МС Debit World строком дії 3 (три) з моменту випуску (а.с.6, 113).

Також позивачем надано копію акцепту пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, та копію акцепту на укладення договору про використання факсимільного відтворення аналогу власноручного підпису та відбитку печатки при укладанні договору добровільного страхування фінансових ризиків держателів кредитних платіжних карток від 14.06.2018 (а.с.6-7).

Як вбачається з наданого акцепту на укладення договору про використання факсимільного відтворення аналогу власноручного підпису та відбитку печатки при укладанні договору добровільного страхування фінансових ризиків держателів кредитних платіжних карток від 14.06.2018, він не містить інформації про суму встановленої кредитної лінії та інформації про вид випущеної міжнародної платіжної картки і строк її дії з моменту випуску, про прийняття пропозиції укласти договір страхування від 14.06.2018, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов`язані з непередбаченими збитками страхувальника у разі несанкціонованого використання третіми особами поточного рахунку відповідача, страхова сума 30 000грн (а.с.7,114).

Також позивачем на підтвердження позовних вимог надано копію анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб від 14.06.20118 (зворот а.с.7,114), копію угоди на використання аналогу власноручного підпису клієнта від 14.06.2018 (а.с.8,115), копію паспорта споживчого кредиту від 14.06.2018 (а.с.9,116), розрахунок заборгованості за кредитним договором №630950439 від 14.06.2018 (а.с.11), виписку по рахунку за період з 14.06.2018 по 22.01.2023 (а.с.12-20).

Разом з тим, копію графіку платежів по кредитному договору №630950439 від 14.06.2018 позивачем не надано.

Підписання цих документів оспорюється відповідачем та його представниками, як і оспорюється сам факт укладення такого договору, відповідач ставить від сумнів власноручний підпис голови правління ПАТ «Альфа-Банк» ОСОБА_3 , саме тому відповідачем було заявлено клопотання про витребування оригіналів цих доказів та призначення судової почеркознавчої експертизи.

Позивач наполягає на тому, що сукупність цих доказів і складають кредитний договір, вважаючи договір укладеним.

Таким чином, між сторонами виник спір з приводу наявності укладеного кредитного договору та виконання його умов.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ «Альфа Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів (ст. 67 ЦПК України).

Відповідно до ст. 77-80 ЦПК України передбачено, що докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Статтею 89 ЦПК України визначається принцип оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду обставин справи аналізує й оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, і ця оцінка повинна спрямовуватись на встановлення обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення.

Згідно зі ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або належно засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Як передбачено ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Представники відповідача у категоричній формі заперечили факт укладення відповідачем кредитного договору, з метою повного і всебічного з`ясування обставин справи та об`єктивного дослідження доказів просили витребувати у позивача оригінали оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії від 14.06.2018; акцепту пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії; анкети-заяви на акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб ПАТ «Альфа-Банк» від 14.06.2018; паспорт споживчого кредиту від 14.06.2018; акцепт на укладання договору про використання факсимільного відтворення аналогу власноручного підпису та відбитку печатки при укладанні договору добровільного страхування фінансових ризиків держателів кредитних платіжних карток від 14.06.2018; договір добровільного страхування фінансових ризиків держателів платіжних карток №227.630950439.111 від 14.06.2018; договір про використання аналогу власноручного підпису та факсимільного відтворення печатки для вчинення правочинів від 14.06.2018; договір добровільного страхування від нещасних випадків та добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби для держателів платіжних карток №227.630950439.111 від 14.06.2018; угоди про використання аналогу власноручного підпису клієнта від 14.06.2018; довідку вих.№18602-57.2/2024 від 15.04.2024 для огляду в судовому засіданні, та в подальшому призначення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвала суду від 02.07.2024 про витребування доказів позивачем виконана не була, протягом судового розгляду представник позивача наполягав на тому, що надані копії доказів є належними, засвідченими у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач на підставі досягнутої угоди отримував кредитні кошти, в подальшому порушив обов`язок із їх повернення, тобто не виконував, або неналежним чином виконував умови договору.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Поряд з цим, представник позивача на вимогу суду не надав оригінали оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії від 14.06.2018; акцепту пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії; анкети-заяви на акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб ПАТ «Альфа-Банк» від 14.06.2018; паспорт споживчого кредиту від 14.06.2018; акцепт на укладання договору про використання факсимільного відтворення аналогу власноручного підпису та відбитку печатки при укладанні договору добровільного страхування фінансових ризиків держателів кредитних платіжних карток від 14.06.2018; договір добровільного страхування фінансових ризиків держателів платіжних карток №227.630950439.111 від 14.06.2018; договір про використання аналогу власноручного підпису та факсимільного відтворення печатки для вчинення правочинів від 14.06.2018; договір добровільного страхування від нещасних випадків та добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби для держателів платіжних карток №227.630950439.111 від 14.06.2018; угоди про використання аналогу власноручного підпису клієнта від 14.06.2018; довідку вих.№18602-57.2/2024 від 15.04.2024, для огляду в судовому засіданні.

Відповідач під час розгляду справи заявив, що ставить під сумнів достовірність наданих позивачем копій оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної кари та відкриття відновлювальної лінії від 14.06.2018; акцепту пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії; анкети-заяви на акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб ПАТ «Альфа-Банк» від 14.06.2018; паспорт споживчого кредиту від 14.06.2018; акцепт на укладання договору про використання факсимільного відтворення аналогу власноручного підпису та відбитку печатки при укладанні договору добровільного страхування фінансових ризиків держателів кредитних платіжних карток від 14.06.2018; договір добровільного страхування фінансових ризиків держателів платіжних карток №227.630950439.111 від 14.06.2018; договір про використання аналогу власноручного підпису та факсимільного відтворення печатки для вчинення правочинів від 14.06.2018; договір добровільного страхування від нещасних випадків та добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби для держателів платіжних карток №227.630950439.111 від 14.06.2018; угоди про використання аналогу власноручного підпису клієнта від 14.06.2018; довідки вих.№18602-57.2/2024 від 15.04.2024, тому просить суд при розгляді і вирішення справи не брати до уваги надані копії.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є для суду очевидною. Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу. Тому, на стадії дослідження письмових доказів особа, яка бере участь у справі, має заявити (усно або письмово) про те, що доданий до справи або поданий іншою стороною для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим та просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

При цьому, в такій заяві необхідно вказати на відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа (доказу, що досліджується судом) і може бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. У разі необхідності суд сприяє учаснику справи, у збиранні таких доказів (п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").

Визнання доказу недопустимим - це не обов`язок, а право суду. Існує спеціальне правило, відповідно до якого суд може, виходячи з обставин справи і ходу її розгляду, визнавати недопустимим той або інший доказ.

Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише під час прийняття рішення по справі. Недопустимість доказу не є очевидною. Особа, яка подала заяву, повинна подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. У разі необхідності суд сприяє особі, яка зробила заяву, у збиранні доказів. Якщо суд дійде висновку, що доказ є недопустимим, він не бере цей доказ до уваги, тобто не може обґрунтовувати ним своє рішення. Разом з тим суд повинен у мотивувальній частині рішення зазначити, чому саме він цей доказ відхиляє.

Згідно ч. 4 ст. 265 ЦПК України, у мотивувальній частині рішення зазначаються: фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Тобто, зважаючи на ч. 4 ст. 265 ЦПК України, питання щодо недопустимості доказів вирішується під час ухвалення рішення суду.

Отже, оскільки позивач не надав оригінали документів, які суд витребував, для огляду в судовому засідання, на підтвердження укладення кредитного договору, тому надані позивачем копії оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії від 14.06.2018; акцепту пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії; анкети-заяви на акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб ПАТ «Альфа-Банк» від 14.06.2018; паспорт споживчого кредиту від 14.06.2018; акцепт на укладання договору про використання факсимільного відтворення аналогу власноручного підпису та відбитку печатки при укладанні договору добровільного страхування фінансових ризиків держателів кредитних платіжних карток від 14.06.2018; договір добровільного страхування фінансових ризиків держателів платіжних карток №227.630950439.111 від 14.06.2018; договір про використання аналогу власноручного підпису та факсимільного відтворення печатки для вчинення правочинів від 14.06.2018; договір добровільного страхування від нещасних випадків та добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби для держателів платіжних карток №227.630950439.111 від 14.06.2018; угода про використання аналогу власноручного підпису клієнта від 14.06.2018; довідка вих.№18602-57.2/2024 від 15.04.2024 не можуть братися судом до уваги як доказ.

Відтак з огляду на вищевикладене суд приходить до переконання, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами факту укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та наявності у нього заборгованості, яка виникла внаслідок порушення ним умов кредитного договору.

Отже, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено факту укладення кредитного договору, а у суду не було можливості перевірити справжність наданих копій шляхом співставлення із оригіналами, які позивачем на вимогу суду не надано.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів здня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: Л. І. Стрюк